око

О́КО¹, а, с. (мн. о́чі, рідко ві́чі, оче́й – перев. з прийм. у).

1. Орган зору у людини, всіх хребетних та деяких безхребетних тварин.

Я не нездужаю, нівроку, А щось такеє бачить око, І серце жде чогось (Т. Шевченко);

Праве око лукаво дивилось з-під піднятого трохи повіка на купку мідяних грошей (М. Коцюбинський);

Ще сонце спить, ще пролісок не квітне. Та березня проміння непомітне В дівочих одбивається очах (М. Рильський);

// Те саме, що по́гляд.

Я подавала їй квіти, і листя, й трави – і з рук її не зводила очей (Леся Українка);

Гайсин провів їх очима (П. Панч);

На вулиці ніде було розгулятися оку. Погляд упирався в протилежні будинки, такі самі, як і той, що в ньому мешкав Кукулик (П. Загребельний).

2. розм. Здатність бачити; зір.

Глушак дивиться на друга з дуже складним почуттям задоволення, суму і співчуття і говорить наче у відповідь своїм думкам і міркуванням: – Так, старію .. Не те вже око... (О. Довженко);

// тільки одн. Особлива здатність бачення, властива людині завдяки певній професії, досвіду і т. ін.

Брянський звичним оком професіонала одразу визначав, куди влучали міни (О. Гончар);

* Образно. Користування рентгенівським промінням вже давно стало звичайним явищем в нашому повсякденному житті .. Це дійсно універсальне око, яке майже все бачить (з наук.-попул. літ.).

3. перен., розм. Піклування, догляд.

– Еге-ге, ваша правда: воно, хазяйствечко, любить ока, гулянки його не прибільшують (Дніпрова Чайка);

А щоб за кіньми було око, домовився із онучком Петрусем, що, коли догляне за кіньми, дасть йому дорогу забавку (Григорій Тютюнник).

Ви́брати о́чі див. вибира́ти;

Вийма́ти / ви́йняти о́чі див. вийма́ти;

(1) Воля́чі о́чі – великі опуклі очі.

Петро Григорович багатозначно подивився на гостя волячими очима (О. Іваненко);

(2) Глибо́кі о́чі:

а) очі, яким властива виразність, серйозність погляду.

Глянула [Марія] на мене глибокими очима й упекла мене тим поглядом.., у саме серце впекла (М. Коцюбинський);

Її глибокі голубі очі були теплі, задумливі (М. Томчаній);

б) очі темні або з великими зіницями.

Перед ним на порозі стала жінка в накинутій на голову білій вовняній хустці, з-під якої, наче дві зірниці, заіскрили до місяця глибокі чорні очі (Д. Бедзик);

Він був високий, стрункий, мав дивні крилаті брови і глибокі карі очі (В. Земляк);

Зако́чувати (запуска́ти, пуска́ти) / закоти́ти (запусти́ти, пусти́ти) о́чі [під лоб (під ло́ба)] див. зако́чувати;

Запльо́вувати / заплюва́ти о́чі див. запльо́вувати;

Заступа́ти (за́стувати, за́стити) / заступи́ти о́чі див. заступа́ти;

Захо́дити / зайти́ в о́чі див. захо́дити;

Зверта́ти / зверну́ти на се́бе о́чі див. зверта́ти;

Зверта́ти / зверну́ти о́чі (о́ко, по́гляд, по́гляди, зір і т. ін.) див. зверта́ти;

Зву́жувати / зву́зити о́чі див. зву́жувати;

Зда́влювати / здави́ти пові́ки (о́чі) див. зда́влювати;

Здійма́ти (рідко зніма́ти, зно́сити) / здійня́ти (рідко зня́ти, знести́) о́чі догори́ (вго́ру, до не́ба і т. ін.) див. здійма́ти;

З слі́зьми́ (сльоза́ми) [на оча́х (в оча́х)] див. сльоза́;

Зупиня́ти на собі́ о́чі (о́ко) див. зупиня́ти;

(3) Імли́сті о́чі – очі без яскравого блиску, з ніжним, затуманеним поглядом.

Була вона струнка, міцна, років вісімнадцяти, з розкішною каштановою косою і чорними імлистими очима (З. Тулуб);

Кри́тися з оче́й див. кри́тися;

Куто́к (кутки́) о́ка (оче́й, ро́та, у́ст) див. куто́к;

Мішки́ під очи́ма див. мішо́к;

(4) Мо́крі від сліз о́чі – повні очі сліз; Наверта́ються / наверну́лися сльо́зи [на о́чі] див. наверта́тися;

На́дити зір (о́чі) див. на́дити;

На дні (на де́нці́) оче́й див. дно;

Наці́лювати / наці́лити о́чі (зір) див. наці́лювати;

Наці́люватися / наці́литися очи́ма див. наці́люватися;

Незви́кле ву́хо (о́ко) див. ву́хо;

(5) Незви́кле о́ко – око, що не призвичаїлося до сприймання чого-небудь; Не стика́ти / не зіткну́ти оче́й (о́ком) див. стика́ти;

(6) О́чі закоти́лися / зако́чуються [під лоб (під ло́ба)] в кого, рідше кому – очі звелися догори, перев. прикривши віками зіниці у стані агонії, запаморочення, тяжкої хвороби, сну і т. ін.

Альоша дико скрикнув і забився головою об підлогу. Очі йому закотилися під лоба .. У нього почався тяжкий нервовий напад (І. Микитенко);

Мої коліна без мого дозволу – самі! – затремтіли. Посоловілі очі закотилися під лоба... (А. Крижанівський);

(7) О́чі зву́жуються / зву́зились – зближуються повіки, майже закриваючи очі.

Довго дивився [Чепур] мені у вічі. Його погляд увесь час мінився: очі то округлялись, то звужувались (Ю. Збанацький);

(8) О́чі з поволо́кою – очі без яскравого блиску, з виразом млості, ніжності.

Де б він не був, що б не робив – усе йому ввижалися палкі, чорні, з синьою поволокою очі дівчинині (М. Коцюбинський);

Федора Михайлівна звела на нього великі з поволокою сірі очі, затінені довгими віями (П. Панч);

(9) О́чі підкоти́лися під ло́ба (вго́ру) кого, кому – зіниці очей сховалися під верхніми повіками від хвилювання, здивування, болю і т. ін.

Хлопчик лежав горілиць, ясно-блакитні очі його підкотилися під лоба (В. Собко);

Татарин .. спробував підвестися, але знову впав і затих. Очі йому підкотилися під лоба й так оскліли (Ю. Мушкетик);

О́чі п'я́сти (пну́ти) [на лоб (ло́ба)] див. п'я́сти́;

(10) О́чі сте́жать за ким – чим – хто-небудь невідривно спостерігає за кимсь, чимсь.

Дитячі очі стежили з печі за кожним рухом старших (М. Коцюбинський);

Виходячи із спочивальні, на порозі він оглянувся: за ним невідступно стежили материні очі (П. Кочура);

З-за піднятого ковніра капітанового плаща блищать чорні, гарячі очі. Вони невпинно стежать за дорогою (О. Полторацький);

(11) О́чі сто́вбуром – погляд, втуплений в одну точку.

– Допився до того, що страшно глянути: .. очі – стовбуром, верзе таке, що й на голову не злізе (Панас Мирний);

О́чі (що́ки) позатяга́ло див. позатяга́ти;

Підко́чувати / підкоти́ти о́чі під ло́ба (вго́ру) див. підко́чувати¹;

Підніма́ти (підійма́ти) / підня́ти (підійня́ти) кого у чиїх оча́х (рідше пе́ред очи́ма) див. підніма́ти;

Повийма́ти о́чі див. повийма́ти;

Помо́ргувати очи́ма див. помо́ргувати;

Поопуска́ти о́чі див. поопуска́ти;

Порива́ти о́чі див. порива́ти²;

Посила́ти / посла́ти о́чі див. посила́ти;

Посте́жити очи́ма див. посте́жити;

(12) По́том о́чі позалива́ло – те саме, що Піт залива́є і т. ін. / зали́в (позалива́є, позалива́в і т. ін.) о́чі (лице́ і т. ін.) (див. піт).

[Степан:] Вчора цілий день мордувався [з речами] – легко сказати, і на вокзалі, і на поїзді – аж потом очі позаливало (І. Кочерга);

Потьмяні́ло в оча́х див. потьмяні́ти;

Прибира́ти / прибра́ти з оче́й див. прибира́ти;

Прикида́ти / прики́нути на о́ко див. прикида́ти³;

(13) Про́ти оче́й (о́чі) – прямо перед очима.

Тільки що встигло мигонути проти очей їм усе те, як на їх кинулася орда людей (Марко Вовчок);

(14) Ра́чачі (рачи́ні) о́чі – витрішкуваті очі.

За кілька років, відколи бачив царя, він ще дужче розмордатів і одутлів. Обличчя – важке, похмуре, недобре, ще й булькаті, напіввирячені рачачі очі (Ю. Мушкетик);

Гудить, лає рибу рак: – Риба вся пливе не так, В риби й очі не рачині, Не стирчать, мов горошини (М. Стельмах);

Роздяга́ти / роздягти́ (роздягну́ти) очи́ма див. роздяга́ти;

Синці́ (круги́, ко́ла, кружки́) під (попі́д) очи́ма див. сине́ць;

Си́ньо під очи́ма див. си́ньо;

Си́нява під очи́ма див. си́нява;

Синяки́ під очи́ма див. синя́к;

(15) Скісні́ о́чі – очі, що мають косий розріз, розкосі очі.

Її трохи скісні сірі очі спалахували фосфоричними вогниками (Ірина Вільде);

Скособо́чити о́чі (оченя́та, очи́ма) див. скособо́чити;

Сте́жити очи́ма (по́глядом) див. сте́жити;

Стика́тися / зіткну́тися по́глядом (очи́ма) див. стика́тися;

(16) Сухі́ о́чі – очі без сліз.

Жаль гострим ножем краяв йому серце, на сухі очі набігли сльози (Панас Мирний);

Сидить [Орися] задумана, обіпнута чорною шаллю, лице бліде. На шелест його кроків рвучко обертає голову, очі сухі, пекучі (Григорій Тютюнник);

Настя переборола хвилинну слабість. Очі в неї сухі й блискучі (І. Цюпа);

(17) Терно́ві о́чі (очи́ці, оченя́та) – чорні з синюватим відливом очі, схожі на стиглі ягоди терну.

Маляренкова – маленька, з терновими очима, .. все підбиває дівчат заспівати на прощання (Г. Косинка);

Міня, прядучи з-за столу терновими очицями, хихикнула (П. Колесник);

Ти́цяти (ти́цькати) / ти́цьнути під [са́мий] ніс (ме́жи о́чі) див. ти́цяти;

Тьми́ться в оча́х див. тьми́тися;

Уника́ти по́гляду (по́глядів) кого; Уника́ти оче́й див. уника́ти;

Упира́тися / упе́ртися очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) див. упира́тися¹;

Упира́ти / упе́рти о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) див. упира́ти¹;

Чо́ртики в оча́х [танцю́ють (танцюва́ли і т. ін.)] див. чо́ртик;

Ще́зни з оче́й див. щеза́ти;

(18) Як (мов, ні́би і т. ін.) о́ка в ло́бі (в голові́) <�Більш, ніж о́ка в ло́бі>, зі сл. глядіти, пильнувати і т. ін. – дуже пильно, старанно, ретельно.

Усі чепурні [дочки], шанують одежу, усі глядять одежини як ока в лобі (І. Нечуй-Левицький);

Матір поважав [син], а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (Марко Вовчок);

Які старі в'язки були, то тих я бережу, як ока в голові (В. Стефаник);

Якби він [Сава], хотів, покинув би ту негідницю, сидів би коло тата й мами й пильнував би їх, як ока в голові (О. Кобилянська);

Воно-то правда, а все ж обережність не завадить, – треба нам, друже, берегти цю святу обитель, як ока в лобі (М. Старицький);

Відтепер не робитимеш іншої служби, як лише Хмельницького пильнувати день і ніч. Бережи його, мов ока в голові, бо то великий хитрун (А. Чайковський).

○ (19) На оча́х:

а) (перев. зі сл. бу́ти, у кого, кого і без дод.) відкритий, доступний для огляду, спостереження, контролю і т. ін.; видний, видно комусь.

Він жив подвійним життям. Одне було у всіх на очах. Але було у нього ще інше, таємне й глибоке життя (З. Тулуб);

При такому освітленні кожен був на очах, і це мимоволі змушувало триматися гідно й поважно (В. Кучер);

Шукаю очима якнайвигіднішого місця, звідки б усіх можна було спостерігати, а самому не бути на очах інших (П. Колесник);

І я, і моя невелика праця перед вами. Усе на очах! (М. Стельмах);

б) (з дієсл.) дуже швидко, помітно і т. ін.

Ряба корова на очах худла і все менше та менше давала подою [надою] (М. Коцюбинський);

Рішучість, відвага та все інше тікали й зникали просто на очах (Ю. Смолич);

І відновлюєш села, будуєш міста, І столиця твоя на очах вироста (М. Рильський);

Усе росло та доспівало на очах! (Б. Лепкий);

Мати натішитись не могла: на очах оживає син! (О. Гончар);

// відразу.

Очі заблищали гарячково – як стій та бач, на очах захворів чоловік! (Ю. Збанацький);

Не дочекавшись від нас жодного слова у відповідь, [юнак] раптом на очах змінився – посмутнів (В. Козаченко);

в) (перев. у кого, кого, чиїх) у чиїйсь присутності, при комусь.

– Він зріс на наших очах; ми його добре знаємо (І. Нечуй-Левицький);

Він відчув: ось-ось засне посеред дороги на очах у молочарниць (І. Головченко і О. Мусієнко);

Поцілував у щоку. Вона злякалася, тому що це робилося на очах усіх парубків і дівчат (Григорій Тютюнник);

Кульжан вже лежала осторонь, а Жайсек робив їй штучне дихання, так, як на його очах колись робили його яїцькі козаки утопленому (З. Тулуб);

Потонули партизани на очах, .. а її схопили поліцаї-хижаки (О. Довженко);

г) (чиїх, кого) за життя, за час діяльності кого-небудь.

Але з часом, на очах Франка, відбувається важкий соціальний процес. Процес росту капіталізму (В. Речмедін);

На очах поета відбулися великі події (А. Хорунжий);

(20) Пе́ред очи́ма перев. чиїми.:

а) зовсім близько від когось, поряд.

Теперішній час може вживатися замість минулого часу, коли треба показати, що дії ніби відбуваються перед очима читача або слухача (Укр. мова);

Перед очима виднівся ліс (з газ.);

б) наяву, в дійсності.

Яків з перепою зліг. Чи такого Горпина коли на себе ждала? А тепер воно перед очима, ссе серце, гнітить душу (Панас Мирний);

в) (у кого і без дод.) уявляється, згадується щось кому-небудь.

Ті події весь час перед очима, їх неможливо забути, викинути з пам'яті (з газ.).

△ Акомода́ція о́ка див. акомода́ція;

(21) Воло́ве о́ко (о́чко):

а) найменший розміром співочий птах, який водиться в Україні.

Крихітний птах волове очко з моху, стебел та гілочок .. будує міцну кулястої форми оселю (з навч. літ.);

Навіть не віриться, що така красива, сильна пісня виходить з грудей однієї з найменших пташок нашої фауни – волового очка (з газ.);

б) польова айстра.

Діти улітку складають гербарій: сині лісові дзвоники, волові очі, .. материнка (Є. Гуцало);

(22) Воро́няче о́ко – багаторічна трав'яниста рослина родини лілійних, яка дає одну чорну отруйну ягоду на кінці стебла.

Трав'яниста лісова рослина вороняче око має листки з сітчастим жилкуванням (з навч. літ.);

Після бою він промив рани міцною горілкою, .. обіклав зіллям воронячого ока, перев'язав (Ю. Мушкетик);

(23) Пави́не о́ко – вид денних метеликів.

Самці одного виду метеликів – павине око, – очевидно, знаходять самку за запахом речовин, що виділяються її залозами (з наук.-попул. літ.);

(24) Пташи́не (пти́че) о́ко – деревина з гарним малюнком, з якої роблять дорогі меблі.

Квартира – п'ять кімнат, дітей нема. Мебля – птиче око, червоне дерево... (О. Корнійчук);

(25) Фасе́ткові (фасе́точні) о́чі – очі багатьох членистоногих, що складаються з окремих дрібних вічок – фасеток.

Більшу частину голови мухи займають великі фасеточні очі, які часто мають різні кольорові відблиски (з наук. літ.).

◇ [Аж] вбира́ти (бра́ти) [в (на) се́бе] о́чі (о́ко) див. вбира́ти¹;

[Аж] в оча́х мерехти́ть (мигти́ть, миготи́ть і т. ін.) див. мерехті́ти;

Аж в оча́х мі́ниться див. міни́тися;

[Аж] в оча́х ряби́ть (ряби́ло) див. ряби́ти;

[Аж] в оча́х рябі́є / зарябі́ло див. рябі́ти;

[Аж] в оча́х ряботи́ть (ряботі́ло) див. ряботі́ти;

[Аж] за о́чі хапа́ти див. хапа́ти¹;

(26) [Аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть (вила́зять) / полі́зли (ви́лізли) у кого, кому, чиї:

а) хто-небудь виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь.

Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський);

Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб'язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко);

– А ось йому! – весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник);

У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко);

Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (з газ.);

б) хто-небудь дуже напружується, важко працює, стомлюється.

– Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко);

в) перев. від чого щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін.

– Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький);

– Поки дійдеш [на поле], то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер);

г) хто-небудь відчуває страх, переляк і т. ін.; комусь стає страшно.

Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний... Що він говорить? (М. Коцюбинський);

Морозив [директор] публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський);

[Аж] і́скорки в оча́х замиготі́ли див. і́скорка;

[Аж] і́скри (і́скорки) з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (сипну́ли, полеті́ли, поскака́ли, скакну́ли і т. ін.) див. і́скра;

(27) Аж о́ко в'я́не – стає страшно, моторошно і т. ін. від чого-небудь.

Вовки витягали соло, аж око в'януло (І. Франко);

(28) [Аж] о́чі [з ло́ба (з голови́)] вила́зять (лі́зуть) кому, у кого і без дод., фам.:

а) хто-небудь надмірно натужується, через силу робить щось, надривається і т. ін.; дуже важко комусь.

– Цей як візьме [заміж], то на весь вік, до іншої не перекинеться. В машині їздитимеш на базар і з базару, клунків не тягатимеш, що аж очі з лоба вилазять!.. (О. Гончар);

Тягар на його [Івана] хребті був страшенний. Очі вилазили йому з голови, кров у пульсах товклася так сильно, що, бачилось, ось-ось потріскають жили (І. Франко);

[Бабич:] Ґарував чоловік, весь вік робив, аж очі з голови лізли, мучився, терпів (І. Франко);

б) кому-небудь стає зле, неприємно і т. ін. від чогось.

Від свіжого хріну аж очі з лоба лізли (з переказу);

Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили (Н. Кобринська);

– Міцненька [горілка]? – Така міцна, що, думав, очі з лоба .. вилізуть. – І я кажу – добра (Д. Мордовець);

(29) [Аж] о́чі обарані́ли чиї, у кого і без дод. – хтось має вигляд утомленої, неуважної, нетямущої й т. ін. людини.

– То оце так ти учиш історію? – обурився на його [на нього] Макар. – Бач, як начитався, аж очі обараніли!.. (С. Васильченко);

(30) [Аж] о́чі ро́гом кому і без дод. – у когось дуже незадоволений, насуплений, сердитий вигляд.

– Хіба цей “Мручко” не сидів того року у сватовій хаті? Бігме, сидів. І людей не лякався... Такого плів, аж йому очі рогом (Ю. Яновський);

– А трохи перегодя наливає знов. І очі рогом: пий! (Ю. Мушкетик);

О́чі драко́ном.

Товариш Жучок очі драконом: – .. І вам не соромно? (М. Хвильовий);

(31) [Аж] о́чі ро́гом лі́зуть / полі́зли <�І о́чі ро́гом ста́ли> <�О́чі почина́ють лі́зти ро́гом> перев. у кого, кому, чиї:

а) хтось виявляє здивування, дуже вражений чим-небудь.

У дядька Барака очі лізуть рогом. – Молодих коней на м'ясо? Та вони що, почманіли? (Ю. Збанацький);

Очі їй полізли рогом від здивування: “Куди ти, молодице? Що ти надумала?” (О. Гончар);

В мене аж очі рогом полізли від несподіванки, аж дух перехопило, коли я вдихнув незрівнянний запах лісових полуниць (Ю. Збанацький);

// комусь дуже подобається хто-, що-небудь.

Як глянув на неї [дівчину] дід, аж очі йому рогом лізуть – така гарна (О. Стороженко);

Тут, братця, такого треба на тую виставку приставити, щоб у всіх очі рогом полізли (Остап Вишня);

Й о́чі ро́гом ста́ли.

– У розпал веселощів дістає томик Гегеля.., примощується в кутку, читає. У мене й очі рогом стали (В. Дрозд);

б) хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь; дуже важко комусь.

Дерево ломиться, все, що йде-їде дорогою, стає осторонь: то значить Харук з Якіб'юком женуть! Але як!.. Очі рогом у коней лізуть (Г. Хоткевич);

Грабарювали, аж очі рогом лізли, возили землю, за три роки й завод виріс (А. Хижняк);

– Кермо кріпше! “Кріпше”!? Коли воно [море] вириває, вибиває, висмикує?! Держу, аж очі рогом лізуть! (Остап Вишня);

в) стає погано, неприємно, моторошно і т. ін. комусь.

Вона так наїдалася того незносного чаду, що очі рогом лізли. Але зате, як привчилася трохи, дивувала усіх своїми писанками (Г. Хоткевич);

– А сльози так і заливають! Аж очі рогом лізуть!.. Ох, лишенько!.. (Г. Квітка-Основ'яненко);

О́чі почина́ють лі́зти ро́гом.

– Тільки-но розмова з нею наблизиться до висновків, – і своїм, і стороннім очі починають лізти рогом (Ю. Шовкопляс);

[Аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] див. світ²;

(32) Би́стрим о́ком, зі сл. дивитися, глянути і т. ін. – швидко оцінюючи що-небудь побачити.

Дивиться [батько] бистрим оком та й каже: “А в якому кутку пожар [пожежа] в нашій хаті?” (Марко Вовчок);

(33) Би́те о́ко у кого – хтось досвідчений, все відразу помічає, добре орієнтується в чомусь.

У нього око бите, не помилиться (з усн. мови);

Катя Шубіна багато чого перебачила в цій закордонній стороні, бачила біженців, полонених, невільників, у неї виробилось бите око й вірна реакція на все (Ю. Яновський);

Би́ти / вда́рити у ві́чі (в о́чі) див. би́ти;

Бі́гати очи́ма див. бі́гати;

Бі́сики гра́ють (стриба́ють, рідше іскря́ться і т. ін.) в оча́х див. бі́сик;

Бли́мнути очи́ма (о́ком) див. бли́мнути;

Бли́снути (бли́скати) очи́ма (о́ком) див. бли́снути;

Блука́ти (блуди́ти) / поблука́ти (поблуди́ти) очи́ма (по́глядом) див. блука́ти;

Бра́ти / взя́ти на [пи́льне] о́ко див. бра́ти;

Вбира́ти очи́ма (в о́чі, по́глядом, зо́ром) див. вбира́ти¹;

Вда́рити в о́чі (у ві́чі) див. ударя́ти;

Верті́тися (крути́тися) пе́ред очи́ма (на оча́х) див. верті́тися;

Вести́ о́ком див. вести́;

(34) В живі́ о́чі:

а) (зі сл. оббирати, окрадати і т. ін.) явно, відкрито, вочевидь.

[Пані Трацька:] В живі очі окрадають... а він [пан] нічого собі! (І. Франко);

б) (зі сл. говорити, брехати і т. ін.) безсоромно, безсовісно.

Знав я таких, що в живі очі тобі бреше, як шовком шиє – хоч би моргнув, вражий син! (Марко Вовчок);

Ви́вело о́чі на лоб (на ло́ба, із ло́ба) див. виво́дити¹;

Виверта́ти / ви́вернути о́чі (білки́) див. виверта́ти;

Вида́влювати / ви́давити [з оче́й] сльо́зи (сльозу́) див. вида́влювати;

Ви́дерти (повидира́ти, ви́дряпати, ви́драти) / видира́ти (видря́пувати) о́чі (баньки́) [з ло́ба] див. видира́ти;

Ви́дивити (ви́глядіти) / діал. види́влювати [всі] о́чі див. видивля́ти;

Ви́дивитися [всі] о́чі (рідко ві́кна) див. видивля́тися;

Виїда́ти о́чі див. виїда́ти;

Випіка́ння оче́й див. випіка́ння;

Ви́плакати (спла́кати) / випла́кувати (спла́кувати) о́чі (рідко ві́чі) див. випла́кувати;

Ви́порснути з-під о́ка див. випо́рскувати;

Ви́пустити / випуска́ти з о́ка (з оче́й) див. випуска́ти;

Вироста́ти / ви́рости в оча́х див. вироста́ти;

Ви́точити сльо́зи з оче́й див. вито́чувати²;

Ви́тріщити (ви́валити, ви́рячити, ви́лупити, ви́балушити і т. ін.) / витріща́ти (вива́лювати, виря́чувати, вилу́плювати, вибалу́шувати і т. ін.) о́чі (баньки́, рідко бульки́) див. витріща́ти;

Відво́дити / відвести́ о́чі див. відво́дити;

Відкрива́ти (розкрива́ти) / відкри́ти (розкри́ти) о́чі див. відкрива́ти;

Відкри́то диви́тися / гля́нути у ві́чі див. диви́тися;

Від о́ка кого (чийого) не хова́лося ніщо́ див. хова́тися¹;

Відрива́ти / відірва́ти о́чі (по́гляд) див. відрива́ти¹;

(35) Ві́рне (пе́вне) о́ко [в ло́бі] у кого – хто-небудь добре орієнтується на місцевості, вміє правильно оцінювати, визначати щось.

– У мене в лобі око вірне. Я будь-яку ділянку прикину вздовж та поперек на око і скажу, скільки якої породи буде в ній (М. Стельмах);

Око в нього було певне, серце міцне. Долав він шляхи невтомно (Л. Первомайський);

Влуча́ти (би́ти, попада́ти) / влу́чити (попа́сти) в [са́му] то́чку (в [са́ме] о́ко) див. влуча́ти;

(36) Во́вчим о́ком <�Во́вчими очи́ма>, зі сл. дивитися, слідкувати і т. ін. – жадібно, хтиво і т. ін.

Тимко слідкував за нею вовчим оком і снував по двору, щоб застукати її де-небудь один на один та хоч обняти по-парубоцькому (Григорій Тютюнник);

Дундина дружина глипнула на нас вовчими очима й погордливо зникла в сусідній кімнаті (Б. Антоненко-Давидович);

[Вогне́нні (те́мні, черво́ні і т. ін.)] ко́ла бі́гають (стриба́ють, витанцьо́вують і т. ін.) / забі́гали (пішли́) в оча́х (пе́ред очи́ма) див. ко́ло¹;

Води́ти очи́ма див. води́ти;

В о́ко взя́ти див. узя́ти;

(37) В оча́х:

а) (чиїх, рідше кого, чого) як вважає хтось, за чиїм-небудь переконанням, враженням і т. ін.

[Мохаммед:] В моїх очах вона ні гарною, ні молодою ніколи не здавалась (Леся Українка);

Акції молодого батюшки в очах отця Миколая одразу пішли вгору (М. Стельмах);

Особливо дратує декого, що Шевченко в очах українців – пророк (Л. Костенко);

Ми вже держава. Тож чи не час замислитись, хто ми в очах світу і яку маємо ауру, а якщо не маємо, то чому? (Л. Костенко);

б) (з дієсл.) на вигляд, помітно і т. ін.

Всі кажуть, що хтось в очах поправився за сей тиждень, та хтось навіть сам се почуває, – став сильніший (Леся Українка);

– І все мені починає подобатися тут: дівчина, і теща, і скриня, навіть волики в очах здалися більшими (М. Стельмах);

В оча́х жовті́є (жо́вкне, темні́є і т. ін.) / пожовті́ло (пожо́вкло, потемні́ло і т. ін.) див. жовті́ти;

В оча́х затумані́ло див. затумані́ти;

В оча́х почорні́ло див. почорні́ти;

В оча́х стемні́ло див. стемні́ти;

(38) В о́чі:

а) у присутності того, про кого йдеться.

Прозвали мене Мудрагелем; Павло Мудрагель та й годі! Звичайно, не в очі. Але мені байдуже! (Л. Мартович);

// при безпосередньому спілкуванні.

– В очі добра – поза очі відьма! (Григорій Тютюнник);

В очі вчитель їдкий, мов товчений перець, поваги до сану й на щербатий гріш не покаже, а зате який позаочі! (М. Стельмах);

б) (зі сл. говори́ти, сказа́ти і т. ін.) прямо, відверто і т. ін.

Я прилюдно і в очі назвав учинки тих добродіїв некультурністю, чим викликав на себе великий гнів (М. Коцюбинський);

[Любов:] Оресте, ти дорікав мені, що в мене бракує одваги, що я боюсь сама собі сказати правду в вічі... я тепер нічого не боюсь, нічого... (Леся Українка);

– Таке безстидство в очі говорить і ні крапельки не соромиться (М. Стельмах);

[Назар:] Тільки я нашіптувати не буду, я все в очі скажу (М. Зарудний);

В очі жадне [жодне] ані слово не писне, бо боїться (Б. Лепкий);

в) (перев. зі сл. не бачити, не видіти і т. ін) уживається для підсилення зазначеного слова; зовсім, ніколи.

В Одесі думаю ще й нове що-небудь почать... Там уже й Гейне знов буду писать, а то я тут його і в очі не бачу (Леся Українка);

– Якби що до чого, пані вчителько, то я його добре і в очі не видів (Р. Іваничук);

Впада́ти (рідше па́дати) / впа́сти в о́ко (в о́чі, у ві́чі) див. впада́ти¹;

Впива́тися / впи́тися (вп'ясти́ся) очи́ма (по́глядом, зо́ром) див. впива́тися¹;

Вп'я́лювати (вту́плювати, встро́млювати, рідко впина́ти і т. ін.) / вп'я́лити (вту́пити, встроми́ти, вп'ясти́ і т. ін.) о́чі (по́гляд, зір) див. вп'я́лювати;

Вража́ти о́ко (о́чі, зір) див. вража́ти¹;

(39) Всевидю́ще (всеви́дяче, видю́че і т. ін.) о́ко:

а) (чиє) здатність все помічати, бачити, про все швидко дізнаватися, знати.

Та куди тобі сховатися перед чотирма парами всевидющих дитячих очей! (І. Франко);

Всевидюще око двадцятирічного командира слідкувало за всіма розрахунками (М. Стельмах);

Всевидяче око його вже проникало в глибину шеренг, когось невтомно шукало (О. Гончар);

Тут його [Франка] рятує від смерті один з його товаришів і забирає з собою на село. Але й там видюче око адміністрації постерегло небезпечного злочинця (М. Коцюбинський);

Тарасові видющі очі, – Не вбила, не згасила їх Тьма миколаївської ночі (М. Бажан);

б) (уроч., заст.) всевишній.

А ти, Всевидящеє око! Чи ти дивилося звисока.. ? Та цур їм, тим царям поганим! Нехай верзуться їм кайдани (Т. Шевченко);

Втра́тити з оче́й див. утрача́ти;

Вту́питися (вп'я́литися, вли́пнути, втелю́щитися) / вту́плюватися (вп'я́люватися, влипа́ти, втелю́щуватися) очи́ма (по́глядом) див. вту́плюватися;

Гля́нути недо́брим о́ком див. гля́нути;

Гля́нути стра́хові (стра́ху́, небезпе́ці) у ві́чі див. гля́нути;

(40) Го́стре о́ко у кого – хто-небудь добре бачить, помічає все; хтось спостережливий, пильний і т. ін.

Від адмірала заслужив окремої подяки старшина сигнальників Разуєв. Око у хлопця гостре (В. Логвиненко);

Го́стрий на о́ко (на о́чі) див. го́стрий;

Гостри́ти о́чі див. гостри́ти;

Гра́ти (виграва́ти) / загра́ти очи́ма див. гра́ти;

Губи́ти / згуби́ти з оче́й див. губи́ти;

Двої́ться в оча́х див. двої́тися;

Де́рти о́чі див. де́рти;

Диви́тися в о́чі (у ві́чі) див. диви́тися;

Диви́тися (гляді́ти) / подиви́тися (гля́нути) і́ншими очи́ма (рідше і́ншим о́ком) див. диви́тися;

Диви́тися / гля́нути пра́вді в о́чі (у ві́чі) див. диви́тися;

Диви́тися (зазира́ти, загляда́ти і т. ін.) / подиви́тися (гля́нути, зазирну́ти, загля́нути і т. ін.) сме́рті в о́чі (у ві́чі) див. диви́тися;

Диви́тися ко́со (кри́во, бо́ком) <�Погляда́ти криви́м о́ком > див. диви́тися;

Диви́тися твере́зими очи́ма (твере́зим о́ком, твере́зо) див. диви́тися;

Доки́нути очи́ма див. докида́ти²;

Досягну́ти (досягти́) о́ком див. досяга́ти;

Забли́мати очи́ма див. забли́мати;

Зав'яза́ти о́чі див. зав'я́зувати;

Закида́ти / заки́нути о́ком див. закида́ти²;

(41) За краси́ві (прекра́сні, прега́рні і т. ін.) о́чі – заради симпатії, особистої приязні до когось; задарма, ні за що.

Є такі добрі люди, що чини за красиві очі роздають, – підморгнув до Чепіги Головатий (С. Добровольський);

– Танки теж, знаєш, народне добро і за так не даються, за красиві очі (І. Малишевський);

Закрива́ти (заплю́щувати, затуля́ти, замика́ти) / закри́ти (заплю́щити, затули́ти, замкну́ти) о́чі див. закрива́ти;

Закри́тися [й] плечи́ма й очи́ма див. закрива́тися;

Закрути́тися в оча́х (пе́ред очи́ма) див. закрути́тися²;

Залива́ти / зали́ти (позалива́ти) о́чі (грубо слі́пи, сліпаки́) [горі́лкою] див. залива́ти;

Зама́зувати / зама́зати о́чі див. зама́зувати;

Зами́лювання (зами́лення) оче́й див. зами́лювання;

Зами́лювати / зами́лити о́чі див. зами́лювати;

Заму́лювати / заму́лити о́чі див. заму́лювати;

(42) За о́чі, перев. зі сл. говори́ти, смія́тися, обзива́ти і т. ін. – у відсутність того, про кого йдеться.

[Олексій:] У вічі будуть шанувати, а за очі проклинати (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Чого, брате, іноді не кажеться? Аби за очі, а не в вічі! Кажеться, брат, одно, а робиться друге... (Панас Мирний);

Запа́сти в о́ко див. запада́ти;

За плечи́ма та за очи́ма див. плече́;

Заслі́плювати / засліпи́ти о́чі див. заслі́плювати;

Затри́мувати (зупиня́ти) / затри́мати (зупини́ти) по́гляд (о́чі) див. затри́мувати;

Затума́ни́лося в оча́х див. затума́нюватися;

Затума́нювати / затума́ни́ти го́лову (ро́зум, рідше о́чі) див. затума́нювати;

Збанува́ти на о́чі див. збанува́ти;

Зва́жувати / зва́жити на о́ко див. зва́жувати;

Звеселя́ти / звесели́ти о́чі (о́ко, зір) див. звеселя́ти;

Зво́дити / звести́ о́чі (по́гляд) див. зво́дити;

Зво́дити (зніма́ти) / звести́ (зня́ти) о́чі до не́ба див. зво́дити;

Згуби́ти о́чі див. згуби́ти;

(43) З дру́гих оче́й, перев. зі сл. дізнатися, побачити і т. ін. – не із власного спостереження, а за чиїм-небудь свідченням; від людей, через когось.

– Поїдьте в Ковалівку і все самі побачите, а не з других очей... (В. Кучер);

(44) З (з-пе́ред) оче́й:

а) (зі сл. іти, гна́ти, проганя́ти і т. ін.) геть, від себе.

І між людей Отак подеколи буває: Хоч корисніша річ, а як ціни не знає Їй неук – то й жене з очей! (М. Старицький);

Ховрах допитує куму. А та йому: “Наставили мене суддею до курей,.. Ні з кого по цей день не брала я й пір'їнки. А що ж за те кумі твоїй? З очей прогнали!! Боже мій!” (Л. Глібов);

б) (перев. зі сл. зника́ти.) перестаючи бути видним; зовсім.

Лукія Назарівна сідає з бульдозеристом поруч під тент, і бульдозер одразу ж із скреготом зникає з очей в куряві, в бушовинні розритої траси (О. Гончар);

(45) Зи́зим о́ком, зі сл. дивитися, оглядати і т. ін. – виявляючи незадоволення; недоброзичливо, сердито і т. ін.

День у день наїздять [паничі] до нас, одно одного попереджаючи та зизим оком накриваючи (Марко Вовчок);

Мене не дуже лякало, що енкаведе позирає на мене зизим оком (Р. Федорів);

Недаремно не сподівався я добра від того несподіваного мого регентування, бо, як уже писав, колишній регент давно дивився на мене зизим оком, а тут виходило, що мав до того всі підстави (Валерій Шевчук);

Зійти́ (зсли́зну́ти) / схо́дити з оче́й див. схо́дити;

Зір (по́гляд) то́не <�О́чі то́нуть> див. зір;

(46) З [лихо́го] о́ка <�З [лихи́х] оче́й>, зі сл. тра́питися, ста́тися і т. ін., перев. із запереч. – від погляду недоброзичливої людини; наврочення.

Остерігалися, щоб чогось не трапилося коням чи волам “з ока” (М. Стельмах);

– Їхали в місто на нараду, можна сказати, справжнім героєм, а повернулись в такому стані. – Чи не з лихого ока? – пробувала жартувати лікарка (І. Цюпа);

Явдоха узяла води, .. збризнула його [сотника].

тою водою, далі злизала язиком хрест-нахрест через вид, щоб з очей чого не сталось (Г. Квітка-Основ'яненко);

Знахо́дити / знайти́ о́ком (очи́ма) див. знахо́дити;

Зни́зувати / зниза́ти очи́ма (по́глядом) див. зни́зувати²;

Зника́ти (щеза́ти) / зни́кнути (ще́знути) з оче́й див. зника́ти;

Зніма́ти (здира́ти, скида́ти і т. ін.) / зня́ти (зде́рти, ски́нути і т. ін.) з оче́й полу́ду (лу́ду) див. зніма́ти;

Зніма́ти (здійма́ти) / зня́ти (здійня́ти) о́чі (по́гляд) див. зніма́ти;

Зніма́ти / зня́ти бі́льма з оче́й див. зніма́ти;

(47) З пе́рших оче́й – за власними враженнями, спостереженнями.

Картини трудових буднів села він малює, так би мовити, з перших очей. В цьому його сила, запорука невичерпаності тих вражень, які ще не раз прислужаться авторові (з газ.);

(48) З п'я́них оче́й – у стані сп'яніння; напідпитку, п'яний.

Як підпили вже, то той заспівав з п'яних очей, той бідкався (Панас Мирний);

З п'яних очей він уявляв себе графом, великим начальником (М. Коцюбинський);

З п'яних очей повінчався, а коли оглядівся – поруч сиділа підстаркувата Хмелівна – хазяйська донька (В. Речмедін);

– Денисе, ти чув останню новину? – Яку? – Що наш головний отаман утікає до Угорщини? – Та що ти? З п'яних очей? – оторопів Бараболя (М. Стельмах);

– З п'яних очей жениха через паркан перекинули. Ледь у кропиві не спікся (А. Крижанівський);

Зрива́ти о́чі див. зрива́ти¹;

(49) З со́нних оче́й – недоспавши, щойно прокинувшись, не розібравшись; спросоння.

– Сам Бог нас тішить, – промовили декотрі надуті й легкодухі пани: вони й справді з сонних очей пойняли віри (І. Нечуй-Левицький);

Зустріча́тися / зустрі́нутися (зустрі́тися) очи́ма (по́глядом, по́глядами) з ким <�Зустріча́тися / зустрі́нутися (зустрі́тися) з очи́ма (з по́глядом, з по́глядами) чиїми (чиїм), кого> див. зустріча́тися;

(50) Із зав'я́заними очи́ма:

а) такий, що погано орієнтується в життєвих ситуаціях; неосвічений, необізнаний, недосвідчений і т. ін.

Треба було жорстоко відплатити за ті смерті, відплатити тому класу, що виховав мене із зав'язаними очима й зробив мене спільником ганебного діла (О. Слісаренко);

[Марко:].

Ну, й подумав: куди краще, як не в свої краї, де мене ще, може, знають, та й я буду не з зав'язаними очима (М. Куліш);

В Андрія було таке відчуття, немов це говорить з ним не Артем Григорович, а рідний батько, який зичить йому добра і хоче послати його в люди не з зав'язаними очима (О. Гуреїв);

б) (зі сл. знайти, відшука́ти, поба́чити і т. ін.) за будь-яких умов, обставин; обов'язково, неодмінно і т. ін.

– Земля наша міряна, перемірювати її вдруге нам не треба; межу ми з зав'язаними очима знайдемо (О. Кониський);

(51) [І] куди́ о́чі диви́лися чиї, ірон. – уживається для вираження незадоволення, досади з приводу допущеної помилки; як могло статися.

– Покуту несу.. І куди мої очі дивилися на той час, що не бачили, куди рука лізе, а нога ступає? (Григорій Тютюнник);

І (на́віть, рідше ані́) о́ком не моргну́ти (не зморгну́ти, не змигну́ти, діал. не змельну́ти) див. моргну́ти;

І на волосо́к (на хвили́нку, на хви́льку) [о́ком] не змигну́ти див. змига́ти;

І на о́чі не пуска́ти / не пусти́ти див. пуска́ти;

І но́са (оче́й) не наверта́ти / не наверну́ти див. наверта́ти;

[І] о́ком (ву́сом) не моргне́ш див. моргну́ти;

І [о́ком] не мигну́ти див. мигну́ти;

І о́ком не прогля́нути див. прогляда́ти;

І о́ком не ски́нути див. скида́ти;

[І] о́ком (очи́ма) не згля́диш (не зогля́диш, не згле́диш, не зогле́диш) див. згля́діти;

(52) [І] о́чі повила́зять (ви́лізуть) кому і без дод., зневажл. – хтось помре, загине.

Коли по справедливості розберуться – випустять [з тюрми], коли не доберуться до правди – сидітимеш, поки й очі повилазять (Ю. Збанацький);

– Добре знаю, що треба жити по правді. Але знаю і друге: роби по правді – очі вилізуть. Того й бредеш поміж двома берегами, рятуючи тіло і топлячи душу (М. Стельмах);

Іти́ / піти́ світ за́ очі див. іти́;

Ї́сти (поїда́ти, же́рти, пожира́ти і т. ін.) очи́ма (о́ком) див. ї́сти;

(53) Й о́ко не ски́не;

Й о́ком не ски́нути чого, що – всього не можна охопити поглядом, щось виходить за межі поля зору.

– Попроси собі в митрополита Вільшаницю, – парафія велика, поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю (І. Нечуй-Левицький);

Розпростерся ти [степ] широко, Що не скине й орле око Твоє займище безкрає! (І. Манжура);

Ки́дати / ки́нути в о́чі (у ві́чі, в обли́ччя) див. ки́дати;

Ки́дати / ки́нути недо́брим о́ком див. ки́дати;

Ки́дати / ки́нути обвинува́чення [в о́чі (у ві́чі, в обли́ччя і т. ін.)] див. ки́дати;

Ки́дати / ки́нути о́ком (очи́ма, по́гляд, зір і т. ін.) див. ки́дати;

(54) Ки́нутися в о́чі (д) див. впада́ти¹;

(55) Ки́нутися у ві́чі (д) див. впада́ти¹;

Кипля́ть сльо́зи в (на) оча́х див. сльоза́;

Клі́пати (бли́мати) очи́ма див. клі́пати;

Ко́взати (ко́взатися) / ковзну́ти по́глядом (очи́ма, о́ком) див. ко́взати;

Коло́ти (випіка́ти, пекти́, вибива́ти і т. ін.) о́чі див. коло́ти;

Коло́ти очи́ма див. коло́ти;

Ко́рпати о́чі див. ко́рпати;

Кра́єм (крає́чком) о́ка див. край¹;

Красува́ти о́чі (зір) див. красува́ти;

Креса́ти / кресну́ти (кресону́ти) очи́ма (по́глядом) див. креса́ти;

Криви́й на одне́ о́ко див. криви́й;

Криви́ти очи́ма див. криви́ти;

(56) Крити́чним о́ком, зі сл. оглядати, дивитися і т. ін. – вимогливо, прискіпливо, дуже уважно (перев. з метою виявити вади, хиби).

Інколи він [завідувач кав'ярні] проходив по довжелезній веранді, критичним оком оглядаючи підлогу, стільці й білі скатерки на столах (В. Собко);

Круги́ (кружа́ла) літа́ють (іду́ть) / заліта́ли (пішли́, заходи́ли) пе́ред очи́ма (в оча́х) див. круг¹;

(57) Куди́ о́чі [ба́чать (ди́вляться, спа́ли і т. ін.)], зі сл. іти, бігти, тікати і т. ін. – не вибираючи шляху, в будь-якому напрямку; будь-куди, навмання.

Я був за селом, ішов куди очі, як у тумані (Олена Пчілка);

Надворі мороз лютів; Хлопчик плентав куди очі, Весь посинів та тремтів (П. Грабовський);

Він [Еней], швидко поробивши човни, На синє море попускав, Троянців насаджавши повні, І куди очі почухрав (І. Котляревський);

– Я проведу тебе додому, – сказав Микола. – Не хочу додому. Ходімо, куди очі бачать, – відповіла Софійка (В. Москалець);

З диким гиком ударився [Марко] тікать, куди бачили очі (С. Васильченко);

Він правильно вирішив: треба збирати лахи і тікати, не оглядаючись, куди очі бачать (В. Дрозд);

[Килина:] Я крадькома вийшла з кімнати і пішла куди очі дивились... (М. Кропивницький);

Іноді після роботи я не йшла додому, я йшла куди очі дивляться. Тоді городяни здивовано оглядали мене (М. Хвильовий);

Як побачила вона, що вже на волю пускають, – бігти кинулася, куди очі спали, – насилу її зловили (Марко Вовчок);

В важкі хвилини скорбі [скорботи] та недуг Я тихо йшов, куди гляділи очі (А. Кримський);

Я, не довго думавши, зараз навтіки, куди очі зирнули, а ноги понесли (Марко Вовчок);

(58) Куди́ о́чі поведу́ть (пока́жуть) кого (кому) і без дод., перев. зі сл. іти, піти і под. – у будь-якому напрямі, не вибираючи шляху; навмання, будь-куди.

– Іду я собі геть, куди мене очі поведуть (з казки);

Закликав його [батько] і сказав: – Більше тебе не хочу і видіти [бачити].

Йди, куди очі поведуть... І прогнав сина (Три золоті сл.);

[Микита:] Ну, Марусе, коли й ти вже не ймеш мені віри, то піду я, куди очі поведуть... (М. Кропивницький);

Так попростуйте і ви, куди очі покажуть (М. Зеров);

(59) Куди́ о́чі стоя́ть – те саме, що Куди́ о́чі поведу́ть (пока́жуть) (див. о́ко¹).

Звірів і птиць було випущено на волю .. Все живе радувалось в той день, мчало степами, куди очі стоять (О. Гончар);

(60) Куди́ (рідше де) о́ко (зір) сяга́є (дістає́, сягне́ і т. ін.) <�Куди́ о́ко не сягне́> <�Як дале́ко о́ко сяга́є>:

а) на всьому видимому просторі, скрізь, до самого обрію.

Широкою панорамою – куди око сягає – сади. Кілька сот гектарів (А. Головко);

Оглянувся навколо. В полі, куди й око сягало, лежали глибокі сніги (Ю. Збанацький);

Навколо, куди сягає зір, – все степ і степ, рівний, далекий, неосяжний (з газ.);

б) скільки можна побачити, розгледіти; далеко.

І видно: аж-аж-аж ген до того ліска, куди око дістає, дорогою вози потяглися... (Остап Вишня);

Перед нею наче сизіла якась далечінь, де око сягає без краю (І. Нечуй-Левицький);

Як далеко око сягало, стрічало найбільше спустошення, а .. нагота вершин будила жаль у серці (О. Кобилянська);

Десь далі там, куди око звідси не сягне, на всіх напрямах ця суперпробка з кожною хвилиною тільки росте й росте (О. Гончар);

(61) Куди́ не кинь / не скинь (не гля́неш, не оки́неш і т. ін.) о́ком <�Куди́ [ті́льки (лиш)] [не] гля́не о́ко> – кругом, скрізь, усюди, де тільки видно.

Про великий трагічний відхід наших армій з України буде написано багато томів історичних книг. Як горіло жито, куди око гляне, і толочилося людьми, машинами і мільйонами бездомних коней і корів (О. Довженко);

Довелося [опришкам] лежати на чистій полонині, де куди око лиш гляне – все трава, трава, Ні горбочка, ні корчика (Г. Хоткевич);

Розбила щука лід у ріках, і крига пливла в море. Все, куди тільки не гляне око, рухалось, пливло, летіло (О. Довженко);

Куди не кинь оком – степ, голий, дзвінкий і вітряний (М. Чабанівський);

– Оце й Московщина починається, – сказав хтось. – Оце?! Та й невесела ж яка вона!.. все ліси та бори, куди оком не скинь (Панас Мирний);

І куди не глянеш оком, біло все кругом (В. Сосюра);

Веселяться гори, аж лунають від співаночок, аж мліються, куди оком не окинеш, маковим цвітом – запасками, фустками [хустками] жінок та дівчат, білими сорочками косарів (Г. Хоткевич);

(62) Ла́сим о́ком, зі сл. погляда́ти, диви́тися і т. ін. – з корисливими намірами, хтиво.

Ласим оком поглядав на молоденьких кріпачок (з легенди);

Віддавна вже поглядав на неї [кухарку] ласим оком. Отже, не міг зважитися навіть на ніякий натяк (Л. Мартович);

(63) Лихе́ (пога́не, зле і т. ін.) о́ко:

а) той, хто здатний зробити неприємність, вчинити зло; недобра, недоброзичлива людина.

Старий зітхнув і тихіше додав: .. – До мене тихцем, щоб лихе око не бачило, приходь (М. Стельмах);

Предовга валка клекотливо посувалася в безмовні ліси, геть від людських осель, від лихого ока (П. Загребельний);

– Ну, ти цього не кажи. Сміливий [Омелян]! А коли до мене приїжджає, то ніяке погане око не побачить (М. Стельмах);

На дерев'яній обшивці вітряків іноді викарбовувалися й магічні знаки, які начебто оберігали від “дурного ока” (із журн.);

б) (у кого і без дод.) погляд людини, з яким пов'язують неприємність, нещастя і т. ін.

Їх [грона винограду] стережуть від лихого ока та всяких пригод начеплені на кілки овечі, коров'ячі та кінські черепи (М. Коцюбинський);

Він на пасіці як у дозорі: здатен-бо ж оберегти бджолу від злого ока (О. Гончар);

Старші люди, які вміють “шептати на добро”, замовляють на Кузьму й Дем'яна пристріт – наврочування недобрим оком, заздрістю, надмірним здивуванням тощо (із журн.);

(64) Лихи́м (злим) о́ком, зі сл. погляда́ти, диви́тися і т. ін. – сердито, з неприязню, зі злістю і т. ін.

А тим часом Роман, орючи свою нивку, скоса поглядає на брата лихим оком (М. Коцюбинський);

Гості з-поза столиків не вгавають іззиратися лихим оком на мене, винуватця! (Л. Мартович);

Гайдук засопів, порипів ліжком, блимнув лихим оком: – Ти що, мо, продавать мене зібрався? (А. Дімаров);

Перш ніж на батька оглянутися, хлопчик відчув, – той різонув лихим оком. Крадькома оглянувся... (Г. Колісник);

Батько все-таки на його [на нього] злим оком дивиться (Сл. Б. Грінченка);

Лі́зти на о́чі див. лі́зти;

Лі́зти / полі́зти в (пе́ред, ме́жи́) о́чі <�Лі́зти до оче́й> <�Лі́зти осо́ю в о́чі> див. лі́зти;

Лови́ти / пійма́ти (спійма́ти, злови́ти і т. ін.) по́гляд (рідше о́чі) див. лови́ти;

Лоскота́ти о́чі див. лоскота́ти;

Лу́да (полу́да) розпа́лася / розпаде́ться на оча́х див. лу́да;

Луди́ти о́чі див. луди́ти¹;

Лу́пати очи́ма див. лу́пати;

Лупи́ти [свої́] о́чі (баньки́, ба́лухи, зі́ньки) див. лупи́ти;

Лу́пнути очи́ма <�діал. Ли́пнути очи́ма> див. лу́пнути¹;

Люби́ти, як сіль в о́ці [і терни́ну в бо́ці] див. люби́ти;

Лю́бо о́ком гля́нути див. гля́нути;

(65) Ма́ється на о́ці (д) див. ма́ти²;

Мани́ти [до се́бе] о́чі див. мани́ти;

Ма́ти го́стре о́ко (го́стрі о́чі) див. ма́ти²;

Ма́ти на о́ці (рідше на оча́х) див. ма́ти²;

Ма́ти о́ко див. ма́ти²;

Ма́ти пам'ятке́ о́ко див. ма́ти²;

Ма́ти пристрі́ляне о́ко див. ма́ти²;

Ма́ти своє́ о́ко див. ма́ти²;

Мая́чи́ти у ві́чі (пе́ред очи́ма) див. мая́чи́ти¹;

Мерехти́ть в оча́х див. мерехті́ти;

Мета́ти очи́ма (з оче́й) і́скри див. мета́ти;

Мета́тися в о́чі [у ві́чі] див. мета́тися;

Метки́й на о́ко див. метки́й;

(66) Метну́ти лю́ті і́скри з оче́й (д) див. мета́ти;

Метну́ти очи́ма (о́ком) див. метну́ти;

Милува́ти о́ко (о́чі, зір) див. милува́ти;

Мі́ряти (змі́рювати, зміря́ти) / змі́ряти (змі́рити) очи́ма (о́ком, по́глядом) див. мі́ряти;

Мозо́лити / замозо́лити о́чі див. мозо́лити;

(67) Молоко́ ки́сне від оче́й (д) див. молоко́;

[Мрі́йна] поволо́ка спа́ла з оче́й див. поволо́ка²;

Му́ляти (му́лити) / заму́лити о́чі див. му́ляти;

(68) Му́ляти о́ко (д) див. му́ляти;

Набіга́ти на о́чі див. набіга́ти;

Нави́снути / нависа́ти на о́чі див. нависа́ти;

(69) На вла́сні (свої́) о́чі <�Вла́сними (свої́ми) очи́ма>, зі сл. бачити – безпосередньо, особисто, в дійсності; сам.

– Хіба ти з нами не був? – Я? Борони Боже! Я сидів вдома. – От так. Я ж тебе бачив на власні очі (М. Коцюбинський);

Із морських тварин, що я їх бачив на власні очі, зазначу таких-о: дельфін, султанка, камбала (Остап Вишня);

– Я на свої очі бачила, як воно [полоз] плазувало в бур'яні (І. Нечуй-Левицький);

– Хто казав? Відки [звідки] знаєте?.. – Сам бачу своїми очима (І. Франко);

– Я сама, своїми очима бачила, як твій кум прехороший, отой Цимбаленко витрішкуватий, ту ніч тюрив [ніс] щось на плечах (Л. Яновська);

Наво́дити / навести́ о́чі (о́ко, о́ком) див. наво́дити;

Наво́дити / навести́ полу́ду (більмо́) на о́чі див. наво́дити;

Накида́ти / наки́нути о́ком див. накида́ти²;

Намозо́лити (наму́лити, наму́ляти) о́чі див. намозо́лювати;

(70) Наму́ляти о́чі (д) див. му́ляти;

(71) На моє́ (його́, її́ і т. ін.) о́ко <�На мої́ (твої́, ва́ші і т. ін.) о́чі> – як я (він, вона і т. ін.) вважаю.

– Знайшли квітки! Та то бур'ян, а не квітки! Захотілось вам в петрівку мерзлого. – То на ваші очі бур'ян, а на мої – то чудові квіточки. Підіть-бо нарвіть! (І. Нечуй-Левицький);

Отож, на мої очі і на мою думку, Лотаріо ваш азартний, бравий, вірний, гарний, добрий... (М. Лукаш, пер. з тв. М. Сервантеса);

(72) На о́ко:

а) (перев. зі сл. визнача́ти, прикида́ти, рахува́ти і т. ін.) без точного підрахунку, обчислення, вимірювання і т. ін.; приблизно.

Старший лейтенант заборонив і собі, і своїм підлеглим визначати дистанції на око (О. Гончар);

– Можна не раз і при тім ошукатися: торгуєш на око, худобина показна, а прийде до ваги, а вона легка (І. Франко);

Чепіга прикинув на око яничарську орду, що вийшла з фортеці, і прийшов до висновку, що в її лавах не менше двох тисяч бійців (С. Добровольський);

Визначив на око, скільки могло бути там води. Три-чотири відра, не більше (В. Поліщук);

– Тепер ти поки останній ківш набереш, з першого вже аналіз маєш, а тоді все на око, на око (О. Гончар);

Агрохімія не терпить мірки “на око”, “приблизно”. Це досить складна наука. Вона дає користь лише тому, хто оволодіє нею (з газ.);

б) не пов'язаний з точними розрахунками; не такий як треба.

Були зібрані і узагальнені куховарські рецептури в єдині “Збірники розкладок”, вони давали можливість перейти від роботи на око до точного дозування продуктів (з навч. літ.);

в) за зовнішнім виглядом.

Добре, просто “на око” вміють вибирати спілі кавуни і тато Терешка, і дядько Оврам Остапенко (Т. Масенко);

Одяг на них [дітях] незугарний, мішкуватий – .. на око, з дорослих (В. Яворівський);

Отак і йшло життя – в тоненькій якійсь гармонії... Все було, мов порцеляна, доокола: на око приємне, а опертися не вільно (Г. Хоткевич);

Ватяний килим [хмари], горбистий і м'який на око, здавався безкінечним, як сніжна пустеля (Ю. Бедзик);

Неможливо на око визначити вік цієї приємної літньої людини (О. Бердник);

На о́чі не пуска́ти / не пусти́ти див. пуска́ти;

На о́чі пока́зуватися / показа́тися див. пока́зуватися;

На о́чі потрапля́ти (попада́ти, попада́тися, наверта́тися і т. ін.) / потра́пити (попа́сти, попа́стися, наверну́тися і т. ін.) див. потрапля́ти;

(73) На пе́рше о́ко – при поверховому ознайомленні з ким-, чим-небудь; спочатку.

На колгоспному подвір'ї, попри надто ранній час, селянського люду було стільки, що зборище це на перше око можна було взяти за звичайний сільський ярмарок (Г. Епік);

(74) На по́вні о́чі чого – дуже багато, вдосталь (чого-небудь цікавого, дивовижного і т. ін.).

І саме близько Чумакового хутора під старими вербами, на шляху біля .. колодязя, привал бувало роблять. Отут уже хлопцям дива на повні очі (А. Головко);

(75) На сві́же о́ко, зі сл. помі́тити, поба́чити і т. ін. – не бачивши кого-, чого-небудь ніколи або тривалий час.

Коли Павло Заброда приїхав весною прощатися з Сухою Калиною [селом], то й не впізнав її, так вона змінилася.. Павло на свіже око одразу те все помітив (В. Кучер);

Наси́пати по́роху на о́чі (землі́ на гру́ди) див. насипа́ти¹;

(76) На чоти́ри о́ка, зі сл. говори́ти, сказа́ти, опини́тися і т. ін. – удвох з ким-небудь, наодинці з кимсь; віч-на-віч.

– Чую, мої хлопці за дверима шепочуться. “Ану, думаю, відсунусь у тінь, цікаво, про віщо брати між собою на чотири ока говорять?” (І. Муратов);

У чоти́ри о́чі, діал.

– Один способець я знаю, – мовив Каркайло, – але сей можу сказати тільки тобі самому в чотири очі (І. Франко);

Славко мусив довго бити ногами, заки спинився з Потурайчином у чотири очі (Л. Мартович);

– Я би хотів так, в чотири очі поговорити, – зам'явся Порадюк (І. Чендей);

На чоти́ри о́ка див. чоти́ри;

(77) Невесе́лим (сумови́тим, сумни́м і т. ін.) о́ком, зі сл. диви́тися, погляда́ти і т. ін. – безрадісно, з сумом, журячись і т. ін.

Невеселим оком дивилася й її стара мати на ту оселю, на лихий той захист... (Панас Мирний);

До Христини підійшов лелека – тихо, нечутно потерся головою об її коліно, поглянув сумовитим оком знизу вгору (О. Бердник);

(78) Не ви́дне о́ко кому і без дод. – не годиться, не можна.

Казав же мені отой солдат з трудармії, що обмотки подарував: “Ти, синок, за фронтом іди...” Правильно казав! Так що вертати назад мені не видне око (Григір Тютюнник);

Пробували обійняти її за плечі, а то й за стан, знаючи, що Палажечка нічия й тому гоноритися їй не видне око (Григір Тютюнник);

Не відрива́ти (не відво́дити) / не відірва́ти (не відвести́, заст. не зру́шити) оче́й (по́гляду) див. відрива́ти¹;

Не відрива́ючи (не відво́дячи) оче́й (по́гляду) див. відрива́ти¹;

Не ві́рити / не пові́рити [свої́м (вла́сним)] оча́м див. ві́рити;

Не всти́гнути (не вспі́ти) [і] о́ком моргну́ти (змигну́ти) див. устига́ти;

(79) Недре́мне о́ко чиє – постійний нагляд, спостереження з боку кого-небудь.

Значні заслуги також має Грабовський як перекладач, публіцист, літературний критик. Цей різноманітний і значний доробок поета з'явився за якихось півтора десятка років – на степах, під недремним оком тюремного наглядача (із журн.);

Для них обох, засланців, які постійно перебували під недремним оком жандармських лакиз, було небезпечно (з газ.);

// той, хто вірно служить комусь, надто пильний; наглядач.

– Думаю я, що не треба заходити [до хати] цілими роями, а по одному, по двоє. Для чого привертати увагу недремного жандармського ока? (М. Сиротюк);

А-а, вартових міняють! Жандармам теж не спиться. Недремне око його величності государя!.. (Василь Шевчук);

Не зво́дити (не спуска́ти, не зніма́ти і т. ін.) оче́й (по́гляду) див. зво́дити;

Не змига́ючи (зми́гуючи) / не змигну́вши [о́ком]: див. змига́ти;

Не змика́ти (не стуля́ти) / не зімкну́ти (не стули́ти) оче́й (пові́к) див. змика́ти;

Не зна́ти, куди́ діва́ти / ді́ти (поді́ти) о́чі [від со́рому] див. зна́ти;

(80) Не зру́шити оче́й (д) див. відрива́ти¹;

Не мо́жна оче́й пока́зувати / показа́ти див. мо́жна;

Не моргну́вши (рідше не зморгну́вши) [о́ком (брово́ю)] див. моргну́ти;

Не наверта́ти / не наверну́ти о́чей (но́са) див. наверта́ти;

(81) Неозбро́єним о́ком, зі сл. ви́дно, мо́жна поба́чити і т. ін. – легко, просто, відразу і т. ін.

Навіть неозброєним оком видно все безглуздя 99 відсотків “справ” цих усіх “ворогів народу” (І. Багряний);

Вже неозброєним оком можна було розрізнити людей у шлюпці (М. Трублаїні);

Як існує, безперечно, якесь біополе особистості, так існує й аура цілої нації, хоч неозброєним оком її й не видно (Л. Костенко);

Інтереси Заходу видно неозброєним оком: країну хочуть бачити скоріш сировинним придатком (з газ.);

Не поба́чити в ві́чі див. поба́чити;

Не потика́тися на о́чі див. потика́тися;

Не пуска́ти / не пусти́ти на о́чі див. пуска́ти;

(82) Неси́тим о́ком, зі сл. загляда́ти, диви́тися і т. ін. – жадібно, заздрісно, невдоволено і т. ін.

Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа [світу] зазирає (Т. Шевченко);

Григорій Сковорода співав про те саме, про що писав свої філософські твори. Пізнавай себе, не дивися неситим оком на край світу і на свого сусіда (із журн.);

Не склепля́ти / не склепи́ти оче́й (о́чі) див. склепля́ти;

Не смі́ти (не могти́) диви́тися в о́чі див. смі́ти;

(83) Не спуска́ти з оче́й (д) див. спуска́ти;

Не спуска́ти / не спусти́ти о́ка (оче́й) див. спуска́ти;

Не схо́дити з-пе́ред оче́й див. схо́дити;

Не упуска́ти з оче́й див. упуска́ти¹;

(84) Неха́й о́чі ло́пнуть – вживається для висловлення запевнення в чому-небудь.

– Їй-богу! – ударив він в груди. – Нехай лопнуть мені очі (Ю. Смолич);

(85) Неха́й (хай) повила́зять о́чі кому, лайл., перев. жарт. – уживається для висловлення незадоволення ким-небудь, недоброго побажання комусь.

Нехай вашим ворогам очі повилазять, а наші рачки лазять (прислів'я);

Нех повила́зять о́чі, діал.

І Дмитро чує, як старий з серцем шепоче: – Сіль та печина з поганими очима. Хто уроче – нех йому повилазять очі (М. Стельмах);

Низа́ти очи́ма див. низа́ти;

Низьки́й на о́чі див. низьки́й;

Ни́шпорити / зани́шпорити о́ком (очи́ма, по́глядом і т. ін.) див. ни́шпорити;

[Ні́би] лови́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) див. лови́ти;

Ні́де розгуля́тися о́ку див. розгу́люватися;

Ні з плече́й, ні з оче́й див. плече́;

Ні (нема́) за що о́ком зачепи́тися див. зачі́плюватися;

(86) Ні пе́ред очи́ма, ні за плечи́ма, зі сл. нема, не було і т. ін. – ні в якому місці; ніде.

– Своя земля, наче дитина, здається найкращою, .. як не було поля ні перед очима, ні за плечима, не було з чого й радості взятися (М. Стельмах);

Ні́чим (нема́ чим) о́ка запороши́ти див. запоро́шувати;

(87) Нови́ми (і́ншими) очи́ма, зі сл. диви́тися, чита́ти і т. ін. – не так, як раніше; по-іншому.

Брів [Кирило] серед жита і дивився новими очима.., як скипало молоде жито синім шумовинням колосся, як било хвилями у чорний ліс (М. Коцюбинський);

Тичину щоразу читаєш новими очима, і в цьому, власне, один із секретів довговічності усіх справді мистецьких творів (із журн.);

Грицько тепер зовсім іншими очима дивився на людей: до багачів горнувся (Панас Мирний);

І́ншим о́ком.

Кілька розмов .. примусили й людей глянути на його [на нього] іншим оком (Б. Грінченко);

Оббі́гти / оббіга́ти очи́ма (о́ком, по́глядом) див. оббіга́ти;

Обво́дити (огорта́ти) / обвести́ (огорну́ти) очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) див. обво́дити;

Обдава́ти / обда́ти очи́ма (по́глядом) див. обдава́ти;

Оберта́ти / оберну́ти [свої́] о́чі (по́гляд, зо́ри і т. ін.) див. оберта́ти;

Обійма́ти (обніма́ти) / обійня́ти (обня́ти) по́глядом (о́ком, очи́ма і т. ін.) див. обійма́ти;

(88) Обкида́ти о́ком (д) див. окида́ти;

Обма́цувати (ма́цати) / обма́цати (пома́цати) очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) див. обма́цувати;

Обмі́рювати (обміря́ти) / обмі́ряти очи́ма (о́ком, по́глядом) див. обмі́рювати;

Обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін.) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) [свої́м] по́глядом (очи́ма, зо́ром) див. обпіка́ти;

Обсуши́ти (осуши́ти, обте́рти і т. ін.) [гіркі́ (гаря́чі)] сльо́зи (рідше о́чі) див. обсу́шувати;

(89) Одни́м о́ком, зі сл. погляда́ти, диви́тися, гля́нути, загля́нути і т. ін.:

а) трохи, побіжно, між іншим і т. ін.

Я ж святі слова кажу, – прогрес вимагає одним оком і на Захід позирати (О. Ковінька);

Якщо я тільки рік повчився.., якщо тільки одним оком зміг заглянути в інший світ – то й цього досить, щоб я назавжди залишився сформованою людиною (Р. Іваничук);

Максим виглянув одним оком. Перед ним було двоє військових.. Один кінний, а другий піший (І. Багряний);

б) без поваги; зверхньо, непривітно і т. ін.

Вийшов пан. Він був гарний на лиці, ставний такий і дуже гордовитий. Коли й гляне на тебе, то все одним оком, через плече (Марко Вовчок);

Одни́м о́ком ски́нути див. скида́ти;

Окида́ти / оки́нути о́ком (очи́ма, по́глядом і т. ін.) див. окида́ти;

(90) О́ко в о́ко:

а) дуже схожий на когось; такий самий, як хтось інший.

Око в око наш брат Хвалько, як небитий вертається з служби та тішиться з себе (Марко Вовчок);

// зі сл. схо́жий, скида́ється і т. ін. дуже, надзвичайно.

Магаферіда породила не хлопчика, а дівчинку, що око в око скидалась на Іреджа (А. Кримський);

б) (перев. зі словоспол. таки́й са́мий, все те і под.) нічим не відрізняється від іншого; точно, абсолютно, повністю і т. ін.

Кожний рік око в око такий самий, як попередній (І. Франко);

– Побачив у ній [статті] майже око в око все те, що ми колись-то балакали про літературні “принципи” і “ідеали” (І. Франко);

в) (перев. з ким, зі сл. зустріча́тися, говори́ти і т. ін.) наодинці з кимсь, без інших людей; віч-на-віч.

В додатку ще й те важке почуття, яке огортає нас, коли станемо око в око з кимсь, що не хоче говорити з нами, а нам треба сказати щось (І. Франко);

Старий не любив сходитися з Ковалевським, стріватися з ним око в око уникав (Леся Українка);

Йому теж іноді хотілося знайти боярина й поговорити з ним око в око (П. Загребельний);

// зі сл. стоя́ти, залиша́тися і т. ін. у безпосередній близькості.

Стояли око в око, як колись під верандою під час тризни по Аркадію Річинськім (Ірина Вільде);

Сцена – велика трибуна, і автор п'єси залишається на ній око в око з глядачем... (О. Корнійчук);

г) (зі сл. ста́ти, ви́ступити і т. ін.) відкрито, чесно і т. ін.

Хоч око в око ви не сміли стати, Не сміли свої правди нам сказати, Ви підступом побили м'я [мене] без бою! (І. Франко);

(91) О́ко впа́ло чиє, на кого – що – хтось глянув, звернув увагу на когось, на щось.

– Цей нечестивий князь куди йде, то лихо веде за собою. Впало його око на тебе, і ти тонеш в сльозах (І. Нечуй-Левицький);

На що б око не впало, що б не сталось на світі: чи пропала овечка, полюбив леґінь, зрадила дівка, заслабла корова, зашуміла смерека – все виливалось у пісню (М. Коцюбинський);

Андрієве око впало на папір розкритої течки, й серце йому тьохнуло (І. Багряний);

(92) О́ко за о́ко [, зуб за зуб] – уживається для вираження прагнення помститися за вчинене зло, несправедливість, образу і т. ін.; відплата тим самим.

“Так, – думав він [Тимко] тепер, лежачи під кущем терну. –.. Що ж? Нехай так і буде. Я їм свого не подарую. Око за око, зуб за зуб” (Григорій Тютюнник);

За мораллю й за законами кримінальних за все мусить бути тяжка відплата. Око за око (І. Багряний);

О́ко за око́ і зуб за зу́ба.

Ви чули, що сказано: “Око за око і зуб за зуба”. А я вам кажу не противитись злому (Біблія. Пер. І. Огієнка);

(93) О́ком не змигну́ти (д) див. устига́ти;

(94) О́ко на о́ко, зі сл. зустрі́тися, опини́тися, поговори́ти, зігля́нутися і т. ін. – один з одним; удвох, віч-на-віч.

З граком ми зіглянулись око на око (Л. Боровиковський);

З о́ка на о́ко.

Запорожець виходив, щоб погомоніти з ока на око. – Каїк, ти не переживай. Рік пролетить швидко (Г. Колісник);

(95) О́ко не дріма́є (не спить) чиє, у кого і без дод. – хто-небудь уважний, дбайливий, спостережливий і т. ін.

По всьому було видно, що його хазяйське око не дрімало на старості літ (І. Нечуй-Левицький);

Кожна з гектарниць без нагадувань знає, коли й що і як їй робити, бо шкілка на те й шкілка, щоб око тут не дрімало, найніжніший сорт повинен у цих пісках прийнятися, вкоренитись (О. Гончар);

Якщо бажаєте скоріше стати перед Володарем, є дуже зручна дорога, – він тикнув кощавим пальцем на схід, – там його слуги чекають гостей і негайно доставляють до нього. Так-так. Його Око не дрімає (із журн.);

(96) О́ко (по́гляд, о́чі) спочива́є (спочива́ють, спочива́ло, спочива́ли і т. ін.) / спочи́ло (спочи́ли, спочи́є, спочи́не, спочи́нуть і т. ін.) на кому – чому – хтось задивляється (з замилуванням, захоплено, з цікавістю і т. ін.) на кого-, що-небудь.

Досі наші очі спочивали на морі (М. Коцюбинський);

– Панна Обринська була .. готова і в воду скочити, щоб лиш не уступити мені .. Але я... – Але ви? – зацікавилась жінка, і її очі спочили з .. заінтересуванням на мені (О. Кобилянська);

Стрімко здіймалася скеля, .. на якій око .. спочивало од фарб (М. Коцюбинський);

На ній спочивав погляд Іванових очей, але сама не сміла й зирнути на нього (І. Франко);

Дорошенко сідає на траві, погляд його спочиває на пшеницях (О. Гончар);

(97) О́ко спиня́ється / спини́лося на кому – чому, чиє, кого – хтось починає уважно дивитися, звертати увагу на кого-, що-небудь.

Око відвідувачів виставки спиняється на сенсаційному експонаті (із журн.);

// хто-небудь помічає, оцінює і т. ін. когось, щось з-поміж інших.

На перших кроках молодого підмайстра уважно спинилось любовне око досвідченого майстра (М. Рильський);

Опа́лювати / опали́ти по́глядом (очи́ма і т. ін.) див. опа́лювати;

Опусти́ти (спусти́ти, поту́пити, поста́вити, встроми́ти, ври́ти і т. ін.) / опуска́ти (спуска́ти, ста́вити, встромля́ти, врива́ти і т. ін.) о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) [в зе́млю (додо́лу)] див. опуска́ти;

Охопи́ти (обхопи́ти, осягну́ти і т. ін.) о́ком (по́глядом і т. ін.) див. охо́плювати;

Оче́й не відведе́ш (не віді́рве́ш) <�Оче́й не [мо́жна] відвести́ (відірва́ти)> див. відво́дити;

(98) Оче́й не мо́жна відірва́ти (д) див. відво́дити;

Оче́й не пока́зувати / не показа́ти див. пока́зувати;

(99) Оче́й не спусти́ти (д) див. спуска́ти;

Очи́ма зе́млю ри́ти див. ри́ти;

Очи́ма попаса́ти див. попаса́ти;

О́чі (баньки́) повитріща́ти див. повитріща́ти;

(100) О́чі бі́гають / забі́гали чиї, у кого і без дод.:

а) хто-небудь, швидко змінюючи об'єкт спостереження, оглядає відразу багато чого-небудь.

Очі його [панича], як миші, бігали, шукаючи куточка, де б заховатися, або вільного проходу, куди б можна б було драла дати (Панас Мирний);

// швидко читати.

Обома руками тримає перед очима книгу, і очі його шпарко бігали з рядка на рядок (Ю. Смолич);

б) хтось виявляє неспокій, схвильованість, роздратування, провину і т. ін.

Тільки випещене лице начальника було, як і завжди, сухе, дерев'яне, а в'їдливі очі неспокійно бігали (С. Васильченко);

– Багачики галасують, а в самих очі бігають, в голові тривога і хвости попідгинали, як ото цуцики (В. Большак);

Збентежено забігали очі в старої .. Проштрикнула вона недовірливим поглядом Марію (Р. Іваничук);

(101) О́чі бли́снули [гні́вом] чиї, кого і без дод. – хтось глянув дуже сердито, суворо, зі злістю і т. ін.

Щоки в Зосі запалали. Очі блиснули гнівом. – Вам моєму татусеві і в слід не вступити (І. Нечуй-Левицький);

Темні очі блиснули лютою злобою (М. Стельмах);

(102) О́чі блука́ють (лі́зуть, ла́зять і т. ін.) чиї, по кому – чому, рідко поза кого – хтось повільно, прискіпливо, уважно і т. ін. оглядає кого-, що-небудь.

Я бачив, як той добродій кілька раз проходив через вагон і кожен раз його неспокійні очі блукали по мені та по моїх речах (М. Коцюбинський);

Стискаємо руки й схиляємо голови, але я чую, як його [хазяїна] очі лізуть десь поза мене (М. Коцюбинський);

(103) О́чі вбира́ють [в се́бе] <�Зір (по́гляд) вбира́є [в се́бе]>:

а) (чиї, чий, кого і без дод.) хто-небудь дуже пильно, невідривно, з великою увагою і зацікавленістю вдивляється в кого-, що-небудь або придивляється до когось, чогось, перев. виявляючи певний інтерес.

Але нові, різьблені, прикраси палат Ярославових .. вбирають очі не тільки київських “невігласів” (Н. Королева);

Завіски на вікнах поспішно розсуваються й з сутінок вікна визирають чиїсь зацікавлені очі, вбираючи моє лице (Б. Антоненко-Давидович);

Чорні коси розсипалися по плечах, заплакані очі вбирали в себе чисте блакитне небо (К. Гриб);

б) привертати увагу, виділятися чим-небудь.

Посередині на червоному полотнищі одразу вбирало очі великими: “Через національне до інтернаціонального!” (Б. Антоненко-Давидович);

Зір вбирали дві величезні рожеві мушлі – дві ванни так і сяяли перламутром (із журн.);

(104) О́чі вели́кі в кого – хтось занадто цікавий (перев. до чужих справ); безцеремонний.

У кожного очі великі: всякому до мене діло, всяк хоче покопирсатися у чужому серці (М. Старицький);

(105) О́чі ви́дивився б (д) див. видивля́тися;

(106) О́чі вила́зять у кого, кому, від чого – комусь неприємно, незручно, совісно і т. ін.

Давно вже в мене очі вилазять од того сорому за шляхетне панство (С. Васильченко);

107) О́чі впива́ються / вп'яли́ся чиї, в кого – що – хтось дуже пильно, невідривно дивиться на кого-, що-небудь.

Вона простягає руки до чоловіка, скривавлені і чорні. Чиїсь чужі округлі очі впиваються в Марійку, над нею майнула тінь, тупий біль відкидає жінку до плота (М. Стельмах);

Всі очі вп'ялися в нього, а він [Прокіп] спокійно все наближався (М. Коцюбинський);

Очі вп'ялися в знакомі [знайомі] школярські сторінки (С. Васильченко);

Очі його вп'ялися в постать механіка, що кинувся на видиму, невблаганну, жорстоку смерть (А. Шиян);

Очі Романа Петровича вп'ялися в обличчя дівчини (В. Козаченко);

(108) О́чі горя́ть (пала́ють) чиї, у кого, рідше кому:

а) чий-небудь вигляд виражає хворобливий стан, погане самопочуття.

Очі її дико палали, бліде обличчя було скривлене від болю (М. Коцюбинський);

б) (чим і без дод.) чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття, емоції (збудження, гнів, радість і т. ін.).

Очі [Галі] горіли коханням, одрадою, вид осіяв, як сонячний ранок весняного дня (Панас Мирний);

Борис зірвався з місця. Очі йому горіли, кулаки затискалися (Б. Лепкий);

О́чі появи́ти (показа́ти) див. появля́ти;

(109) О́чі (рідше очи́ці) [як (так і)] гра́ють / загра́ли (у кого, кому і бе дод.):

а) хто-небудь перебуває у радісному, піднесеному настрої або у збудженому стані.

Вернувся Тимофій уже другим чоловіком: вирівнявся-випрямився, очі грають (Панас Мирний);

– Чого се ти так розшарілася? І очі як грають, щоки аж пашать (Панас Мирний);

– Ти вже встав, проснувся? – спитала вона таким любим голосом, що у хлопчика очиці заграли (Панас Мирний);

В Дарки щоки спалахнули й очі заграли (Леся Українка);

То закриє [татарочка] личко, то відкриє, – А очиці .. Так і грають з-попід брівок темних! (Леся Українка);

І що ж? Юнак як юнак, але справжній Стенька: очі йому, як невиїждженому коникові, грають... (М. Хвильовий);

б) (чії, чим) чий-небудь погляд виражає якісь хороші почуття або задоволений стан.

Дитячі очі грали радістю і щастям (з газ.);

(110) О́чі завидю́щі:

а) (у кого, чиї) хтось дуже заздрісний, жадібний, ненаситний і т. ін.

– Панські очі завидющі, а руки загребущі (Б. Грінченко);

Здавна вже відомо, що панські очі завидющі (А. Шиян);

б) (зі сл. диви́тися, погляда́ти і т. ін.) заздро, жадібно і т. ін.

Маріора завидющими очима поглядала на золото (Г. Коцюба);

(111) О́чі загорі́лися (розгорі́лися) / загоря́ються (розгоря́ються) чиї, у кого і без дод.:

а) хто-небудь поглядом, виглядом виразив якесь нестримне бажання або почуття задоволення, захоплення, радості, надії і т. ін.

– Брат ти мій! – скрикнув Грицько. – Що, коли б я там був? – І його очі загорілися (Панас Мирний);

Очі Ласточкіна загорілися. Страйк! Все своє життя він вірив у страйк, як в один з кращих способів гуртування сил (Ю. Смолич);

За мить він став невпізнанним.. очі його загорілися, рухи стали гарячкові, мова уривчаста (Ю. Збанацький);

б) (на кого – що) у кого-небудь з'явилося велике бажання придбати щось, заволодіти чимсь і т. ін.

Запалали князівські усобиці. Загорілися очі на Галич і у чернігівських князів, і у київського князя Рюрика (А. Хижняк);

Ставлячи вечерю на стіл, мати помітила краєм ока, як загорілись у нього очі на гарячу страву (О. Гончар);

– Тільки що зупинились на ярмарку, у мене розгорілись очі на коней (з мемуарної літ.);

(112) О́чі зайшли́ (закипі́ли) слі́зьми́ (сльоза́ми) чиї, у кого і без дод. – хто-небудь заплакав.

– Брехня! Ти оце наважилась од мене втекти. – Що ви говорите? – сказала Маруся, і в неї очі зайшли сльозами (І. Нечуй-Левицький);

У цю хвилину на стару жінку, сиве волосся якої вибилось з-під чорної хустки, а очі закипіли слізьми, страшно було дивитись (С. Скляренко);

(113) О́чі запала́ли [гаря́чим] вогне́м чиї, у кого, кому – хто-небудь пристрасним поглядом виразив якісь почуття (перев. гнів, рішучість, обурення і т. ін.).

Енея очі запалали,.. Ввесь зашарівсь, мов жар в печі (І. Котляревський);

– За що ти мене в'яжеш? – визвірився на голову Чіпка. Соцькі з вірьовкою до Чіпки. Запалали в його [у нього] очі (Панас Мирний);

Йому запалали очі, він нервово притиснув рушницю, поціляючи в табунець... (Олесь Досвітній);

– Ба, не пущу! – й собі крикнула Олександра; очі її запалали вогнем, як у голодної вовчиці (М. Коцюбинський);

– Я українець! – При тім слові його гарні очі запалали гарячим вогнем. – Заінтернаціоналізований українець, котрому були всі краї родичами (О. Кобилянська);

(114) О́чі запуха́ють / запу́хли (запу́хнуть, позапуха́ли) – очі закриваються набряклими повіками або якоюсь пухлиною.

Спав борсук два дні й дві ночі. Аж запухли в нього очі, Потім встав, ум'яв пиріг, Позіхнув і... знову ліг (М. Стельмах);

(115) О́чі з ло́ба повидира́ти (д) див. видира́ти;

(116) О́чі ма́ло (як) не ви́скочать / не виска́кують з голови́ (з орбі́т, з ло́ба) у кого, кому і без дод. – хто-небудь дуже пильно, напружено, збуджено дивиться, вдивляється на когось, щось.

– У мене очі мало з голови не вискочать, так призираюся, щоб вицілити йому [ведмедеві] просто під ліву лопатку (І. Франко);

– Солдат!.. – рявкає, схоплюючись, лейтенант, і очі мало не вискакують йому з орбіт (П. Колесник);

(117) О́чі мета́ють і́скри перев. чиї, куди, на кого і без дод. – хтось дивиться, поглядає сердито, гнівно, люто і т. ін.

Очі її гнівно метали іскри в бік Палянички, який, очевидно, чимось насолив ланковій (М. Чабанівський);

Голос його тремтів і зривався на високі ноти. Жести ставали різкими, очі метали іскри (І. Кириленко);

О́чі ме́чуть і́скри.

Хомчині очі теж мечуть іскри (М. Коцюбинський);

(118) О́чі на мо́крому мі́сці у кого – хтось плаксивий, часто плаче.

Марко не полюбляв жінок, у яких очі були на мокрому місці (С. Чорнобривець);

– А в мене очі від природи на мокрому місці, – відповідає він і сміється. – Бувало, мама ще не встигне заміритись на мене рукою, а я як заголошу, то вся вулиця збігається (М. Стельмах);

// хтось заплаканий або плаче.

– Я не плачу, – одмовив батько, – то у мене очі на мокрому місці (М. Кропивницький);

– А ти чого плачеш? Скільки радості навколо на світі, а в тебе очі на мокрому місці. Ну і дівчина... (С. Масляк);

О́чі на солонці́.

Хіба ж вам невідомо, що в нашої шановної добродійки очі завше на солонці: аби потягло туманом – вже й одвологли (Дніпрова Чайка);

(119) О́чі не висиха́ють (не просиха́ють) [від сліз] чиї, у кого, рідко кому – хтось часто, постійно плаче.

Очі їй [Юзі] днів три не висихали від сліз перед Зониним від'їздом (Леся Українка);

– На війні до всього звикнеш. Нашого брата стільки перемолотило, що якби за кожним плакав – очі б не просихали (Григорій Тютюнник);

Відвертався, щоб не бачила Докія, що і в нього [у старого] очі не завжди бувають сухими... (М. Стельмах);

(120) О́чі не схо́дили з кого – чого – хто-небудь весь час дивиться на когось, щось.

Очі її [Уляни] не сходили з перекинутого човна, що, мов черепаха, хитався серед хвилі (Панас Мирний);

(121) О́чі оббі́гли / оббіга́ють чиї, кого, що – хтось швидко оглянув кого-, що-небудь.

Його очі живо оббігли кімнату – чистеньку, веселу світличку (І. Франко);

(122) О́чі поверта́ються (поверта́лися) / поверну́лися на кого, що, до кого – чого, куди – хтось дивиться в який-небудь бік, на кого-, що-небудь.

Очі людей раз по раз поверталися на схід, де над чумацьким шляхом з-за лапатих засніжених лип виплутувалося холодне, безкровне сонце (М. Стельмах);

Коли той [витязь] з'явився, всі очі повернулися на нього (В. Королевич);

(123) О́чі повиверта́лися – очі широко розкрилися, вирячилися.

– Та й німець там.., коли б ви, діду, побачили. Низьке, .. губи товсті, зуби чорні, а очі – так всі і повиверталися (Панас Мирний);

(124) О́чі повила́зили у кого, кому, чиї, грубо. – хтось не бачить, не помічає або не хоче бачити, помічати кого-, чого-небудь.

– У тебе що, очі повилазили? Не бачиш, куди їдеш! – почулося гнівне (із журн.);

Баньки́ повила́зили, вульг.

Мабуть, тілько [тільки] Парасці повилазили баньки, прибігла і почала брехати тому пихатому битливому панові (І. Нечуй-Левицький);

(125) О́чі (пові́ки) [аж (самі́)] кле́яться – хтось дуже хоче спати.

Не думав спати [Микула], хотів розмовляти, та очі самі клеїлися до сну (О. Маковей);

(126) О́чі (по́гляди і т. ін.) схре́щуються (схре́щувалися) / схрести́лися:

а) двоє дивляться в очі один одному (перев. із злобою, вороже).

– Так от ти який! – А ти ж думав! Очі їх схрестилися, мов мечі (І. Цюпа);

Погляди Підіпригори і Бараболі схрестились, і вони одразу почули один до одного гостру неприязнь (М. Стельмах);

б) чиїсь погляди з усіх боків звергаються, спрямовуються на кого-небудь; хтось став об'єктом загальної уваги.

Він відчував, як на ньому схрещуються десятки поглядів (М. Стельмах);

На ньому схрещувались .. колючі промені очей (І. Кириленко);

(127) О́чі (по́гляди) стріча́лися / стрі́нулися (стрі́лися, стрі́тилися) чиї – хто-небудь дивився в очі один одному, обмінювався поглядами.

Ті рідкі випадки, коли їх очі стрічались, були пам'ятні Лазареві і віщували недобре (М. Коцюбинський);

Їх погляди стрітилися і сховалися (О. Кобилянська);

(128) О́чі (по́гляди) чиї зустріча́лися / зустрі́лися – хтось дивився в очі один одному, обмінявся поглядами.

Тільки як здійняли тост за молодих артистів, він обернувся й до Насті з чаркою і з жартом. При тому їх очі зустрілись (Леся Українка);

(129) О́чі не відрива́ються <�По́гляд не відрива́ється> кого, чий, від кого, чого – хто-небудь уважно, пильно, увесь час дивиться на когось, щось.

Смутні ж хороші очі молодої Кармелихи .. не відривалися від сусіди (Марко Вовчок);

Погляд її не відривався від рук завідувача (Ю. Шовкопляс);

(130) О́чі потягну́лися (потягли́ся) чиї до кого – чого – хтось спрямував погляд на кого-, що-небудь.

Оксана Остапівна проясніла, потяглася очима до сцени (І. Цюпа);

Чимало очей німо потягнулися до Леся Якубенка (М. Стельмах);

(131) О́чі припа́ли (прикипі́ли) до кого – чого, перев. чиї, які – хтось невідривно, пильно, довго і т. ін. дивиться на кого-, що-небудь.

Костя знову сміється, а очі несамохіть так і припали до Христі (А. Головко);

На якусь хвилину всі скам'яніли, і тільки очі, сповнені жаху, прикипіли до вікон (А. Шиян);

(132) О́чі пропіка́ють [на́скрізь (до кісто́к)] кого. – хто-небудь дивиться на когось дуже пильно, прискіпливо і т. ін.

“Оце, – думаю, – так. Оце справжній гіпноз”. Очі, знаєте, наскрізь тебе пропікають. Стою, як потороча, ні пари з уст (І. Муратов);

(133) О́чі просо́хли у кого – хтось перестав плакати, у когось настало краще життя.

А тим часом Просохли очі у вдови. Неначе в Бога за дверима, У зятя та в сина Стара собі спочиває (Т. Шевченко);

(134) О́чі розбіга́ються / розбі́глися чиї, у кого, кому і без дод.:

а) хтось не може зосередити увагу на чомусь одному, дивиться то на одне, то на інше.

Вийдеш на вулицю – повно всюди, народ як плав пливе... та всі в дорогих празникових святкових уборах .. Очі розбігаються, дивлячись! (Панас Мирний);

У юнаків розбігаються очі... Ще не прочитано й третини об'яв [оголошень] московських інститутів та технікумів, а вони вже губляться від розбіжності бажань... (П. Панч);

– Ходім зі мною до бібліотеки. Глянеш на ті полиці – очі розбігаються (С. Журахович);

Марія окинула зал. Очі розбігались, і тільки згодом вона помітила серед багатьох обранців народу якихось жінок, зодягнених у національну одіж (І. Цюпа);

Тут [на ярмарку] раз у раз надбігають жваві та веселі дівчата, вже гроші у них у руці наготовлені платить крамарю, та очі розбіглись – що його в бога купити (Марко Вовчок);

– У нас аж очі розбіглися. Он віз чумацький справжній... А он карета золота, у якій митрополитів київських возили (В. Нестайко);

б) (по чому, поміж чого.) хто-небудь швидко, блискавично, без певної послідовності оглядає щось.

Слуги нічого не казали, тільки їх очі жадібно розбігалися по наставлених на столі наїдках і напитках (І. Франко);

Очі в неї [Соломії] розбігались поміж довгими рядами яток і рундуків із купами різної одежі (М. Коцюбинський);

І враз їх очі розбіглися по стінах кімнати, шукаючи здобичі (Л. Первомайський);

Відвідувач з солідним виглядом пройшов у кабінет лікаря, але відразу очі в нього розбіглися по всіх стінах і кутках кабінету (О. Іваненко);

в) чийсь погляд, вигляд передає задоволення від чогось побаченого; хтось приємно вражений чимось побаченим.

Дивиться мій Яків на село, аж йому очі розбігаються (Марко Вовчок);

Мар'я стояла, дивилася [на Христю] – і очі її розбігалися. – От бач! От що значить – до лиця (Панас Мирний);

І люди з цікавістю поглядали на ці гарненькі, доладно збудовані приміщення. Особливо розбігалися очі Канушевича (Г. Коцюба);

Він натикався на багато дивовижних чудових речей, яких ніколи не бачив раніше і від яких у нього тепер розбігалися очі (О. Гончар);

Коли Антон побачив коней, вгодованих, як лини, в нього розбіглися очі (С. Чорнобривець);

(135) О́чі [так і] сві́тяться (засві́чуються) / засвіти́лися (засвіти́ли, заіскри́лися, заіскри́ли) <�В оча́х сві́титься (засві́чується) / засвіти́лося (заіскри́лося)> чиї, чиїх, кого, у кого і без дод. – чий-небудь погляд, вираз обличчя передає щось (певне почуття, радість, надію і т. ін.).

Вона [Параска] підвелась, усміхнулася і прикро-прикро подивилась на Власова, у котрого очі так і світились (Панас Мирний);

Його очі світились ласкавими наївними вогниками (Б. Антоненко-Давидович);

Таке крихітне, безпомічне, а в очах світиться недитяча мудрість (І. Білик);

Філька затихає, підводить голову, вдивляється в бік млина. Там тихо й спокійно. В його очах засвічується надія (А. Шиян);

Трохи не застрибало хлоп'я з радощів, очі засвітили, заіскрили (Панас Мирний);

У його [нього] в очах засвітилась одрада (Панас Мирний);

Очі в Галі засвітилися якоюсь рішучістю (С. Васильченко);

В очах [хлопчика] засвітилось глибоке, недитяче страждання (С. Журахович);

Очі його заіскрились. – Знаєш що, Дашо, їдьмо разом. Ти така хороша (С. Журахович);

(136) О́чі скида́ються / ски́нулись на кого – що – хтось подивився куди-небудь, на когось або щось.

Мертва тиша була йому відповіддю. І тільки сотні очей так скинулись на нього, що він зразу обм'як (М. Стельмах);

(137) О́чі скліпи́ти наза́вжди́ (наві́ки) – померти.

“Доню, умиратиму... Якщо батько повернеться, скажеш йому, ждала...”. І більше не почула від неї ні словечка. Очі її скліпилися назавжди (А. Шиян);

(138) О́чі сльоза́ми (слі́зьми́) схо́дять чиї, кому – хтось часто плаче.

Сирітські очі не раз сльозами сходили. Де шукати порятунок, захист? Нема відповіді (з газ.);

Очи́ці слі́зоньками ізіхо́дять.

Зна вже, .. кому під вишнею рай, а кому під другою очиці слізоньками ізіходять (Марко Вовчок);

(139) О́чі стріля́ють чиї, у кого, в що, куди – хтось періодично швидко поглядає на кого-, що-небудь, кудись.

– Що це у вас таке веселе? – питає ніби знехочу, а в самого очі так і стріляють – то в мене, то в Тетяну (С. Васильченко);

Та не туди стріляли його очі .. не на непочатий моріжок польових квіток, а на підпушену грядочку огородних лілій (Панас Мирний);

Іде [Юрко] прямо по стежці, .. косить десь ліворуч та ліворуч – туди очі стріляють, туди увага скерована... (І. Рябокляч);

(140) О́чі то́нуть (д) див. зір;

(141) О́чі тума́ном захо́дять перев. чиї. – хтось стає зажуреним, смутним.

Семенові очі туманом заходять (Леся Українка);

(142) О́чі тума́няться слі́зьми́ (сльоза́ми) чиї, які – хтось готовий заплакати, починає плакати.

Орися зіскакує з лави, очі її туманяться слізьми. Вона швидко підходить до Тимка (Григорій Тютюнник);

Старі козацькі очі не раз туманились сльозами (С. Васильченко);

(143) О́чі хапа́ють що, перев. чиї. – хтось швидко, блискавично помічає що-небудь.

Несподівано мої очі хапають казенний пакет на столі (С. Васильченко);

// хтось раз у раз дивиться, поглядає на що-небудь.

Дипкур'єр умирає. Його очі хапають стіни (Ю. Яновський);

Па́дати / впа́сти в оча́х див. па́дати;

Па́льцем ти́кати (ти́цяти і т. ін.) / ткну́ти (ти́цьнути і т. ін.) в о́чі див. ти́кати¹;

Па́сти очи́ма (о́ком, зо́ром, по́глядом) див. па́сти¹;

Па́сти о́чі див. па́сти¹;

Па́че о́ка див. па́че;

Пекти́ очи́ма див. пекти́;

Пеньо́к (пень) з очи́ма див. пеньо́к;

Перебіга́ти / перебі́гти очи́ма (по́глядом) див. перебі́гати;

Перево́дити / перевести́ о́чі (по́гляд) див. перево́дити;

Перемовля́тися очи́ма див. перемовля́тися;

(144) Пе́рти в о́чі (д) див. лі́зти;

(145) Пе́рти тумана́ в о́чі (д) див. пуска́ти;

Пе́сти́ти очи́ма див. пе́сти́ти;

Пи́ти очи́ма див. пи́ти;

Підво́дити о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) див. підво́дити;

Піднести́ся в оча́х див. підно́ситися;

Підно́сити / піднести́ в оча́х (рідше пе́ред очи́ма) див. підно́сити;

Підно́сити / піднести́ о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) див. підно́сити;

Піт залива́є / зали́в о́чі (лице́, обли́ччя і т. ін.) див. піт;

Піти́ / погна́ти світ за́ о́чі (за очи́ма, у світ, світи́ і т. ін.) див. піти́;

Плига́ти у ві́чі див. плига́ти;

Плюва́ти / плю́нути (наплюва́ти) в ві́чі (в о́чі, межи́ о́чі і т. ін.) див. плюва́ти;

Поба́чити на [свої́ (вла́сні)] о́чі <�Поба́чити свої́ми (вла́сними) очи́ма> див. поба́чити;

(146) Поба́чити свої́ми очи́ма (д) див. поба́чити;

Побі́гти очи́ма (по́глядом) див. побі́гти;

Побли́мати очи́ма див. побли́мати;

Побли́скувати очи́ма (о́ком) див. побли́скувати;

Поверну́ти очи́ма див. поверта́ти¹;

Поверта́ти / поверну́ти о́чі див. поверта́ти¹;

Пово́дити / поводи́ти (повести́) очи́ма (о́ком, по́глядом і т. ін.) див. пово́дити¹;

Пога́ний (лихи́й) на о́ко (на о́чі) див. пога́ний;

Поглина́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) див. поглина́ти;

(147) Погляда́ти криви́м о́ком (д) див. диви́тися;

(148) Позалива́ти о́чі (д) див. залива́ти;

(149) По́за очи́ма, перев. зі сл. говори́ти, патя́кати і под. – за умов відсутності того, про кого йдеться.

– Я до челяді піду.. – Ще чого бракувало! Побачить хто з гостей, то й патякатиме поза очима! (М. Стельмах);

Позича́ти / пози́чити оче́й у Сірка́ (Рябка́, во́вка і т. ін.) див. позича́ти;

Пока́зуватися / показа́тися на о́чі див. пока́зуватися;

Покла́сти о́ко див. покла́сти¹;

(150) Полу́да з оче́й спада́є (д) див. полу́да;

Полу́да на о́чі впа́ла див. полу́да;

Полу́ду наво́дити на о́чі див. наво́дити;

(151) Помути́лося в оча́х (д) див. помути́тися;

Помутні́ло / мутні́є в оча́х див. помутні́ти;

(152) По о́чі, зі сл. робо́ти, турбо́т і т. ін. – дуже багато.

– Роботи було по очі, що тут згадувати. Головне, з якою любов'ю ти до неї стаєш (з газ.);

(153) Попада́ти про́сто в о́ко (д) див. влуча́ти;

Попада́тися / попа́стися на о́чі див. попада́тися;

(154) Попаса́ти очи́ма (д) див. па́сти¹;

(155) Попа́сти про́сто в о́ко (д) див. влуча́ти;

(156) Попоклі́пати очи́ма (д) див. клі́пати;

Пора́дувати о́ко (о́чі) див. пора́дувати;

Пори́ну́ти зо́ром (по́глядом, очи́ма) див. порина́ти;

Порожне́ча в оча́х див. порожне́ча;

Пострі́лювати очи́ма (очи́цями) див. пострі́лювати;

(157) Поткну́тися на о́чі (д) див. потика́тися;

Потра́пити (попа́сти, наверну́тися і т. ін.) / потрапля́ти (попада́ти, наверта́тися і т. ін.) на о́чі див. потрапля́ти;

Появля́ти / появи́ти на о́чі див. появля́ти;

Появля́ти / появи́ти о́чі див. появля́ти;

Пра́вда о́чі ко́ле див. пра́вда;

(158) Пра́ве о́ко чиє, жарт. – найближча комусь, найнадійніша для когось людина у справі, що вимагає пильності, спостережливості, обачності і т. ін.

То його праве око (прислів'я);

Він [син] був його правим оком, помічником у всьому і завжди (з газ.);

Прики́нути / прикида́ти о́ком див. прикида́ти³;

Прикипа́ти / прикипі́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром) див. прикипа́ти;

(159) Прикипі́ти я́нгольськими очи́ма (д) див. прикипа́ти;

Прико́вувати / прикува́ти [до се́бе] о́чі (зір) див. прико́вувати;

Прили́пнути очи́ма див. прилипа́ти;

Примі́ритися / приміря́тися о́ком (очи́ма) див. приміря́тися;

(160) Примі́ряти о́ком (д) див. приміря́тися;

Припада́ти / припа́сти до о́ка див. припада́ти;

Припа́сти очи́ма (зо́ром, по́глядом) див. припада́ти;

Прироста́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) див. прироста́ти;

(161) Пристрі́ляне о́ко в кого – хто-небудь має гострий зір, пильний, спостережливий погляд.

Холодними змруженими скалками з-під вушанки незнайомець розглядає Шаміля. Має, видно, око пристріляне, – такого не обдуриш (О. Гончар);

(162) Для людсько́го о́ка <�Про людське́ (рідше чуже́) о́ко> <�Про людські́ очі>:

а) відповідно до норм поведінки, моралі; заради пристойності, для порядку.

І, як це не дивно, ніхто, навіть про людське око, в силу звичаю, не ойкав, не плакав, не виказував співчуття Даріям (А. Іщук);

Оксен батькове женихання не заперечував. Але старий не вірив у те і вважав, що син схвалює женихання тільки про людське око, а в душі ненавидить і осуджує його (Григорій Тютюнник);

– Ну, начувайся! –.. Шаблій погрожував для годиться, про людське око (Д. Бедзик);

– Прийшов [батько]... про людське око. Він усе робить про людське око .. Аби люди думали, що наша сім'я не розпалась, що в нас усе добре (Є. Гуцало);

Михайлові так здавалося: тільки-но помер Франко, як австрійський уряд цілком перестав, хоча б для людського ока, рахуватися з українцями (Р. Іваничук);

б) для створення, підтримання певного враження, думки про кого-, що-небудь; удавано, напоказ.

[Свояк:] Та се ж про людське око тільки буде, не справді ж ти зламаєш віру (Леся Українка);

– Лисячий він хвіст, а не людина. Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює (З. Тулуб);

Відбуде своє такий тип, повернувшись, влаштується десь на роботу про людське око, а насправді нічним життям живе (О. Гончар);

– Що вона [дружина], не зможе без тебе трохи пожити? .. Зроби про людське око із нею розлучення, кудись відішли (А. Дімаров);

Тим часом Максим Кривоніс .. про чуже око одягся в свиту, зайшов до хати (П. Панч);

Про о́ко.

Він рад був удавати про око вільнодумного чоловіка, але в глибині серця .. був забобонний (І. Франко);

Сагайдачний гартував козацьке військо в боях та походах, але про око залишався вірний підданець короля Зігмунда (З. Тулуб);

Про людські́ о́чі.

І вже знов весела (про людські очі), а про себе – ні-ні та й гляне на Давида, задумана (А. Головко);

в) з метою притупити чию-небудь пильність, приховати щось.

Про людське око [бандити] одразу ж заарештували старосту і поліцаїв. Насправді разом пили (В. Поліщук);

Мар'ян, лише для людського ока, промацує руками перший мішок. З нього вибиваються важкі форми полумисків, глечиків, горнят (М. Стельмах);

“А може, і не тиф зовсім? Може, це тільки про людські очі, а насправді...” Він аж скрипнув зубами і таки не дав прорватися в свідомості отій жахливій думці (А. Головко);

г) удаваний, несправжній і т. ін.

Якима Демченка в лісі знайдено з розтятою головою... а всі подумали, що це татарва справила... а не той, хто був йому про людське око приятелем... (Б. Грінченко);

Ліс стояв безкраїй і мовчазний. Але та мовчанка була лише про людське око. Лісом ішла весна, тепла, ніжна (Ю. Збанацький);

Притяга́ти (притя́гувати) [до се́бе] о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) див. притяга́ти;

Приці́люватися / приці́литися о́ком див. приці́люватися;

Пробіга́ти / пробі́гти очи́ма див. пробіга́ти;

Прово́дити / прове́сти очи́ма (по́глядом) див. прово́дити;

Прогле́діти (прогля́діти, продиви́тися) [всі] о́чі див. прогле́діти;

Прода́ти о́чі псо́ві див. продава́ти;

Продивля́ти / продиви́ти о́чі див. продивля́ти;

Продира́ти / проде́рти о́чі див. продира́ти;

Проїда́ти по́глядом (очи́ма) див. проїда́ти;

Пройма́ти / пройня́ти о́ком (очи́ма, зо́ром, по́глядом) див. пройма́ти;

Пройти́ / прохо́дити пе́ред очи́ма (зо́ром) див. прохо́дити;

Прома́цувати / прома́цати очи́ма (по́глядом) див. прома́цувати;

Проми́ти о́чі див. промива́ти;

Промі́рювати (проміря́ти) / промі́ряти очи́ма (о́ком, по́глядом, по́глядами) див. промі́рювати;

Прони́зувати (прошива́ти) / прониза́ти (проши́ти) очи́ма (по́глядом) див. прони́зувати;

Пропада́ти (пропа́сти) з оче́й див. пропада́ти;

Пропіка́ти / пропекти́ очи́ма (по́глядом) див. пропіка́ти;

(163) Пропла́кати о́чі (д) див. випла́кувати;

Прополі́скувати / прополоска́ти о́чі див. прополі́скувати;

Просві́чувати очи́ма [на́скрізь] див. просві́чувати¹;

(164) Про́сти́м о́ком – те саме, що Неозбро́єним о́ком (див. о́ко¹).

Поважчала я на два кіло, поправилась так, що й простим оком видко (Леся Українка);

– Ви подивіться .. простим оком навкруги, й ви побачите, яким скаженим, нестримним теплом, якими круговими вихрями все життя стремить до центрів (В. Винниченко);

Бачу простим оком, як військо польське йде (Ю. Яновський);

[Бекети] простим оком бачили далі, ніж у біноклі, і вміли слухати тишу нічну, і потому, в якім напрямі біжить степова звірина, угадували заобрійний рух орди (О. Гончар);

Простроми́ти по́глядом (очи́ма) див. простро́млювати;

Протира́ти / проте́рти о́чі див. протира́ти;

Прочища́ти / прочи́стити о́чі див. прочища́ти;

Пря́сти / запря́сти очи́ма див. пря́сти²;

Псо́ві о́чі продава́ти / прода́ти див. продава́ти;

Пуска́ти (посила́ти) / пусти́ти бі́сики (ґе́дзики) [очи́ма (о́ком)] див. пуска́ти;

Пуска́ти / пусти́ти в о́чі дим (пил, пилю́ку) див. пуска́ти;

Пуска́ти / пусти́ти ману́ [в ві́чі] див. пуска́ти;

Пуска́ти / пусти́ти о́ко (по́гляд) див. пуска́ти;

Пуска́ти / пусти́ти сльозу́ (слі́зку, слі́зки і т. ін.) з оче́й див. пуска́ти;

Пуска́ти / пусти́ти тума́н (туману́) [у ві́чі] див. пуска́ти;

Ра́дувати о́ко див. ра́дувати;

Рва́ти о́чі див. рва́ти;

Рі́зати о́ко (о́чі) див. рі́зати;

Рі́зати пра́вду [в о́чі (у ві́чі)] див. рі́зати;

(165) Рі́зати у ві́чі (д) див. рі́зати;

Роби́ти / зроби́ти вели́кі о́чі див. роби́ти;

Роби́ти страшні́ о́чі див. роби́ти;

(166) Розви́днилися о́чі перев. чиї, які, у кого. – хто-небудь став розуміти, зрозумів щось.

– От недавно втекла [Василинка] до вас – і очі всі розвиднились. Ви до неї добром-ладком, вона й побігла... (Є. Гуцало);

Розви́днітися (розви́днитися) в голові́ (в оча́х) див. розвидня́тися;

Розво́дити / розвести́ очи́ма див. розво́дити;

Розв'я́зувати / розв'яза́ти о́чі див. розв'я́зувати;

Роззу́ти о́чі див. роззува́ти;

(167) Розкрива́ються / розкри́лися (розкри́ються) о́чі – те саме, що Відкри́лися / відкрива́ються о́чі (див. о́ко¹).

У людей розкриваються очі, конче потрібні зміни на краще (з газ.);

Свердли́ти (діря́вити) / посвердли́ти очи́ма (по́глядом) див. свердли́ти;

(168) Сві́же о́ко – той, хто бачить когось, щось уперше.

Певне, дуже вже страшними були ми [військовополонені] для свіжого ока (В. Козаченко);

// сприймання ким-небудь того, чого він не бачив раніше.

У свіже око все тіньове впадає швидко (з газ.);

І часто думка товариша – “свіже око” – буває вирішальною (з газ.);

(169) Сві́жим о́ком, зі сл. гля́нути, погля́нути і т. ін. – не так, як раніше, як інші; по-новому.

Висловила [Надійка] думки та міркування людини, яка поглянула на виробництво свіжим оком (В. Козаченко);

Свіну́ти (свіркону́ти) очи́ма див. свіну́ти;

Світ [в оча́х (пе́ред очи́ма)] тьма́риться (темні́є, ме́ркне, му́титься) / потьма́ри́вся (потемні́в, поме́рк, помути́вся) див. світ¹;

(170) Світ за очи́ма (д) див. світ²;

Світ за́ очі див. світ²;

Світи́ти в о́чі див. світи́ти;

Світи́ти / засвіти́ти очи́ма (о́ком, білка́ми) див. світи́ти;

Світ кру́титься пе́ред очи́ма (в оча́х) див. світ²;

(171) Сві́тле о́ко у кого – хтось порядний, чесний, безкомпромісний, справедливий і т. ін.

– Правда, що вклали ми в землю Всі сили й уміння, Світле в нас око за себе І чисте сумління (І. Вирган);

Світ [мої́х] оче́й! <�Мій сві́те [бі́лий]!> див. світ¹;

Світ поме́рк в оча́х див. світ²;

Свічки́ в оча́х засві́чуються (стаю́ть) / засвіти́лися (ста́ли) <�Сто свічо́к в оча́х засвіти́лося> див. сві́чка;

Си́пати / сипну́ти (сипону́ти) і́скрами (і́скри) [з оче́й] див. си́пати;

(172) Сі́ллю в о́ку (д) див. сіль;

(173) Сіль в оча́х (д) див. сіль;

Сіль тобі́ в о́ці (в о́чі) див. сіль;

Сіль тобі́ на язи́к [, печи́на в зу́би (у ві́чі)] див. сіль;

(174) Скида́ти о́чі (д) див. скида́ти;

Скида́ти / ски́нути о́ком (очи́ма, по́глядом, зо́ром і т. ін.) див. скида́ти;

Скида́ти / ски́нути полу́ду з оче́й див. скида́ти;

(175) Ски́нути о́чі (д) див. скида́ти;

Ски́нути [своє́] о́ко див. скида́ти;

Ски́нутися очи́ма див. скида́тися;

Скі́льки [й] о́ка див. скі́льки;

(176) Скі́льки (куди́) о́ко обхо́плює – те саме, що Куди́ (рідше де) о́ко (зір) сяга́є (дістає́, сягне́ і т. ін.) (див. о́ко¹);

(177) Скі́льки мо́жна було́ засягти́ о́ком (д) див. ки́дати;

(178) Скі́льки мо́жна було́ осягти́ о́ком (д) див. ки́дати;

(179) Скі́льки мо́жна було́ ски́нути о́ком (д) див. ки́дати;

Скі́льки о́ком ки́неш (кинь, доки́неш, згля́неш і т. ін.) див. ки́дати;

(180) Скі́льки осягти́ о́ком (д) див. ки́дати;

(181) Скі́льки ски́нути о́ком (д) див. ки́дати;

Скі́льки сяга́в / сягне́ зір (по́гляд, о́ко) див. зір;

(182) Скі́льки сяга́є (ба́чить, обхо́плює і т. ін.) / сягне́ (осягне́, захо́пить і т. ін.) о́ко – на всьому видимому просторі; скрізь, до самого обрію.

Скільки око обхоплювало – всюди рівний, трохи вже припечений сонцем жовтий простір (Г. Хоткевич);

Далеко внизу був берег, а далі – скільки око моє сягало – вилискувало синє море (Ю. Яновський);

Хліб! Скільки сягає око, хвилями перекочується, гойдається важке колосся (Д. Ткач);

Внизу, скільки бачить око, виднілися освітлені сонцем просторі луги (Ю. Мокрієв);

Перед нами, скільки брало око, простирався [простягався] степ (Н. Тихий);

Ці похилі спадисті гори, скільки захопить око, нижчі од Бріярки і через це вони засіяні житом, ячменем, вівсом (І. Нечуй-Левицький);

Скільки око осягне – біліє Гречка переливом сніговим (В. Мисик);

Земля лежить, скільки око сягне, розмерзла й чорна (В. Козаченко);

Склепи́ти о́чі див. склепля́ти;

Ско́взати / сковзну́ти очи́ма (по́глядом) див. ско́взати;

Скреса́ти о́чі див. скреса́ти³;

Сли́хом слиха́ти [, ви́дом (у ві́чі) вида́ти]! <�Ви́дом вида́ти, сли́хом слиха́ти!> див. слиха́ти;

(183) Сльоза́ закрути́лася в о́ці (д) див. сльоза́;

(184) Сльо́зи гра́дом ллють з оче́й (д) див. ли́ти;

Сльо́зи закипі́ли (закрути́лися) / закипа́ють на (в) оча́х (в о́ці, рідко на ві́ях) див. сльоза́;

Сльо́зи кру́тяться (сльоза́ кру́титься) в оча́х див. сльоза́;

Сльо́зи (слі́зоньки) залива́ють / залили́ о́чі див. сльоза́;

Смерть загляда́є (ди́виться, зазира́є і т. ін.) / загля́нула (подиви́лась, зазирну́ла і т. ін.) в о́чі див. смерть;

Смія́тися в [живі́] о́чі (ві́чі) див. смія́тися;

(185) Соба́чими очи́ма, зі сл. диви́тися, погляда́ти і т. ін. – віддано, покірно і т. ін.

Ситник дивився на князя ясними собачими очима (П. Загребельний);

(186) Соба́чі о́чі – очі, що виражають відданість, покірність господареві.

Ситник дивився на князя ясними собачими очима (П. Загребельний);

Сон не йде на о́чі (в го́лову) див. сон¹;

Сон тіка́є (зліта́є) / уті́к (злеті́в) [з оче́й] див. сон¹;

Со́ром їсть (кри́є) о́чі див. со́ром;

Спа́сти на о́чі див. спада́ти;

Спиха́ти і т. ін. / зіпхну́ти і т. ін. з оче́й див. спиха́ти;

Сплива́ти / сплисти́ (спливти́) пе́ред очи́ма (пе́ред о́чі) див. сплива́ти;

Сплю́щити [наві́ки] о́чі див. сплю́щувати;

Спопеля́ти / спопели́ти очи́ма (зо́ром) див. спопеля́ти;

(187) Спуска́ти о́чі додо́лу (д) див. опуска́ти;

Спуска́тися / спусти́тися з оче́й див. спуска́тися;

Спусти́ти з о́ка (з оче́й) див. спуска́ти;

Ста́вити пе́ред (попере́д) очи́ма див. ста́вити;

Ста́ти / става́ти пе́ред я́сні́ о́чі див. става́ти;

Стирча́ти (стримі́ти) спи́чкою (більмо́м) в (на) о́ці (в (на) оча́х) див. стирча́ти;

(188) Сторо́ннє (лю́дське́) о́ко – чужа людина, чужі люди.

Телеграма була .. заплутана і для стороннього ока зовсім не зрозуміла (О. Іваненко);

З усім криється від стороннього ока (Є. Гуцало);

На вузлових станціях його [санітарний поїзд] заганяли на далекі запасні колії, про нього, як могло здатися сторонньому окові, забували (Д. Бедзик);

Дві ночі мчались.., ховаючись від людського ока (М. Коцюбинський);

Сторо́нні (лю́дські́) о́чі.

Оксень, почувши цокіт брички, присів у житі, щоб сховатися від сторонніх очей (І. Цюпа);

– Чом я не зосталась у матері? Мене б мати сховала од людських очей (І. Нечуй-Левицький);

(189) Сто свічо́к в оча́х засвіти́лось (д) див. сві́чка;

Стоя́ти пе́ред очи́ма (в оча́х, пе́ред душе́ю) див. стоя́ти;

Стоя́ти / ста́ти більмо́м [в о́ці] див. стоя́ти;

Стра́тити з оче́й див. стра́чувати;

Стра́тити о́чі див. стра́чувати;

Стриба́ти очи́ма див. стриба́ти;

Стріля́ти (стри́гти) / стре́льнути (стригну́ти) очи́ма (о́ком, рідше по́глядом) див. стріля́ти;

Стріча́тися / стрі́нутися (стрі́тися) з очи́ма (по́глядом, по́глядами) див. стріча́тися;

Ти́кати (ти́цяти, штрика́ти) / ткну́ти (ти́цьнути, штрикну́ти) в о́чі (у ві́чі) [па́льцем] див. ти́кати¹;

Ті́льки дай на о́чі див. дава́ти;

(190) Ті́льки о́чі росту́ть у кого і без дод. – хтось дуже худий, схуд або худне.

Схудла, спала з лиця [Тамара], тільки очі ростуть (О. Гончар);

Ті́шити (весели́ти) о́ко (о́чі, зір і т. ін.) див. ті́шити;

(191) Ті́шити о́ко й се́рце (д) див. ті́шити;

(192) То́нуть о́чі в чому – те саме, що То́не зір (по́гляд, о́ко) (див. зір).

Там далеко під горами смужкою блищить Дніпро. А за Дніпром очі тонуть в безкраїй далечі, вкритій лісами (І. Нечуй-Левицький);

Тремтя́ть сльо́зи на оча́х див. сльоза́;

Трима́ти на о́ці див. трима́ти;

Тума́н в (на) оча́х див. тума́н¹;

Тума́н застила́є / застели́в о́чі див. тума́н¹;

Тума́н (туману́) [у ві́чі] пуска́ти / пусти́ти див. пуска́ти;

Тьма́риться / потьма́рилося в оча́х (у голові́) див. тьма́ритися;

(193) У ві́чі (в о́чі):

а) (зі сл. говори́ти, каза́ти і под.) особисто, безпосередньо кому-небудь.

– Хоч один, кажуть, не витерпів, сказав правду у вічі тому вискочці (І. Цюпа);

Ніхто до сьогоднішнього дня не казав такого у вічі: він надіявся, що люди не знають його хитрувань (М. Стельмах);

[Скарбун:] Нічого, ми ще зустрінемось... [Назар:] Не заперечую. Тільки я нашіптувати не буду, я все в очі скажу (М. Зарудний);

// відверто, неприховано, відкрито.

[Руфін:] Я тебе пустив би, я б не держав тебе в неволі в себе, якби ти раз мені сказала в вічі: “Пусти мене, бо ти мені бридкий” (Леся Українка);

Слухачі йому в вічі відповідали глумом: “Сокирі не треба їх [настроїв у творах], бо вона [сокира] слухає тільки дерев'яною ручкою могутні настрої оточення...” (Т. Осьмачка);

[Гіта:] Невже ви не можете приборкати цього маленького тирана! Він глузує з вас у вічі, а ви ще й раді! (І. Кочерга);

б) у присутності того, про кого йде мова.

– У вічі будуть шанувати, а за очі проклинати (Г. Квітка-Основ'яненко);

Судові сміялися над Іваном Трохимовичем. Сміялися у вічі, сміялися за очі (Панас Мирний);

– Не бійся вітру летючого, піску сипучого, стережися дами жирової. В очі добра – поза очі відьма (Григорій Тютюнник);

в) (зі сл. ба́чити, із запереч.) зовсім, ніколи.

Повз двір, де мила живе, Я проїхав двічі, Да не бачив голубоньки Ні разу у вічі (Укр. поети-романтики..);

Другі, кого не питала Пріська, казали, що не бачили і в вічі її Пилипа (Панас Мирний);

Черниш схвильовано продовжував: – А перескочиш ти Мораву, вирвешся на широкий тактичний простір, прийдеш першим туди, де тебе люди роками ждуть. Тебе там ще ні разу і в вічі не бачили, а вже думають про тебе давно (О. Гончар);

У ві́чі (в о́чі, ви́дом) не вида́ти див. вида́ти;

У ві́чі (в о́чі) штрика́ти див. штрика́ти;

У [всі] [свої́] чоти́ри о́ка <�У че́тверо оче́й> див. чоти́ри;

Уда́рити в о́чі (у ві́чі) див. ударя́ти;

Узя́ти о́чі на (в) се́бе див. узя́ти;

У миг (мить) о́ка див. миг²;

(194) У світ за о́чі (д) див. світ²;

Ути́рити о́чі див. ути́рити;

Утіша́ти о́ко (зір) див. утіша́ти;

Ухопи́ти очи́ма див. ухо́плювати;

Учепи́тися по́глядом (очи́ма) див. учепи́тися;

(195) Хазя́йське о́ко – господарський, дбайливий нагляд, догляд.

Пропадало добро без хазяйського ока (М. Коцюбинський);

(196) Хазя́йським о́ком, перев. зі сл. огля́нути. – дбайливо, уважно, по-господарськи і т. ін.

Хазяйським оком Віктор оглянув кімнату, придивляючись, чи все на місці, потім звернувся до братів (П. Автомонов);

Хазя́йським о́ком огля́нути (оки́нути) див. огляда́ти;

Хова́ти / схова́ти о́чі (по́гляд) див. хова́ти¹;

Хова́тися від лю́дсько́го о́ка (від лю́дськи́х оче́й) див. хова́тися¹;

Ходи́ти з те́мними очи́ма див. ходи́ти;

Хоч [би] одни́м о́ком гля́нути (подиви́тися) див. гля́нути;

Хоч би [тобі́] о́ком (ву́сом, брово́ю) моргну́ти див. моргну́ти;

Хоч в о́ко (в о́чі, у ві́чі) стрель див. стріля́ти;

Хоч в о́ко дай див. дава́ти;

(197) Хоч одни́м о́ком, зі сл. подиви́тися, гля́нути, погля́нути, поба́чити і т. ін. – протягом короткого часу; побіжно, мимохідь.

Хотілося б мені хоч на одну хвилину у своє село, хоч одним оком подивитися на його [на нього] (Панас Мирний);

Ми, тоді ще зовсім маленькі, з хвилюванням проходили повз садиби Короленка, щоб хоч одним оком глянути на усіма нами шанованого письменника-правдолюбця (О. Ковінька);

Хочеться мені хоч одним оком поглянути ще на Італію (М. Коцюбинський);

– Так оце кортить сватів побачити хоч одним оком (Григір Тютюнник);

Хоч о́ком світи́ див. світ²;

Хоч о́ко (о́чі) ви́коли (рідше ви́бий, ви́йми, ви́бери, повико́люй і т. ін.), див. вико́лювати;

Цві́кати (цві́ркати, цвірі́нькати) в ві́чі (в о́чі) див. цві́кати;

Цві́кнути в о́чі (ві́чі) див. цві́кнути;

Чарува́ти зір (по́гляд, о́чі) див. чарува́ти;

Чо́рно пе́ред очи́ма див. чо́рно;

Ша́рити очи́ма див. ша́рити;

(198) Широ́кі о́чі – дуже розширені очі (перев. від здивування, страху і т. ін.).

Вона з виглядом зацькованого звірка, з широкими від жаху очима, забилась по хаті, шукаючи виходу (М. Коцюбинський);

Як сомнамбула, проходить княжна Вікторія. Даша й Хома широкими очима, безмовно супроводять її (Я. Мамонтов);

Ольга злякано дивилась на нього широкими, застиглими очима (О. Копиленко);

Щеза́ти / ще́знути з оче́й див. щеза́ти;

(199) Щоб (аби́) [і (й)] о́чі не ба́чили (діал. не ви́діли) кого, чого і без дод., несхв., перев. зі сл. мої – уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чогось; геть.

Викинула ту річ, щоб і очі не бачили, щоб і згадки не було (з газ.);

– А йди ти від мене, аби тє [тебе] й очі мої не виділи (Г. Хоткевич);

(200) Щоб о́чі не запада́ли, перев. зі сл. пи́ти, жарт. – уживається перев. як побажання здоров'я при вживанні міцних напоїв та порада не залишати недопитого; на здоров'я.

Мотрона гостинно припрошувала Остапа їсти, пити, причім пити до дна, щоб очі не западали (К. Гордієнко);

З великої сулії чоловікам налили повні склянки, а жінкам – повні чари, “щоб не западали очі” (С. Чорнобривець);

(201) Щоб (бода́й, аби́) мені́ о́чі повила́зили – уживається як клятва заприсягання у достовірності чого-небудь.

– Щоб мені очі повилазили, коли, каже, не зроблю так (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Правду вам кажу.., аби мені очі повилазили.., як брешу (Л. Мартович);

(202) Щоб [і] о́чі повила́зили <�Повила́зили б о́чі> – уживається для вираження великого незадоволення ким-,чим-небудь або як недобре побажання комусь.

Щоб старі вороги рачки лазили, а молодим очі повилазили (прислів'я);

– І щоб тому й очі повилазили, хто їх [малі чарки] купує, – відповідає зять (Укр. анекдот);

Та повилазили б йому очі, хто це побачити може (Остап Вишня);

(203) Як за свої́м о́ком, зі сл. догляда́ти, диви́тися і под. – дуже старанно, дбайливо, постійно і т. ін.

Дуже хотіла мачуха згубити з світу невістку, але ніяк це не вдавалось їй, бо царський син дуже кохав жінку і доглядав за нею, як за своїм оком (з казки);

Як зіни́цю о́ка (рідко в о́ці) див. зіни́ця;

Як з о́ка ви́пав див. випада́ти;

Як (мов і т. ін.) ска́лка на о́ці (скалки́ на оча́х) [бу́ти (сиді́ти)] див. ска́лка;

[Як (мов, на́че і т. ін.)] полу́да (рідше лу́да) з оче́й спа́ла (опа́ла, спливла́ і т. ін.) див. полу́да;

Як (мов, на́че і т. ін.) по́рох в о́ці див. по́рох²;

[Як (мов, ні́би і т. ін.)] більмо́ (більмо́м) на (в) о́ці див. більмо́;

Як (мов, ні́би і т. ін.) в о́ко вліпи́ти <�Вліпи́ти в са́ме о́ко> див. влі́плювати;

(204) Як (мов, ні́би і т. ін.) із зав'я́заними очи́ма, зі сл. ходи́ти, блука́ти і т. ін. – не розбираючись, не орієнтуючись у чомусь, не маючи потрібних знань, потрібного досвіду; навмання.

– Припам'ятайте собі: скільки ви ночей не доспали, скільки праці згубили через те, що ходите, здається, і вдень, а мов з зав'язаними очима – во тьмі?! (М. Коцюбинський);

То бувало ніби з зав'язаними очима блукали, танцювали на одному місці, за своїм горем і світу ясного не бачили (І. Цюпа);

(205) [Як (мов, ні́би і т. ін.)] о́чі відкри́лися (рідше розкри́лися) / відкрива́ються (рідше розкрива́ються) кому, на кого – що – хто-небудь позбувся помилкової думки про когось, щось або хибного сприймання чогось; кому-небудь стало зрозумілим щось.

Шевченко на власні очі побачив таке страшне пригноблення трудящих, що він ніби прозрів, наче очі йому відкрилися на сувору дійсність (П. Колесник);

– Слухай, – мовив я, бо мені раптом наче відкрились очі на те, що я досі бачив (Є. Гуцало);

[Курінний:] Я радився з Рипнюком... [Мирон:] Ви б з людьми більше радились,.. вам би очі відкрились... (М. Зарудний);

По-справжньому відкрились Ганні очі на них [бандитів] під час наскоку (О. Гончар);

Тепер .. відкривались йому очі, починав бачити і розуміти (І. Франко);

Тільки що відправив [молебень Божої Матері], а у мене очі й розкрились. Воно, бачиться, молитва й одоліла дияволову силу (М. Костомаров);

(206) Як (мов, ні́би і т. ін.) ри́б'яче о́ко:

а) чистий, вимитий і т. ін.

Підлога як риб'яче око, ніде ні порошинки, все як вилизане (із журн.);

б) (перев. зі сл. чистий) уживається для підсилення зазначеного слова; дуже, надзвичайно.

Чиста, як риб'яче око (прислів'я);

Як (мов, ні́би і т. ін.) сіль в о́ці див. сіль;

Як (мов, ні́би і т. ін.) [та] пороши́на (пороши́нка) в о́ці див. пороши́на;

Як (мов, ні́би і т. ін.) у ві́чі (в о́чі) не вско́чити див. вска́кувати;

Як по́рох у о́ці див. по́рох¹;

(207) Як (рідше мов, на́че і т. ін.) [свого́] о́ка, зі сл. берегти, догляда́ти і под. – дуже старанно, дбайливо і т. ін.

– Буду, – каже [Василь], – тебе, моя зозуленько, як ока берегти (Г. Квітка-Основ'яненко);

Вмер горобчик милої моєї. Вмер горобчик, що вона любила І як свого ока доглядала (М. Зеров);

– Дайте [воза], дядьку, на степ з'їздить, Не бійтеся обиди, Бо як ока берегтиму, В сохрані доставлю (І. Манжура);

– А вже що за вірний лісник був з нього, так і не сказати; лісу доглядав, наче свого ока (О. Кониський);

(208) Як (рідше мов, ні́би і т. ін.) о́ка [в ло́бі (в голові́)], зі сл. берегти, глядіти, пильнувати і т. ін. – дуже старанно, пильно і т. ін.

Бережи, як ока в лобі (прислів'я);

Перше чумаки кременя дуже гляділи, як ока в лобі, бо без вогню не можна прожити (з переказу);

– Повдавались [дочки] в матір: усі чепурні, шанують одежу, усі глядять одежину, як ока в лобі (І. Нечуй-Левицький);

Які старі зв'язки були, то тих я бережу, як ока в голові (В. Стефаник);

– Перемога залежить від проходів крізь Балкани. Тому пильнуй їх, як ока в голові (Юліан Опільський);

– Хазяйського добра гляжу як ока (Г. Квітка-Основ'яненко);

Як (рідше ті́льки) о́ком моргну́ти (мигну́ти, клі́пнути і т. ін.) див. моргну́ти;

(209) Як [своє́] о́ко; як [свої́] о́чі, зі сл. берегти, стерегти і т. ін. – так, як ніщо інше; ретельно, пильно і т. ін.

Як очі свої стереже вона синів, та хіба встережеш від такого, як Наливайко? (Іван Ле);

// зі сл. догляда́ти, пильнува́ти, хова́ти і т. ін. дуже старанно, дбайливо і т. ін.

Хима відчинила скриню, вийняла ганчірку з п'ятизлотником, розгорнула її, оглянула свій скарб, що тридцять літ ховала, як око, і знов загорнула (М. Коцюбинський);

Цілий гай молодих дарувань, що виростають з року в рік, тішить наш погляд, і ми, старші письменники, як око своє, повинні пильнувати, берегти й доглядати цей гай (М. Рильський);

Як у о́ко впав див. впада́ти¹.

О́КО², а, с., заст.

1. Одиниця ваги, що приблизно дорівнює 1,2 кг.

Горпина нахилилася до риби, вибрала ще живу камбулу [камбалу] ока з два вагою і вкинула її в жінчин кошик (З. Тулуб);

М'ясо й рибу рахували на фунти та ока (з наук. літ.).

2. Міра об'єму хмільних напоїв, що приблизно дорівнює 1–1,5 л.

– Став лишень нам око вина та вари мамалиґу, – каже Хаброня (І. Нечуй-Левицький);

Він [шинкар] усе точив з барильця та подавав половинчики, кватирки, півока, ока (М. Коцюбинський);

// Чотиригранна пляшка такої місткості з короткою шийкою.

Виймає він з торбини око горілки, .. калач, шмат солонини, чарки (Ірина Вільде).