нешлюбний

НЕШЛЮ́БНИЙ, а, е.

1. Якого (яку) офіційно не зареєстровано як одруженого (заміжню), який (яка) не перебуває в юридично оформленому шлюбі.

Ліпше вам буде статись моєю, хоч нешлюбною дружиною, ніж вічною служницею (І. Франко);

– Поки нешлюбні були – через гори і провалля ходив [Бердник], аби забачити [побачити] мене на часинку. А побралися – все сама та сама. (І. Муратов).

2. Про дитину – батьки якої на момент її народження не були офіційно зареєстровані як подружжя; незаконнонароджений, позашлюбний.

Гапка добре знала, що Цвях був нешлюбна дитина (І. Франко);

В його становищі опротестований вексель – це все одно, що нешлюбна дитина для дівчини з порядної родини (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. нешлюбний — нешлю́бний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нешлюбний — Неодружений; (- дитину) позашлюбний, незаконний.  Словник синонімів Караванського
3. нешлюбний — -а, -е. Який не перебуває в юридично оформленому шлюбі. Нешлюбна дитина — дитина, що народилася, існує без прийняття шлюбу батьками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нешлюбний — ПОЗАШЛЮ́БНИЙ (народжений поза шлюбом), НЕШЛЮ́БНИЙ, НЕЗАКО́ННИЙ розм., НЕЗАКОННОНАРО́ДЖЕНИЙ розм., ПРИБЛУ́ДНИЙ розм., БІЧНИ́Й заст. В дні бурхливо прожитої молодості він найбільше боявся зганьбити себе позашлюбними дітьми (М.  Словник синонімів української мови
5. нешлюбний — НЕШЛЮ́БНИЙ, а, е. Який не перебуває в юридично оформленому шлюбі. Ліпше вам буде статись моєю, хоч нешлюбною дружиною, ніж вічною служницею (Фр.  Словник української мови в 11 томах
6. нешлюбний — Нешлюбний, -а, -е Внѣбрачный (о ребенкѣ), невѣнчанный (о супругѣ).  Словник української мови Грінченка