1. Словник української мови в 11 томах

нешлюбний

НЕШЛЮ́БНИЙ, а, е. Який не перебуває в юридично оформленому шлюбі.

Ліпше вам буде статись моєю, хоч нешлюбною дружиною, ніж вічною служницею (Фр., III, 1950, 104);

— Поки нешлюбні були — через гори і провалля ходив [Бердник], аби забачити [побачити] мене на часинку. А побралися — все сама та сама… (Мур., Бук. повість, 1959, 196).

Нешлю́бна дити́на — дитина, що народилася, існує без прийняття шлюбу батьками.

В його становищі опротестований вексель — це все одно, що нешлюбна дитина для дівчини з порядної родини (Вільде, Сестри.., 1958, 415).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нешлюбний — нешлю́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. нешлюбний — Неодружений; (- дитину) позашлюбний, незаконний. Словник синонімів Караванського
  3. нешлюбний — -а, -е. Який не перебуває в юридично оформленому шлюбі. Нешлюбна дитина — дитина, що народилася, існує без прийняття шлюбу батьками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нешлюбний — НЕШЛЮ́БНИЙ, а, е. 1. Якого (яку) офіційно не зареєстровано як одруженого (заміжню), який (яка) не перебуває в юридично оформленому шлюбі. Ліпше вам буде статись моєю, хоч нешлюбною дружиною, ніж вічною служницею (І. Словник української мови у 20 томах
  5. нешлюбний — ПОЗАШЛЮ́БНИЙ (народжений поза шлюбом), НЕШЛЮ́БНИЙ, НЕЗАКО́ННИЙ розм., НЕЗАКОННОНАРО́ДЖЕНИЙ розм., ПРИБЛУ́ДНИЙ розм., БІЧНИ́Й заст. В дні бурхливо прожитої молодості він найбільше боявся зганьбити себе позашлюбними дітьми (М. Словник синонімів української мови
  6. нешлюбний — Нешлюбний, -а, -е Внѣбрачный (о ребенкѣ), невѣнчанный (о супругѣ). Словник української мови Грінченка