око
О́КО¹, а, с. (мн. о́чі, рідко ві́чі, оче́й – перев. з прийм. у).
1. Орган зору у людини, всіх хребетних та деяких безхребетних тварин.
Я не нездужаю, нівроку, А щось такеє бачить око, І серце жде чогось (Т. Шевченко);
Праве око лукаво дивилось з-під піднятого трохи повіка на купку мідяних грошей (М. Коцюбинський);
Ще сонце спить, ще пролісок не квітне. Та березня проміння непомітне В дівочих одбивається очах (М. Рильський);
// Те саме, що по́гляд.
Я подавала їй квіти, і листя, й трави – і з рук її не зводила очей (Леся Українка);
Гайсин провів їх очима (П. Панч);
На вулиці ніде було розгулятися оку. Погляд упирався в протилежні будинки, такі самі, як і той, що в ньому мешкав Кукулик (П. Загребельний).
2. розм. Здатність бачити; зір.
Глушак дивиться на друга з дуже складним почуттям задоволення, суму і співчуття і говорить наче у відповідь своїм думкам і міркуванням: – Так, старію .. Не те вже око... (О. Довженко);
// тільки одн. Особлива здатність бачення, властива людині завдяки певній професії, досвіду і т. ін.
Брянський звичним оком професіонала одразу визначав, куди влучали міни (О. Гончар);
* Образно. Користування рентгенівським промінням вже давно стало звичайним явищем в нашому повсякденному житті .. Це дійсно універсальне око, яке майже все бачить (з наук.-попул. літ.).
3. перен., розм. Піклування, догляд.
– Еге-ге, ваша правда: воно, хазяйствечко, любить ока, гулянки його не прибільшують (Дніпрова Чайка);
А щоб за кіньми було око, домовився із онучком Петрусем, що, коли догляне за кіньми, дасть йому дорогу забавку (Григорій Тютюнник).
Ви́брати о́чі див. вибира́ти;
Вийма́ти / ви́йняти о́чі див. вийма́ти;
(1) Воля́чі о́чі – великі опуклі очі.
Петро Григорович багатозначно подивився на гостя волячими очима (О. Іваненко);
(2) Глибо́кі о́чі:
а) очі, яким властива виразність, серйозність погляду.
Глянула [Марія] на мене глибокими очима й упекла мене тим поглядом.., у саме серце впекла (М. Коцюбинський);
Її глибокі голубі очі були теплі, задумливі (М. Томчаній);
б) очі темні або з великими зіницями.
Перед ним на порозі стала жінка в накинутій на голову білій вовняній хустці, з-під якої, наче дві зірниці, заіскрили до місяця глибокі чорні очі (Д. Бедзик);
Він був високий, стрункий, мав дивні крилаті брови і глибокі карі очі (В. Земляк);
Зако́чувати (запуска́ти, пуска́ти) / закоти́ти (запусти́ти, пусти́ти) о́чі [під лоб (під ло́ба)] див. зако́чувати;
Запльо́вувати / заплюва́ти о́чі див. запльо́вувати;
Заступа́ти (за́стувати, за́стити) / заступи́ти о́чі див. заступа́ти;
Захо́дити / зайти́ в о́чі див. захо́дити;
Зверта́ти / зверну́ти на се́бе о́чі див. зверта́ти;
Зверта́ти / зверну́ти о́чі (о́ко, по́гляд, по́гляди, зір і т. ін.) див. зверта́ти;
Зву́жувати / зву́зити о́чі див. зву́жувати;
Зда́влювати / здави́ти пові́ки (о́чі) див. зда́влювати;
Здійма́ти (рідко зніма́ти, зно́сити) / здійня́ти (рідко зня́ти, знести́) о́чі догори́ (вго́ру, до не́ба і т. ін.) див. здійма́ти;
З слі́зьми́ (сльоза́ми) [на оча́х (в оча́х)] див. сльоза́;
Зупиня́ти на собі́ о́чі (о́ко) див. зупиня́ти;
(3) Імли́сті о́чі – очі без яскравого блиску, з ніжним, затуманеним поглядом.
Була вона струнка, міцна, років вісімнадцяти, з розкішною каштановою косою і чорними імлистими очима (З. Тулуб);
Кри́тися з оче́й див. кри́тися;
Куто́к (кутки́) о́ка (оче́й, ро́та, у́ст) див. куто́к;
Мішки́ під очи́ма див. мішо́к;
(4) Мо́крі від сліз о́чі – повні очі сліз; Наверта́ються / наверну́лися сльо́зи [на о́чі] див. наверта́тися;
На́дити зір (о́чі) див. на́дити;
На дні (на де́нці́) оче́й див. дно;
Наці́лювати / наці́лити о́чі (зір) див. наці́лювати;
Наці́люватися / наці́литися очи́ма див. наці́люватися;
Незви́кле ву́хо (о́ко) див. ву́хо;
(5) Незви́кле о́ко – око, що не призвичаїлося до сприймання чого-небудь; Не стика́ти / не зіткну́ти оче́й (о́ком) див. стика́ти;
(6) О́чі закоти́лися / зако́чуються [під лоб (під ло́ба)] в кого, рідше кому – очі звелися догори, перев. прикривши віками зіниці у стані агонії, запаморочення, тяжкої хвороби, сну і т. ін.
Альоша дико скрикнув і забився головою об підлогу. Очі йому закотилися під лоба .. У нього почався тяжкий нервовий напад (І. Микитенко);
Мої коліна без мого дозволу – самі! – затремтіли. Посоловілі очі закотилися під лоба... (А. Крижанівський);
(7) О́чі зву́жуються / зву́зились – зближуються повіки, майже закриваючи очі.
Довго дивився [Чепур] мені у вічі. Його погляд увесь час мінився: очі то округлялись, то звужувались (Ю. Збанацький);
(8) О́чі з поволо́кою – очі без яскравого блиску, з виразом млості, ніжності.
Де б він не був, що б не робив – усе йому ввижалися палкі, чорні, з синьою поволокою очі дівчинині (М. Коцюбинський);
Федора Михайлівна звела на нього великі з поволокою сірі очі, затінені довгими віями (П. Панч);
(9) О́чі підкоти́лися під ло́ба (вго́ру) кого, кому – зіниці очей сховалися під верхніми повіками від хвилювання, здивування, болю і т. ін.
Хлопчик лежав горілиць, ясно-блакитні очі його підкотилися під лоба (В. Собко);
Татарин .. спробував підвестися, але знову впав і затих. Очі йому підкотилися під лоба й так оскліли (Ю. Мушкетик);
О́чі п'я́сти (пну́ти) [на лоб (ло́ба)] див. п'я́сти́;
(10) О́чі сте́жать за ким – чим – хто-небудь невідривно спостерігає за кимсь, чимсь.
Дитячі очі стежили з печі за кожним рухом старших (М. Коцюбинський);
Виходячи із спочивальні, на порозі він оглянувся: за ним невідступно стежили материні очі (П. Кочура);
З-за піднятого ковніра капітанового плаща блищать чорні, гарячі очі. Вони невпинно стежать за дорогою (О. Полторацький);
(11) О́чі сто́вбуром – погляд, втуплений в одну точку.
– Допився до того, що страшно глянути: .. очі – стовбуром, верзе таке, що й на голову не злізе (Панас Мирний);
О́чі (що́ки) позатяга́ло див. позатяга́ти;
Підко́чувати / підкоти́ти о́чі під ло́ба (вго́ру) див. підко́чувати¹;
Підніма́ти (підійма́ти) / підня́ти (підійня́ти) кого у чиїх оча́х (рідше пе́ред очи́ма) див. підніма́ти;
Повийма́ти о́чі див. повийма́ти;
Помо́ргувати очи́ма див. помо́ргувати;
Поопуска́ти о́чі див. поопуска́ти;
Порива́ти о́чі див. порива́ти²;
Посила́ти / посла́ти о́чі див. посила́ти;
Посте́жити очи́ма див. посте́жити;
(12) По́том о́чі позалива́ло – те саме, що Піт залива́є і т. ін. / зали́в (позалива́є, позалива́в і т. ін.) о́чі (лице́ і т. ін.) (див. піт).
[Степан:] Вчора цілий день мордувався [з речами] – легко сказати, і на вокзалі, і на поїзді – аж потом очі позаливало (І. Кочерга);
Потьмяні́ло в оча́х див. потьмяні́ти;
Прибира́ти / прибра́ти з оче́й див. прибира́ти;
Прикида́ти / прики́нути на о́ко див. прикида́ти³;
(13) Про́ти оче́й (о́чі) – прямо перед очима.
Тільки що встигло мигонути проти очей їм усе те, як на їх кинулася орда людей (Марко Вовчок);
(14) Ра́чачі (рачи́ні) о́чі – витрішкуваті очі.
За кілька років, відколи бачив царя, він ще дужче розмордатів і одутлів. Обличчя – важке, похмуре, недобре, ще й булькаті, напіввирячені рачачі очі (Ю. Мушкетик);
Гудить, лає рибу рак: – Риба вся пливе не так, В риби й очі не рачині, Не стирчать, мов горошини (М. Стельмах);
Роздяга́ти / роздягти́ (роздягну́ти) очи́ма див. роздяга́ти;
Синці́ (круги́, ко́ла, кружки́) під (попі́д) очи́ма див. сине́ць;
Си́ньо під очи́ма див. си́ньо;
Си́нява під очи́ма див. си́нява;
Синяки́ під очи́ма див. синя́к;
(15) Скісні́ о́чі – очі, що мають косий розріз, розкосі очі.
Її трохи скісні сірі очі спалахували фосфоричними вогниками (Ірина Вільде);
Скособо́чити о́чі (оченя́та, очи́ма) див. скособо́чити;
Сте́жити очи́ма (по́глядом) див. сте́жити;
Стика́тися / зіткну́тися по́глядом (очи́ма) див. стика́тися;
(16) Сухі́ о́чі – очі без сліз.
Жаль гострим ножем краяв йому серце, на сухі очі набігли сльози (Панас Мирний);
Сидить [Орися] задумана, обіпнута чорною шаллю, лице бліде. На шелест його кроків рвучко обертає голову, очі сухі, пекучі (Григорій Тютюнник);
Настя переборола хвилинну слабість. Очі в неї сухі й блискучі (І. Цюпа);
(17) Терно́ві о́чі (очи́ці, оченя́та) – чорні з синюватим відливом очі, схожі на стиглі ягоди терну.
Маляренкова – маленька, з терновими очима, .. все підбиває дівчат заспівати на прощання (Г. Косинка);
Міня, прядучи з-за столу терновими очицями, хихикнула (П. Колесник);
Ти́цяти (ти́цькати) / ти́цьнути під [са́мий] ніс (ме́жи о́чі) див. ти́цяти;
Тьми́ться в оча́х див. тьми́тися;
Уника́ти по́гляду (по́глядів) кого; Уника́ти оче́й див. уника́ти;
Упира́тися / упе́ртися очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) див. упира́тися¹;
Упира́ти / упе́рти о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) див. упира́ти¹;
Чо́ртики в оча́х [танцю́ють (танцюва́ли і т. ін.)] див. чо́ртик;
Ще́зни з оче́й див. щеза́ти;
(18) Як (мов, ні́би і т. ін.) о́ка в ло́бі (в голові́) <�Більш, ніж о́ка в ло́бі>, зі сл. глядіти, пильнувати і т. ін. – дуже пильно, старанно, ретельно.
Усі чепурні [дочки], шанують одежу, усі глядять одежини як ока в лобі (І. Нечуй-Левицький);
Матір поважав [син], а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (Марко Вовчок);
Які старі в'язки були, то тих я бережу, як ока в голові (В. Стефаник);
Якби він [Сава], хотів, покинув би ту негідницю, сидів би коло тата й мами й пильнував би їх, як ока в голові (О. Кобилянська);
Воно-то правда, а все ж обережність не завадить, – треба нам, друже, берегти цю святу обитель, як ока в лобі (М. Старицький);
Відтепер не робитимеш іншої служби, як лише Хмельницького пильнувати день і ніч. Бережи його, мов ока в голові, бо то великий хитрун (А. Чайковський).
○ (19) На оча́х:
а) (перев. зі сл. бу́ти, у кого, кого і без дод.) відкритий, доступний для огляду, спостереження, контролю і т. ін.; видний, видно комусь.
Він жив подвійним життям. Одне було у всіх на очах. Але було у нього ще інше, таємне й глибоке життя (З. Тулуб);
При такому освітленні кожен був на очах, і це мимоволі змушувало триматися гідно й поважно (В. Кучер);
Шукаю очима якнайвигіднішого місця, звідки б усіх можна було спостерігати, а самому не бути на очах інших (П. Колесник);
І я, і моя невелика праця перед вами. Усе на очах! (М. Стельмах);
б) (з дієсл.) дуже швидко, помітно і т. ін.
Ряба корова на очах худла і все менше та менше давала подою [надою] (М. Коцюбинський);
Рішучість, відвага та все інше тікали й зникали просто на очах (Ю. Смолич);
І відновлюєш села, будуєш міста, І столиця твоя на очах вироста (М. Рильський);
Усе росло та доспівало на очах! (Б. Лепкий);
Мати натішитись не могла: на очах оживає син! (О. Гончар);
// відразу.
Очі заблищали гарячково – як стій та бач, на очах захворів чоловік! (Ю. Збанацький);
Не дочекавшись від нас жодного слова у відповідь, [юнак] раптом на очах змінився – посмутнів (В. Козаченко);
в) (перев. у кого, кого, чиїх) у чиїйсь присутності, при комусь.
– Він зріс на наших очах; ми його добре знаємо (І. Нечуй-Левицький);
Він відчув: ось-ось засне посеред дороги на очах у молочарниць (І. Головченко і О. Мусієнко);
Поцілував у щоку. Вона злякалася, тому що це робилося на очах усіх парубків і дівчат (Григорій Тютюнник);
Кульжан вже лежала осторонь, а Жайсек робив їй штучне дихання, так, як на його очах колись робили його яїцькі козаки утопленому (З. Тулуб);
Потонули партизани на очах, .. а її схопили поліцаї-хижаки (О. Довженко);
г) (чиїх, кого) за життя, за час діяльності кого-небудь.
Але з часом, на очах Франка, відбувається важкий соціальний процес. Процес росту капіталізму (В. Речмедін);
На очах поета відбулися великі події (А. Хорунжий);
(20) Пе́ред очи́ма перев. чиїми.:
а) зовсім близько від когось, поряд.
Теперішній час може вживатися замість минулого часу, коли треба показати, що дії ніби відбуваються перед очима читача або слухача (Укр. мова);
Перед очима виднівся ліс (з газ.);
б) наяву, в дійсності.
Яків з перепою зліг. Чи такого Горпина коли на себе ждала? А тепер воно перед очима, ссе серце, гнітить душу (Панас Мирний);
в) (у кого і без дод.) уявляється, згадується щось кому-небудь.
Ті події весь час перед очима, їх неможливо забути, викинути з пам'яті (з газ.).
△ Акомода́ція о́ка див. акомода́ція;
(21) Воло́ве о́ко (о́чко):
а) найменший розміром співочий птах, який водиться в Україні.
Крихітний птах волове очко з моху, стебел та гілочок .. будує міцну кулястої форми оселю (з навч. літ.);
Навіть не віриться, що така красива, сильна пісня виходить з грудей однієї з найменших пташок нашої фауни – волового очка (з газ.);
б) польова айстра.
Діти улітку складають гербарій: сині лісові дзвоники, волові очі, .. материнка (Є. Гуцало);
(22) Воро́няче о́ко – багаторічна трав'яниста рослина родини лілійних, яка дає одну чорну отруйну ягоду на кінці стебла.
Трав'яниста лісова рослина вороняче око має листки з сітчастим жилкуванням (з навч. літ.);
Після бою він промив рани міцною горілкою, .. обіклав зіллям воронячого ока, перев'язав (Ю. Мушкетик);
(23) Пави́не о́ко – вид денних метеликів.
Самці одного виду метеликів – павине око, – очевидно, знаходять самку за запахом речовин, що виділяються її залозами (з наук.-попул. літ.);
(24) Пташи́не (пти́че) о́ко – деревина з гарним малюнком, з якої роблять дорогі меблі.
Квартира – п'ять кімнат, дітей нема. Мебля – птиче око, червоне дерево... (О. Корнійчук);
(25) Фасе́ткові (фасе́точні) о́чі – очі багатьох членистоногих, що складаються з окремих дрібних вічок – фасеток.
Більшу частину голови мухи займають великі фасеточні очі, які часто мають різні кольорові відблиски (з наук. літ.).
◇ [Аж] вбира́ти (бра́ти) [в (на) се́бе] о́чі (о́ко) див. вбира́ти¹;
[Аж] в оча́х мерехти́ть (мигти́ть, миготи́ть і т. ін.) див. мерехті́ти;
Аж в оча́х мі́ниться див. міни́тися;
[Аж] в оча́х ряби́ть (ряби́ло) див. ряби́ти;
[Аж] в оча́х рябі́є / зарябі́ло див. рябі́ти;
[Аж] в оча́х ряботи́ть (ряботі́ло) див. ряботі́ти;
[Аж] за о́чі хапа́ти див. хапа́ти¹;
(26) [Аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть (вила́зять) / полі́зли (ви́лізли) у кого, кому, чиї:
а) хто-небудь виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь.
Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський);
Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб'язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко);
– А ось йому! – весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник);
У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко);
Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (з газ.);
б) хто-небудь дуже напружується, важко працює, стомлюється.
– Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко);
в) перев. від чого щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін.
– Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький);
– Поки дійдеш [на поле], то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер);
г) хто-небудь відчуває страх, переляк і т. ін.; комусь стає страшно.
Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний... Що він говорить? (М. Коцюбинський);
Морозив [директор] публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський);
[Аж] і́скорки в оча́х замиготі́ли див. і́скорка;
[Аж] і́скри (і́скорки) з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (сипну́ли, полеті́ли, поскака́ли, скакну́ли і т. ін.) див. і́скра;
(27) Аж о́ко в'я́не – стає страшно, моторошно і т. ін. від чого-небудь.
Вовки витягали соло, аж око в'януло (І. Франко);
(28) [Аж] о́чі [з ло́ба (з голови́)] вила́зять (лі́зуть) кому, у кого і без дод., фам.:
а) хто-небудь надмірно натужується, через силу робить щось, надривається і т. ін.; дуже важко комусь.
– Цей як візьме [заміж], то на весь вік, до іншої не перекинеться. В машині їздитимеш на базар і з базару, клунків не тягатимеш, що аж очі з лоба вилазять!.. (О. Гончар);
Тягар на його [Івана] хребті був страшенний. Очі вилазили йому з голови, кров у пульсах товклася так сильно, що, бачилось, ось-ось потріскають жили (І. Франко);
[Бабич:] Ґарував чоловік, весь вік робив, аж очі з голови лізли, мучився, терпів (І. Франко);
б) кому-небудь стає зле, неприємно і т. ін. від чогось.
Від свіжого хріну аж очі з лоба лізли (з переказу);
Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили (Н. Кобринська);
– Міцненька [горілка]? – Така міцна, що, думав, очі з лоба .. вилізуть. – І я кажу – добра (Д. Мордовець);
(29) [Аж] о́чі обарані́ли чиї, у кого і без дод. – хтось має вигляд утомленої, неуважної, нетямущої й т. ін. людини.
– То оце так ти учиш історію? – обурився на його [на нього] Макар. – Бач, як начитався, аж очі обараніли!.. (С. Васильченко);
(30) [Аж] о́чі ро́гом кому і без дод. – у когось дуже незадоволений, насуплений, сердитий вигляд.
– Хіба цей “Мручко” не сидів того року у сватовій хаті? Бігме, сидів. І людей не лякався... Такого плів, аж йому очі рогом (Ю. Яновський);
– А трохи перегодя наливає знов. І очі рогом: пий! (Ю. Мушкетик);
О́чі драко́ном.
Товариш Жучок очі драконом: – .. І вам не соромно? (М. Хвильовий);
(31) [Аж] о́чі ро́гом лі́зуть / полі́зли <�І о́чі ро́гом ста́ли> <�О́чі почина́ють лі́зти ро́гом> перев. у кого, кому, чиї:
а) хтось виявляє здивування, дуже вражений чим-небудь.
У дядька Барака очі лізуть рогом. – Молодих коней на м'ясо? Та вони що, почманіли? (Ю. Збанацький);
Очі їй полізли рогом від здивування: “Куди ти, молодице? Що ти надумала?” (О. Гончар);
В мене аж очі рогом полізли від несподіванки, аж дух перехопило, коли я вдихнув незрівнянний запах лісових полуниць (Ю. Збанацький);
// комусь дуже подобається хто-, що-небудь.
Як глянув на неї [дівчину] дід, аж очі йому рогом лізуть – така гарна (О. Стороженко);
Тут, братця, такого треба на тую виставку приставити, щоб у всіх очі рогом полізли (Остап Вишня);
Й о́чі ро́гом ста́ли.
– У розпал веселощів дістає томик Гегеля.., примощується в кутку, читає. У мене й очі рогом стали (В. Дрозд);
б) хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь; дуже важко комусь.
Дерево ломиться, все, що йде-їде дорогою, стає осторонь: то значить Харук з Якіб'юком женуть! Але як!.. Очі рогом у коней лізуть (Г. Хоткевич);
Грабарювали, аж очі рогом лізли, возили землю, за три роки й завод виріс (А. Хижняк);
– Кермо кріпше! “Кріпше”!? Коли воно [море] вириває, вибиває, висмикує?! Держу, аж очі рогом лізуть! (Остап Вишня);
в) стає погано, неприємно, моторошно і т. ін. комусь.
Вона так наїдалася того незносного чаду, що очі рогом лізли. Але зате, як привчилася трохи, дивувала усіх своїми писанками (Г. Хоткевич);
– А сльози так і заливають! Аж очі рогом лізуть!.. Ох, лишенько!.. (Г. Квітка-Основ'яненко);
О́чі почина́ють лі́зти ро́гом.
– Тільки-но розмова з нею наблизиться до висновків, – і своїм, і стороннім очі починають лізти рогом (Ю. Шовкопляс);
[Аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] див. світ²;
(32) Би́стрим о́ком, зі сл. дивитися, глянути і т. ін. – швидко оцінюючи що-небудь побачити.
Дивиться [батько] бистрим оком та й каже: “А в якому кутку пожар [пожежа] в нашій хаті?” (Марко Вовчок);
(33) Би́те о́ко у кого – хтось досвідчений, все відразу помічає, добре орієнтується в чомусь.
У нього око бите, не помилиться (з усн. мови);
Катя Шубіна багато чого перебачила в цій закордонній стороні, бачила біженців, полонених, невільників, у неї виробилось бите око й вірна реакція на все (Ю. Яновський);
Би́ти / вда́рити у ві́чі (в о́чі) див. би́ти;
Бі́гати очи́ма див. бі́гати;
Бі́сики гра́ють (стриба́ють, рідше іскря́ться і т. ін.) в оча́х див. бі́сик;
Бли́мнути очи́ма (о́ком) див. бли́мнути;
Бли́снути (бли́скати) очи́ма (о́ком) див. бли́снути;
Блука́ти (блуди́ти) / поблука́ти (поблуди́ти) очи́ма (по́глядом) див. блука́ти;
Бра́ти / взя́ти на [пи́льне] о́ко див. бра́ти;
Вбира́ти очи́ма (в о́чі, по́глядом, зо́ром) див. вбира́ти¹;
Вда́рити в о́чі (у ві́чі) див. ударя́ти;
Верті́тися (крути́тися) пе́ред очи́ма (на оча́х) див. верті́тися;
Вести́ о́ком див. вести́;
(34) В живі́ о́чі:
а) (зі сл. оббирати, окрадати і т. ін.) явно, відкрито, вочевидь.
[Пані Трацька:] В живі очі окрадають... а він [пан] нічого собі! (І. Франко);
б) (зі сл. говорити, брехати і т. ін.) безсоромно, безсовісно.
Знав я таких, що в живі очі тобі бреше, як шовком шиє – хоч би моргнув, вражий син! (Марко Вовчок);
Ви́вело о́чі на лоб (на ло́ба, із ло́ба) див. виво́дити¹;
Виверта́ти / ви́вернути о́чі (білки́) див. виверта́ти;
Вида́влювати / ви́давити [з оче́й] сльо́зи (сльозу́) див. вида́влювати;
Ви́дерти (повидира́ти, ви́дряпати, ви́драти) / видира́ти (видря́пувати) о́чі (баньки́) [з ло́ба] див. видира́ти;
Ви́дивити (ви́глядіти) / діал. види́влювати [всі] о́чі див. видивля́ти;
Ви́дивитися [всі] о́чі (рідко ві́кна) див. видивля́тися;
Виїда́ти о́чі див. виїда́ти;
Випіка́ння оче́й див. випіка́ння;
Ви́плакати (спла́кати) / випла́кувати (спла́кувати) о́чі (рідко ві́чі) див. випла́кувати;
Ви́порснути з-під о́ка див. випо́рскувати;
Ви́пустити / випуска́ти з о́ка (з оче́й) див. випуска́ти;
Вироста́ти / ви́рости в оча́х див. вироста́ти;
Ви́точити сльо́зи з оче́й див. вито́чувати²;
Ви́тріщити (ви́валити, ви́рячити, ви́лупити, ви́балушити і т. ін.) / витріща́ти (вива́лювати, виря́чувати, вилу́плювати, вибалу́шувати і т. ін.) о́чі (баньки́, рідко бульки́) див. витріща́ти;
Відво́дити / відвести́ о́чі див. відво́дити;
Відкрива́ти (розкрива́ти) / відкри́ти (розкри́ти) о́чі див. відкрива́ти;
Відкри́то диви́тися / гля́нути у ві́чі див. диви́тися;
Від о́ка кого (чийого) не хова́лося ніщо́ див. хова́тися¹;
Відрива́ти / відірва́ти о́чі (по́гляд) див. відрива́ти¹;
(35) Ві́рне (пе́вне) о́ко [в ло́бі] у кого – хто-небудь добре орієнтується на місцевості, вміє правильно оцінювати, визначати щось.
– У мене в лобі око вірне. Я будь-яку ділянку прикину вздовж та поперек на око і скажу, скільки якої породи буде в ній (М. Стельмах);
Око в нього було певне, серце міцне. Долав він шляхи невтомно (Л. Первомайський);
Влуча́ти (би́ти, попада́ти) / влу́чити (попа́сти) в [са́му] то́чку (в [са́ме] о́ко) див. влуча́ти;
(36) Во́вчим о́ком <�Во́вчими очи́ма>, зі сл. дивитися, слідкувати і т. ін. – жадібно, хтиво і т. ін.
Тимко слідкував за нею вовчим оком і снував по двору, щоб застукати її де-небудь один на один та хоч обняти по-парубоцькому (Григорій Тютюнник);
Дундина дружина глипнула на нас вовчими очима й погордливо зникла в сусідній кімнаті (Б. Антоненко-Давидович);
[Вогне́нні (те́мні, черво́ні і т. ін.)] ко́ла бі́гають (стриба́ють, витанцьо́вують і т. ін.) / забі́гали (пішли́) в оча́х (пе́ред очи́ма) див. ко́ло¹;
Води́ти очи́ма див. води́ти;
В о́ко взя́ти див. узя́ти;
(37) В оча́х:
а) (чиїх, рідше кого, чого) як вважає хтось, за чиїм-небудь переконанням, враженням і т. ін.
[Мохаммед:] В моїх очах вона ні гарною, ні молодою ніколи не здавалась (Леся Українка);
Акції молодого батюшки в очах отця Миколая одразу пішли вгору (М. Стельмах);
Особливо дратує декого, що Шевченко в очах українців – пророк (Л. Костенко);
Ми вже держава. Тож чи не час замислитись, хто ми в очах світу і яку маємо ауру, а якщо не маємо, то чому? (Л. Костенко);
б) (з дієсл.) на вигляд, помітно і т. ін.
Всі кажуть, що хтось в очах поправився за сей тиждень, та хтось навіть сам се почуває, – став сильніший (Леся Українка);
– І все мені починає подобатися тут: дівчина, і теща, і скриня, навіть волики в очах здалися більшими (М. Стельмах);
В оча́х жовті́є (жо́вкне, темні́є і т. ін.) / пожовті́ло (пожо́вкло, потемні́ло і т. ін.) див. жовті́ти;
В оча́х затумані́ло див. затумані́ти;
В оча́х почорні́ло див. почорні́ти;
В оча́х стемні́ло див. стемні́ти;
(38) В о́чі:
а) у присутності того, про кого йдеться.
Прозвали мене Мудрагелем; Павло Мудрагель та й годі! Звичайно, не в очі. Але мені байдуже! (Л. Мартович);
// при безпосередньому спілкуванні.
– В очі добра – поза очі відьма! (Григорій Тютюнник);
В очі вчитель їдкий, мов товчений перець, поваги до сану й на щербатий гріш не покаже, а зате який позаочі! (М. Стельмах);
б) (зі сл. говори́ти, сказа́ти і т. ін.) прямо, відверто і т. ін.
Я прилюдно і в очі назвав учинки тих добродіїв некультурністю, чим викликав на себе великий гнів (М. Коцюбинський);
[Любов:] Оресте, ти дорікав мені, що в мене бракує одваги, що я боюсь сама собі сказати правду в вічі... я тепер нічого не боюсь, нічого... (Леся Українка);
– Таке безстидство в очі говорить і ні крапельки не соромиться (М. Стельмах);
[Назар:] Тільки я нашіптувати не буду, я все в очі скажу (М. Зарудний);
В очі жадне [жодне] ані слово не писне, бо боїться (Б. Лепкий);
в) (перев. зі сл. не бачити, не видіти і т. ін) уживається для підсилення зазначеного слова; зовсім, ніколи.
В Одесі думаю ще й нове що-небудь почать... Там уже й Гейне знов буду писать, а то я тут його і в очі не бачу (Леся Українка);
– Якби що до чого, пані вчителько, то я його добре і в очі не видів (Р. Іваничук);
Впада́ти (рідше па́дати) / впа́сти в о́ко (в о́чі, у ві́чі) див. впада́ти¹;
Впива́тися / впи́тися (вп'ясти́ся) очи́ма (по́глядом, зо́ром) див. впива́тися¹;
Вп'я́лювати (вту́плювати, встро́млювати, рідко впина́ти і т. ін.) / вп'я́лити (вту́пити, встроми́ти, вп'ясти́ і т. ін.) о́чі (по́гляд, зір) див. вп'я́лювати;
Вража́ти о́ко (о́чі, зір) див. вража́ти¹;
(39) Всевидю́ще (всеви́дяче, видю́че і т. ін.) о́ко:
а) (чиє) здатність все помічати, бачити, про все швидко дізнаватися, знати.
Та куди тобі сховатися перед чотирма парами всевидющих дитячих очей! (І. Франко);
Всевидюще око двадцятирічного командира слідкувало за всіма розрахунками (М. Стельмах);
Всевидяче око його вже проникало в глибину шеренг, когось невтомно шукало (О. Гончар);
Тут його [Франка] рятує від смерті один з його товаришів і забирає з собою на село. Але й там видюче око адміністрації постерегло небезпечного злочинця (М. Коцюбинський);
Тарасові видющі очі, – Не вбила, не згасила їх Тьма миколаївської ночі (М. Бажан);
б) (уроч., заст.) всевишній.
А ти, Всевидящеє око! Чи ти дивилося звисока.. ? Та цур їм, тим царям поганим! Нехай верзуться їм кайдани (Т. Шевченко);
Втра́тити з оче́й див. утрача́ти;
Вту́питися (вп'я́литися, вли́пнути, втелю́щитися) / вту́плюватися (вп'я́люватися, влипа́ти, втелю́щуватися) очи́ма (по́глядом) див. вту́плюватися;
Гля́нути недо́брим о́ком див. гля́нути;
Гля́нути стра́хові (стра́ху́, небезпе́ці) у ві́чі див. гля́нути;
(40) Го́стре о́ко у кого – хто-небудь добре бачить, помічає все; хтось спостережливий, пильний і т. ін.
Від адмірала заслужив окремої подяки старшина сигнальників Разуєв. Око у хлопця гостре (В. Логвиненко);
Го́стрий на о́ко (на о́чі) див. го́стрий;
Гостри́ти о́чі див. гостри́ти;
Гра́ти (виграва́ти) / загра́ти очи́ма див. гра́ти;
Губи́ти / згуби́ти з оче́й див. губи́ти;
Двої́ться в оча́х див. двої́тися;
Де́рти о́чі див. де́рти;
Диви́тися в о́чі (у ві́чі) див. диви́тися;
Диви́тися (гляді́ти) / подиви́тися (гля́нути) і́ншими очи́ма (рідше і́ншим о́ком) див. диви́тися;
Диви́тися / гля́нути пра́вді в о́чі (у ві́чі) див. диви́тися;
Диви́тися (зазира́ти, загляда́ти і т. ін.) / подиви́тися (гля́нути, зазирну́ти, загля́нути і т. ін.) сме́рті в о́чі (у ві́чі) див. диви́тися;
Диви́тися ко́со (кри́во, бо́ком) <�Погляда́ти криви́м о́ком > див. диви́тися;
Диви́тися твере́зими очи́ма (твере́зим о́ком, твере́зо) див. диви́тися;
Доки́нути очи́ма див. докида́ти²;
Досягну́ти (досягти́) о́ком див. досяга́ти;
Забли́мати очи́ма див. забли́мати;
Зав'яза́ти о́чі див. зав'я́зувати;
Закида́ти / заки́нути о́ком див. закида́ти²;
(41) За краси́ві (прекра́сні, прега́рні і т. ін.) о́чі – заради симпатії, особистої приязні до когось; задарма, ні за що.
Є такі добрі люди, що чини за красиві очі роздають, – підморгнув до Чепіги Головатий (С. Добровольський);
– Танки теж, знаєш, народне добро і за так не даються, за красиві очі (І. Малишевський);
Закрива́ти (заплю́щувати, затуля́ти, замика́ти) / закри́ти (заплю́щити, затули́ти, замкну́ти) о́чі див. закрива́ти;
Закри́тися [й] плечи́ма й очи́ма див. закрива́тися;
Закрути́тися в оча́х (пе́ред очи́ма) див. закрути́тися²;
Залива́ти / зали́ти (позалива́ти) о́чі (грубо слі́пи, сліпаки́) [горі́лкою] див. залива́ти;
Зама́зувати / зама́зати о́чі див. зама́зувати;
Зами́лювання (зами́лення) оче́й див. зами́лювання;
Зами́лювати / зами́лити о́чі див. зами́лювати;
Заму́лювати / заму́лити о́чі див. заму́лювати;
(42) За о́чі, перев. зі сл. говори́ти, смія́тися, обзива́ти і т. ін. – у відсутність того, про кого йдеться.
[Олексій:] У вічі будуть шанувати, а за очі проклинати (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Чого, брате, іноді не кажеться? Аби за очі, а не в вічі! Кажеться, брат, одно, а робиться друге... (Панас Мирний);
Запа́сти в о́ко див. запада́ти;
За плечи́ма та за очи́ма див. плече́;
Заслі́плювати / засліпи́ти о́чі див. заслі́плювати;
Затри́мувати (зупиня́ти) / затри́мати (зупини́ти) по́гляд (о́чі) див. затри́мувати;
Затума́ни́лося в оча́х див. затума́нюватися;
Затума́нювати / затума́ни́ти го́лову (ро́зум, рідше о́чі) див. затума́нювати;
Збанува́ти на о́чі див. збанува́ти;
Зва́жувати / зва́жити на о́ко див. зва́жувати;
Звеселя́ти / звесели́ти о́чі (о́ко, зір) див. звеселя́ти;
Зво́дити / звести́ о́чі (по́гляд) див. зво́дити;
Зво́дити (зніма́ти) / звести́ (зня́ти) о́чі до не́ба див. зво́дити;
Згуби́ти о́чі див. згуби́ти;
(43) З дру́гих оче́й, перев. зі сл. дізнатися, побачити і т. ін. – не із власного спостереження, а за чиїм-небудь свідченням; від людей, через когось.
– Поїдьте в Ковалівку і все самі побачите, а не з других очей... (В. Кучер);
(44) З (з-пе́ред) оче́й:
а) (зі сл. іти, гна́ти, проганя́ти і т. ін.) геть, від себе.
І між людей Отак подеколи буває: Хоч корисніша річ, а як ціни не знає Їй неук – то й жене з очей! (М. Старицький);
Ховрах допитує куму. А та йому: “Наставили мене суддею до курей,.. Ні з кого по цей день не брала я й пір'їнки. А що ж за те кумі твоїй? З очей прогнали!! Боже мій!” (Л. Глібов);
б) (перев. зі сл. зника́ти.) перестаючи бути видним; зовсім.
Лукія Назарівна сідає з бульдозеристом поруч під тент, і бульдозер одразу ж із скреготом зникає з очей в куряві, в бушовинні розритої траси (О. Гончар);
(45) Зи́зим о́ком, зі сл. дивитися, оглядати і т. ін. – виявляючи незадоволення; недоброзичливо, сердито і т. ін.
День у день наїздять [паничі] до нас, одно одного попереджаючи та зизим оком накриваючи (Марко Вовчок);
Мене не дуже лякало, що енкаведе позирає на мене зизим оком (Р. Федорів);
Недаремно не сподівався я добра від того несподіваного мого регентування, бо, як уже писав, колишній регент давно дивився на мене зизим оком, а тут виходило, що мав до того всі підстави (Валерій Шевчук);
Зійти́ (зсли́зну́ти) / схо́дити з оче́й див. схо́дити;
Зір (по́гляд) то́не <�О́чі то́нуть> див. зір;
(46) З [лихо́го] о́ка <�З [лихи́х] оче́й>, зі сл. тра́питися, ста́тися і т. ін., перев. із запереч. – від погляду недоброзичливої людини; наврочення.
Остерігалися, щоб чогось не трапилося коням чи волам “з ока” (М. Стельмах);
– Їхали в місто на нараду, можна сказати, справжнім героєм, а повернулись в такому стані. – Чи не з лихого ока? – пробувала жартувати лікарка (І. Цюпа);
Явдоха узяла води, .. збризнула його [сотника].
тою водою, далі злизала язиком хрест-нахрест через вид, щоб з очей чого не сталось (Г. Квітка-Основ'яненко);
Знахо́дити / знайти́ о́ком (очи́ма) див. знахо́дити;
Зни́зувати / зниза́ти очи́ма (по́глядом) див. зни́зувати²;
Зника́ти (щеза́ти) / зни́кнути (ще́знути) з оче́й див. зника́ти;
Зніма́ти (здира́ти, скида́ти і т. ін.) / зня́ти (зде́рти, ски́нути і т. ін.) з оче́й полу́ду (лу́ду) див. зніма́ти;
Зніма́ти (здійма́ти) / зня́ти (здійня́ти) о́чі (по́гляд) див. зніма́ти;
Зніма́ти / зня́ти бі́льма з оче́й див. зніма́ти;
(47) З пе́рших оче́й – за власними враженнями, спостереженнями.
Картини трудових буднів села він малює, так би мовити, з перших очей. В цьому його сила, запорука невичерпаності тих вражень, які ще не раз прислужаться авторові (з газ.);
(48) З п'я́них оче́й – у стані сп'яніння; напідпитку, п'яний.
Як підпили вже, то той заспівав з п'яних очей, той бідкався (Панас Мирний);
З п'яних очей він уявляв себе графом, великим начальником (М. Коцюбинський);
З п'яних очей повінчався, а коли оглядівся – поруч сиділа підстаркувата Хмелівна – хазяйська донька (В. Речмедін);
– Денисе, ти чув останню новину? – Яку? – Що наш головний отаман утікає до Угорщини? – Та що ти? З п'яних очей? – оторопів Бараболя (М. Стельмах);
– З п'яних очей жениха через паркан перекинули. Ледь у кропиві не спікся (А. Крижанівський);
Зрива́ти о́чі див. зрива́ти¹;
(49) З со́нних оче́й – недоспавши, щойно прокинувшись, не розібравшись; спросоння.
– Сам Бог нас тішить, – промовили декотрі надуті й легкодухі пани: вони й справді з сонних очей пойняли віри (І. Нечуй-Левицький);
Зустріча́тися / зустрі́нутися (зустрі́тися) очи́ма (по́глядом, по́глядами) з ким <�Зустріча́тися / зустрі́нутися (зустрі́тися) з очи́ма (з по́глядом, з по́глядами) чиїми (чиїм), кого> див. зустріча́тися;
(50) Із зав'я́заними очи́ма:
а) такий, що погано орієнтується в життєвих ситуаціях; неосвічений, необізнаний, недосвідчений і т. ін.
Треба було жорстоко відплатити за ті смерті, відплатити тому класу, що виховав мене із зав'язаними очима й зробив мене спільником ганебного діла (О. Слісаренко);
[Марко:].
Ну, й подумав: куди краще, як не в свої краї, де мене ще, може, знають, та й я буду не з зав'язаними очима (М. Куліш);
В Андрія було таке відчуття, немов це говорить з ним не Артем Григорович, а рідний батько, який зичить йому добра і хоче послати його в люди не з зав'язаними очима (О. Гуреїв);
б) (зі сл. знайти, відшука́ти, поба́чити і т. ін.) за будь-яких умов, обставин; обов'язково, неодмінно і т. ін.
– Земля наша міряна, перемірювати її вдруге нам не треба; межу ми з зав'язаними очима знайдемо (О. Кониський);
(51) [І] куди́ о́чі диви́лися чиї, ірон. – уживається для вираження незадоволення, досади з приводу допущеної помилки; як могло статися.
– Покуту несу.. І куди мої очі дивилися на той час, що не бачили, куди рука лізе, а нога ступає? (Григорій Тютюнник);
І (на́віть, рідше ані́) о́ком не моргну́ти (не зморгну́ти, не змигну́ти, діал. не змельну́ти) див. моргну́ти;
І на волосо́к (на хвили́нку, на хви́льку) [о́ком] не змигну́ти див. змига́ти;
І на о́чі не пуска́ти / не пусти́ти див. пуска́ти;
І но́са (оче́й) не наверта́ти / не наверну́ти див. наверта́ти;
[І] о́ком (ву́сом) не моргне́ш див. моргну́ти;
І [о́ком] не мигну́ти див. мигну́ти;
І о́ком не прогля́нути див. прогляда́ти;
І о́ком не ски́нути див. скида́ти;
[І] о́ком (очи́ма) не згля́диш (не зогля́диш, не згле́диш, не зогле́диш) див. згля́діти;
(52) [І] о́чі повила́зять (ви́лізуть) кому і без дод., зневажл. – хтось помре, загине.
Коли по справедливості розберуться – випустять [з тюрми], коли не доберуться до правди – сидітимеш, поки й очі повилазять (Ю. Збанацький);
– Добре знаю, що треба жити по правді. Але знаю і друге: роби по правді – очі вилізуть. Того й бредеш поміж двома берегами, рятуючи тіло і топлячи душу (М. Стельмах);
Іти́ / піти́ світ за́ очі див. іти́;
Ї́сти (поїда́ти, же́рти, пожира́ти і т. ін.) очи́ма (о́ком) див. ї́сти;
(53) Й о́ко не ски́не;
Й о́ком не ски́нути чого, що – всього не можна охопити поглядом, щось виходить за межі поля зору.
– Попроси собі в митрополита Вільшаницю, – парафія велика, поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю (І. Нечуй-Левицький);
Розпростерся ти [степ] широко, Що не скине й орле око Твоє займище безкрає! (І. Манжура);
Ки́дати / ки́нути в о́чі (у ві́чі, в обли́ччя) див. ки́дати;
Ки́дати / ки́нути недо́брим о́ком див. ки́дати;
Ки́дати / ки́нути обвинува́чення [в о́чі (у ві́чі, в обли́ччя і т. ін.)] див. ки́дати;
Ки́дати / ки́нути о́ком (очи́ма, по́гляд, зір і т. ін.) див. ки́дати;
(54) Ки́нутися в о́чі (д) див. впада́ти¹;
(55) Ки́нутися у ві́чі (д) див. впада́ти¹;
Кипля́ть сльо́зи в (на) оча́х див. сльоза́;
Клі́пати (бли́мати) очи́ма див. клі́пати;
Ко́взати (ко́взатися) / ковзну́ти по́глядом (очи́ма, о́ком) див. ко́взати;
Коло́ти (випіка́ти, пекти́, вибива́ти і т. ін.) о́чі див. коло́ти;
Коло́ти очи́ма див. коло́ти;
Ко́рпати о́чі див. ко́рпати;
Кра́єм (крає́чком) о́ка див. край¹;
Красува́ти о́чі (зір) див. красува́ти;
Креса́ти / кресну́ти (кресону́ти) очи́ма (по́глядом) див. креса́ти;
Криви́й на одне́ о́ко див. криви́й;
Криви́ти очи́ма див. криви́ти;
(56) Крити́чним о́ком, зі сл. оглядати, дивитися і т. ін. – вимогливо, прискіпливо, дуже уважно (перев. з метою виявити вади, хиби).
Інколи він [завідувач кав'ярні] проходив по довжелезній веранді, критичним оком оглядаючи підлогу, стільці й білі скатерки на столах (В. Собко);
Круги́ (кружа́ла) літа́ють (іду́ть) / заліта́ли (пішли́, заходи́ли) пе́ред очи́ма (в оча́х) див. круг¹;
(57) Куди́ о́чі [ба́чать (ди́вляться, спа́ли і т. ін.)], зі сл. іти, бігти, тікати і т. ін. – не вибираючи шляху, в будь-якому напрямку; будь-куди, навмання.
Я був за селом, ішов куди очі, як у тумані (Олена Пчілка);
Надворі мороз лютів; Хлопчик плентав куди очі, Весь посинів та тремтів (П. Грабовський);
Він [Еней], швидко поробивши човни, На синє море попускав, Троянців насаджавши повні, І куди очі почухрав (І. Котляревський);
– Я проведу тебе додому, – сказав Микола. – Не хочу додому. Ходімо, куди очі бачать, – відповіла Софійка (В. Москалець);
З диким гиком ударився [Марко] тікать, куди бачили очі (С. Васильченко);
Він правильно вирішив: треба збирати лахи і тікати, не оглядаючись, куди очі бачать (В. Дрозд);
[Килина:] Я крадькома вийшла з кімнати і пішла куди очі дивились... (М. Кропивницький);
Іноді після роботи я не йшла додому, я йшла куди очі дивляться. Тоді городяни здивовано оглядали мене (М. Хвильовий);
Як побачила вона, що вже на волю пускають, – бігти кинулася, куди очі спали, – насилу її зловили (Марко Вовчок);
В важкі хвилини скорбі [скорботи] та недуг Я тихо йшов, куди гляділи очі (А. Кримський);
Я, не довго думавши, зараз навтіки, куди очі зирнули, а ноги понесли (Марко Вовчок);
(58) Куди́ о́чі поведу́ть (пока́жуть) кого (кому) і без дод., перев. зі сл. іти, піти і под. – у будь-якому напрямі, не вибираючи шляху; навмання, будь-куди.
– Іду я собі геть, куди мене очі поведуть (з казки);
Закликав його [батько] і сказав: – Більше тебе не хочу і видіти [бачити].
Йди, куди очі поведуть... І прогнав сина (Три золоті сл.);
[Микита:] Ну, Марусе, коли й ти вже не ймеш мені віри, то піду я, куди очі поведуть... (М. Кропивницький);
Так попростуйте і ви, куди очі покажуть (М. Зеров);
(59) Куди́ о́чі стоя́ть – те саме, що Куди́ о́чі поведу́ть (пока́жуть) (див. о́ко¹).
Звірів і птиць було випущено на волю .. Все живе радувалось в той день, мчало степами, куди очі стоять (О. Гончар);
(60) Куди́ (рідше де) о́ко (зір) сяга́є (дістає́, сягне́ і т. ін.) <�Куди́ о́ко не сягне́> <�Як дале́ко о́ко сяга́є>:
а) на всьому видимому просторі, скрізь, до самого обрію.
Широкою панорамою – куди око сягає – сади. Кілька сот гектарів (А. Головко);
Оглянувся навколо. В полі, куди й око сягало, лежали глибокі сніги (Ю. Збанацький);
Навколо, куди сягає зір, – все степ і степ, рівний, далекий, неосяжний (з газ.);
б) скільки можна побачити, розгледіти; далеко.
І видно: аж-аж-аж ген до того ліска, куди око дістає, дорогою вози потяглися... (Остап Вишня);
Перед нею наче сизіла якась далечінь, де око сягає без краю (І. Нечуй-Левицький);
Як далеко око сягало, стрічало найбільше спустошення, а .. нагота вершин будила жаль у серці (О. Кобилянська);
Десь далі там, куди око звідси не сягне, на всіх напрямах ця суперпробка з кожною хвилиною тільки росте й росте (О. Гончар);
(61) Куди́ не кинь / не скинь (не гля́неш, не оки́неш і т. ін.) о́ком <�Куди́ [ті́льки (лиш)] [не] гля́не о́ко> – кругом, скрізь, усюди, де тільки видно.
Про великий трагічний відхід наших армій з України буде написано багато томів історичних книг. Як горіло жито, куди око гляне, і толочилося людьми, машинами і мільйонами бездомних коней і корів (О. Довженко);
Довелося [опришкам] лежати на чистій полонині, де куди око лиш гляне – все трава, трава, Ні горбочка, ні корчика (Г. Хоткевич);
Розбила щука лід у ріках, і крига пливла в море. Все, куди тільки не гляне око, рухалось, пливло, летіло (О. Довженко);
Куди не кинь оком – степ, голий, дзвінкий і вітряний (М. Чабанівський);
– Оце й Московщина починається, – сказав хтось. – Оце?! Та й невесела ж яка вона!.. все ліси та бори, куди оком не скинь (Панас Мирний);
І куди не глянеш оком, біло все кругом (В. Сосюра);
Веселяться гори, аж лунають від співаночок, аж мліються, куди оком не окинеш, маковим цвітом – запасками, фустками [хустками] жінок та дівчат, білими сорочками косарів (Г. Хоткевич);
(62) Ла́сим о́ком, зі сл. погляда́ти, диви́тися і т. ін. – з корисливими намірами, хтиво.
Ласим оком поглядав на молоденьких кріпачок (з легенди);
Віддавна вже поглядав на неї [кухарку] ласим оком. Отже, не міг зважитися навіть на ніякий натяк (Л. Мартович);
(63) Лихе́ (пога́не, зле і т. ін.) о́ко:
а) той, хто здатний зробити неприємність, вчинити зло; недобра, недоброзичлива людина.
Старий зітхнув і тихіше додав: .. – До мене тихцем, щоб лихе око не бачило, приходь (М. Стельмах);
Предовга валка клекотливо посувалася в безмовні ліси, геть від людських осель, від лихого ока (П. Загребельний);
– Ну, ти цього не кажи. Сміливий [Омелян]! А коли до мене приїжджає, то ніяке погане око не побачить (М. Стельмах);
На дерев'яній обшивці вітряків іноді викарбовувалися й магічні знаки, які начебто оберігали від “дурного ока” (із журн.);
б) (у кого і без дод.) погляд людини, з яким пов'язують неприємність, нещастя і т. ін.
Їх [грона винограду] стережуть від лихого ока та всяких пригод начеплені на кілки овечі, коров'ячі та кінські черепи (М. Коцюбинський);
Він на пасіці як у дозорі: здатен-бо ж оберегти бджолу від злого ока (О. Гончар);
Старші люди, які вміють “шептати на добро”, замовляють на Кузьму й Дем'яна пристріт – наврочування недобрим оком, заздрістю, надмірним здивуванням тощо (із журн.);
(64) Лихи́м (злим) о́ком, зі сл. погляда́ти, диви́тися і т. ін. – сердито, з неприязню, зі злістю і т. ін.
А тим часом Роман, орючи свою нивку, скоса поглядає на брата лихим оком (М. Коцюбинський);
Гості з-поза столиків не вгавають іззиратися лихим оком на мене, винуватця! (Л. Мартович);
Гайдук засопів, порипів ліжком, блимнув лихим оком: – Ти що, мо, продавать мене зібрався? (А. Дімаров);
Перш ніж на батька оглянутися, хлопчик відчув, – той різонув лихим оком. Крадькома оглянувся... (Г. Колісник);
Батько все-таки на його [на нього] злим оком дивиться (Сл. Б. Грінченка);
Лі́зти на о́чі див. лі́зти;
Лі́зти / полі́зти в (пе́ред, ме́жи́) о́чі <�Лі́зти до оче́й> <�Лі́зти осо́ю в о́чі> див. лі́зти;
Лови́ти / пійма́ти (спійма́ти, злови́ти і т. ін.) по́гляд (рідше о́чі) див. лови́ти;
Лоскота́ти о́чі див. лоскота́ти;
Лу́да (полу́да) розпа́лася / розпаде́ться на оча́х див. лу́да;
Луди́ти о́чі див. луди́ти¹;
Лу́пати очи́ма див. лу́пати;
Лупи́ти [свої́] о́чі (баньки́, ба́лухи, зі́ньки) див. лупи́ти;
Лу́пнути очи́ма <�діал. Ли́пнути очи́ма> див. лу́пнути¹;
Люби́ти, як сіль в о́ці [і терни́ну в бо́ці] див. люби́ти;
Лю́бо о́ком гля́нути див. гля́нути;
(65) Ма́ється на о́ці (д) див. ма́ти²;
Мани́ти [до се́бе] о́чі див. мани́ти;
Ма́ти го́стре о́ко (го́стрі о́чі) див. ма́ти²;
Ма́ти на о́ці (рідше на оча́х) див. ма́ти²;
Ма́ти о́ко див. ма́ти²;
Ма́ти пам'ятке́ о́ко див. ма́ти²;
Ма́ти пристрі́ляне о́ко див. ма́ти²;
Ма́ти своє́ о́ко див. ма́ти²;
Мая́чи́ти у ві́чі (пе́ред очи́ма) див. мая́чи́ти¹;
Мерехти́ть в оча́х див. мерехті́ти;
Мета́ти очи́ма (з оче́й) і́скри див. мета́ти;
Мета́тися в о́чі [у ві́чі] див. мета́тися;
Метки́й на о́ко див. метки́й;
(66) Метну́ти лю́ті і́скри з оче́й (д) див. мета́ти;
Метну́ти очи́ма (о́ком) див. метну́ти;
Милува́ти о́ко (о́чі, зір) див. милува́ти;
Мі́ряти (змі́рювати, зміря́ти) / змі́ряти (змі́рити) очи́ма (о́ком, по́глядом) див. мі́ряти;
Мозо́лити / замозо́лити о́чі див. мозо́лити;
(67) Молоко́ ки́сне від оче́й (д) див. молоко́;
[Мрі́йна] поволо́ка спа́ла з оче́й див. поволо́ка²;
Му́ляти (му́лити) / заму́лити о́чі див. му́ляти;
(68) Му́ляти о́ко (д) див. му́ляти;
Набіга́ти на о́чі див. набіга́ти;
Нави́снути / нависа́ти на о́чі див. нависа́ти;
(69) На вла́сні (свої́) о́чі <�Вла́сними (свої́ми) очи́ма>, зі сл. бачити – безпосередньо, особисто, в дійсності; сам.
– Хіба ти з нами не був? – Я? Борони Боже! Я сидів вдома. – От так. Я ж тебе бачив на власні очі (М. Коцюбинський);
Із морських тварин, що я їх бачив на власні очі, зазначу таких-о: дельфін, султанка, камбала (Остап Вишня);
– Я на свої очі бачила, як воно [полоз] плазувало в бур'яні (І. Нечуй-Левицький);
– Хто казав? Відки [звідки] знаєте?.. – Сам бачу своїми очима (І. Франко);
– Я сама, своїми очима бачила, як твій кум прехороший, отой Цимбаленко витрішкуватий, ту ніч тюрив [ніс] щось на плечах (Л. Яновська);
Наво́дити / навести́ о́чі (о́ко, о́ком) див. наво́дити;
Наво́дити / навести́ полу́ду (більмо́) на о́чі див. наво́дити;
Накида́ти / наки́нути о́ком див. накида́ти²;
Намозо́лити (наму́лити, наму́ляти) о́чі див. намозо́лювати;
(70) Наму́ляти о́чі (д) див. му́ляти;
(71) На моє́ (його́, її́ і т. ін.) о́ко <�На мої́ (твої́, ва́ші і т. ін.) о́чі> – як я (він, вона і т. ін.) вважаю.
– Знайшли квітки! Та то бур'ян, а не квітки! Захотілось вам в петрівку мерзлого. – То на ваші очі бур'ян, а на мої – то чудові квіточки. Підіть-бо нарвіть! (І. Нечуй-Левицький);
Отож, на мої очі і на мою думку, Лотаріо ваш азартний, бравий, вірний, гарний, добрий... (М. Лукаш, пер. з тв. М. Сервантеса);
(72) На о́ко:
а) (перев. зі сл. визнача́ти, прикида́ти, рахува́ти і т. ін.) без точного підрахунку, обчислення, вимірювання і т. ін.; приблизно.
Старший лейтенант заборонив і собі, і своїм підлеглим визначати дистанції на око (О. Гончар);
– Можна не раз і при тім ошукатися: торгуєш на око, худобина показна, а прийде до ваги, а вона легка (І. Франко);
Чепіга прикинув на око яничарську орду, що вийшла з фортеці, і прийшов до висновку, що в її лавах не менше двох тисяч бійців (С. Добровольський);
Визначив на око, скільки могло бути там води. Три-чотири відра, не більше (В. Поліщук);
– Тепер ти поки останній ківш набереш, з першого вже аналіз маєш, а тоді все на око, на око (О. Гончар);
Агрохімія не терпить мірки “на око”, “приблизно”. Це досить складна наука. Вона дає користь лише тому, хто оволодіє нею (з газ.);
б) не пов'язаний з точними розрахунками; не такий як треба.
Були зібрані і узагальнені куховарські рецептури в єдині “Збірники розкладок”, вони давали можливість перейти від роботи на око до точного дозування продуктів (з навч. літ.);
в) за зовнішнім виглядом.
Добре, просто “на око” вміють вибирати спілі кавуни і тато Терешка, і дядько Оврам Остапенко (Т. Масенко);
Одяг на них [дітях] незугарний, мішкуватий – .. на око, з дорослих (В. Яворівський);
Отак і йшло життя – в тоненькій якійсь гармонії... Все було, мов порцеляна, доокола: на око приємне, а опертися не вільно (Г. Хоткевич);
Ватяний килим [хмари], горбистий і м'який на око, здавався безкінечним, як сніжна пустеля (Ю. Бедзик);
Неможливо на око визначити вік цієї приємної літньої людини (О. Бердник);
На о́чі не пуска́ти / не пусти́ти див. пуска́ти;
На о́чі пока́зуватися / показа́тися див. пока́зуватися;
На о́чі потрапля́ти (попада́ти, попада́тися, наверта́тися і т. ін.) / потра́пити (попа́сти, попа́стися, наверну́тися і т. ін.) див. потрапля́ти;
(73) На пе́рше о́ко – при поверховому ознайомленні з ким-, чим-небудь; спочатку.
На колгоспному подвір'ї, попри надто ранній час, селянського люду було стільки, що зборище це на перше око можна було взяти за звичайний сільський ярмарок (Г. Епік);
(74) На по́вні о́чі чого – дуже багато, вдосталь (чого-небудь цікавого, дивовижного і т. ін.).
І саме близько Чумакового хутора під старими вербами, на шляху біля .. колодязя, привал бувало роблять. Отут уже хлопцям дива на повні очі (А. Головко);
(75) На сві́же о́ко, зі сл. помі́тити, поба́чити і т. ін. – не бачивши кого-, чого-небудь ніколи або тривалий час.
Коли Павло Заброда приїхав весною прощатися з Сухою Калиною [селом], то й не впізнав її, так вона змінилася.. Павло на свіже око одразу те все помітив (В. Кучер);
Наси́пати по́роху на о́чі (землі́ на гру́ди) див. насипа́ти¹;
(76) На чоти́ри о́ка, зі сл. говори́ти, сказа́ти, опини́тися і т. ін. – удвох з ким-небудь, наодинці з кимсь; віч-на-віч.
– Чую, мої хлопці за дверима шепочуться. “Ану, думаю, відсунусь у тінь, цікаво, про віщо брати між собою на чотири ока говорять?” (І. Муратов);
У чоти́ри о́чі, діал.
– Один способець я знаю, – мовив Каркайло, – але сей можу сказати тільки тобі самому в чотири очі (І. Франко);
Славко мусив довго бити ногами, заки спинився з Потурайчином у чотири очі (Л. Мартович);
– Я би хотів так, в чотири очі поговорити, – зам'явся Порадюк (І. Чендей);
На чоти́ри о́ка див. чоти́ри;
(77) Невесе́лим (сумови́тим, сумни́м і т. ін.) о́ком, зі сл. диви́тися, погляда́ти і т. ін. – безрадісно, з сумом, журячись і т. ін.
Невеселим оком дивилася й її стара мати на ту оселю, на лихий той захист... (Панас Мирний);
До Христини підійшов лелека – тихо, нечутно потерся головою об її коліно, поглянув сумовитим оком знизу вгору (О. Бердник);
(78) Не ви́дне о́ко кому і без дод. – не годиться, не можна.
Казав же мені отой солдат з трудармії, що обмотки подарував: “Ти, синок, за фронтом іди...” Правильно казав! Так що вертати назад мені не видне око (Григір Тютюнник);
Пробували обійняти її за плечі, а то й за стан, знаючи, що Палажечка нічия й тому гоноритися їй не видне око (Григір Тютюнник);
Не відрива́ти (не відво́дити) / не відірва́ти (не відвести́, заст. не зру́шити) оче́й (по́гляду) див. відрива́ти¹;
Не відрива́ючи (не відво́дячи) оче́й (по́гляду) див. відрива́ти¹;
Не ві́рити / не пові́рити [свої́м (вла́сним)] оча́м див. ві́рити;
Не всти́гнути (не вспі́ти) [і] о́ком моргну́ти (змигну́ти) див. устига́ти;
(79) Недре́мне о́ко чиє – постійний нагляд, спостереження з боку кого-небудь.
Значні заслуги також має Грабовський як перекладач, публіцист, літературний критик. Цей різноманітний і значний доробок поета з'явився за якихось півтора десятка років – на степах, під недремним оком тюремного наглядача (із журн.);
Для них обох, засланців, які постійно перебували під недремним оком жандармських лакиз, було небезпечно (з газ.);
// той, хто вірно служить комусь, надто пильний; наглядач.
– Думаю я, що не треба заходити [до хати] цілими роями, а по одному, по двоє. Для чого привертати увагу недремного жандармського ока? (М. Сиротюк);
А-а, вартових міняють! Жандармам теж не спиться. Недремне око його величності государя!.. (Василь Шевчук);
Не зво́дити (не спуска́ти, не зніма́ти і т. ін.) оче́й (по́гляду) див. зво́дити;
Не змига́ючи (зми́гуючи) / не змигну́вши [о́ком]: див. змига́ти;
Не змика́ти (не стуля́ти) / не зімкну́ти (не стули́ти) оче́й (пові́к) див. змика́ти;
Не зна́ти, куди́ діва́ти / ді́ти (поді́ти) о́чі [від со́рому] див. зна́ти;
(80) Не зру́шити оче́й (д) див. відрива́ти¹;
Не мо́жна оче́й пока́зувати / показа́ти див. мо́жна;
Не моргну́вши (рідше не зморгну́вши) [о́ком (брово́ю)] див. моргну́ти;
Не наверта́ти / не наверну́ти о́чей (но́са) див. наверта́ти;
(81) Неозбро́єним о́ком, зі сл. ви́дно, мо́жна поба́чити і т. ін. – легко, просто, відразу і т. ін.
Навіть неозброєним оком видно все безглуздя 99 відсотків “справ” цих усіх “ворогів народу” (І. Багряний);
Вже неозброєним оком можна було розрізнити людей у шлюпці (М. Трублаїні);
Як існує, безперечно, якесь біополе особистості, так існує й аура цілої нації, хоч неозброєним оком її й не видно (Л. Костенко);
Інтереси Заходу видно неозброєним оком: країну хочуть бачити скоріш сировинним придатком (з газ.);
Не поба́чити в ві́чі див. поба́чити;
Не потика́тися на о́чі див. потика́тися;
Не пуска́ти / не пусти́ти на о́чі див. пуска́ти;
(82) Неси́тим о́ком, зі сл. загляда́ти, диви́тися і т. ін. – жадібно, заздрісно, невдоволено і т. ін.
Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа [світу] зазирає (Т. Шевченко);
Григорій Сковорода співав про те саме, про що писав свої філософські твори. Пізнавай себе, не дивися неситим оком на край світу і на свого сусіда (із журн.);
Не склепля́ти / не склепи́ти оче́й (о́чі) див. склепля́ти;
Не смі́ти (не могти́) диви́тися в о́чі див. смі́ти;
(83) Не спуска́ти з оче́й (д) див. спуска́ти;
Не спуска́ти / не спусти́ти о́ка (оче́й) див. спуска́ти;
Не схо́дити з-пе́ред оче́й див. схо́дити;
Не упуска́ти з оче́й див. упуска́ти¹;
(84) Неха́й о́чі ло́пнуть – вживається для висловлення запевнення в чому-небудь.
– Їй-богу! – ударив він в груди. – Нехай лопнуть мені очі (Ю. Смолич);
(85) Неха́й (хай) повила́зять о́чі кому, лайл., перев. жарт. – уживається для висловлення незадоволення ким-небудь, недоброго побажання комусь.
Нехай вашим ворогам очі повилазять, а наші рачки лазять (прислів'я);
Нех повила́зять о́чі, діал.
І Дмитро чує, як старий з серцем шепоче: – Сіль та печина з поганими очима. Хто уроче – нех йому повилазять очі (М. Стельмах);
Низа́ти очи́ма див. низа́ти;
Низьки́й на о́чі див. низьки́й;
Ни́шпорити / зани́шпорити о́ком (очи́ма, по́глядом і т. ін.) див. ни́шпорити;
[Ні́би] лови́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) див. лови́ти;
Ні́де розгуля́тися о́ку див. розгу́люватися;
Ні з плече́й, ні з оче́й див. плече́;
Ні (нема́) за що о́ком зачепи́тися див. зачі́плюватися;
(86) Ні пе́ред очи́ма, ні за плечи́ма, зі сл. нема, не було і т. ін. – ні в якому місці; ніде.
– Своя земля, наче дитина, здається найкращою, .. як не було поля ні перед очима, ні за плечима, не було з чого й радості взятися (М. Стельмах);
Ні́чим (нема́ чим) о́ка запороши́ти див. запоро́шувати;
(87) Нови́ми (і́ншими) очи́ма, зі сл. диви́тися, чита́ти і т. ін. – не так, як раніше; по-іншому.
Брів [Кирило] серед жита і дивився новими очима.., як скипало молоде жито синім шумовинням колосся, як било хвилями у чорний ліс (М. Коцюбинський);
Тичину щоразу читаєш новими очима, і в цьому, власне, один із секретів довговічності усіх справді мистецьких творів (із журн.);
Грицько тепер зовсім іншими очима дивився на людей: до багачів горнувся (Панас Мирний);
І́ншим о́ком.
Кілька розмов .. примусили й людей глянути на його [на нього] іншим оком (Б. Грінченко);
Оббі́гти / оббіга́ти очи́ма (о́ком, по́глядом) див. оббіга́ти;
Обво́дити (огорта́ти) / обвести́ (огорну́ти) очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) див. обво́дити;
Обдава́ти / обда́ти очи́ма (по́глядом) див. обдава́ти;
Оберта́ти / оберну́ти [свої́] о́чі (по́гляд, зо́ри і т. ін.) див. оберта́ти;
Обійма́ти (обніма́ти) / обійня́ти (обня́ти) по́глядом (о́ком, очи́ма і т. ін.) див. обійма́ти;
(88) Обкида́ти о́ком (д) див. окида́ти;
Обма́цувати (ма́цати) / обма́цати (пома́цати) очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) див. обма́цувати;
Обмі́рювати (обміря́ти) / обмі́ряти очи́ма (о́ком, по́глядом) див. обмі́рювати;
Обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін.) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) [свої́м] по́глядом (очи́ма, зо́ром) див. обпіка́ти;
Обсуши́ти (осуши́ти, обте́рти і т. ін.) [гіркі́ (гаря́чі)] сльо́зи (рідше о́чі) див. обсу́шувати;
(89) Одни́м о́ком, зі сл. погляда́ти, диви́тися, гля́нути, загля́нути і т. ін.:
а) трохи, побіжно, між іншим і т. ін.
Я ж святі слова кажу, – прогрес вимагає одним оком і на Захід позирати (О. Ковінька);
Якщо я тільки рік повчився.., якщо тільки одним оком зміг заглянути в інший світ – то й цього досить, щоб я назавжди залишився сформованою людиною (Р. Іваничук);
Максим виглянув одним оком. Перед ним було двоє військових.. Один кінний, а другий піший (І. Багряний);
б) без поваги; зверхньо, непривітно і т. ін.
Вийшов пан. Він був гарний на лиці, ставний такий і дуже гордовитий. Коли й гляне на тебе, то все одним оком, через плече (Марко Вовчок);
Одни́м о́ком ски́нути див. скида́ти;
Окида́ти / оки́нути о́ком (очи́ма, по́глядом і т. ін.) див. окида́ти;
(90) О́ко в о́ко:
а) дуже схожий на когось; такий самий, як хтось інший.
Око в око наш брат Хвалько, як небитий вертається з служби та тішиться з себе (Марко Вовчок);
// зі сл. схо́жий, скида́ється і т. ін. дуже, надзвичайно.
Магаферіда породила не хлопчика, а дівчинку, що око в око скидалась на Іреджа (А. Кримський);
б) (перев. зі словоспол. таки́й са́мий, все те і под.) нічим не відрізняється від іншого; точно, абсолютно, повністю і т. ін.
Кожний рік око в око такий самий, як попередній (І. Франко);
– Побачив у ній [статті] майже око в око все те, що ми колись-то балакали про літературні “принципи” і “ідеали” (І. Франко);
в) (перев. з ким, зі сл. зустріча́тися, говори́ти і т. ін.) наодинці з кимсь, без інших людей; віч-на-віч.
В додатку ще й те важке почуття, яке огортає нас, коли станемо око в око з кимсь, що не хоче говорити з нами, а нам треба сказати щось (І. Франко);
Старий не любив сходитися з Ковалевським, стріватися з ним око в око уникав (Леся Українка);
Йому теж іноді хотілося знайти боярина й поговорити з ним око в око (П. Загребельний);
// зі сл. стоя́ти, залиша́тися і т. ін. у безпосередній близькості.
Стояли око в око, як колись під верандою під час тризни по Аркадію Річинськім (Ірина Вільде);
Сцена – велика трибуна, і автор п'єси залишається на ній око в око з глядачем... (О. Корнійчук);
г) (зі сл. ста́ти, ви́ступити і т. ін.) відкрито, чесно і т. ін.
Хоч око в око ви не сміли стати, Не сміли свої правди нам сказати, Ви підступом побили м'я [мене] без бою! (І. Франко);
(91) О́ко впа́ло чиє, на кого – що – хтось глянув, звернув увагу на когось, на щось.
– Цей нечестивий князь куди йде, то лихо веде за собою. Впало його око на тебе, і ти тонеш в сльозах (І. Нечуй-Левицький);
На що б око не впало, що б не сталось на світі: чи пропала овечка, полюбив леґінь, зрадила дівка, заслабла корова, зашуміла смерека – все виливалось у пісню (М. Коцюбинський);
Андрієве око впало на папір розкритої течки, й серце йому тьохнуло (І. Багряний);
(92) О́ко за о́ко [, зуб за зуб] – уживається для вираження прагнення помститися за вчинене зло, несправедливість, образу і т. ін.; відплата тим самим.
“Так, – думав він [Тимко] тепер, лежачи під кущем терну. –.. Що ж? Нехай так і буде. Я їм свого не подарую. Око за око, зуб за зуб” (Григорій Тютюнник);
За мораллю й за законами кримінальних за все мусить бути тяжка відплата. Око за око (І. Багряний);
О́ко за око́ і зуб за зу́ба.
Ви чули, що сказано: “Око за око і зуб за зуба”. А я вам кажу не противитись злому (Біблія. Пер. І. Огієнка);
(93) О́ком не змигну́ти (д) див. устига́ти;
(94) О́ко на о́ко, зі сл. зустрі́тися, опини́тися, поговори́ти, зігля́нутися і т. ін. – один з одним; удвох, віч-на-віч.
З граком ми зіглянулись око на око (Л. Боровиковський);
З о́ка на о́ко.
Запорожець виходив, щоб погомоніти з ока на око. – Каїк, ти не переживай. Рік пролетить швидко (Г. Колісник);
(95) О́ко не дріма́є (не спить) чиє, у кого і без дод. – хто-небудь уважний, дбайливий, спостережливий і т. ін.
По всьому було видно, що його хазяйське око не дрімало на старості літ (І. Нечуй-Левицький);
Кожна з гектарниць без нагадувань знає, коли й що і як їй робити, бо шкілка на те й шкілка, щоб око тут не дрімало, найніжніший сорт повинен у цих пісках прийнятися, вкоренитись (О. Гончар);
Якщо бажаєте скоріше стати перед Володарем, є дуже зручна дорога, – він тикнув кощавим пальцем на схід, – там його слуги чекають гостей і негайно доставляють до нього. Так-так. Його Око не дрімає (із журн.);
(96) О́ко (по́гляд, о́чі) спочива́є (спочива́ють, спочива́ло, спочива́ли і т. ін.) / спочи́ло (спочи́ли, спочи́є, спочи́не, спочи́нуть і т. ін.) на кому – чому – хтось задивляється (з замилуванням, захоплено, з цікавістю і т. ін.) на кого-, що-небудь.
Досі наші очі спочивали на морі (М. Коцюбинський);
– Панна Обринська була .. готова і в воду скочити, щоб лиш не уступити мені .. Але я... – Але ви? – зацікавилась жінка, і її очі спочили з .. заінтересуванням на мені (О. Кобилянська);
Стрімко здіймалася скеля, .. на якій око .. спочивало од фарб (М. Коцюбинський);
На ній спочивав погляд Іванових очей, але сама не сміла й зирнути на нього (І. Франко);
Дорошенко сідає на траві, погляд його спочиває на пшеницях (О. Гончар);
(97) О́ко спиня́ється / спини́лося на кому – чому, чиє, кого – хтось починає уважно дивитися, звертати увагу на кого-, що-небудь.
Око відвідувачів виставки спиняється на сенсаційному експонаті (із журн.);
// хто-небудь помічає, оцінює і т. ін. когось, щось з-поміж інших.
На перших кроках молодого підмайстра уважно спинилось любовне око досвідченого майстра (М. Рильський);
Опа́лювати / опали́ти по́глядом (очи́ма і т. ін.) див. опа́лювати;
Опусти́ти (спусти́ти, поту́пити, поста́вити, встроми́ти, ври́ти і т. ін.) / опуска́ти (спуска́ти, ста́вити, встромля́ти, врива́ти і т. ін.) о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) [в зе́млю (додо́лу)] див. опуска́ти;
Охопи́ти (обхопи́ти, осягну́ти і т. ін.) о́ком (по́глядом і т. ін.) див. охо́плювати;
Оче́й не відведе́ш (не віді́рве́ш) <�Оче́й не [мо́жна] відвести́ (відірва́ти)> див. відво́дити;
(98) Оче́й не мо́жна відірва́ти (д) див. відво́дити;
Оче́й не пока́зувати / не показа́ти див. пока́зувати;
(99) Оче́й не спусти́ти (д) див. спуска́ти;
Очи́ма зе́млю ри́ти див. ри́ти;
Очи́ма попаса́ти див. попаса́ти;
О́чі (баньки́) повитріща́ти див. повитріща́ти;
(100) О́чі бі́гають / забі́гали чиї, у кого і без дод.:
а) хто-небудь, швидко змінюючи об'єкт спостереження, оглядає відразу багато чого-небудь.
Очі його [панича], як миші, бігали, шукаючи куточка, де б заховатися, або вільного проходу, куди б можна б було драла дати (Панас Мирний);
// швидко читати.
Обома руками тримає перед очима книгу, і очі його шпарко бігали з рядка на рядок (Ю. Смолич);
б) хтось виявляє неспокій, схвильованість, роздратування, провину і т. ін.
Тільки випещене лице начальника було, як і завжди, сухе, дерев'яне, а в'їдливі очі неспокійно бігали (С. Васильченко);
– Багачики галасують, а в самих очі бігають, в голові тривога і хвости попідгинали, як ото цуцики (В. Большак);
Збентежено забігали очі в старої .. Проштрикнула вона недовірливим поглядом Марію (Р. Іваничук);
(101) О́чі бли́снули [гні́вом] чиї, кого і без дод. – хтось глянув дуже сердито, суворо, зі злістю і т. ін.
Щоки в Зосі запалали. Очі блиснули гнівом. – Вам моєму татусеві і в слід не вступити (І. Нечуй-Левицький);
Темні очі блиснули лютою злобою (М. Стельмах);
(102) О́чі блука́ють (лі́зуть, ла́зять і т. ін.) чиї, по кому – чому, рідко поза кого – хтось повільно, прискіпливо, уважно і т. ін. оглядає кого-, що-небудь.
Я бачив, як той добродій кілька раз проходив через вагон і кожен раз його неспокійні очі блукали по мені та по моїх речах (М. Коцюбинський);
Стискаємо руки й схиляємо голови, але я чую, як його [хазяїна] очі лізуть десь поза мене (М. Коцюбинський);
(103) О́чі вбира́ють [в се́бе] <�Зір (по́гляд) вбира́є [в се́бе]>:
а) (чиї, чий, кого і без дод.) хто-небудь дуже пильно, невідривно, з великою увагою і зацікавленістю вдивляється в кого-, що-небудь або придивляється до когось, чогось, перев. виявляючи певний інтерес.
Але нові, різьблені, прикраси палат Ярославових .. вбирають очі не тільки київських “невігласів” (Н. Королева);
Завіски на вікнах поспішно розсуваються й з сутінок вікна визирають чиїсь зацікавлені очі, вбираючи моє лице (Б. Антоненко-Давидович);
Чорні коси розсипалися по плечах, заплакані очі вбирали в себе чисте блакитне небо (К. Гриб);
б) привертати увагу, виділятися чим-небудь.
Посередині на червоному полотнищі одразу вбирало очі великими: “Через національне до інтернаціонального!” (Б. Антоненко-Давидович);
Зір вбирали дві величезні рожеві мушлі – дві ванни так і сяяли перламутром (із журн.);
(104) О́чі вели́кі в кого – хтось занадто цікавий (перев. до чужих справ); безцеремонний.
У кожного очі великі: всякому до мене діло, всяк хоче покопирсатися у чужому серці (М. Старицький);
(105) О́чі ви́дивився б (д) див. видивля́тися;
(106) О́чі вила́зять у кого, кому, від чого – комусь неприємно, незручно, совісно і т. ін.
Давно вже в мене очі вилазять од того сорому за шляхетне панство (С. Васильченко);
107) О́чі впива́ються / вп'яли́ся чиї, в кого – що – хтось дуже пильно, невідривно дивиться на кого-, що-небудь.
Вона простягає руки до чоловіка, скривавлені і чорні. Чиїсь чужі округлі очі впиваються в Марійку, над нею майнула тінь, тупий біль відкидає жінку до плота (М. Стельмах);
Всі очі вп'ялися в нього, а він [Прокіп] спокійно все наближався (М. Коцюбинський);
Очі вп'ялися в знакомі [знайомі] школярські сторінки (С. Васильченко);
Очі його вп'ялися в постать механіка, що кинувся на видиму, невблаганну, жорстоку смерть (А. Шиян);
Очі Романа Петровича вп'ялися в обличчя дівчини (В. Козаченко);
(108) О́чі горя́ть (пала́ють) чиї, у кого, рідше кому:
а) чий-небудь вигляд виражає хворобливий стан, погане самопочуття.
Очі її дико палали, бліде обличчя було скривлене від болю (М. Коцюбинський);
б) (чим і без дод.) чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття, емоції (збудження, гнів, радість і т. ін.).
Очі [Галі] горіли коханням, одрадою, вид осіяв, як сонячний ранок весняного дня (Панас Мирний);
Борис зірвався з місця. Очі йому горіли, кулаки затискалися (Б. Лепкий);
О́чі появи́ти (показа́ти) див. появля́ти;
(109) О́чі (рідше очи́ці) [як (так і)] гра́ють / загра́ли (у кого, кому і бе дод.):
а) хто-небудь перебуває у радісному, піднесеному настрої або у збудженому стані.
Вернувся Тимофій уже другим чоловіком: вирівнявся-випрямився, очі грають (Панас Мирний);
– Чого се ти так розшарілася? І очі як грають, щоки аж пашать (Панас Мирний);
– Ти вже встав, проснувся? – спитала вона таким любим голосом, що у хлопчика очиці заграли (Панас Мирний);
В Дарки щоки спалахнули й очі заграли (Леся Українка);
То закриє [татарочка] личко, то відкриє, – А очиці .. Так і грають з-попід брівок темних! (Леся Українка);
І що ж? Юнак як юнак, але справжній Стенька: очі йому, як невиїждженому коникові, грають... (М. Хвильовий);
б) (чії, чим) чий-небудь погляд виражає якісь хороші почуття або задоволений стан.
Дитячі очі грали радістю і щастям (з газ.);
(110) О́чі завидю́щі:
а) (у кого, чиї) хтось дуже заздрісний, жадібний, ненаситний і т. ін.
– Панські очі завидющі, а руки загребущі (Б. Грінченко);
Здавна вже відомо, що панські очі завидющі (А. Шиян);
б) (зі сл. диви́тися, погляда́ти і т. ін.) заздро, жадібно і т. ін.
Маріора завидющими очима поглядала на золото (Г. Коцюба);
(111) О́чі загорі́лися (розгорі́лися) / загоря́ються (розгоря́ються) чиї, у кого і без дод.:
а) хто-небудь поглядом, виглядом виразив якесь нестримне бажання або почуття задоволення, захоплення, радості, надії і т. ін.
– Брат ти мій! – скрикнув Грицько. – Що, коли б я там був? – І його очі загорілися (Панас Мирний);
Очі Ласточкіна загорілися. Страйк! Все своє життя він вірив у страйк, як в один з кращих способів гуртування сил (Ю. Смолич);
За мить він став невпізнанним.. очі його загорілися, рухи стали гарячкові, мова уривчаста (Ю. Збанацький);
б) (на кого – що) у кого-небудь з'явилося велике бажання придбати щось, заволодіти чимсь і т. ін.
Запалали князівські усобиці. Загорілися очі на Галич і у чернігівських князів, і у київського князя Рюрика (А. Хижняк);
Ставлячи вечерю на стіл, мати помітила краєм ока, як загорілись у нього очі на гарячу страву (О. Гончар);
– Тільки що зупинились на ярмарку, у мене розгорілись очі на коней (з мемуарної літ.);
(112) О́чі зайшли́ (закипі́ли) слі́зьми́ (сльоза́ми) чиї, у кого і без дод. – хто-небудь заплакав.
– Брехня! Ти оце наважилась од мене втекти. – Що ви говорите? – сказала Маруся, і в неї очі зайшли сльозами (І. Нечуй-Левицький);
У цю хвилину на стару жінку, сиве волосся якої вибилось з-під чорної хустки, а очі закипіли слізьми, страшно було дивитись (С. Скляренко);
(113) О́чі запала́ли [гаря́чим] вогне́м чиї, у кого, кому – хто-небудь пристрасним поглядом виразив якісь почуття (перев. гнів, рішучість, обурення і т. ін.).
Енея очі запалали,.. Ввесь зашарівсь, мов жар в печі (І. Котляревський);
– За що ти мене в'яжеш? – визвірився на голову Чіпка. Соцькі з вірьовкою до Чіпки. Запалали в його [у нього] очі (Панас Мирний);
Йому запалали очі, він нервово притиснув рушницю, поціляючи в табунець... (Олесь Досвітній);
– Ба, не пущу! – й собі крикнула Олександра; очі її запалали вогнем, як у голодної вовчиці (М. Коцюбинський);
– Я українець! – При тім слові його гарні очі запалали гарячим вогнем. – Заінтернаціоналізований українець, котрому були всі краї родичами (О. Кобилянська);
(114) О́чі запуха́ють / запу́хли (запу́хнуть, позапуха́ли) – очі закриваються набряклими повіками або якоюсь пухлиною.
Спав борсук два дні й дві ночі. Аж запухли в нього очі, Потім встав, ум'яв пиріг, Позіхнув і... знову ліг (М. Стельмах);
(115) О́чі з ло́ба повидира́ти (д) див. видира́ти;
(116) О́чі ма́ло (як) не ви́скочать / не виска́кують з голови́ (з орбі́т, з ло́ба) у кого, кому і без дод. – хто-небудь дуже пильно, напружено, збуджено дивиться, вдивляється на когось, щось.
– У мене очі мало з голови не вискочать, так призираюся, щоб вицілити йому [ведмедеві] просто під ліву лопатку (І. Франко);
– Солдат!.. – рявкає, схоплюючись, лейтенант, і очі мало не вискакують йому з орбіт (П. Колесник);
(117) О́чі мета́ють і́скри перев. чиї, куди, на кого і без дод. – хтось дивиться, поглядає сердито, гнівно, люто і т. ін.
Очі її гнівно метали іскри в бік Палянички, який, очевидно, чимось насолив ланковій (М. Чабанівський);
Голос його тремтів і зривався на високі ноти. Жести ставали різкими, очі метали іскри (І. Кириленко);
О́чі ме́чуть і́скри.
Хомчині очі теж мечуть іскри (М. Коцюбинський);
(118) О́чі на мо́крому мі́сці у кого – хтось плаксивий, часто плаче.
Марко не полюбляв жінок, у яких очі були на мокрому місці (С. Чорнобривець);
– А в мене очі від природи на мокрому місці, – відповідає він і сміється. – Бувало, мама ще не встигне заміритись на мене рукою, а я як заголошу, то вся вулиця збігається (М. Стельмах);
// хтось заплаканий або плаче.
– Я не плачу, – одмовив батько, – то у мене очі на мокрому місці (М. Кропивницький);
– А ти чого плачеш? Скільки радості навколо на світі, а в тебе очі на мокрому місці. Ну і дівчина... (С. Масляк);
О́чі на солонці́.
Хіба ж вам невідомо, що в нашої шановної добродійки очі завше на солонці: аби потягло туманом – вже й одвологли (Дніпрова Чайка);
(119) О́чі не висиха́ють (не просиха́ють) [від сліз] чиї, у кого, рідко кому – хтось часто, постійно плаче.
Очі їй [Юзі] днів три не висихали від сліз перед Зониним від'їздом (Леся Українка);
– На війні до всього звикнеш. Нашого брата стільки перемолотило, що якби за кожним плакав – очі б не просихали (Григорій Тютюнник);
Відвертався, щоб не бачила Докія, що і в нього [у старого] очі не завжди бувають сухими... (М. Стельмах);
(120) О́чі не схо́дили з кого – чого – хто-небудь весь час дивиться на когось, щось.
Очі її [Уляни] не сходили з перекинутого човна, що, мов черепаха, хитався серед хвилі (Панас Мирний);
(121) О́чі оббі́гли / оббіга́ють чиї, кого, що – хтось швидко оглянув кого-, що-небудь.
Його очі живо оббігли кімнату – чистеньку, веселу світличку (І. Франко);
(122) О́чі поверта́ються (поверта́лися) / поверну́лися на кого, що, до кого – чого, куди – хтось дивиться в який-небудь бік, на кого-, що-небудь.
Очі людей раз по раз поверталися на схід, де над чумацьким шляхом з-за лапатих засніжених лип виплутувалося холодне, безкровне сонце (М. Стельмах);
Коли той [витязь] з'явився, всі очі повернулися на нього (В. Королевич);
(123) О́чі повиверта́лися – очі широко розкрилися, вирячилися.
– Та й німець там.., коли б ви, діду, побачили. Низьке, .. губи товсті, зуби чорні, а очі – так всі і повиверталися (Панас Мирний);
(124) О́чі повила́зили у кого, кому, чиї, грубо. – хтось не бачить, не помічає або не хоче бачити, помічати кого-, чого-небудь.
– У тебе що, очі повилазили? Не бачиш, куди їдеш! – почулося гнівне (із журн.);
Баньки́ повила́зили, вульг.
Мабуть, тілько [тільки] Парасці повилазили баньки, прибігла і почала брехати тому пихатому битливому панові (І. Нечуй-Левицький);
(125) О́чі (пові́ки) [аж (самі́)] кле́яться – хтось дуже хоче спати.
Не думав спати [Микула], хотів розмовляти, та очі самі клеїлися до сну (О. Маковей);
(126) О́чі (по́гляди і т. ін.) схре́щуються (схре́щувалися) / схрести́лися:
а) двоє дивляться в очі один одному (перев. із злобою, вороже).
– Так от ти який! – А ти ж думав! Очі їх схрестилися, мов мечі (І. Цюпа);
Погляди Підіпригори і Бараболі схрестились, і вони одразу почули один до одного гостру неприязнь (М. Стельмах);
б) чиїсь погляди з усіх боків звергаються, спрямовуються на кого-небудь; хтось став об'єктом загальної уваги.
Він відчував, як на ньому схрещуються десятки поглядів (М. Стельмах);
На ньому схрещувались .. колючі промені очей (І. Кириленко);
(127) О́чі (по́гляди) стріча́лися / стрі́нулися (стрі́лися, стрі́тилися) чиї – хто-небудь дивився в очі один одному, обмінювався поглядами.
Ті рідкі випадки, коли їх очі стрічались, були пам'ятні Лазареві і віщували недобре (М. Коцюбинський);
Їх погляди стрітилися і сховалися (О. Кобилянська);
(128) О́чі (по́гляди) чиї зустріча́лися / зустрі́лися – хтось дивився в очі один одному, обмінявся поглядами.
Тільки як здійняли тост за молодих артистів, він обернувся й до Насті з чаркою і з жартом. При тому їх очі зустрілись (Леся Українка);
(129) О́чі не відрива́ються <�По́гляд не відрива́ється> кого, чий, від кого, чого – хто-небудь уважно, пильно, увесь час дивиться на когось, щось.
Смутні ж хороші очі молодої Кармелихи .. не відривалися від сусіди (Марко Вовчок);
Погляд її не відривався від рук завідувача (Ю. Шовкопляс);
(130) О́чі потягну́лися (потягли́ся) чиї до кого – чого – хтось спрямував погляд на кого-, що-небудь.
Оксана Остапівна проясніла, потяглася очима до сцени (І. Цюпа);
Чимало очей німо потягнулися до Леся Якубенка (М. Стельмах);
(131) О́чі припа́ли (прикипі́ли) до кого – чого, перев. чиї, які – хтось невідривно, пильно, довго і т. ін. дивиться на кого-, що-небудь.
Костя знову сміється, а очі несамохіть так і припали до Христі (А. Головко);
На якусь хвилину всі скам'яніли, і тільки очі, сповнені жаху, прикипіли до вікон (А. Шиян);
(132) О́чі пропіка́ють [на́скрізь (до кісто́к)] кого. – хто-небудь дивиться на когось дуже пильно, прискіпливо і т. ін.
“Оце, – думаю, – так. Оце справжній гіпноз”. Очі, знаєте, наскрізь тебе пропікають. Стою, як потороча, ні пари з уст (І. Муратов);
(133) О́чі просо́хли у кого – хтось перестав плакати, у когось настало краще життя.
А тим часом Просохли очі у вдови. Неначе в Бога за дверима, У зятя та в сина Стара собі спочиває (Т. Шевченко);
(134) О́чі розбіга́ються / розбі́глися чиї, у кого, кому і без дод.:
а) хтось не може зосередити увагу на чомусь одному, дивиться то на одне, то на інше.
Вийдеш на вулицю – повно всюди, народ як плав пливе... та всі в дорогих празникових святкових уборах .. Очі розбігаються, дивлячись! (Панас Мирний);
У юнаків розбігаються очі... Ще не прочитано й третини об'яв [оголошень] московських інститутів та технікумів, а вони вже губляться від розбіжності бажань... (П. Панч);
– Ходім зі мною до бібліотеки. Глянеш на ті полиці – очі розбігаються (С. Журахович);
Марія окинула зал. Очі розбігались, і тільки згодом вона помітила серед багатьох обранців народу якихось жінок, зодягнених у національну одіж (І. Цюпа);
Тут [на ярмарку] раз у раз надбігають жваві та веселі дівчата, вже гроші у них у руці наготовлені платить крамарю, та очі розбіглись – що його в бога купити (Марко Вовчок);
– У нас аж очі розбіглися. Он віз чумацький справжній... А он карета золота, у якій митрополитів київських возили (В. Нестайко);
б) (по чому, поміж чого.) хто-небудь швидко, блискавично, без певної послідовності оглядає щось.
Слуги нічого не казали, тільки їх очі жадібно розбігалися по наставлених на столі наїдках і напитках (І. Франко);
Очі в неї [Соломії] розбігались поміж довгими рядами яток і рундуків із купами різної одежі (М. Коцюбинський);
І враз їх очі розбіглися по стінах кімнати, шукаючи здобичі (Л. Первомайський);
Відвідувач з солідним виглядом пройшов у кабінет лікаря, але відразу очі в нього розбіглися по всіх стінах і кутках кабінету (О. Іваненко);
в) чийсь погляд, вигляд передає задоволення від чогось побаченого; хтось приємно вражений чимось побаченим.
Дивиться мій Яків на село, аж йому очі розбігаються (Марко Вовчок);
Мар'я стояла, дивилася [на Христю] – і очі її розбігалися. – От бач! От що значить – до лиця (Панас Мирний);
І люди з цікавістю поглядали на ці гарненькі, доладно збудовані приміщення. Особливо розбігалися очі Канушевича (Г. Коцюба);
Він натикався на багато дивовижних чудових речей, яких ніколи не бачив раніше і від яких у нього тепер розбігалися очі (О. Гончар);
Коли Антон побачив коней, вгодованих, як лини, в нього розбіглися очі (С. Чорнобривець);
(135) О́чі [так і] сві́тяться (засві́чуються) / засвіти́лися (засвіти́ли, заіскри́лися, заіскри́ли) <�В оча́х сві́титься (засві́чується) / засвіти́лося (заіскри́лося)> чиї, чиїх, кого, у кого і без дод. – чий-небудь погляд, вираз обличчя передає щось (певне почуття, радість, надію і т. ін.).
Вона [Параска] підвелась, усміхнулася і прикро-прикро подивилась на Власова, у котрого очі так і світились (Панас Мирний);
Його очі світились ласкавими наївними вогниками (Б. Антоненко-Давидович);
Таке крихітне, безпомічне, а в очах світиться недитяча мудрість (І. Білик);
Філька затихає, підводить голову, вдивляється в бік млина. Там тихо й спокійно. В його очах засвічується надія (А. Шиян);
Трохи не застрибало хлоп'я з радощів, очі засвітили, заіскрили (Панас Мирний);
У його [нього] в очах засвітилась одрада (Панас Мирний);
Очі в Галі засвітилися якоюсь рішучістю (С. Васильченко);
В очах [хлопчика] засвітилось глибоке, недитяче страждання (С. Журахович);
Очі його заіскрились. – Знаєш що, Дашо, їдьмо разом. Ти така хороша (С. Журахович);
(136) О́чі скида́ються / ски́нулись на кого – що – хтось подивився куди-небудь, на когось або щось.
Мертва тиша була йому відповіддю. І тільки сотні очей так скинулись на нього, що він зразу обм'як (М. Стельмах);
(137) О́чі скліпи́ти наза́вжди́ (наві́ки) – померти.
“Доню, умиратиму... Якщо батько повернеться, скажеш йому, ждала...”. І більше не почула від неї ні словечка. Очі її скліпилися назавжди (А. Шиян);
(138) О́чі сльоза́ми (слі́зьми́) схо́дять чиї, кому – хтось часто плаче.
Сирітські очі не раз сльозами сходили. Де шукати порятунок, захист? Нема відповіді (з газ.);
Очи́ці слі́зоньками ізіхо́дять.
Зна вже, .. кому під вишнею рай, а кому під другою очиці слізоньками ізіходять (Марко Вовчок);
(139) О́чі стріля́ють чиї, у кого, в що, куди – хтось періодично швидко поглядає на кого-, що-небудь, кудись.
– Що це у вас таке веселе? – питає ніби знехочу, а в самого очі так і стріляють – то в мене, то в Тетяну (С. Васильченко);
Та не туди стріляли його очі .. не на непочатий моріжок польових квіток, а на підпушену грядочку огородних лілій (Панас Мирний);
Іде [Юрко] прямо по стежці, .. косить десь ліворуч та ліворуч – туди очі стріляють, туди увага скерована... (І. Рябокляч);
(140) О́чі то́нуть (д) див. зір;
(141) О́чі тума́ном захо́дять перев. чиї. – хтось стає зажуреним, смутним.
Семенові очі туманом заходять (Леся Українка);
(142) О́чі тума́няться слі́зьми́ (сльоза́ми) чиї, які – хтось готовий заплакати, починає плакати.
Орися зіскакує з лави, очі її туманяться слізьми. Вона швидко підходить до Тимка (Григорій Тютюнник);
Старі козацькі очі не раз туманились сльозами (С. Васильченко);
(143) О́чі хапа́ють що, перев. чиї. – хтось швидко, блискавично помічає що-небудь.
Несподівано мої очі хапають казенний пакет на столі (С. Васильченко);
// хтось раз у раз дивиться, поглядає на що-небудь.
Дипкур'єр умирає. Його очі хапають стіни (Ю. Яновський);
Па́дати / впа́сти в оча́х див. па́дати;
Па́льцем ти́кати (ти́цяти і т. ін.) / ткну́ти (ти́цьнути і т. ін.) в о́чі див. ти́кати¹;
Па́сти очи́ма (о́ком, зо́ром, по́глядом) див. па́сти¹;
Па́сти о́чі див. па́сти¹;
Па́че о́ка див. па́че;
Пекти́ очи́ма див. пекти́;
Пеньо́к (пень) з очи́ма див. пеньо́к;
Перебіга́ти / перебі́гти очи́ма (по́глядом) див. перебі́гати;
Перево́дити / перевести́ о́чі (по́гляд) див. перево́дити;
Перемовля́тися очи́ма див. перемовля́тися;
(144) Пе́рти в о́чі (д) див. лі́зти;
(145) Пе́рти тумана́ в о́чі (д) див. пуска́ти;
Пе́сти́ти очи́ма див. пе́сти́ти;
Пи́ти очи́ма див. пи́ти;
Підво́дити о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) див. підво́дити;
Піднести́ся в оча́х див. підно́ситися;
Підно́сити / піднести́ в оча́х (рідше пе́ред очи́ма) див. підно́сити;
Підно́сити / піднести́ о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) див. підно́сити;
Піт залива́є / зали́в о́чі (лице́, обли́ччя і т. ін.) див. піт;
Піти́ / погна́ти світ за́ о́чі (за очи́ма, у світ, світи́ і т. ін.) див. піти́;
Плига́ти у ві́чі див. плига́ти;
Плюва́ти / плю́нути (наплюва́ти) в ві́чі (в о́чі, межи́ о́чі і т. ін.) див. плюва́ти;
Поба́чити на [свої́ (вла́сні)] о́чі <�Поба́чити свої́ми (вла́сними) очи́ма> див. поба́чити;
(146) Поба́чити свої́ми очи́ма (д) див. поба́чити;
Побі́гти очи́ма (по́глядом) див. побі́гти;
Побли́мати очи́ма див. побли́мати;
Побли́скувати очи́ма (о́ком) див. побли́скувати;
Поверну́ти очи́ма див. поверта́ти¹;
Поверта́ти / поверну́ти о́чі див. поверта́ти¹;
Пово́дити / поводи́ти (повести́) очи́ма (о́ком, по́глядом і т. ін.) див. пово́дити¹;
Пога́ний (лихи́й) на о́ко (на о́чі) див. пога́ний;
Поглина́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) див. поглина́ти;
(147) Погляда́ти криви́м о́ком (д) див. диви́тися;
(148) Позалива́ти о́чі (д) див. залива́ти;
(149) По́за очи́ма, перев. зі сл. говори́ти, патя́кати і под. – за умов відсутності того, про кого йдеться.
– Я до челяді піду.. – Ще чого бракувало! Побачить хто з гостей, то й патякатиме поза очима! (М. Стельмах);
Позича́ти / пози́чити оче́й у Сірка́ (Рябка́, во́вка і т. ін.) див. позича́ти;
Пока́зуватися / показа́тися на о́чі див. пока́зуватися;
Покла́сти о́ко див. покла́сти¹;
(150) Полу́да з оче́й спада́є (д) див. полу́да;
Полу́да на о́чі впа́ла див. полу́да;
Полу́ду наво́дити на о́чі див. наво́дити;
(151) Помути́лося в оча́х (д) див. помути́тися;
Помутні́ло / мутні́є в оча́х див. помутні́ти;
(152) По о́чі, зі сл. робо́ти, турбо́т і т. ін. – дуже багато.
– Роботи було по очі, що тут згадувати. Головне, з якою любов'ю ти до неї стаєш (з газ.);
(153) Попада́ти про́сто в о́ко (д) див. влуча́ти;
Попада́тися / попа́стися на о́чі див. попада́тися;
(154) Попаса́ти очи́ма (д) див. па́сти¹;
(155) Попа́сти про́сто в о́ко (д) див. влуча́ти;
(156) Попоклі́пати очи́ма (д) див. клі́пати;
Пора́дувати о́ко (о́чі) див. пора́дувати;
Пори́ну́ти зо́ром (по́глядом, очи́ма) див. порина́ти;
Порожне́ча в оча́х див. порожне́ча;
Пострі́лювати очи́ма (очи́цями) див. пострі́лювати;
(157) Поткну́тися на о́чі (д) див. потика́тися;
Потра́пити (попа́сти, наверну́тися і т. ін.) / потрапля́ти (попада́ти, наверта́тися і т. ін.) на о́чі див. потрапля́ти;
Появля́ти / появи́ти на о́чі див. появля́ти;
Появля́ти / появи́ти о́чі див. появля́ти;
Пра́вда о́чі ко́ле див. пра́вда;
(158) Пра́ве о́ко чиє, жарт. – найближча комусь, найнадійніша для когось людина у справі, що вимагає пильності, спостережливості, обачності і т. ін.
То його праве око (прислів'я);
Він [син] був його правим оком, помічником у всьому і завжди (з газ.);
Прики́нути / прикида́ти о́ком див. прикида́ти³;
Прикипа́ти / прикипі́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром) див. прикипа́ти;
(159) Прикипі́ти я́нгольськими очи́ма (д) див. прикипа́ти;
Прико́вувати / прикува́ти [до се́бе] о́чі (зір) див. прико́вувати;
Прили́пнути очи́ма див. прилипа́ти;
Примі́ритися / приміря́тися о́ком (очи́ма) див. приміря́тися;
(160) Примі́ряти о́ком (д) див. приміря́тися;
Припада́ти / припа́сти до о́ка див. припада́ти;
Припа́сти очи́ма (зо́ром, по́глядом) див. припада́ти;
Прироста́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) див. прироста́ти;
(161) Пристрі́ляне о́ко в кого – хто-небудь має гострий зір, пильний, спостережливий погляд.
Холодними змруженими скалками з-під вушанки незнайомець розглядає Шаміля. Має, видно, око пристріляне, – такого не обдуриш (О. Гончар);
(162) Для людсько́го о́ка <�Про людське́ (рідше чуже́) о́ко> <�Про людські́ очі>:
а) відповідно до норм поведінки, моралі; заради пристойності, для порядку.
І, як це не дивно, ніхто, навіть про людське око, в силу звичаю, не ойкав, не плакав, не виказував співчуття Даріям (А. Іщук);
Оксен батькове женихання не заперечував. Але старий не вірив у те і вважав, що син схвалює женихання тільки про людське око, а в душі ненавидить і осуджує його (Григорій Тютюнник);
– Ну, начувайся! –.. Шаблій погрожував для годиться, про людське око (Д. Бедзик);
– Прийшов [батько]... про людське око. Він усе робить про людське око .. Аби люди думали, що наша сім'я не розпалась, що в нас усе добре (Є. Гуцало);
Михайлові так здавалося: тільки-но помер Франко, як австрійський уряд цілком перестав, хоча б для людського ока, рахуватися з українцями (Р. Іваничук);
б) для створення, підтримання певного враження, думки про кого-, що-небудь; удавано, напоказ.
[Свояк:] Та се ж про людське око тільки буде, не справді ж ти зламаєш віру (Леся Українка);
– Лисячий він хвіст, а не людина. Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює (З. Тулуб);
Відбуде своє такий тип, повернувшись, влаштується десь на роботу про людське око, а насправді нічним життям живе (О. Гончар);
– Що вона [дружина], не зможе без тебе трохи пожити? .. Зроби про людське око із нею розлучення, кудись відішли (А. Дімаров);
Тим часом Максим Кривоніс .. про чуже око одягся в свиту, зайшов до хати (П. Панч);
Про о́ко.
Він рад був удавати про око вільнодумного чоловіка, але в глибині серця .. був забобонний (І. Франко);
Сагайдачний гартував козацьке військо в боях та походах, але про око залишався вірний підданець короля Зігмунда (З. Тулуб);
Про людські́ о́чі.
І вже знов весела (про людські очі), а про себе – ні-ні та й гляне на Давида, задумана (А. Головко);
в) з метою притупити чию-небудь пильність, приховати щось.
Про людське око [бандити] одразу ж заарештували старосту і поліцаїв. Насправді разом пили (В. Поліщук);
Мар'ян, лише для людського ока, промацує руками перший мішок. З нього вибиваються важкі форми полумисків, глечиків, горнят (М. Стельмах);
“А може, і не тиф зовсім? Може, це тільки про людські очі, а насправді...” Він аж скрипнув зубами і таки не дав прорватися в свідомості отій жахливій думці (А. Головко);
г) удаваний, несправжній і т. ін.
Якима Демченка в лісі знайдено з розтятою головою... а всі подумали, що це татарва справила... а не той, хто був йому про людське око приятелем... (Б. Грінченко);
Ліс стояв безкраїй і мовчазний. Але та мовчанка була лише про людське око. Лісом ішла весна, тепла, ніжна (Ю. Збанацький);
Притяга́ти (притя́гувати) [до се́бе] о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) див. притяга́ти;
Приці́люватися / приці́литися о́ком див. приці́люватися;
Пробіга́ти / пробі́гти очи́ма див. пробіга́ти;
Прово́дити / прове́сти очи́ма (по́глядом) див. прово́дити;
Прогле́діти (прогля́діти, продиви́тися) [всі] о́чі див. прогле́діти;
Прода́ти о́чі псо́ві див. продава́ти;
Продивля́ти / продиви́ти о́чі див. продивля́ти;
Продира́ти / проде́рти о́чі див. продира́ти;
Проїда́ти по́глядом (очи́ма) див. проїда́ти;
Пройма́ти / пройня́ти о́ком (очи́ма, зо́ром, по́глядом) див. пройма́ти;
Пройти́ / прохо́дити пе́ред очи́ма (зо́ром) див. прохо́дити;
Прома́цувати / прома́цати очи́ма (по́глядом) див. прома́цувати;
Проми́ти о́чі див. промива́ти;
Промі́рювати (проміря́ти) / промі́ряти очи́ма (о́ком, по́глядом, по́глядами) див. промі́рювати;
Прони́зувати (прошива́ти) / прониза́ти (проши́ти) очи́ма (по́глядом) див. прони́зувати;
Пропада́ти (пропа́сти) з оче́й див. пропада́ти;
Пропіка́ти / пропекти́ очи́ма (по́глядом) див. пропіка́ти;
(163) Пропла́кати о́чі (д) див. випла́кувати;
Прополі́скувати / прополоска́ти о́чі див. прополі́скувати;
Просві́чувати очи́ма [на́скрізь] див. просві́чувати¹;
(164) Про́сти́м о́ком – те саме, що Неозбро́єним о́ком (див. о́ко¹).
Поважчала я на два кіло, поправилась так, що й простим оком видко (Леся Українка);
– Ви подивіться .. простим оком навкруги, й ви побачите, яким скаженим, нестримним теплом, якими круговими вихрями все життя стремить до центрів (В. Винниченко);
Бачу простим оком, як військо польське йде (Ю. Яновський);
[Бекети] простим оком бачили далі, ніж у біноклі, і вміли слухати тишу нічну, і потому, в якім напрямі біжить степова звірина, угадували заобрійний рух орди (О. Гончар);
Простроми́ти по́глядом (очи́ма) див. простро́млювати;
Протира́ти / проте́рти о́чі див. протира́ти;
Прочища́ти / прочи́стити о́чі див. прочища́ти;
Пря́сти / запря́сти очи́ма див. пря́сти²;
Псо́ві о́чі продава́ти / прода́ти див. продава́ти;
Пуска́ти (посила́ти) / пусти́ти бі́сики (ґе́дзики) [очи́ма (о́ком)] див. пуска́ти;
Пуска́ти / пусти́ти в о́чі дим (пил, пилю́ку) див. пуска́ти;
Пуска́ти / пусти́ти ману́ [в ві́чі] див. пуска́ти;
Пуска́ти / пусти́ти о́ко (по́гляд) див. пуска́ти;
Пуска́ти / пусти́ти сльозу́ (слі́зку, слі́зки і т. ін.) з оче́й див. пуска́ти;
Пуска́ти / пусти́ти тума́н (туману́) [у ві́чі] див. пуска́ти;
Ра́дувати о́ко див. ра́дувати;
Рва́ти о́чі див. рва́ти;
Рі́зати о́ко (о́чі) див. рі́зати;
Рі́зати пра́вду [в о́чі (у ві́чі)] див. рі́зати;
(165) Рі́зати у ві́чі (д) див. рі́зати;
Роби́ти / зроби́ти вели́кі о́чі див. роби́ти;
Роби́ти страшні́ о́чі див. роби́ти;
(166) Розви́днилися о́чі перев. чиї, які, у кого. – хто-небудь став розуміти, зрозумів щось.
– От недавно втекла [Василинка] до вас – і очі всі розвиднились. Ви до неї добром-ладком, вона й побігла... (Є. Гуцало);
Розви́днітися (розви́днитися) в голові́ (в оча́х) див. розвидня́тися;
Розво́дити / розвести́ очи́ма див. розво́дити;
Розв'я́зувати / розв'яза́ти о́чі див. розв'я́зувати;
Роззу́ти о́чі див. роззува́ти;
(167) Розкрива́ються / розкри́лися (розкри́ються) о́чі – те саме, що Відкри́лися / відкрива́ються о́чі (див. о́ко¹).
У людей розкриваються очі, конче потрібні зміни на краще (з газ.);
Свердли́ти (діря́вити) / посвердли́ти очи́ма (по́глядом) див. свердли́ти;
(168) Сві́же о́ко – той, хто бачить когось, щось уперше.
Певне, дуже вже страшними були ми [військовополонені] для свіжого ока (В. Козаченко);
// сприймання ким-небудь того, чого він не бачив раніше.
У свіже око все тіньове впадає швидко (з газ.);
І часто думка товариша – “свіже око” – буває вирішальною (з газ.);
(169) Сві́жим о́ком, зі сл. гля́нути, погля́нути і т. ін. – не так, як раніше, як інші; по-новому.
Висловила [Надійка] думки та міркування людини, яка поглянула на виробництво свіжим оком (В. Козаченко);
Свіну́ти (свіркону́ти) очи́ма див. свіну́ти;
Світ [в оча́х (пе́ред очи́ма)] тьма́риться (темні́є, ме́ркне, му́титься) / потьма́ри́вся (потемні́в, поме́рк, помути́вся) див. світ¹;
(170) Світ за очи́ма (д) див. світ²;
Світ за́ очі див. світ²;
Світи́ти в о́чі див. світи́ти;
Світи́ти / засвіти́ти очи́ма (о́ком, білка́ми) див. світи́ти;
Світ кру́титься пе́ред очи́ма (в оча́х) див. світ²;
(171) Сві́тле о́ко у кого – хтось порядний, чесний, безкомпромісний, справедливий і т. ін.
– Правда, що вклали ми в землю Всі сили й уміння, Світле в нас око за себе І чисте сумління (І. Вирган);
Світ [мої́х] оче́й! <�Мій сві́те [бі́лий]!> див. світ¹;
Світ поме́рк в оча́х див. світ²;
Свічки́ в оча́х засві́чуються (стаю́ть) / засвіти́лися (ста́ли) <�Сто свічо́к в оча́х засвіти́лося> див. сві́чка;
Си́пати / сипну́ти (сипону́ти) і́скрами (і́скри) [з оче́й] див. си́пати;
(172) Сі́ллю в о́ку (д) див. сіль;
(173) Сіль в оча́х (д) див. сіль;
Сіль тобі́ в о́ці (в о́чі) див. сіль;
Сіль тобі́ на язи́к [, печи́на в зу́би (у ві́чі)] див. сіль;
(174) Скида́ти о́чі (д) див. скида́ти;
Скида́ти / ски́нути о́ком (очи́ма, по́глядом, зо́ром і т. ін.) див. скида́ти;
Скида́ти / ски́нути полу́ду з оче́й див. скида́ти;
(175) Ски́нути о́чі (д) див. скида́ти;
Ски́нути [своє́] о́ко див. скида́ти;
Ски́нутися очи́ма див. скида́тися;
Скі́льки [й] о́ка див. скі́льки;
(176) Скі́льки (куди́) о́ко обхо́плює – те саме, що Куди́ (рідше де) о́ко (зір) сяга́є (дістає́, сягне́ і т. ін.) (див. о́ко¹);
(177) Скі́льки мо́жна було́ засягти́ о́ком (д) див. ки́дати;
(178) Скі́льки мо́жна було́ осягти́ о́ком (д) див. ки́дати;
(179) Скі́льки мо́жна було́ ски́нути о́ком (д) див. ки́дати;
Скі́льки о́ком ки́неш (кинь, доки́неш, згля́неш і т. ін.) див. ки́дати;
(180) Скі́льки осягти́ о́ком (д) див. ки́дати;
(181) Скі́льки ски́нути о́ком (д) див. ки́дати;
Скі́льки сяга́в / сягне́ зір (по́гляд, о́ко) див. зір;
(182) Скі́льки сяга́є (ба́чить, обхо́плює і т. ін.) / сягне́ (осягне́, захо́пить і т. ін.) о́ко – на всьому видимому просторі; скрізь, до самого обрію.
Скільки око обхоплювало – всюди рівний, трохи вже припечений сонцем жовтий простір (Г. Хоткевич);
Далеко внизу був берег, а далі – скільки око моє сягало – вилискувало синє море (Ю. Яновський);
Хліб! Скільки сягає око, хвилями перекочується, гойдається важке колосся (Д. Ткач);
Внизу, скільки бачить око, виднілися освітлені сонцем просторі луги (Ю. Мокрієв);
Перед нами, скільки брало око, простирався [простягався] степ (Н. Тихий);
Ці похилі спадисті гори, скільки захопить око, нижчі од Бріярки і через це вони засіяні житом, ячменем, вівсом (І. Нечуй-Левицький);
Скільки око осягне – біліє Гречка переливом сніговим (В. Мисик);
Земля лежить, скільки око сягне, розмерзла й чорна (В. Козаченко);
Склепи́ти о́чі див. склепля́ти;
Ско́взати / сковзну́ти очи́ма (по́глядом) див. ско́взати;
Скреса́ти о́чі див. скреса́ти³;
Сли́хом слиха́ти [, ви́дом (у ві́чі) вида́ти]! <�Ви́дом вида́ти, сли́хом слиха́ти!> див. слиха́ти;
(183) Сльоза́ закрути́лася в о́ці (д) див. сльоза́;
(184) Сльо́зи гра́дом ллють з оче́й (д) див. ли́ти;
Сльо́зи закипі́ли (закрути́лися) / закипа́ють на (в) оча́х (в о́ці, рідко на ві́ях) див. сльоза́;
Сльо́зи кру́тяться (сльоза́ кру́титься) в оча́х див. сльоза́;
Сльо́зи (слі́зоньки) залива́ють / залили́ о́чі див. сльоза́;
Смерть загляда́є (ди́виться, зазира́є і т. ін.) / загля́нула (подиви́лась, зазирну́ла і т. ін.) в о́чі див. смерть;
Смія́тися в [живі́] о́чі (ві́чі) див. смія́тися;
(185) Соба́чими очи́ма, зі сл. диви́тися, погляда́ти і т. ін. – віддано, покірно і т. ін.
Ситник дивився на князя ясними собачими очима (П. Загребельний);
(186) Соба́чі о́чі – очі, що виражають відданість, покірність господареві.
Ситник дивився на князя ясними собачими очима (П. Загребельний);
Сон не йде на о́чі (в го́лову) див. сон¹;
Сон тіка́є (зліта́є) / уті́к (злеті́в) [з оче́й] див. сон¹;
Со́ром їсть (кри́є) о́чі див. со́ром;
Спа́сти на о́чі див. спада́ти;
Спиха́ти і т. ін. / зіпхну́ти і т. ін. з оче́й див. спиха́ти;
Сплива́ти / сплисти́ (спливти́) пе́ред очи́ма (пе́ред о́чі) див. сплива́ти;
Сплю́щити [наві́ки] о́чі див. сплю́щувати;
Спопеля́ти / спопели́ти очи́ма (зо́ром) див. спопеля́ти;
(187) Спуска́ти о́чі додо́лу (д) див. опуска́ти;
Спуска́тися / спусти́тися з оче́й див. спуска́тися;
Спусти́ти з о́ка (з оче́й) див. спуска́ти;
Ста́вити пе́ред (попере́д) очи́ма див. ста́вити;
Ста́ти / става́ти пе́ред я́сні́ о́чі див. става́ти;
Стирча́ти (стримі́ти) спи́чкою (більмо́м) в (на) о́ці (в (на) оча́х) див. стирча́ти;
(188) Сторо́ннє (лю́дське́) о́ко – чужа людина, чужі люди.
Телеграма була .. заплутана і для стороннього ока зовсім не зрозуміла (О. Іваненко);
З усім криється від стороннього ока (Є. Гуцало);
На вузлових станціях його [санітарний поїзд] заганяли на далекі запасні колії, про нього, як могло здатися сторонньому окові, забували (Д. Бедзик);
Дві ночі мчались.., ховаючись від людського ока (М. Коцюбинський);
Сторо́нні (лю́дські́) о́чі.
Оксень, почувши цокіт брички, присів у житі, щоб сховатися від сторонніх очей (І. Цюпа);
– Чом я не зосталась у матері? Мене б мати сховала од людських очей (І. Нечуй-Левицький);
(189) Сто свічо́к в оча́х засвіти́лось (д) див. сві́чка;
Стоя́ти пе́ред очи́ма (в оча́х, пе́ред душе́ю) див. стоя́ти;
Стоя́ти / ста́ти більмо́м [в о́ці] див. стоя́ти;
Стра́тити з оче́й див. стра́чувати;
Стра́тити о́чі див. стра́чувати;
Стриба́ти очи́ма див. стриба́ти;
Стріля́ти (стри́гти) / стре́льнути (стригну́ти) очи́ма (о́ком, рідше по́глядом) див. стріля́ти;
Стріча́тися / стрі́нутися (стрі́тися) з очи́ма (по́глядом, по́глядами) див. стріча́тися;
Ти́кати (ти́цяти, штрика́ти) / ткну́ти (ти́цьнути, штрикну́ти) в о́чі (у ві́чі) [па́льцем] див. ти́кати¹;
Ті́льки дай на о́чі див. дава́ти;
(190) Ті́льки о́чі росту́ть у кого і без дод. – хтось дуже худий, схуд або худне.
Схудла, спала з лиця [Тамара], тільки очі ростуть (О. Гончар);
Ті́шити (весели́ти) о́ко (о́чі, зір і т. ін.) див. ті́шити;
(191) Ті́шити о́ко й се́рце (д) див. ті́шити;
(192) То́нуть о́чі в чому – те саме, що То́не зір (по́гляд, о́ко) (див. зір).
Там далеко під горами смужкою блищить Дніпро. А за Дніпром очі тонуть в безкраїй далечі, вкритій лісами (І. Нечуй-Левицький);
Тремтя́ть сльо́зи на оча́х див. сльоза́;
Трима́ти на о́ці див. трима́ти;
Тума́н в (на) оча́х див. тума́н¹;
Тума́н застила́є / застели́в о́чі див. тума́н¹;
Тума́н (туману́) [у ві́чі] пуска́ти / пусти́ти див. пуска́ти;
Тьма́риться / потьма́рилося в оча́х (у голові́) див. тьма́ритися;
(193) У ві́чі (в о́чі):
а) (зі сл. говори́ти, каза́ти і под.) особисто, безпосередньо кому-небудь.
– Хоч один, кажуть, не витерпів, сказав правду у вічі тому вискочці (І. Цюпа);
Ніхто до сьогоднішнього дня не казав такого у вічі: він надіявся, що люди не знають його хитрувань (М. Стельмах);
[Скарбун:] Нічого, ми ще зустрінемось... [Назар:] Не заперечую. Тільки я нашіптувати не буду, я все в очі скажу (М. Зарудний);
// відверто, неприховано, відкрито.
[Руфін:] Я тебе пустив би, я б не держав тебе в неволі в себе, якби ти раз мені сказала в вічі: “Пусти мене, бо ти мені бридкий” (Леся Українка);
Слухачі йому в вічі відповідали глумом: “Сокирі не треба їх [настроїв у творах], бо вона [сокира] слухає тільки дерев'яною ручкою могутні настрої оточення...” (Т. Осьмачка);
[Гіта:] Невже ви не можете приборкати цього маленького тирана! Він глузує з вас у вічі, а ви ще й раді! (І. Кочерга);
б) у присутності того, про кого йде мова.
– У вічі будуть шанувати, а за очі проклинати (Г. Квітка-Основ'яненко);
Судові сміялися над Іваном Трохимовичем. Сміялися у вічі, сміялися за очі (Панас Мирний);
– Не бійся вітру летючого, піску сипучого, стережися дами жирової. В очі добра – поза очі відьма (Григорій Тютюнник);
в) (зі сл. ба́чити, із запереч.) зовсім, ніколи.
Повз двір, де мила живе, Я проїхав двічі, Да не бачив голубоньки Ні разу у вічі (Укр. поети-романтики..);
Другі, кого не питала Пріська, казали, що не бачили і в вічі її Пилипа (Панас Мирний);
Черниш схвильовано продовжував: – А перескочиш ти Мораву, вирвешся на широкий тактичний простір, прийдеш першим туди, де тебе люди роками ждуть. Тебе там ще ні разу і в вічі не бачили, а вже думають про тебе давно (О. Гончар);
У ві́чі (в о́чі, ви́дом) не вида́ти див. вида́ти;
У ві́чі (в о́чі) штрика́ти див. штрика́ти;
У [всі] [свої́] чоти́ри о́ка <�У че́тверо оче́й> див. чоти́ри;
Уда́рити в о́чі (у ві́чі) див. ударя́ти;
Узя́ти о́чі на (в) се́бе див. узя́ти;
У миг (мить) о́ка див. миг²;
(194) У світ за о́чі (д) див. світ²;
Ути́рити о́чі див. ути́рити;
Утіша́ти о́ко (зір) див. утіша́ти;
Ухопи́ти очи́ма див. ухо́плювати;
Учепи́тися по́глядом (очи́ма) див. учепи́тися;
(195) Хазя́йське о́ко – господарський, дбайливий нагляд, догляд.
Пропадало добро без хазяйського ока (М. Коцюбинський);
(196) Хазя́йським о́ком, перев. зі сл. огля́нути. – дбайливо, уважно, по-господарськи і т. ін.
Хазяйським оком Віктор оглянув кімнату, придивляючись, чи все на місці, потім звернувся до братів (П. Автомонов);
Хазя́йським о́ком огля́нути (оки́нути) див. огляда́ти;
Хова́ти / схова́ти о́чі (по́гляд) див. хова́ти¹;
Хова́тися від лю́дсько́го о́ка (від лю́дськи́х оче́й) див. хова́тися¹;
Ходи́ти з те́мними очи́ма див. ходи́ти;
Хоч [би] одни́м о́ком гля́нути (подиви́тися) див. гля́нути;
Хоч би [тобі́] о́ком (ву́сом, брово́ю) моргну́ти див. моргну́ти;
Хоч в о́ко (в о́чі, у ві́чі) стрель див. стріля́ти;
Хоч в о́ко дай див. дава́ти;
(197) Хоч одни́м о́ком, зі сл. подиви́тися, гля́нути, погля́нути, поба́чити і т. ін. – протягом короткого часу; побіжно, мимохідь.
Хотілося б мені хоч на одну хвилину у своє село, хоч одним оком подивитися на його [на нього] (Панас Мирний);
Ми, тоді ще зовсім маленькі, з хвилюванням проходили повз садиби Короленка, щоб хоч одним оком глянути на усіма нами шанованого письменника-правдолюбця (О. Ковінька);
Хочеться мені хоч одним оком поглянути ще на Італію (М. Коцюбинський);
– Так оце кортить сватів побачити хоч одним оком (Григір Тютюнник);
Хоч о́ком світи́ див. світ²;
Хоч о́ко (о́чі) ви́коли (рідше ви́бий, ви́йми, ви́бери, повико́люй і т. ін.), див. вико́лювати;
Цві́кати (цві́ркати, цвірі́нькати) в ві́чі (в о́чі) див. цві́кати;
Цві́кнути в о́чі (ві́чі) див. цві́кнути;
Чарува́ти зір (по́гляд, о́чі) див. чарува́ти;
Чо́рно пе́ред очи́ма див. чо́рно;
Ша́рити очи́ма див. ша́рити;
(198) Широ́кі о́чі – дуже розширені очі (перев. від здивування, страху і т. ін.).
Вона з виглядом зацькованого звірка, з широкими від жаху очима, забилась по хаті, шукаючи виходу (М. Коцюбинський);
Як сомнамбула, проходить княжна Вікторія. Даша й Хома широкими очима, безмовно супроводять її (Я. Мамонтов);
Ольга злякано дивилась на нього широкими, застиглими очима (О. Копиленко);
Щеза́ти / ще́знути з оче́й див. щеза́ти;
(199) Щоб (аби́) [і (й)] о́чі не ба́чили (діал. не ви́діли) кого, чого і без дод., несхв., перев. зі сл. мої – уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чогось; геть.
Викинула ту річ, щоб і очі не бачили, щоб і згадки не було (з газ.);
– А йди ти від мене, аби тє [тебе] й очі мої не виділи (Г. Хоткевич);
(200) Щоб о́чі не запада́ли, перев. зі сл. пи́ти, жарт. – уживається перев. як побажання здоров'я при вживанні міцних напоїв та порада не залишати недопитого; на здоров'я.
Мотрона гостинно припрошувала Остапа їсти, пити, причім пити до дна, щоб очі не западали (К. Гордієнко);
З великої сулії чоловікам налили повні склянки, а жінкам – повні чари, “щоб не западали очі” (С. Чорнобривець);
(201) Щоб (бода́й, аби́) мені́ о́чі повила́зили – уживається як клятва заприсягання у достовірності чого-небудь.
– Щоб мені очі повилазили, коли, каже, не зроблю так (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Правду вам кажу.., аби мені очі повилазили.., як брешу (Л. Мартович);
(202) Щоб [і] о́чі повила́зили <�Повила́зили б о́чі> – уживається для вираження великого незадоволення ким-,чим-небудь або як недобре побажання комусь.
Щоб старі вороги рачки лазили, а молодим очі повилазили (прислів'я);
– І щоб тому й очі повилазили, хто їх [малі чарки] купує, – відповідає зять (Укр. анекдот);
Та повилазили б йому очі, хто це побачити може (Остап Вишня);
(203) Як за свої́м о́ком, зі сл. догляда́ти, диви́тися і под. – дуже старанно, дбайливо, постійно і т. ін.
Дуже хотіла мачуха згубити з світу невістку, але ніяк це не вдавалось їй, бо царський син дуже кохав жінку і доглядав за нею, як за своїм оком (з казки);
Як зіни́цю о́ка (рідко в о́ці) див. зіни́ця;
Як з о́ка ви́пав див. випада́ти;
Як (мов і т. ін.) ска́лка на о́ці (скалки́ на оча́х) [бу́ти (сиді́ти)] див. ска́лка;
[Як (мов, на́че і т. ін.)] полу́да (рідше лу́да) з оче́й спа́ла (опа́ла, спливла́ і т. ін.) див. полу́да;
Як (мов, на́че і т. ін.) по́рох в о́ці див. по́рох²;
[Як (мов, ні́би і т. ін.)] більмо́ (більмо́м) на (в) о́ці див. більмо́;
Як (мов, ні́би і т. ін.) в о́ко вліпи́ти <�Вліпи́ти в са́ме о́ко> див. влі́плювати;
(204) Як (мов, ні́би і т. ін.) із зав'я́заними очи́ма, зі сл. ходи́ти, блука́ти і т. ін. – не розбираючись, не орієнтуючись у чомусь, не маючи потрібних знань, потрібного досвіду; навмання.
– Припам'ятайте собі: скільки ви ночей не доспали, скільки праці згубили через те, що ходите, здається, і вдень, а мов з зав'язаними очима – во тьмі?! (М. Коцюбинський);
То бувало ніби з зав'язаними очима блукали, танцювали на одному місці, за своїм горем і світу ясного не бачили (І. Цюпа);
(205) [Як (мов, ні́би і т. ін.)] о́чі відкри́лися (рідше розкри́лися) / відкрива́ються (рідше розкрива́ються) кому, на кого – що – хто-небудь позбувся помилкової думки про когось, щось або хибного сприймання чогось; кому-небудь стало зрозумілим щось.
Шевченко на власні очі побачив таке страшне пригноблення трудящих, що він ніби прозрів, наче очі йому відкрилися на сувору дійсність (П. Колесник);
– Слухай, – мовив я, бо мені раптом наче відкрились очі на те, що я досі бачив (Є. Гуцало);
[Курінний:] Я радився з Рипнюком... [Мирон:] Ви б з людьми більше радились,.. вам би очі відкрились... (М. Зарудний);
По-справжньому відкрились Ганні очі на них [бандитів] під час наскоку (О. Гончар);
Тепер .. відкривались йому очі, починав бачити і розуміти (І. Франко);
Тільки що відправив [молебень Божої Матері], а у мене очі й розкрились. Воно, бачиться, молитва й одоліла дияволову силу (М. Костомаров);
(206) Як (мов, ні́би і т. ін.) ри́б'яче о́ко:
а) чистий, вимитий і т. ін.
Підлога як риб'яче око, ніде ні порошинки, все як вилизане (із журн.);
б) (перев. зі сл. чистий) уживається для підсилення зазначеного слова; дуже, надзвичайно.
Чиста, як риб'яче око (прислів'я);
Як (мов, ні́би і т. ін.) сіль в о́ці див. сіль;
Як (мов, ні́би і т. ін.) [та] пороши́на (пороши́нка) в о́ці див. пороши́на;
Як (мов, ні́би і т. ін.) у ві́чі (в о́чі) не вско́чити див. вска́кувати;
Як по́рох у о́ці див. по́рох¹;
(207) Як (рідше мов, на́че і т. ін.) [свого́] о́ка, зі сл. берегти, догляда́ти і под. – дуже старанно, дбайливо і т. ін.
– Буду, – каже [Василь], – тебе, моя зозуленько, як ока берегти (Г. Квітка-Основ'яненко);
Вмер горобчик милої моєї. Вмер горобчик, що вона любила І як свого ока доглядала (М. Зеров);
– Дайте [воза], дядьку, на степ з'їздить, Не бійтеся обиди, Бо як ока берегтиму, В сохрані доставлю (І. Манжура);
– А вже що за вірний лісник був з нього, так і не сказати; лісу доглядав, наче свого ока (О. Кониський);
(208) Як (рідше мов, ні́би і т. ін.) о́ка [в ло́бі (в голові́)], зі сл. берегти, глядіти, пильнувати і т. ін. – дуже старанно, пильно і т. ін.
Бережи, як ока в лобі (прислів'я);
Перше чумаки кременя дуже гляділи, як ока в лобі, бо без вогню не можна прожити (з переказу);
– Повдавались [дочки] в матір: усі чепурні, шанують одежу, усі глядять одежину, як ока в лобі (І. Нечуй-Левицький);
Які старі зв'язки були, то тих я бережу, як ока в голові (В. Стефаник);
– Перемога залежить від проходів крізь Балкани. Тому пильнуй їх, як ока в голові (Юліан Опільський);
– Хазяйського добра гляжу як ока (Г. Квітка-Основ'яненко);
Як (рідше ті́льки) о́ком моргну́ти (мигну́ти, клі́пнути і т. ін.) див. моргну́ти;
(209) Як [своє́] о́ко; як [свої́] о́чі, зі сл. берегти, стерегти і т. ін. – так, як ніщо інше; ретельно, пильно і т. ін.
Як очі свої стереже вона синів, та хіба встережеш від такого, як Наливайко? (Іван Ле);
// зі сл. догляда́ти, пильнува́ти, хова́ти і т. ін. дуже старанно, дбайливо і т. ін.
Хима відчинила скриню, вийняла ганчірку з п'ятизлотником, розгорнула її, оглянула свій скарб, що тридцять літ ховала, як око, і знов загорнула (М. Коцюбинський);
Цілий гай молодих дарувань, що виростають з року в рік, тішить наш погляд, і ми, старші письменники, як око своє, повинні пильнувати, берегти й доглядати цей гай (М. Рильський);
Як у о́ко впав див. впада́ти¹.
О́КО², а, с., заст.
1. Одиниця ваги, що приблизно дорівнює 1,2 кг.
Горпина нахилилася до риби, вибрала ще живу камбулу [камбалу] ока з два вагою і вкинула її в жінчин кошик (З. Тулуб);
М'ясо й рибу рахували на фунти та ока (з наук. літ.).
2. Міра об'єму хмільних напоїв, що приблизно дорівнює 1–1,5 л.
– Став лишень нам око вина та вари мамалиґу, – каже Хаброня (І. Нечуй-Левицький);
Він [шинкар] усе точив з барильця та подавав половинчики, кватирки, півока, ока (М. Коцюбинський);
// Чотиригранна пляшка такої місткості з короткою шийкою.
Виймає він з торбини око горілки, .. калач, шмат солонини, чарки (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)