огидність

ВІДРА́ЗА (неприємне, неприязне почуття, близьке до нестерпності, яке виникає щодо когось, чогось), ОГИ́ДА підсил., ОГИ́ДНІСТЬ підсил., ОГИ́ДЛИВІСТЬ підсил., ОБРИ́ДА підсил., ОБРИ́ДЛИВІСТЬ підсил., ОСОРУ́ГА рідше, ОБРИ́ДЖЕННЯ підсил. розм.; ВІДВОРО́Т (ВІДВОРІ́Т) заст. (за допомогою чарів). Притишений голос дратує Віру, викликає в ній зараз не тільки відразу, але й обурення (А. Шиян); Перед ним стояла майже повна склянка горілки.. Микола, переборюючи огиду, випив до дна (Д. Ткач); Якась ще неусвідомлена огидливість накопичувалась у Катерини до цієї незрілої, до смішного наївної людини (Ірина Вільде); Так, в догоду його міркуванням вона.. з душевною обридою мусить виборювати місце, про яке хтось інший, може, тільки мріє (О. Гончар); Усі стояли за ділом своїм, хто насторожений своїм клопотом, хто втомлений до осоруги на світ цілий, — своєї досади (Марко Вовчок); Скінчивши роботу, я почуваю попросту обридження до неї (М. Коцюбинський). — Пор. непри́язнь.

Значення в інших словниках

1. огидність — оги́дність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. огидність — [огид(')н'іс'т'] -днос'т'і, ор. -д(‘)н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. огидність — -ності, ж. Абстр. ім. до огидний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. огидність — ОГИ́ДНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. оги́дний. Зусилля митців спрямовані на викриття звірячого обличчя фашизму, на показ усієї його огидності, потворності (Ю. Збанацький).  Словник української мови у 20 томах
5. огидність — Оги́дність, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. огидність — ОГИ́ДНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до оги́дний 1. Мені хотілось створити образ Івана [з П’єси "Останні" М. Горького] таким, щоб глядач його ненавидів, щоб він збуджував у глядача почуття огидності і бридкості (З глибин душі, 1959, 60).  Словник української мови в 11 томах
7. огидність — Огидність, -ности ж. Мерзость, гнусность.  Словник української мови Грінченка