оборка
ОБО́РКА, и, ж.
Смужка матерії, зібрана у складки чи зборки і пришита для оздоблення до сукні, сорочки, фартуха і т. ін.
Оборками прикрашають ажурні дитячі чепчики, шапочки, пелеринки (з навч. літ.);
Вона заплуталась у довгих оборках своєї нової спідниці, мало не впала (М. Чабанівський);
* Образно. За зеленою м'якою оборкою [берега] зеленіли городи, лисніли левади, біліли чепурненькі хатки (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оборка — обо́рка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- оборка — див. облямівка Словник синонімів Вусика
- оборка — -и, ж. Смужка матерії, зібрана в складки чи зборки і пришита для оздоблення до сукні, сорочки, фартуха і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оборка — ОБО́РКА, и, ж. Смужка матерії, зібрана у складки чи зборки і пришита для оздоблення до сукні, сорочки, фартуха і т. ін. Найчастіше оборками прикрашають ажурні дитячі чепчики, шапочки, пелеринки (В’язання.. Словник української мови в 11 томах
- оборка — ОБО́РКА (смужка матерії, зібрана в складки чи зборки і пришита для оздоблення), РЮШ, ШЛЯ́РКА розм. (Ліза:) Лена! Лена! Іди мерщій до мами, приший їй оборку до спідниці (І. Словник синонімів української мови