однокашник
ОДНОКЛА́СНИК (той, хто навчається або навчався в одному класі), ОДНОКА́ШНИК розм., СПІВУ́ЧЕНЬ рідше, СПІВКЛА́СНИК рідше. Вулицею йшов Сергій Демиденко, Андрійків однокласник (О. Донченко); Хтось із однокашників приніс новину: в школі імені Івана Франка почали видавати учнівський літературний журнал (Ю. Мартич); Продравшись крізь густий гурт співучнів, Аркадій вийшов з класу (О. Копиленко); З допомогою Дінця, товариша і співкласника, він почав серйозно вчитися (з газети).
ОДНОКУ́РСНИК (той, хто навчається або навчався на одному курсі з ким-небудь), ОДНОКА́ШНИК розм., СПІВКУ́РСНИК рідше. Ні до кого з своїх однокурсників він не ставився з такою повагою,.. як до Максима (Н. Рибак); Про свого однокашника Василя Рагузова Ігор Іванович розповідав широко,.. прагнучи відтворити картину тодішніх студентських гараздів (П. Інгульський); Вона.. розмовляла про якогось Марата, сина відповідального працівника, свого співкурсника (О. Гончар).
ТОВА́РИШ (людина, яка спільно з ким-небудь виконує якусь справу, бере участь у якихось діях), СПІ́ЛЬНИК, ОДНОДУ́МЕЦЬ, БРА́ТЧИК розм.; КОЛЕ́ГА (за фахом, місцем праці чи навчання); ОДНОКА́ШНИК розм. (спільник у навчанні, військовій службі тощо). — Кілька машин під'їхало до хати. На порозі став Орлюк з бойовими товаришами (О. Довженко); Він ніжно глянув на дружину: ось вона, його надійний і вірний спільник (В. Собко); Боїшся слово сказати. Був тобі приятель і однодумець, а тепер, може, продає тебе нишком (М. Коцюбинський); А Чіпка знов засів, п'є та гуляє з братчиками (Панас Мирний); — Ну, зі мною вчителював мій молодий колега Петренко (О. Донченко); Колись були друзі, однокашники, товариші. Постаріли, порозбрідалися, порозсіювалися крізь сито службових рангів і чинів (П. Загребельний). — Пор. друг.
Словник синонімів української мови