нюхало

НІС (орган нюху), НЮ́ХАЛО фам.; КИ́РПА фам., зневажл. (короткий, задертий догори ніс). А над ворітьми.. на кружалі вирізана була чоловіча пика: рот — як у сома, очі круглі — як у сови, ніс — як у кота (Панас Мирний).

ПРОНИ́КЛИВІСТЬ (здатність глибоко розуміти суть чого-небудь, правильно оцінювати щось тощо), ГЛИБИНА́, НЮХ розм., НЮ́ХАЛО розм. рідше; ІНТУЇ́ЦІЯ (здатність несвідомо, чуттям уловлювати істину, передбачати, вгадувати щось). Проникливість і вимогливість талановитого критика — це те, чого шукає автор справжній, який хоче побачити себе у правдивому віддзеркаленні (Є. Сверстюк); Скільки винахідливості і глибини ховалося в його думках!.. (Л. Смілянський); — О-о! та він нюх має: зна, що кому треба; догодить всякому зможе (Панас Мирний); — Ви не тямите справжньої поезії села, ..ви вже потроху втрачаєте саме нюхало, що здатне зрозуміть дух сільської поезії (І. Нечуй-Левицький); Всю свою набуту роками обережність думки, витонченість інтуїції змобілізував Лобода (О. Гончар). — Пор. 1. пони́кливий.

Значення в інших словниках

1. нюхало — ню́хало іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. нюхало — див. ніс  Словник синонімів Вусика
3. нюхало — -а, с. 1》 фам. Орган нюху, ніс. 2》 рідко. Те саме, що нюх 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нюхало — НЮ́ХАЛО, а, с. 1. фам. Орган нюху, ніс. [Ліхтаренко:] Ви чули дзвін, та не знаєте, відтіль він, постаріли, нюхало зіпсувалося! (І. Карпенко-Карий); – Просто скажу, – констатував дід, – панське у них, у бджіл, нюхало! (О. Донченко). 2. рідко.  Словник української мови у 20 томах
5. нюхало — А, с. Ніс. Витри нюхало — якась смітинка.  Словник сучасного українського сленгу
6. нюхало — (-а) с.; крим., жрм; зневажл. Ніс. <...> "а в нюхало? Подь сюда!" <...> (Є. Пашковський, Безодня). БСРЖ, 387; ПСУМС, 48.  Словник жарґонної лексики української мови
7. нюхало — НЮ́ХАЛО, а, с. 1. фам. Орган нюху, ніс. [Ліхтаренко:] Ви чули дзвін, та не знаєте, відтіль він, постаріли, нюхало зіпсувалося! (К.-Карий, II, 1960, 336); — Просто скажу, — констатував дід, — панське у них, у бджіл, нюхало! (Донч., II, 1956, 452).  Словник української мови в 11 томах