обповивати

ОБВИ́ТИ (про рослини, коріння і т. ін. — повившись навколо чого-небудь, по чому-небудь, покрити собою якийсь предмет, поверхню), ОБПЛЕСТИ́ (ОПЛЕСТИ́), ПЕРЕПЛЕСТИ́, ОБСОТА́ТИ (ОСОТА́ТИ рідше), ОПОВИ́ТИ (ОБПОВИ́ТИ розм. рідше), ЗАПЛЕСТИ́, ПОВИ́ТИ, УВИ́ТИ (ВВИ́ТИ), ПЕРЕВИ́ТИ, ОБМОТА́ТИ, ОБКРУТИ́ТИ (ОКРУТИ́ТИ розм.), ОБІЙНЯ́ТИ рідше, ОБПЛУ́ТАТИ, ОБСНУВА́ТИ (ОСНУВА́ТИ), ЗАПЛУ́ТАТИ (закрити собою густо й безладно). — Недок.: обвива́ти, обпліта́ти (опліта́ти), перепліта́ти, обсо́тувати (осо́тувати), обповива́ти (оповива́ти), запліта́ти, повива́ти, увива́ти (ввива́ти), перевива́ти, обмо́тувати, обкру́чувати (окру́чувати), обійма́ти, обплу́тувати, обсно́вувати (осно́вувати), заплу́тувати. Буйний хміль доверху обвивав Не стару, та вже зів'ялу грушу (П. Воронько); Тут (в альтанці) було тихо, пахло живицею і жасмином, що густо обплів знизу стіни (В. Гжицький); Краплини роси блищали на листках хмелю, що оповивав веранду (М. Трублаїні); Дивлюсь, аж приятель (Хміль) за гілку зачепився, А трохи згодом глядь — всю Рожу обповив (Є. Гребінка); Ґанок маленького дімка на дві квартири.. заплели витка троянда й сині дзвіночки (М. Рудь); Окрасою мазанки були тільки кручені паничі, які повивали передню стінку (Ю. Смолич); Блиснула в повітрі нагайка і знов окрутила голі ноги старого (І. Франко); Він (плющ) обіймає, Боронить від негоди стіну голу (Леся Українка); А кушир ще дужче обплутує мене, ніби я потрапив у густу сітку (Д. Ткач).

ОБКРУ́ЧУВАТИ (ОКРУ́ЧУВАТИ рідше) чим, навколо чого (закріплювати щось витке навколо кого-, чого-небудь), ОБМО́ТУВАТИ, ОБВИВА́ТИ, ОПОВИВА́ТИ (ОБПОВИВА́ТИ рідше), ОБВО́ДИТИ, ОБПЛУ́ТУВАТИ (ОПЛУ́ТУВАТИ рідше), ОБКУ́ТУВАТИ рідше; УКРУ́ЧУВАТИ (ВКРУ́ЧУВАТИ) (міцно). — Док.: обкрути́ти (окрути́ти), обмота́ти, обви́ти, опови́ти (обпови́ти), обвести́, обплу́тати (оплу́тати), обниза́ти, обку́тати, укрути́ти (вкрути́ти). Слуги та джури вже обкручували товстенний поперек обозному малиновим поясом (О. Ільченко); Знов блиснула в повітрі нагайка і знов окрутила голі ноги старого (І. Франко); Їздові обмотували собі ноги шматками овечих шкур (З. Тулуб); Кіснички.. обвивали її чорноволосу голову (І. Нечуй-Левицький); Айтаков спинився, звів руки догори. Другий його помічник.. оповив його під груди мотузком (І. Ле); Як же Марина обвела ще коси кругом голови, зв'язавши калачем на потилиці, то й не пізнати Христі! (Панас Мирний); Скрутивши рушник джгутом і обплутавши ним руки, Геннадій відтворив статую Лаокоона з удавом (І. Волошин); Незнакомий пан в задумі розглядає вірьовку; далі обкутує нею себе... натужується й перериває (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. обповивати — обповива́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. обповивати — див. обгортати; обіймати  Словник синонімів Вусика
3. обповивати — -аю, -аєш, недок., обповити, обпов'ю, обпов'єш і обповию, обповиєш, док., перех., розм., рідко. 1》 Те саме, що оповивати 1). 2》 Обмотувати дитину пелюшками; сповивати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обповивати — ОБПОВИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБПОВИ́ТИ, обпов’ю́ обпов’є́ш і обпови́ю, обпови́єш, док., перех., розм., рідко. 1. Те саме, що оповива́ти 1. Дивлюсь, аж приятель [Хміль] за гілку зачепився, А трохи згодом глядь — всю Рожу обповив (Греб., І, 1957, 56). 2. Обмотувати дитину пелюшками; сповивати.  Словник української мови в 11 томах
5. обповивати — ОБПОВИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБПОВИ́ТИ, обпов'ю́ обпов'є́ш і обпови́ю, обпови́єш, док., кого, що, розм., рідко. 1. Те саме, що оповива́ти 1. Дивлюсь, аж приятель [Хміль] за гілку зачепився, А трохи згодом глядь – всю Рожу обповив (Є. Гребінка). 2. Обмотувати дитину пелюшками; сповивати.  Словник української мови у 20 томах