однокласник

ОДНОКЛА́СНИК (той, хто навчається або навчався в одному класі), ОДНОКА́ШНИК розм., СПІВУ́ЧЕНЬ рідше, СПІВКЛА́СНИК рідше. Вулицею йшов Сергій Демиденко, Андрійків однокласник (О. Донченко); Хтось із однокашників приніс новину: в школі імені Івана Франка почали видавати учнівський літературний журнал (Ю. Мартич); Продравшись крізь густий гурт співучнів, Аркадій вийшов з класу (О. Копиленко); З допомогою Дінця, товариша і співкласника, він почав серйозно вчитися (з газети).

Значення в інших словниках

1. однокласник — однокла́сник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. однокласник — див. спільник  Словник синонімів Вусика
3. однокласник — [однокласниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
4. однокласник — -а, ч. Той, хто навчається або навчався в одному класі з ким-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. однокласник — ОДНОКЛА́СНИК, а, ч. Той, хто навчається або навчався в одному класі з ким-небудь. Лише тепер вона помітила, що в кімнаті було багато її однокласників: Маруся і Петро, Віра й Дмитро... (М. Зарудний); Він оживив у своїй уяві батьків, давніх знайомих, однокласників сільської школи (М. Томчаній).  Словник української мови у 20 томах
6. однокласник — ОДНОКЛА́СНИК, а, ч. Той, хто навчається або навчався в одному класі з ким-небудь. Лише тепер вона помітила, що в кімнаті було багато її однокласників: Маруся і Петро, Віра й Дмитро… (Зар.  Словник української мови в 11 томах