обидник

Оби́дник, -ка

м. Обидчикъ.

Значення в інших словниках

1. обидник — оби́дник іменник чоловічого роду кривдник рідко  Орфографічний словник української мови
2. обидник — КРИ́ВДНИК (той, хто робить комусь кривду), ОБИ́ДНИК рідше, НАПРА́СНИК діал., ОБРА́ЗНИК діал.; НАПА́ДНИК (той, хто нападає, чіпляється, щоб скривдити). Почалися позви, судова тяганина.  Словник синонімів української мови
3. обидник — ОБИ́ДНИК, а, ч., рідко. Те саме, що кри́вдник.  Словник української мови в 11 томах