оборка
ОБО́РКА, и, ж. Смужка матерії, зібрана у складки чи зборки і пришита для оздоблення до сукні, сорочки, фартуха і т. ін.
Найчастіше оборками прикрашають ажурні дитячі чепчики, шапочки, пелеринки (В’язання.., 1957, 45);
Вона заплуталась у довгих оборках своєї нової спідниці, мало не впала (Чаб., Балкан, весна, 1960, 364);
*Образно. За зеленою м’якою оборкою [берега] зеленіли городи, лисніли левади, біліли чепурненькі хатки (Н.-Лев., IV, 1956, 80).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оборка — обо́рка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- оборка — див. облямівка Словник синонімів Вусика
- оборка — -и, ж. Смужка матерії, зібрана в складки чи зборки і пришита для оздоблення до сукні, сорочки, фартуха і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оборка — ОБО́РКА, и, ж. Смужка матерії, зібрана у складки чи зборки і пришита для оздоблення до сукні, сорочки, фартуха і т. ін. Оборками прикрашають ажурні дитячі чепчики, шапочки, пелеринки (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- оборка — ОБО́РКА (смужка матерії, зібрана в складки чи зборки і пришита для оздоблення), РЮШ, ШЛЯ́РКА розм. (Ліза:) Лена! Лена! Іди мерщій до мами, приший їй оборку до спідниці (І. Словник синонімів української мови