оборка

ОБО́РКА, и, ж.

Смужка матерії, зібрана у складки чи зборки і пришита для оздоблення до сукні, сорочки, фартуха і т. ін.

Оборками прикрашають ажурні дитячі чепчики, шапочки, пелеринки (з навч. літ.);

Вона заплуталась у довгих оборках своєї нової спідниці, мало не впала (М. Чабанівський);

* Образно. За зеленою м'якою оборкою [берега] зеленіли городи, лисніли левади, біліли чепурненькі хатки (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. оборка — обо́рка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. оборка — див. облямівка  Словник синонімів Вусика
3. оборка — -и, ж. Смужка матерії, зібрана в складки чи зборки і пришита для оздоблення до сукні, сорочки, фартуха і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. оборка — ОБО́РКА, и, ж. Смужка матерії, зібрана у складки чи зборки і пришита для оздоблення до сукні, сорочки, фартуха і т. ін. Найчастіше оборками прикрашають ажурні дитячі чепчики, шапочки, пелеринки (В’язання..  Словник української мови в 11 томах
5. оборка — ОБО́РКА (смужка матерії, зібрана в складки чи зборки і пришита для оздоблення), РЮШ, ШЛЯ́РКА розм. (Ліза:) Лена! Лена! Іди мерщій до мами, приший їй оборку до спідниці (І.  Словник синонімів української мови