нешлюбний
НЕШЛЮ́БНИЙ, а, е.
1. Якого (яку) офіційно не зареєстровано як одруженого (заміжню), який (яка) не перебуває в юридично оформленому шлюбі.
Ліпше вам буде статись моєю, хоч нешлюбною дружиною, ніж вічною служницею (І. Франко);
– Поки нешлюбні були – через гори і провалля ходив [Бердник], аби забачити [побачити] мене на часинку. А побралися – все сама та сама. (І. Муратов).
2. Про дитину – батьки якої на момент її народження не були офіційно зареєстровані як подружжя; незаконнонароджений, позашлюбний.
Гапка добре знала, що Цвях був нешлюбна дитина (І. Франко);
В його становищі опротестований вексель – це все одно, що нешлюбна дитина для дівчини з порядної родини (Ірина Вільде).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нешлюбний — нешлю́бний прикметник Орфографічний словник української мови
- нешлюбний — Неодружений; (- дитину) позашлюбний, незаконний. Словник синонімів Караванського
- нешлюбний — -а, -е. Який не перебуває в юридично оформленому шлюбі. Нешлюбна дитина — дитина, що народилася, існує без прийняття шлюбу батьками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нешлюбний — ПОЗАШЛЮ́БНИЙ (народжений поза шлюбом), НЕШЛЮ́БНИЙ, НЕЗАКО́ННИЙ розм., НЕЗАКОННОНАРО́ДЖЕНИЙ розм., ПРИБЛУ́ДНИЙ розм., БІЧНИ́Й заст. В дні бурхливо прожитої молодості він найбільше боявся зганьбити себе позашлюбними дітьми (М. Словник синонімів української мови
- нешлюбний — НЕШЛЮ́БНИЙ, а, е. Який не перебуває в юридично оформленому шлюбі. Ліпше вам буде статись моєю, хоч нешлюбною дружиною, ніж вічною служницею (Фр. Словник української мови в 11 томах
- нешлюбний — Нешлюбний, -а, -е Внѣбрачный (о ребенкѣ), невѣнчанный (о супругѣ). Словник української мови Грінченка