нешлюбний

НЕШЛЮ́БНИЙ, а, е. Який не перебуває в юридично оформленому шлюбі.

Ліпше вам буде статись моєю, хоч нешлюбною дружиною, ніж вічною служницею (Фр., III, 1950, 104);

— Поки нешлюбні були — через гори і провалля ходив [Бердник], аби забачити [побачити] мене на часинку. А побралися — все сама та сама… (Мур., Бук. повість, 1959, 196).

Нешлю́бна дити́на — дитина, що народилася, існує без прийняття шлюбу батьками.

В його становищі опротестований вексель — це все одно, що нешлюбна дитина для дівчини з порядної родини (Вільде, Сестри.., 1958, 415).

Значення в інших словниках

1. нешлюбний — нешлю́бний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нешлюбний — Неодружений; (- дитину) позашлюбний, незаконний.  Словник синонімів Караванського
3. нешлюбний — -а, -е. Який не перебуває в юридично оформленому шлюбі. Нешлюбна дитина — дитина, що народилася, існує без прийняття шлюбу батьками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нешлюбний — НЕШЛЮ́БНИЙ, а, е. 1. Якого (яку) офіційно не зареєстровано як одруженого (заміжню), який (яка) не перебуває в юридично оформленому шлюбі. Ліпше вам буде статись моєю, хоч нешлюбною дружиною, ніж вічною служницею (І.  Словник української мови у 20 томах
5. нешлюбний — ПОЗАШЛЮ́БНИЙ (народжений поза шлюбом), НЕШЛЮ́БНИЙ, НЕЗАКО́ННИЙ розм., НЕЗАКОННОНАРО́ДЖЕНИЙ розм., ПРИБЛУ́ДНИЙ розм., БІЧНИ́Й заст. В дні бурхливо прожитої молодості він найбільше боявся зганьбити себе позашлюбними дітьми (М.  Словник синонімів української мови
6. нешлюбний — Нешлюбний, -а, -е Внѣбрачный (о ребенкѣ), невѣнчанный (о супругѣ).  Словник української мови Грінченка