оборка
ОБО́РКА (смужка матерії, зібрана в складки чи зборки і пришита для оздоблення), РЮШ, ШЛЯ́РКА розм. (Ліза:) Лена! Лена! Іди мерщій до мами, приший їй оборку до спідниці (І. Кочерга); З замка вийшла жінка у старомодному з рюшами на рукавах і на комірі темно-синьому платті (Л. Первомайський); Розправила (Уляна) білого з шляркою фартуха на колінах (В. Кучер).
Словник синонімів української мови