око

Значення в інших словниках

1. око — Чому в українській мові вживають іменник окуляри, а не очки? Слово око – спільнослов’янське, походить з індоєвропейської мови, де ок означало “дивитися”. У російській воно виступає або як застаріле, або як діалектне, або в поетичному стилі. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. око — о́ко 1 іменник середнього роду форма вічі у знахідному відмінку множини вживається лише з прийменником у о́ко 2 іменник середнього роду одиниця ваги; міра об'єму арх. Орфографічний словник української мови
3. око — О́ко1, óчі. У висловах: ● На око - зовні, на перший погляд. На око малозначні, але в своїх наслідках вельми важні річи (Б., 1895, 10, 1); Воно на око сьмішно... Українська літературна мова на Буковині
4. око — (лихе) погляд, (фахівця) зір; (за ким) ДОГЛЯД; очко; див. ще ОЧІ. Словник синонімів Караванського
5. око — I -а, с. (мн. очі, рідко вічі, очей – перев. з прийм. у). 1》 Орган зору у людини, всіх хребетних та деяких безхребетних тварин. || Те саме, що погляд. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. око — О́КО¹, а, с. (мн. о́чі, рідко ві́чі, оче́й – перев. з прийм. у). 1. Орган зору у людини, всіх хребетних та деяких безхребетних тварин. Я не нездужаю, нівроку, А щось такеє бачить око, І серце жде чогось (Т. Словник української мови у 20 томах
7. око — о́ко (во́ко): ◊ в живі́ очі бреха́ти відкрито, відверто, неприховано говорити неправду, обманювати (ср, ст): Та що ж ти мені в живі очі брешеш. Чи ж я сама не бачила тебе під хатою з тим зацофаним кава́лєром?... Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. око — Аж за очі хапає. Про дуже велику красу, або дуже яскраву краску. Бачили очі, що купували, тепер хоч повилазьте. Що хотів, те й маєш. Більмо окові не шкодить, лишень що не видить. Нещастя не шкодить, лише що витримати не мож. В живі очі бреше. Приповідки або українсько-народня філософія
9. око — Орган зору; у людини та хребетних складається з кулястого очного яблука та допоміжних частин (повіки, слізних органів, кон'юнктиви, м'язів); стінки очного яблука складаються із 3 оболонок: зовнішньої — склери, що переходить спереду у прозору рогівку... Універсальний словник-енциклопедія
10. око — cіль тобі́ в о́ці (в о́чі), фольк. Уживається як усталена форма застереження від зурочення. Траплялось, що і Іван звертався до нього, але за кожним разом, стрічаючи погляд чорних пекучих очей мольфара, спльовував непомітно: “сіль тобі в оці” (М. Фразеологічний словник української мови
11. око — ДО́ГЛЯД (забезпечення необхідних умов, зокрема для хворого, дитини тощо), ОПІ́КА, ОПІ́КУВАННЯ рідше, ПІКЛУВА́ННЯ, О́КО розм., ПОШАНІ́ВОК (ПОШАНО́ВОК) діал. Під матернім доглядом, піклуванням Орина скоро одійшла, одужала (К. Словник синонімів української мови
12. око — О́ко, о́ка, о́ку і о́кові, в о́ці; о́чі, оче́й, оча́м, очи́ма; у ві́чі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. око — О́КО¹, а, с. (мн. о́чі, рідко ві́чі, оче́й — перев. з прийм. у). 1. Орган зору у людини, всіх хребетних та деяких безхребетних тварин. Я не нездужаю, нівроку, А щось такеє бачить око, І серце жде чогось (Шевч. Словник української мови в 11 томах
14. око — О́ко, о́ка с. (мн. о́чі). 1) Глазъ. Сама робить, а око біжить до дитинки. МВ. І. 98. Біжить він, куди очі стоять. Грин. II. 284. Тоді я тебе забуду, як очі заплющу. Мет. 62. очі-на-очі = віч-на-віч. Ном. № 7424. на око. На видъ, на взглядъ. на все око. Словник української мови Грінченка