око

ДО́ГЛЯД (забезпечення необхідних умов, зокрема для хворого, дитини тощо), ОПІ́КА, ОПІ́КУВАННЯ рідше, ПІКЛУВА́ННЯ, О́КО розм., ПОШАНІ́ВОК (ПОШАНО́ВОК) діал. Під матернім доглядом, піклуванням Орина скоро одійшла, одужала (К. Гордієнко); Хоч би взяли боги нас під опіку! Сюди не всяк хоробрий допливе (Л. Костенко); Після смерті батька в обов'язки Осипа Маковея ввійшло опікування родиною (з журналу); Щоб за кіньми було око, домовився (дід) із онучком Петрусем, що, коли догляне за кіньми, дасть йому дорогу забавку (Григорій Тютюнник); Та цею бочкою можна возити років з вісім, а в добрий пошанівок, то й на десять стане (Словник Б. Грінченка).

НА́ГЛЯД (спостереження за ким-, чим-небудь для контролю, охорони тощо), ПРИ́ГЛЯД заст., ЗГЛЯД заст.; ДО́ГЛЯД, О́КО яке, чиє і без означ. (уважний, пильний нагляд); ОПІ́КА (постійний пильний нагляд). Ті, кому належить здійснювати нагляд, регулярно наїздять сюди, перевіряють, чи не кривдять тут вихованців (О. Гончар); Скотина, котра за зиму не передохла від голоду, бродила по степах без пригляду (М. Кропивницький); Пили (бідні шляхтичі) з срібних хазяйських келехів, але під пильним доглядом челядників (З. Тулуб); — Еге-ге, ваша правда: воно, хазяйствечко, любить ока, гулянки його не прибільшують (Дніпрова Чайка); О. Василеві почала докучати безперестанна опіка над його особою (М. Коцюбинський). — Пор. 1. до́гляд.

О́ЧІ мн. (орган зору), ЗІР, ЗІНИ́ЦІ рідше, БІ́ЛЬМА зневажл., БАНЬКИ вульг., БА́ЛУХИ вульг., СЛІ́ПИ вульг., СЛІПАКИ́ вульг., СЛІ́ПНІ вульг.; ВИ́РЛА розм. (випуклі, витріщені). Вір своїм очам, а не чужим речам (прислів'я); Сумна коса і зір чудовий комусь приснилися давно... Вишневі губи, чорні брови, пісні дівочі вечорові і шум акації в вікно... (В. Сосюра); — Я вмерла, щоб ланцюг скороминущих літ Зімкнути з вічністю; зіниці я склепила, Щоб їх розкрити там, у непомеркний світ (М. Зеров); (Гострохвостий:) Хіба ж мені батьки більма засліпили? Хіба ж я не бачу, що таке Єфросина, а що таке Оленка? (І. Нечуй-Левицький); (Гарасим:) Своїми очима бачив, оцими самими баньками дивився (Панас Мирний); Він увесь став багровий, балухи наллялись кров'ю, руки йому тремтіли (О. Досвітній); — Ще ж темно... Не дадуть і поспати. — Темно... Розтули сліпи — розвидниться (А. Іщук); (Стратон:) Своїми сліпаками сам бачив, а ви кажете (П. Козланюк); Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить — бодай тобі повилазили (М. Номис); Зрівнялося страховище, бликнуло туди-сюди червоними п'яними вирлами; пройшло, в доброму гуморі, своєю дорогою, нікому не заподіявши зла (С. Васильченко).

ПО́ГЛЯД (спрямування зору на когось, щось), О́КО (О́ЧІ), ЗГЛЯД розм., ПО́ЗІР діал., ПО́ЗИРК діал., ВЗІР (УЗІ́Р) діал. В тім його погляді за похмурою байдужістю світилася іскра великої цікавості (І. Багряний); Панське око товар тучить, — недурно сказано (Марко Вовчок); Очі його упали на бабу Оришку, що сиділа на полу (Панас Мирний); Лежить (мати) — не застогне; Гасне світ у згляді... (переклад П. Грабовського); Коли її втомлений погляд, пронизуючи далечінь над містом, черкнув мій позір, мене покинула втома (О. Досвітній); В церкві.. панував виразний дух замкненої спільноти: цікаві позирки на чужинку,.. витрішки, смішки, перемовляння (О. Забужко); Мисль зразу в темний світ ся розбігала, блудив без цілі по хатині взір (І. Франко).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

око — Чому в українській мові вживають іменник окуляри, а не очки? Слово око – спільнослов’янське, походить з індоєвропейської мови, де ок означало “дивитися”. У російській воно виступає або як застаріле, або як діалектне, або в поетичному стилі. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
око — о́ко 1 іменник середнього роду форма вічі у знахідному відмінку множини вживається лише з прийменником у о́ко 2 іменник середнього роду одиниця ваги; міра об'єму арх. Орфографічний словник української мови
око — О́ко1, óчі. У висловах: ● На око - зовні, на перший погляд. На око малозначні, але в своїх наслідках вельми важні річи (Б., 1895, 10, 1); Воно на око сьмішно... Українська літературна мова на Буковині
око — (лихе) погляд, (фахівця) зір; (за ким) ДОГЛЯД; очко; див. ще ОЧІ. Словник синонімів Караванського
око — I -а, с. (мн. очі, рідко вічі, очей – перев. з прийм. у). 1》 Орган зору у людини, всіх хребетних та деяких безхребетних тварин. || Те саме, що погляд. Великий тлумачний словник сучасної мови
око — О́КО¹, а, с. (мн. о́чі, рідко ві́чі, оче́й – перев. з прийм. у). 1. Орган зору у людини, всіх хребетних та деяких безхребетних тварин. Я не нездужаю, нівроку, А щось такеє бачить око, І серце жде чогось (Т. Словник української мови у 20 томах
око — о́ко (во́ко): ◊ в живі́ очі бреха́ти відкрито, відверто, неприховано говорити неправду, обманювати (ср, ст): Та що ж ти мені в живі очі брешеш. Чи ж я сама не бачила тебе під хатою з тим зацофаним кава́лєром?... Лексикон львівський: поважно і на жарт
око — Аж за очі хапає. Про дуже велику красу, або дуже яскраву краску. Бачили очі, що купували, тепер хоч повилазьте. Що хотів, те й маєш. Більмо окові не шкодить, лишень що не видить. Нещастя не шкодить, лише що витримати не мож. В живі очі бреше. Приповідки або українсько-народня філософія
око — (-а) с. Словник жарґонної лексики української мови
око — Орган зору; у людини та хребетних складається з кулястого очного яблука та допоміжних частин (повіки, слізних органів, кон'юнктиви, м'язів); стінки очного яблука складаються із 3 оболонок: зовнішньої — склери, що переходить спереду у прозору рогівку... Універсальний словник-енциклопедія
око — cіль тобі́ в о́ці (в о́чі), фольк. Уживається як усталена форма застереження від зурочення. Траплялось, що і Іван звертався до нього, але за кожним разом, стрічаючи погляд чорних пекучих очей мольфара, спльовував непомітно: “сіль тобі в оці” (М. Фразеологічний словник української мови
око — О́ко, о́ка, о́ку і о́кові, в о́ці; о́чі, оче́й, оча́м, очи́ма; у ві́чі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
око — О́КО¹, а, с. (мн. о́чі, рідко ві́чі, оче́й — перев. з прийм. у). 1. Орган зору у людини, всіх хребетних та деяких безхребетних тварин. Я не нездужаю, нівроку, А щось такеє бачить око, І серце жде чогось (Шевч. Словник української мови в 11 томах
око — О́ко, о́ка с. (мн. о́чі). 1) Глазъ. Сама робить, а око біжить до дитинки. МВ. І. 98. Біжить він, куди очі стоять. Грин. II. 284. Тоді я тебе забуду, як очі заплющу. Мет. 62. очі-на-очі = віч-на-віч. Ном. № 7424. на око. На видъ, на взглядъ. на все око. Словник української мови Грінченка