обидник

КРИ́ВДНИК (той, хто робить комусь кривду), ОБИ́ДНИК рідше, НАПРА́СНИК діал., ОБРА́ЗНИК діал.; НАПА́ДНИК (той, хто нападає, чіпляється, щоб скривдити). Почалися позви, судова тяганина. Давидів кривдник напував сільських суддів горілкою, давав, де треба, хабарів, і тії судді скрутили свою справу (Б. Грінченко); Відчепися, напраснику, я не була на празнику (М. Номис); Кого поцілувала? Хулігана, нападника (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. обидник — оби́дник іменник чоловічого роду кривдник рідко  Орфографічний словник української мови
2. обидник — ОБИ́ДНИК, а, ч., рідко. Те саме, що кри́вдник.  Словник української мови в 11 томах
3. обидник — Оби́дник, -ка м. Обидчикъ.  Словник української мови Грінченка