око

cіль тобі́ в о́ці (в о́чі), фольк. Уживається як усталена форма застереження від зурочення. Траплялось, що і Іван звертався до нього, але за кожним разом, стрічаючи погляд чорних пекучих очей мольфара, спльовував непомітно: “сіль тобі в оці” (М. Коцюбинський); “Сіль тобі в очі”,— тричі повторював у думках, бо хоч і був учителем, але селянські забобони не відлетіли від нього (М. Стельмах).

(аж (рідко бі́лий)) світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) (в оча́х (пе́ред очи́ма)) кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила (Оленка), забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле). 2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); (Красовська:) Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом (пошепки), а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали (людей фашисти) з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний). 3. Хто-небудь сп’янів. (Вельцель:) Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); (Іван (до Семена і Одарки):) А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

(аж) вбира́ти / бра́ти (в се́бе) о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала, і не хотілося думати — дурна вона чи розумна, добра чи скажена (Ю. Яновський); Лежали персні, увінчані коштовними камінцями, які аж вбирали в себе очі (В. Кучер); Всі вони (хусточки) красиві. Аж вбирають очі. Кожна запинає Доленьку жіночу (Г. Чубач); Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (К. Гордієнко); Кругом кладовища — то зеленіє жито, аж очі бере в себе, то шумить золотим колосом пшениця (І. Нечуй-Левицький). о́чі відбира́ти. Привіз Петро “одно ліжко з бази, сітка панцерна, бильця з нікелю... все з нікелю, очі одбирає (З газети).

(аж) в оча́х мерехти́ть (мигти́ть, миготи́ть і т. ін.) кому, у кого і без додатка, безос. У когось дещо неприємні зорові відчуття від швидкої зміни об’єктів сприймання, їх яскравості і т. ін. Від.. яскравих кольорів, посмішок, потисків рук багатьох незнайомих людей мерехтить в очах і паморочиться голова (П. Козланюк); Орися не спускає очей з покосу, інколи аж мерехтить їй в очах від одноманітної пшеничної стежки (Д. Бедзик); В очах мигтить, а в голові свистить (Укр.. присл..); А всякого зілля, квіток! .. Аж в очах мигтить!.. (Марко Вовчок); Люди метушаться,— ті сюди, ті туди, аж в очах миготить! (Леся Українка); У Христі аж в очах миготіло, голова кругом ходила, дивлячись, як швидко пані мідяним прутиком хапала нитку, в’язала петелечку (Панас Мирний).

аж в оча́х мі́ниться, безос. У когось неприємні зорові відчуття від чого-небудь дуже яскравого, від швидкої зміни об’єктів і т. ін. Таке синє поле, аж в очах міниться… (Д. Косарик).

(аж) в оча́х рябі́є у кого, в чиїх і без додатка, безос. 1. Хто-небудь втрачає здатність нормально бачити щось через надмірність яскравих фарб, світла, строкатість і т. ін. Всі були в своєму найновішому і найкращому вбранні. В очах рябіло від яскравозелених, жовтогарячих і червоних гарусових та шовкових хусток (З. Тулуб); А верби виблискують, аж у очах рябіє (А. Тесленко); Від різноманітності одягу аж рябіло в очах (Ю. Смолич). 2. У кого-небудь наступає стан перенапруження, перевтоми і т. ін. Не стукаючи, вскочив (Саїд) у кімнату й захитався. В очах рябіло, в грудях бушувала буря (Іван Ле).

(аж) за о́чі хапа́ти. Вабити, вражати своєю красою, яскравістю кольорів. Яскраві барви боярських одягів аж за очі хапали (Юліан Опільський); Сонце міцно припікало, а блиск його проміння аж за очі хапав і все від нього сяяло, блискотіло (Н. Кобринська); У Тимофія така гарна жінка, що аж за очі хапає (Казки Буковини..).

(аж (і)) о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко). 2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш (на поле), то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він (солдат) оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький). 3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив (директор) публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

(аж) і́скорки в оча́х замиготі́ли у кого, чиїх. Хто-небудь раптом став веселим, життєрадісним і т. ін. Мар’я кинулась у горниці за дзеркалом.— Дивися! — сказала, підносячи. Марина присвітила. У Христі аж іскорки в очах замиготіли (Панас Мирний); Вперше за весь час (бесіди) академік усміхнувся. В очах його замиготіли веселі ясні іскорки (В. Собко).

(аж) і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо, щоб льотку проломити (О. Гончар); Іде (Гаврило) вулицею поміж тинами — голова то визирне, то заховається; собаки брешуть, аж з очей іскри сиплються (Григорій Тютюнник); Злий (Антосьо) іде, аж іскри з очей скачуть (А. Свидницький); Гуцул так розгнівався, що аж іскри з очей поскакали (Казки Буковини..). 2. Уживається для підкреслення чийогось гніву, обурення, злості і т. ін. (4-й повстанець:) Чудний той Степан. Як говорить, то аж іскри з очей сиплються (Мирослав Ірчан); А пані як гляне на його (пана), — аж іскри з очей скакнули, на місці міниться (Марко Вовчок); І мовила (Марія).. — Йому я стану за дитину.— І кинула кругом очима, Аж іскри сипнули з очей (Т. Шевченко). 3. Відчувати запаморочення від гострого фізичного болю, від напливу сильних непередбачених почуттів і т. ін. І вухо моє покрутив (дід Григорій) раз, та тільки хіба ж він уміє так, як отець Олександр? Щоб аж іскри з очей посипались (І. Микитенко); Розсердився (Ентел) і роз’ярився .. В висок Дареса затопив: З очей аж іскри полетіли (І. Котляревський). і́скорки поси́палися з оче́й. Пилипко .. затих, наче заснув. Що се таке? Він почув, наче що стрільнуло..; голова ходором заходила, посипались іскорки з очей (Панас Мирний).

аж молоко́ ки́сне, перев. зі сл. гля́нути, диви́тися і т. ін. Стає неприємно, моторошно. Гляне, аж молоко кисне (Укр.. присл..); — Яка вона гарна! — закинула молодичка.— Поможеться, що гарна! — гукнув Назар,— коли дивиться так, що аж молоко кисне! (Марко Вовчок); Ну, та й погань, Боже крий!.. Глянеш — молоко аж кисне… (І. Франко); — О, дивиться жалібно, аж молоко кисне (Є. Гуцало). молоко́ ки́сне від оче́й чиїх. — В мене свекруха люта змія… як гляне, то од її очей молоко кисне (І. Нечуй-Левицький).

аж о́ко в’я́не від чого і без додатка. Стає страшно, моторошно і т. ін. від чого-небудь. Вовки витягали соло, аж око в’януло (І. Франко).

(аж) о́чі з ло́ба (з голови́) вила́зять (лі́зуть) кому, у кого і без додатка, фам. 1. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь, надривається і т. ін.; дуже важко комусь. — Цей як візьме (заміж), то на весь вік, до іншої не перекинеться. В машині їздитимеш на базар і з базару, клунків не тягатимеш, що аж очі з лоба вилазять!.. (О. Гончар); Тягар на його (Івана) хребті був страшенний. Очі вилазили йому з голови, кров у пульсах товклася так сильно, що, бачилось, ось-ось потріскають жили (І. Франко); (Бабич:) Ґарував чоловік, весь вік робив, аж очі з голови лізли, мучився, терпів (І. Франко). 2. Комусь стає погано, неприємно і т. ін. від чогось. Від свіжого хріну аж очі з лоба лізли (З усн. мови). аж о́чі вила́зять. Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили (Н. Кобринська). о́чі з ло́ба ро́гом ви́лізуть. — Міцненька (горілка)? — Така міцна, що, думав, очі з лоба рогом вилізуть. — І я кажу — добра (Д. Мордовець).

(аж) о́чі обарані́ли чиї, у кого і без додатка. Хтось має вигляд утомленої, неуважної, нетямущої й т. ін. людини. — То оце так ти учиш історію? — обурився на його (на нього) Макар.— Бач, як начитався, аж очі обараніли!.. (С. Васильченко).

(аж) о́чі ро́гом кому і без додатка. У когось дуже незадоволений, насуплений, сердитий вигляд. — Хіба цей “Мручко” не сидів того року у сватовій хаті? Бігме, сидів. І людей не лякався... Такого плів, аж йому очі рогом (Ю. Яновський); — А трохи перегодя наливає знов. І очі рогом: пий! (Ю. Мушкетик). о́чі драко́ном. Товариш Жучок очі драконом: — ..І вам не соромно? (М. Хвильовий).

(аж) о́чі ро́гом лі́зуть / полі́зли, перев. у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє здивування, дуже вражений чим-небудь. У дядька Барака очі лізуть рогом.— Молодих коней на м’ясо? Та вони що, почманіли? (Ю. Збанацький); Очі їй полізли рогом від здивування: “Куди ти, молодице? Що ти надумала?” (О. Гончар); В мене аж очі рогом полізли від несподіванки, аж дух перехопило, коли я вдихнув незрівнянний запах лісових полуниць (Ю. Збанацький). й о́чі ро́гом ста́ли. — У розпал веселощів дістає томик Гегеля.., примощується в кутку, читає. У мене й очі рогом стали (В. Дрозд); // Комусь дуже подобається хто-, що-небудь. Як глянув на неї (дівчину) дід, аж очі йому рогом лізуть — така гарна (О. Стороженко); Тут, братця, такого треба на тую виставку приставити, щоб у всіх очі рогом полізли (Остап Вишня). 2. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь; дуже важко комусь. Дерево ломиться, все, що йде-їде дорогою, стає осторонь: то значить Харук з Якіб’юком женуть! Але як!.. Очі рогом у коней лізуть (Г. Хоткевич); Грабарювали, аж очі рогом лізли, возили землю, за три роки й завод виріс (А. Хижняк); — Кермо кріпше! “Кріпше”!? Коли воно (море) вириває, вибиває, висмикує?! Держу, аж очі рогом лізуть! (Остап Вишня). 3. Стає погано, неприємно, моторошно і т. ін. комусь. Вона так наїдалася того незносного чаду, що очі рогом лізли. Але зате, як привчилася трохи, дивувала усіх своїми писанками (Г. Хоткевич); — А сльози так і заливають! Аж очі рогом лізуть!.. Ох, лишенько!.. (Г. Квітка-Основ’яненко). о́чі почина́ють лі́зти ро́гом. — Тільки-но розмова з нею наблизиться до висновків,— і своїм, і стороннім очі починають лізти рогом (Ю. Шовкопляс).

(аж) піт о́чі залива́є, перев. зі сл. працюва́ти, труди́тися і т. ін. Дуже важко, з великим напруженням. Лише по хвилі Тихін подав із підземелля нетвердий голос: — Кого зобачиш зі склепу, як працюєш, аж піт очі заливає? (З газети).

би́те о́ко у кого. Хтось досвідчений, все відразу помічає, добре орієнтується в чомусь. У нього око бите, не помилиться (З усн. мови); // Здатність швидко все помічати, оцінювати і т. ін. Катя Шубіна багато чого перебачила в цій закордонній стороні, бачила біженців, полонених, невільників, у неї виробилось бите око й вірна реакція на все (Ю. Яновський).

би́ти у ві́чі (в о́ко). Бути особливо помітним; привертати увагу. Довбня почав оглядати хату .. Всюди били в вічі злидні та недостачі (Панас Мирний); — Маковею,— спокійно вів Роман,— ..Ти, правда, хлопак справний, в боях авторитет здобув .. Але ж молодий та ласий на все, що в очі б’є! (О. Гончар); Були виставлені напоказ всякі дива: .. персні й намиста блискучі. Все то так і сяло та грало, все так і било у вічі! (Панас Мирний); // чим. Виділятися чим-небудь серед когось, чогось. Товариш його — людина літ під сорок — насамперед бив у вічі буйним рудим волоссям на голові (М. Коцюбинський).

бі́гати очи́ма. 1. по чому. Швидко переглядати, читаючи що-небудь. — Від Софочки (лист)! — скрикує дружина.., зразу ж нетерпляче надриває його, бігає очима по рядках, потім ахає (М. Стельмах). 2. Перебуваючи в стані збудження, поглядати на кого-, що-небудь, переводити погляд з одного предмета на інший. Бігає очима (Климиха), З люті аж сичить, А про свого Клима Нічичирк — мовчить (Л. Первомайський).

бі́сики гра́ють (стриба́ють, рідше іскря́ться і т. ін.) в оча́х. Хто-небудь веселий, перебуває в піднесеному настрої. Неля хотіла ще щось додати, але… прикусила нижню губу і вмовкла, тільки в очах її грали бісики (З газети); Хоч би раз отут дівочі ніжки по травиці пролопотіли,— ніби зітхнув Роман, а в очах аж стрибають бісики (М. Стельмах); Марія простягла руку, теж трохи жеманно, бісики іскрилися в її очах (Ю. Смолич). бі́сик в о́ці гра́є. Буває (Маруся) часом страх сумна. А часом бісик в оці грає (М. Коцюбинський).

бли́мнути очи́ма (о́ком) на кого—що і без додатка. Глянути на кого-небудь недоброзичливо. Жук тілько грізно блимнув очима, коли Попенко опинивсь за столом (Панас Мирний); Левко не сподівався на таке нахабство. Він сердито блимнув очима на Дзвонаря (М. Стельмах); І хазяїн вийде рано, Блимне косим оком, Живота почуха, гляне, ніби ненароком (А. Малишко); // Швидко поглянути на кого-, що-небудь. Кируша, не розуміючи, блимнув на нього (Зарубу) очима і почав швидко умиватися (В. Кучер).

бли́снути очи́ма (о́ком) на кого—що. Глянути на кого-небудь з певним виразом (злості, докору, радості). Маланка сховала руки під хвартухом і злісно блиснула очима.— Так, людоньки, так. Лізьте в ярмо, жніть за тринадцятий сніп. Послужіть панові (М. Коцюбинський); З баняком до сажа пробігла Софія Кушнір, лукаво блиснула очима на Дмитра (М. Стельмах); // Швидко глянути, подивитися на когось. Посміхнулась вона, блиснула очима й побігла доганяти гурт хлопців (І. Кириленко). бли́скати очи́ма (о́ком), рідко. — Так він вас і прийме, командуючий. Усі двері порозчиняє перед вами,— сказав Славко і пригнувся над столом, косо блискаючи оком на батька (В. Кучер).

блука́ти (блуди́ти) / поблука́ти (поблуди́ти) очи́ма (по́глядом) перев. по чому. Переводити погляд з одного предмета на інший, не спиняючися ні на чому. Підвівся (Чіпка) з місця, став ходити вподовж хати та блукав страшними очима по стінах (Панас Мирний); Павлусь раптом зупинився і, блукаючи очима, розпачливо зойкнув: — Знову незнайоме місце (О. Донченко); Сидить в темниці в’язень самотній і скрізь блукає поглядом, смутний (Леся Українка); Горпина .. довго блудила тривожним поглядом по хаті, шукаючи Якова (Панас Мирний); Він поблукав очима по натовпі людей і відійшов убік (З газети).

вбира́ти очи́ма (в о́чі, по́глядом) що. Оглядаючи, сприймати, запам’ятовувати бачене. Хлопчина жадібно вбирав очима все, що лиш було круг нього (В. Бичко); Поки я вбираю в очі корінці книг, до мене підходять і дядько Себастіян, і завідуючий бібліотекою (М. Стельмах); Дорошенко вбирає поглядом простір лиману (О. Гончар).

вда́рити в о́чі (у ві́чі) кому і без додатка. Неприємно вразити надзвичайною яскравістю, незвичністю вигляду і т. ін. Хата вдарила Чіпці в вічі своєю неохайністю (Панас Мирний); Коли відкрив бічні дверцята (броньовика), в очі йому вдарило сліпуче пожарище, нестерпне вогняне сяйво (Ю. Бедзик); // Привернути увагу, стати особливо помітним. — Коли бачу, кіннота біжить! Я гульк у хату, одяг юпку, спідницю, хустинку, взяв відра — баба по воду йде... Трохи присів, щоб не вдарило в очі, який здоровий (Д. Бузько); Аж раптом вдарило в очі кілька неспокійних поглядів, — його не слухали, переглядалися і стиха говорили (М. Ю. Тарновський).

верті́тися (крути́тися) пе́ред очи́ма (на оча́х). 1. у кого. Набридати кому-небудь своєю присутністю. (Запорожець:) Дайте нам свободу! (До Кошового). Вірно я кажу? (Кошовий (на піч):) Діду, вірно ми говорим? (Демид:) Ідіть, не крутіться перед очима... (О. Довженко). 2. Невідступно виникати в уяві кого-небудь. Приходжу додому. Що за знак? З ума не сходить моя дівчина: так перед очима і вертиться (Панас Мирний).

вести́ о́ком за ким—чим. Спостерігати, стежити за ким-, чим-небудь. От-от уже зрада за повід смикне... Та щось верхівця насупроти жене, Себе перемігши, до друга бреде. Розлючений крук за ним оком веде (Б. Олійник).

в живі́ о́чі. 1. зі сл. оббира́ти, окрада́ти і т. ін. Явно, відкрито, вочевидь. (Пані Трацька:) В живі очі окрадають… а він (пан) нічого собі! (І. Франко). 2. зі сл. говори́ти, бреха́ти і т. ін. Безсоромно, безсовісно. Знав я таких, що в живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув, вражий син! (Марко Вовчок).

вида́влювати / ви́давити (з оче́й) сльо́зи (сльозу́) перев. з кого. Зворушуючи, впливаючи на почуття або вражаючи чимсь, доводити кого-небудь до плачу. Ніжні звуки (музики) млосно стискували серце, видавлювали з очей сльози (Ю. Збанацький); (Кнур:) Такої співай... важкої... щоб, як камінь, давила на серце. Може, хоч сльози видавить! (Панас Мирний); Біль і образа видавили з мене сльозу (Є. Кравченко).

ви́дерти (повидира́ти, ви́дряпати, ви́драти) / видира́ти (видря́пувати) о́чі (лайл. баньки́). 1. кому і без додатка. Жорстоко покарати або побити кого-небудь, захищаючи себе, власні інтереси або заступаючись за когось. Зо Славком хотіла (Пазя) лиш часом пожартувати, а як довідалася, що й Варвара кинула оком на нього, то була б їй очі видерла, якби так сила (Л. Мартович); (Зінька:) Підійди ближче! Підійди!.. Я тобі баньки видеру і пащеку роздеру! (М. Кропивницький); — Ото був старий! Теж штукар! Іде в аптеку, і яструбок на плечі: не чіпай, мов, мене, бо й очі повидираю!.. (О. Гончар); — І не подивлюсь у той бік, де йдеш; очі тобі видряпаю, як приступиш на крок до мене! (О. Кобилянська); — Нам не слід в чуже гніздо мішатися. Коли б хто прийшов до тебе та сказав: Насте! чого ти так з дітьми поводишся,— що б ти тому заспівала? Адже ж і очі видрала? (Панас Мирний); (Павло:) Прощай, село, прощайте, дівчата й молодиці! Кого-то ви без мене кохатимете, за кого одна одній очі видиратимете?.. (М. Кропивницький). о́чі з ло́ба повидира́ти. — Ну... а як знайдемо філоксеру, то ті мегери й очі з лоба повидирають нам (М. Коцюбинський). 2. за що. Настирливо, не гребуючи жодними засобами, домогтися свого. — Не вміє правити за свої ліки. Інша очі видерла б, а ця за спасибі старається (М. Стельмах); Думає (мати), що не скаредний син, такий і Тимофій був — за копійку не видряпає очі (М. Стельмах).

ви́дивити (ви́глядіти) / діал. види́влювати (всі) о́чі. 1. перев. за ким. Чекати з нетерпінням кого-небудь, перев. втративши надію на його прибуття, повернення і т. ін. — Брат Остап усі очі видивив, вас виглядаючи. Ніяк дочекатись було (В. Конвісар); — Піди, моя дитино, понеси своїм гостинця, бо .. мати вже й очі видивила за тобою (О. Сизоненко); От був у хаті її любий хлопець і знов пішов... Ходила за ним, очі видивлювала, груди свої зговорювала — ані не думав навернутися (А. Крушельницький). ви́дивитися о́чі. — Ну, чого так дивишся, хрещенику? Паняй до Марусини, бо вона вже за тобою й очі видивилась (А. Дімаров). ві́кна ви́дивитися. — Увесь день пронудилася сама,— як не сказилася!.. Всі вікна видивилась, виглядаючи вас... (С. Васильченко). 2. Зіпсувати зір, виглядаючи кого-небудь, чекаючи чогось. — Хіба не видно, за кого я? Свій брат і за свого стою. Ноги сходив, очі видивив і горба нажив за чужими вівцями (Мирослав Ірчан); Та змочила хустиночку, Дрібні сльози втираючи: Ой і видивила свої карі очі, Тебе, серце, виглядаючи (Нар. лірика); Не прийшло до Ганни щастя тим великим, битим шляхом, тільки вона вигляділа свої очі, виглядаючи (І. Нечуй-Левицький). 3. тільки недок. Напружено дивитися куди-небудь, на щось, придивлятися до чогось. Капітан стояв на верхньому містку близько будки керманича і видивлював очі в густу темінь, що насувала звідусіль (Мирослав Ірчан); // Спостерігати що-небудь, за чимсь. — А видивлювати очі цілий вік, як діти валяються попід чужі плоти, як у дворі або в наймах немиті та нечесані молодий вік зробляють, то .. тяжко, то дуже тяжко... (Л. Мартович); // Стежити за ким-небудь. (Матрона:) Недурно то я стою в церкві та очі видивлюю, де то мій чоловік (І. Франко).

виїда́ти о́чі кому. Лаючи, жорстоко, в’їдливо дорікати кому-небудь за щось. (Варка:) Коли вже й рідня одно другому виїдає очі, то чого ж сподіватись від чужих?.. (М. Кропивницький); — Це мені на мого найменшого братуху люди очі виїдають. От горе з ними! (Л. Яновська).

ви́плакати (спла́кати) / випла́кувати (спла́кувати) о́чі. Довго і часто плакати. Буду сина ждати. Та й чи ждати, чи не ждати? Ждала дні і ночі; Не доїла, не доспала, Виплакала очі! (Я. Щоголів); — Бачитимеш Григора Любистка у царській церкві, передай, що його Марусина виплакала очі, виглядаючи на шляхах...— казала дебела тітка Явтушиха (М. Лазорський); Розійшлися їхні долі, за них (дітей) батьки в костьолі Сплакують старенькі вічі (Д. Павличко); // Плачучи, зіпсувати собі очі, зір. Од раннього ранку до пізньої ночі Я плачу без тебе і виплакав очі (Пісні та романси..); Сплакала очі темної ночі, що світонька не бачу (П. Чубинський). пропла́кати о́чі. Висохну од жалю і проплачу очі, Тебе не забуду ані вдень ні вночі (Укр.. пісні).

ви́порснути з-під о́ка чийого, кого, із запереч. Залишитися непоміченим, непобаченим. Уважна, доскіплива, жваво постукує (вчителька) по класу у своїх модельних на високих каблуках, .. зазирне сюди й туди, ніхто не випорсне з-під її ока (О. Гончар).

ви́пустити / випуска́ти з о́ка (з оче́й) кого, що. 1. із запереч. Постійно бачити кого-, що-небудь, спостерігати за кимсь, чимсь або весь час дивитися на когось, щось. Де по дорозі, де полем, по пояс загрузаючи в снігу, котили вони (червоноармійці) поперед себе дерев’яне колесо, залишали за собою тонку нитку телефонного кабеля. Він одразу ж поринав у сніг, доводилось ловити його на рогульки, щоб не випустити з очей (Ю. Збанацький); Вона що-небудь робить, а він, підперши руками кучеряву голову, не випускає її з очей (Марко Вовчок). 2. Послабити увагу до кого-, чого-небудь. Боговіз шпарко затягнувся димом, голос його підупав, послабшав: — Випустили його (Степана) з ока.. (Ю. Бедзик).

вироста́ти / ви́рости в оча́х. 1. чиїх, кого і без додатка. Стати кращим на думку кого-небудь; бути авторитетнішим для когось. Після того, як він оженився, він ніби виріс у своїх очах (І. Нечуй-Левицький); І з того часу Рудько (півень) повторював його (“кукуріку”) кожної нагоди і взагалі без жодної нагоди. Раптом він непомірно виріс у своїх очах.. Рудько розумів, що своїм співом сказав усьому світові про своє право на радощі життя (О. Ольжич); Був (Микола) приємно вражений тим, як повернув справу Андрій. Товариш враз виріс у його очах (Ю. Збанацький). 2. Поставати перед ким-небудь, уявлятися комусь. Я тільки раз його (Кропивницького) на сцені бачив — Титана, що зламали вже літа,— Та молодим в очах він вироста, Бо я таким в душі його відзначив (М. Рильський).

ви́точити сльо́зи з оче́й чиїх, кого. Своїми вчинками, поведінкою змусити кого-небудь страждати, довести до плачу. А як пішов мені шостий рік, то багацько сліз виточив я з очей бідної моєї неньки (О. Стороженко); Вона кинулася була розважати Пріську, .. та ще гірше розразила її серце, ще більше виточила сліз з її старих очей (Панас Мирний).

ви́тріщити (ви́валити, ви́рячити, ви́лупити і т. ін.) / витріща́ти (вива́лювати, виряча́ти, вилу́плювати і т. ін.) о́чі (баньки́), зневажл.1. Широко розкрити очі, виражаючи здивування, безтямність, гнів і т. ін. (Павло:) Хочеш, я тебе зразу одним словом остовпиню (спантеличу)? Скажу таке слово, що ти тільки баньки витріщиш (М. Кропивницький); (Мартин:) Скажи там, щоб дали на дорогу дві мірки вівса — ну, чого очі вивалив? (І. Карпенко-Карий); Господар вирячив від здивування очі (А. Шиян); — Це що таке? — він недоумкувато вилупив почервонілі від алкоголю очі (Л. Дмитерко); “Ти начепи йому (Ослу) на шию срібний дзвоник”.. На вигоні телят перелякав: Ускочив у село — всяк очі витріщає (Л. Глібов); Мати прислухалась і витріщала з дива очі: хлопець розказував українською мовою мужицьку казку (І. Нечуй-Левицький). ви́тріщити бу́ркала. — Чого буркала витріщила? Уклінно проси... (М. Стельмах). ви́рячити (ви́лупити) бульки́. — Абись не втратила того, що маєш! — вихопилося у Марічки отак раптово, як бува іншим разом ікнеться людині знічев’я .. Доцька вирячила бульки, а стара..: — Ти що? На чуже зазіхаєш? (Ірина Вільде). ви́ставити о́чі. Приятель мій і очі виставив. — Та Др(агоман)ов і не був у Галичині цього року (М. Драгоманов). повитріща́ти ба́ньки́ (про багатьох). От ждуть вони (люди), стоять, Усі баньки повитріщали (Л. Глібов). 2. на кого—що. Пильно, уважно або з цікавістю дивитися на кого-, що-небудь. Вона одразу впала (на гірці). Спершу їхала головою донизу, потім її розвернуло, пальтечко, спідниця закотилися десь аж під шию, червонющі, наче пошиті з новісінького прапора, панталони запалахкотіли на сонці. Я мимохіть витріщив очі на те вогняне диво (А. Дімаров); Омелько, зловивши на собі уважний погляд Гуляй-Дня, спитав: — Що баньки витріщив на мене? Скучив, мабуть, небоже Іване? (Н. Рибак); Підсунув (Мордко) окуляри аж на лисину й вирячив витрішкуваті баньки на Семена (М. Коцюбинський); Мірошник вивернувся на широкій старомодній канапі і вилупив п’яні баньки на молодицю (І. Нечуй-Левицький); (Федора:) Бач, який святий та божий. Женитись збирається, а на молодиць очі витріщає (С. Васильченко); Бігав (Іван) за Соломією, чудно витріщав на неї очі та докучав усякими дурними радами (М. Коцюбинський). вибалу́шувати о́чі. Я вибалушувала крізь темряву очі на неї,— таким голосом не говорила вона звичайно (О. Кобилянська).

відво́дити / відвести́ о́чі. 1. від кого—чого. Переставати дивитися на кого-, що-небудь. Копистка відвів очі від вікна, низько увігнув голову і замислився (Я. Гримайло); Наталка не могла одвести від нього очей (О. Гончар); // від кого і без додатка. Намагатися не дивитися на кого-небудь; уникати зустрічі очима з кимсь. Помирає їх (товаришів) улюблений командир Андрій Федорченко.. Молодший їздовий Тягнибіда відводить очі набік, щоб приховати сльози (О. Довженко); Галка розглядала по кімнаті; її таки щось непокоїло. Ярослав уловив її погляд, відвів очі (Ю. Мушкетик); Аж од дверей ніс на собі Давид її погляд, а це тільки вловив. І щось було в ньому, від чого парубок швидко відвів очі (А. Головко). 2. кому, від кого. Навмисне відволікаючи увагу від кого-, чого-небудь, обдурювати когось. Іч, як він, падлюка, викручується! Жолкевський їде до нас по виписчиків, а він (Сагайдачний) нам очі відводить! (З. Тулуб); Украде (Тимошко) бувало... та й підкине другому, щоб від себе очі одвести (Панас Мирний); — Доведеться, панове-товариші, — каже отаман, — туркові очі одвести. Чи є охочі? (П. Панч).

відкрива́ти (розкрива́ти) / відкри́ти (розкри́ти) о́чі кому. 1. Показувати, розказувати усю правду про щось. Мабуть, що так... якщо ми дітям не відкриваємо очей, це не значить, що вони залишаються сліпими. Прозріння їм приносить життя... (Л. Дмитерко); — Це добре, Прокоповичу, що є такі люди, що одкривають нам очі... Але ж самі вони не переінакшать порядків у світі (А. Іщук); (Чумак:) Треба спочатку поговорити з народом, відкрити йому очі (І. Микитенко); Покохав я доньку Аксакову. І вона покохала мене. Але магнат не міг віддати її за бурлаку. Хоч як ховали ми наше кохання, а знайшлися добрі люди — відкрили батькові очі (З. Тулуб). 2. на що. Допомагати правильно або глибше розуміти, сприймати, пізнавати що-небудь. Сьогоднішній концерт відкрив мені трохи ширше очі на музику, можливо, тому, що Кеся старалася прилучити мене до вершин музичної культури (Ю. Збанацький); Учень, а нині високоосвічена людина, згадки свої закінчив так: “Кобзар” Т. Г. Шевченка відкрив мені очі на чимало тоді незнаного (О. Ковінька); Вона (вчителька) багато чого в житті нас навчила, багато на що наштовхнула, багато на що очі вперше нам відкрила (П. Тичина); Петербург, курси багато чого мене навчили, багато на що розкрили очі (І. Кочерга); // Викриваючи що-небудь, показувати комусь справжній стан речей, сутність чого-небудь. Шевченко ніколи не мирився з панами, відстоював інтереси трудівників, розкривав їм очі на соціальну неправду (З журналу). 3. на кого—що. Дати можливість переконатися у помилковості своїх поглядів щодо когось. (Леся:) Я вам вдячна, Тарасе, Ви відкрили мені очі на цю людину (Л. Смілянський); Це свята правда, і колись ви дякуватимете, що я відкрив вам на неї очі (В. Дрозд).

відкри́лися / відкрива́ються о́чі кому, на кого—що. Хтось позбувся помилкової думки про кого-, що-небудь, хибного сприймання чогось; стало зрозумілим щось. (Курінний:) Я радився з Рипнюком… (Мирон:) Ви б з людьми більше радились,.. вам би очі відкрились… (М. Зарудний); По-справжньому відкрились Ганні очі на них (бандитів) під час наскоку (О. Гончар); Тепер .. відкривались йому очі, починав бачити і розуміти (І. Франко). на́че о́чі відкри́лися. Шевченко на власні очі побачив таке страшне пригноблення трудящих, що він ніби прозрів, наче очі йому відкрилися на сувору дійсність (П. Колесник); — Слухай,— мовив я, бо мені раптом наче відкрились очі на те, що я досі бачив (Є. Гуцало). о́чі розкри́лися у кого. Тільки що відправив (молебень Божої Матері), а у мене очі й розкрились. Воно, бачиться, молитва й одоліла дияволову силу (М. Костомаров).

відрива́ти / відірва́ти о́чі (по́гляд) від кого—чого і без додатка. Переставати дивитися на кого-, що-небудь. Імператор відривав очі від гнітючого краєвиду і знову продовжував ходити по залі, вдивляючись в гладенький паркет (П. Кочура); Харкевич іноді відривав погляд від рівного, мов асфальт, грейдера і скоса поглядав на моряка (С. Голованівський); Черниш зморщився і, з зусиллям відірвавши очі від картини, суворо подивився на Блаженка (О. Гончар); Він (комбриг) хотів відірвати погляд, але його очі якось самі впали на зціплений кулак (вбитого бійця) (Ю. Бедзик).

ві́рне (пе́вне) о́ко (в ло́бі) у кого. Хто-небудь добре орієнтується на місцевості, вміє правильно оцінювати, визначати щось. — У мене в лобі око вірне. Я будь-яку ділянку прикину вздовж та поперек на око і скажу, скільки якої породи буде в ній (М. Стельмах); Око в нього було певне, серце міцне. Долав він шляхи невтомно (Л. Первомайський).

влуча́ти (би́ти) / влучи́ти в (са́му) то́чку (в (са́ме) о́ко). Говорити, висловлювати і т. ін. те, що потрібне, доречне, своєчасне, відповідає конкретній ситуації. Артилеристи бачили цю людину вперше. Спочатку висміювали її дикий вигляд.. Але промова припала їм до серця.— В саму точку б’є! (П. Панч); — Що ж, його (чай) з нарзану роблять, чи як? Бачура обернувся, наче його вкололи голкою.. Тепер Ковалів влучив у саму точку, вдарив дошкульно (М. Чабанівський); — Підсусідки, замість бути нашими хлопами й орати нам землю,— працюють на своїх хлопських отаманів. — Правильно, — загули голоси. — Молодець, Кособудський. Влучив у саме око (З. Тулуб). попада́ти / попа́сти про́сто в о́ко. Сиплеться град гуцульських жартів, іноді неотесаних, вузлуватих, але завше влучних, що попадають просто в око (Г. Хоткевич).

во́вчим о́ком, зі сл. диви́тися, слідкува́ти і т. ін. Жадібно, хтиво і т. ін. Тимко слідкував за нею вовчим оком і снував по двору, щоб застукати її де-небудь один на один та хоч обняти по-парубоцькому (Григорій Тютюнник).

води́ти очи́ма. 1. за ким. Пильно стежити, дивлячись на кого-небудь. Святий Миколай все за мною слідком водить очима (І. Нечуй-Левицький); Мотря цілий вечір водить за нею напруженими очима і вичікує слушного моменту, щоб одверто поговорити (Ірина Вільде). 2. Дивлячись, виражати поглядом певний стан чи почуття (перев. здивування, тривоги, неспокою тощо). Якась жінка стояла під розбитим осокором з двома дітками і печально водила очима (Є. Кравченко); І знову продиралися комсомольці крізь нетрі, переходили через струмки, через яри й лісисті яруги. І знову зупинявся Павлусь і безнадійно водив очима: — Заблудилися! (О. Донченко); Цілковита розгубленість і безпорадність опанували кожного з пасажирів. Кожен водив навколо повними тривоги очима, шукаючи якогось порятунку (Г. Коцюба).

в оча́х. 1. чиїх, рідше кого, чого. Як вважає хтось, за чиїм-небудь переконанням, враженням і т. ін. (Мохаммед:) В моїх очах вона ні гарною, ні молодою ніколи не здавалась (Леся Українка); Акції молодого батюшки в очах отця Миколая одразу пішли вгору (М. Стельмах); Особливо дратує декого, що Шевченко в очах українців — пророк (Л. Костенко). 2. з дієсл. На вигляд, помітно і т. ін. Всі кажуть, що хтось в очах поправився за сей тиждень, та хтось навіть сам се почуває,— став сильніший (Леся Українка); — І все мені починає подобатися тут: дівчина, і теща, і скриня, навіть волики в очах здалися більшими (М. Стельмах).

в оча́х жовті́є (жо́вкне, темні́є і т. ін.) / пожовті́ло (пожо́вкло, потемні́ло і т. ін.) кому, у кого і без додатка. Хто-небудь втрачає здатність нормально бачити, комусь стає погано від фізичного болю, втоми, хвилювання і т. ін. Ївга стоїть, як дерев’яна, труситься, в очах жовтіє. Ледве промовила: — Що се ти наробив? (Г. Квітка-Основ’яненко); (Секлета Семенівна:) Ну за що ти мене образив гергепою? За віщо? Ти справді дихати спокійно не даєш! Мені уже жовкне в очах!.. (М. Куліш); В ньому прокинувся голод, дикий, невгамовний, незборливий голод, від якого темніє в очах (П. Загребельний); У мене так мурав’ї (мурашки) й заходили поза спиною від отих Омелькових речей; аж дух у грудях сперло, в очах пожовтіло!.. (Панас Мирний); Світ мені темний зробився: пожовкло, позеленіло в очах (Ганна Барвінок); Замфірові потемніло в очах. Зразу він наче не розчовпав, про що річ, але за мить страшна думка блиснула йому в голові (М. Коцюбинський); — Ну, а коли сказала (дочка) про булочника — залицявся там один хвиндрик до неї — то в мене й у очах позеленіло (Ю. Збанацький).

в оча́х замигті́ли (замиготі́ли) (бі́лі (весе́лі, грайли́ві і т. ін.)) мете́лики у кого і без додатка. Хтось тимчасово втратив здатність звичайного зорового сприйняття через слабкість, сп’яніння, втому тощо. Вихилив повний корячок сирівцю. Огняне питво збудоражило хлопця, дивно заграв світ, пішла обертом земля, в очах замигтіли веселі метелики (К. Гордієнко); В нього почала крутитися голова, а в очах замиготіли білі метелики (М. Чернявський).

в о́чі. 1. У присутності того, про кого йдеться. Прозвали мене Мудрагелем; Павло Мудрагель та й годі! Звичайно, не в очі. Але мені байдуже! (Л. Мартович); // При безпосередньому спілкуванні. — В очі добра — поза очі відьма! (Григорій Тютюнник); В очі вчитель їдкий, мов товчений перець, поваги до сану й на щербатий гріш не покаже, а зате який позаочі! (М. Стельмах). 2. зі сл. говори́ти, сказа́ти і под. Прямо, відверто і т. ін. Я прилюдно і в очі назвав учинки тих добродіїв некультурністю, чим викликав на себе великий гнів (М. Коцюбинський); — Таке безстидство в очі говорить і ні крапельки не соромиться (М. Стельмах); (Назар:) Тільки я нашіптувати не буду, я все в очі скажу (М. Зарудний); В очі жадне (жодне) ані слово не писне, бо боїться (Б. Лепкий). 3. перев. зі сл. не ба́чити. Уживається для підсилення зазначеного слова; зовсім, ніколи. В Одесі думаю ще й нове що-небудь почать... Там уже й Гейне знов буду писать, а то я тут його і в очі не бачу (Леся Українка).

впада́ти (рідше па́дати) / впа́сти в о́ко (в о́чі, у ві́чі). 1. кому. Хто-небудь помічає, бачить, звертає увагу на когось чи на щось. На одному (магазині), крайньому від базару, ще впала Давидові в очі афіша. Сьогодні буде виставлена “Хмара” (А. Головко); Байдуже ніхто не міг пройти повз Оверка, усім пада в око розкішний паруб’яга (К. Гордієнко); // Привертати чию-небудь увагу. Ксеня непомітно забилася в середину колони, — аби змішатися з людьми, не впадати в око вартовим (С. Голованівський); Хоч би дрантя якесь натягла на себе, щоб не впадати відразу в ненажерливі очі тим супостатам (О. Сизоненко). 2. Бачити, помічати що-небудь. Гайдамаки з “маминих синків” товпились біля буфету, шелестячи в руках нерозрізаними аркушами “керенок”, брали, що тільки в око впадало (А. Головко); Я палкий аматор морфології рослин. От і збираю все, що в око впаде (Я. Качура). 3. Бути особливо помітним; помічатися. Взагалі треба сказати, що і в Парижі, і скрізь у Франції впадала в око та дбайливість, із якою ставляться французи до пам’ятників старовини (М. Рильський); Впадають в око дротяні решета на всіх вікнах... (І. Багряний); Підрулив під самісіньки ворота, щоб машина в чужі очі впадала (В. Дрозд); В очі Тараса одразу впала надзвичайна чистота і порядок дбайливо прибраної кімнати (О. Іваненко); // Виділятися серед кого-, чого-небудь. Та й зовнішністю не впадав (Шкурупій) у вічі: невисокий, світло-русявий, спокійний в рухах (Ю. Бедзик); Мідні одвірки падали в око, і міддю бляховані двері рипіли (М. Зеров). 4. кому. Подобатися кому-небудь, привертати до себе увагу. (Захарко:) Тобто тобі ні одна дівчина не впадала в око?! (Василь:) Мені всі дівки однакові! (М. Кропивницький); І сама я безвинно жду неминучої смерті тільки за те, що я впала князеві в очі, припала йому до вподоби (І. Нечуй-Левицький). встря́ти в о́ко. Скоїлось те, що й не раз вже бувало: встряв Херсонес у завидливе око сусідам, не раз звертали непрохані гості до його степів чорноморських (Дніпрова Чайка). ки́датися / ки́нутися в о́чі (у ві́чі, в о́ко). Коли машина проїжджала понад трансформатором, Храпкову кинулось в очі, що хтось лежить у суточках (Іван Ле); Надворі кинулось Зоні у вічі, що мужчини, які правдоподібно покинули залу під час її виступу, тепер знову почали протискуватись досередини (Ірина Вільде); — Наш гетьманич... гм... наш дипломата не відходив від неї (дочки графа). Це помітили всі, та й мені кинулось у вічі (М. Лазорський); Кидалися в око рясні хустки, клинкуваті бороди, пелехаті шапки (К. Гордієнко); — Христе! Прошу і остерігаю тебе: не люби нікого ніколи. Коли тобі хто кинеться в вічі — одвернися та тікай мерщій! (Панас Мирний).

впива́тися / впи́тися (вп’ясти́ся) очи́ма (по́глядом, зо́ром) в кого—що, перев. несхв. Пильно, не відриваючись, дивитися на кого-, що-небудь. Сафрон темними, без блиску, очима впивається в Тимофія і говорить якомога спокійніше і голосно (М. Стельмах); Жалібно-переляканими очима, крадучися, оглядались опришки, впиваючися зором в кожну темнішу від других пляму, в кожну групу дерев (Г. Хоткевич); (Хведоска:) Раз по раз, каже, як тільки він увійде в церкву, то так і ввіп’ється в мене очима (М. Кропивницький); Товариш уп’явся очима в простір (О. Ольжич); Гайдук знову вийшов з-за столу, затис підборіддя Світличної поміж пальцями, впився поглядом у її очі (А. Дімаров).

впина́ти (вп’я́лювати) / вп’ясти́ (вп’я́лити) о́чі в (на) кого—що. Пильно дивитись на кого-, що-небудь. Гальорка вп’яла очі на панів, розглядаючи їх, як цікавий, кольористий крам (С. Васильченко); Промисловець тяжко сперся на стіл, вп’явши очі в кришталеву прозорість вітрини вікна (Д. Бузько); — Я нічого позитивного не кажу, бо не маю довір’я...— До кого, Маню? — спитав я і вп’ялив очі в її лице (О. Кобилянська).

всевидю́ще (всеви́дяче, видю́че і т. ін.) о́ко. 1. чиє. Здатність все помічати, бачити, про все швидко дізнаватися, знати. Всевидюще око двадцятирічного командира слідкувало за всіма розрахунками (М. Стельмах); Всевидяче око його вже проникало в глибину шеренг, когось невтомно шукало (О. Гончар); Тут його (Франка) рятує від смерті один з його товаришів і забирає з собою на село. Але й там видюче око адміністрації постерегло небезпечного злочинця (М. Коцюбинський). 2. уроч., заст. Всевишній. А ти, всевидящеє око! Чи ти дивилося звисока.. 1 2 Та цур їм, тим царям поганим! Нехай верзуться їм кайдани (Т. Шевченко).

в сто оче́й диви́тися за ким. Уважно стежити за ким-небудь, контролюючи дії, вчинки; старанно пильнувати. — За такими треба було в сто очей дивитись .. От і догрались (О. Гончар).

встроми́ти о́чі в зе́млю. Не дивитися прямо на кого-небудь, потупити погляд. Устромила очі в землю і слова не промовить (Сл. Б. Грінченка); Глянув цар на сестер, питає, а вони дрижать, неначе трясця їх трясе, устромили очі в землю і слова не промовлять (О. Стороженко).

встромля́ти (встро́млювати) / встроми́ти о́чі в кого—що, куди. Пильно вдивлятися в кого-, що-небудь. Морда нерішуче спинявся, підходив до Лазаря, встромляв у нього очі і щось хотів казати, ворушив губами, але мовчав (М. Коцюбинський); А сон налягає. Щоб одігнати його, Іван встромлює очі в живий вогонь (М. Коцюбинський); Яків устромив очі не знать куди (Панас Мирний). втира́ти баньки́, зневажл. Молодій вдові стало чогось так страшно, неначе коло неї десь недалечко, десь у гущавині яблунь заворушилась нечиста сила, втирала в неї свої страшні баньки (І. Нечуй-Левицький).

втопи́ти о́чі (зір, по́гляд) у що, рідко в чому. Пильно, уважно і невідривно вдивлятися в щось. “Завжди стане на перепоні отой лукавий сотник”,— злісно подумав пан Левенець і втопив очі в полковника (М. Лазорський); Він вхопив синка, посадив на коліна і пригорнув його свіже личко до свого блідого лиця, а потім втопив свій погляд в блискучих Марусиних очах (І. Нечуй-Левицький); // Бездумно дивитися куди-небудь, на щось, не відводячи погляду. Оленка мовчала, втопивши очі в підлогу (А. Хижняк); Хазрет не відповів. Він щось міркував, втопивши зір в одвірок (Олесь Досвітній).

вту́пити / вту́плювати о́чі (зір, по́гляд) у кого—що. Довго вдивлятися в кого-, що-небудь (перев. бездумно, не сприймаючи баченого). — Олександра була школярка першого року... Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл (Б. Грінченко); Лежав (Бронко) отак, втупивши зір у небо, поскороджене ребристими хмарами, і думав (Ірина Вільде); — Іди,— гримнув Христофор, втупивши в неї злісний погляд (О. Довженко); Він... втуплював очі в глуху стіну сусідського будинку і прислухався до своїх думок (П. Панч.). вту́пити позі́р. Жабі, втупивши позір в електричну лампу, замислилась... (Олесь Досвітній). вту́питися по́глядом на що. — Доки не здаси всіх екзаменів, з двору виводити (мотоцикл) не смій! Це був для хлопця удар. Ні слова після цього не промовив. Ображено прикусивши губу, поглядом на вулицю втупився (О. Гончар).

гля́нути недо́брим о́ком на кого. За народними уявленнями, поглядом пошкодити, спричинити нещастя, принести кому-небудь горе, невдачу тощо; зурочити. — А чого така смутна? А що в тебе на думці? Оце, як води в рот набрала! Може, на тебе хто недобрим оком глянув? (Марко Вовчок).

го́стре о́ко у кого. Хтось добре бачить; спостережливий, кмітливий, пильний і т. ін. Від адмірала заслужив окремої подяки старшина сигнальників Разуєв. Око у хлопця гостре (В. Логвиненко).

го́стрий на о́ко (на о́чі). Cпостережливий, уважний, пильний і т. ін. Гостра на око стара підгледіла, що вночі Зіна не сама прийшла до Луківни,— якийсь військовий приводив (Я. Баш); Гострий на очі наглядач все помічав, усе бачив. Повз його увагу ніщо не могло пройти (З журналу).

гостри́ти о́чі на кого, рідше на що, жарт. 1. Кокетливо поглядати на когось, намагаючись привернути його увагу. — Катря на тебе так очі гострила, що мені тільки у ченці одна дорога (Н. Рибак). 2. Стежити за кимсь, приглядатися до кого-, чого-небудь, прагнучи здійснити щось. І ворог мій на мене очі гострить (Сл. Б. Грінченка).

гра́ти очи́ма до кого і без додатка. Грайливо поглядати на когось, прагнучи звернути на себе увагу, викликати до себе інтерес. Грав (Йон) до неї очима та міцно тримав за руку (М. Коцюбинський); Віталикові, здається, не до сміху, бо Тоня все ще літає у вальсі.., грає очима до партнера, пускає бісики (О. Гончар); Як не грала очима (Настя), а він оминав її хату (Ю. Мушкетик); // Виявляти поглядом веселий, грайливий настрій. — Хай дивиться — не поживиться! — каже Марина, граючи веселими очима (Панас Мирний); Стояла Мотря й, граючи очима, ласкаво всміхалася (В. Винниченко); — Іч, яка ти сьогодні! — Яка? — радіє, грає очима і соромиться дівчина (М. Стельмах). гра́ти свої́ми очи́ма. Особливо часто він підходив до мене й грав своїми .. очима. Ця “гра” робила з нього майже мавпу, але він цього не помічав (М. Хвильовий). виграва́ти очи́ма. — А то що буде? — виграє очима Северин (Григорій Тютюнник). загра́ти очи́ма (очи́цями) для кого і без додатка. Приклавши руку до грудей, зітхнула (Зінька) для Івана і заграла очима для Данила (М. Стельмах); — Кавалер приїхав. — І (секретарка) лукаво заграла очицями (Я. Баш).

губи́ти / згуби́ти з оче́й кого, що. Переставати бачити кого-, що-небудь. — Ти помітив якусь рухливу цятку. Стеж уважніше, не губи її з очей (Ю. Бедзик); Вже ж не міг я згубити її з очей (Леся Українка); Отак і стояв (Юсуп), аж доки й згубив з очей розталу в скелях та чагарниках загадкову і мужню постать (Іван Ле).

двої́ться в оча́х у кого і без додатка. Хто-небудь сприймає навколишнє нечітко, невиразно (перев. від виснаження, хвороби і т. ін.). Степан хотів підвести голову, але вона була важка, не слухалась, в очах двоїлося (В. Кучер); Руки (Гандзині) починали боліти. Від напруги двоїлося в очах (М. Трублаїні).

де́рти о́чі. 1. кому. Неприємно вражати, дратувати кого-небудь своїм виглядом. Максим знав, за кого віддав дочку. Не дуже дерла йому очі вбога Чіпчина хата (Панас Мирний). 2. кому і без додатка. Докоряти кому-небудь чимсь. Дари, та очі не дери (Укр.. присл..). 3. на кого—що. Заздрісно чи з великим зацікавленням дивитися на кого-, що-небудь. — Та годі вам .. на чужих зозуль очі дерти (Панас Мирний).

диви́тися в о́чі (у ві́чі). 1. кому. Зустрічатися, не відчуваючи перед ким-небудь сорому, провини за щось. Тітка може вернутись .. щохвилини. Що тоді буде? Як мені дивитись їй в вічі (І. Нечуй-Левицький); Його (Дороша) охопило почуття палючого сорому, і він довго не міг дивитися в очі людям (Григорій Тютюнник). 2. кому. Запобігати перед ким-небудь, намагатися догодити комусь. Одно другому дивиться у вічі, як би вгодити, як би розвеселити (Г. Квітка-Основ’яненко); (Юда:) Він звик, щоб ми, як песики, лагідно йому дивились в вічі та ловили його слова (Леся Українка). 3. чому. Не відчувати страху перед чим-небудь, не боятися чогось. (Долон:) .. Я люблю дивитись долі в вічі (Леся Українка); Не страх смерті керував у цю ніч фельдшером Щорсом,— прийде час, і він сміливо дивитиметься смерті в очі, він просто зневажатиме її (Ф. Скляр).

диви́тися / гля́нути і́ншими очи́ма на кого—що. Інакше сприймати, оцінювати кого-, що-небудь; по-іншому ставитися до когось, чогось. Грицько тепер зовсім іншими очима дивився на людей: до багачів горнувся, а на голоту дивився згорда (Панас Мирний); Тепер Яків іншими очима дивився на перегнуту постать братової, на її спину, руки, голову і дивовижну косу (М. Стельмах); На хвилину я спробував глянути на нього (капітана) іншими очима: адже він, що не кажи, а врятував-таки батальйон! (Н. Тихий). гля́нути і́ншим о́ком. Те добро, що він людям робив, примусило й людей глянути на його (нього) іншим оком (Б. Грінченко).

диви́тися / гля́нути пра́вді в о́чі (в лице́). Тверезо, об’єктивно оцінювати дійсність, справжній стан речей. Нема чого тішити себе надаремне, він не дитина, може дивитись гіркій правді в вічі (О. Гончар); Зростання тарифів на перевезення вантажів залізницями України є вимушеним заходом .. Треба дивитися правді в лице, що при обороті залізниць 6 млрд. грн. за 1999 рік збитки лише від пасажирських перевезень становили 1,4 млрд. грн. (З газети).

диви́тися ко́со (кри́во, бо́ком) на кого—що і без додатка. Виявляти незадоволення ким-, чим-небудь, недовіру, відразу у ставленні до когось, чогось. Бачу, уже на мене всі косо дивляться: то чого дитина кричить, то нікому пшона стовкти, то печі вимазати… (Панас Мирний); — До багатої не йди, бо на тебе зразу почне дивитися косо (М. Стельмах); Мушу замітити, що більшість духовенства дивилася все криво на всякі бодай трохи ясніші проблиски свобідної думки (І. Франко); — Най би тато не фундулився (не сердився) на Григорія, а то все на нього боком дивився.., а той і розгубився (О. Кобилянська). погляда́ти криви́м о́ком (час від часу). — Думаю я, що не треба заходити (до хати) цілими роями, а по одному, по двоє. Для чого привертати увагу недремного жандармського ока? Та вже й хазяйка моя щось ніби кривим оком поглядає (М. Сиротюк).

диви́тися очи́ма кого, чиїми, на кого—що. Ставитися до кого-, чого-небудь з позицій іншої людини. Я знаю, що то він дивиться моїми очима, що то він ненажерливою пам’яттю письменника всичує в себе всю цю картину смерті на світанні життя… (М. Коцюбинський).

диви́тися (пря́мо (зі спокі́йною со́вістю, сміли́во і т. ін.)) в о́чі кому—чому. Не відчувати своєї провини перед кимсь, не соромитися за свої дії, вчинки. (Мандрика:) Я зразу хотів сказати .. вам, що я дуже радий, що можу чесно дивитися вам в очі (О. Довженко); Кожен повинен працювати так, щоб не було соромно перед самим собою, щоб можна було з спокійною совістю дивитися в очі товаришам (З газети).

диви́тися твере́зими очи́ма (твере́зо) на кого—що. Сприймати, оцінювати кого-, що-небудь об’єктивно, реально. На оточуючий світ варто дивитися тверезими очима (З усн. мови).

для відво́ду оче́й. Щоб відвернути увагу від чого-небудь, лише для створення певного враження; удавано. Записи ці старий робив при великій таємниці, так що домашні не знали, що він там пише, і думали, що старий вдарився в релігію, бо він для відводу очей кидав перед собою старе, в дерев’яних палітурках Євангеліє (Григорій Тютюнник).

досягну́ти (досягти́) о́ком. Побачити. Небо синє, чисте — ні плямочки .. Не продивитись його глибини, не досягнути оком до краю! (Панас Мирний).

закида́ти / заки́нути о́ком на кого. Поглядати, звертати увагу на кого-небудь, залицятися до когось. Лише зараз усвідомив (Філько), що Клара не від сьогодні закидала оком на нього (Ірина Вільде); Хоть (хоч) хто на неї ненароком Закине молодецьким оком, То так її і вподоба (І. Котляревський).

за краси́ві (прекра́сні, прега́рні і т. ін.) о́чі. Заради симпатії, особистої приязні до когось; задарма, ні за що. Є такі добрі люди, що чини за красиві очі роздають,— підморгнув до Чепіги Головатий (С. Добровольський); — Танки теж, знаєш, народне добро і за так не даються, за красиві очі (І. Малишевський).

закри́ти о́чі кому. Перебувати біля вмираючого до останньої його хвилини. Сиротина я безродний, десь загину в чужині. І ніхто очей холодних не закриє там мені (С. Руданський); Он там .. мучилась одинока, як палець, вчителька і, коли б не старі матушки, не було б кому й очі закрити (М. Коцюбинський); (Сотникова:) Я знаю, вона (чорниця Марія) поховала свого чоловіка в Сибіру. (Пан осавула:) Так, панно, пішла за ним і в Сибір, там закрила йому очі (М. Лазорський).

закри́тися (й) плечи́ма й очи́ма від кого—чого і без додатка. Відгородившись, відійшовши від усього навколишнього, не втручатися ні в що, не помічати нікого, нічого. Він мене забуде, насміється з мене ..— Як пійде (піде) з села, так і закриється плечима й очима (Ганна Барвінок); Вона рада була б умерти, закритися од усього й плечима, й очима; та смерть її не приходила (Панас Мирний).

залива́ти / зали́ти о́чі (вульг. слі́пи) (горі́лкою). 1. Дуже напиватися. — Чому ж ти навчиш? Ти б ще дужче залив очі, то більше б побачив,— не витерпіла Пріська, натякаючи на те, що Грицько прийшов випивши (Панас Мирний); — А ви, уряднику,.. очі свої залили горілкою і дивитесь на світ Божий, як індик. Посоромилися б людей (А. Шиян). позалива́ти о́чі (вульг. сліпаки́) (про багатьох або у великій мірі). А горілку пити, гуляти — Махамед усім п’янюгам привід дає. Позаливають очі та шкоду, капості людям роблять... (Панас Мирний); — Та що ти верзеш? — сердито буркнула Килина.— Позаливав сліпаки, верзеш казна-що (Є. Гуцало). 2. перев. кому. Споювати кого-небудь (щоб затуманити свідомість). І наливав (Степан) чарки. Й заливав сліпи й сватам, і молодому князеві, й дружині своїй Софії (В. Міняйло). о́чі горі́лкою позалива́ти (перев. про багатьох). А писарчук та староста крутять так, щоб .. грошей обчеських (громадських) довбнути, а після, як виявиться та не долічаться грошей, то вони своїх сватів та кумів позбирають, .. всім роти позатулюють або просто очі горілкою позаливають (Грицько Григоренко).

зама́зувати / зама́зати о́чі кому. Відвертати, відволікати чию-небудь увагу від чогось, переводити розмову на іншу тему; обманювати когось. (Смик:) А ти, Гнате, не знущайся з темного люду! Кого дуриш? Кому очі замазуєш? (П. Куліш); (Роман:) Скажіть, Бога ради, від чого це, як тільки балачка наша доходе (доходить) до краю, до діла, ви (писар) зразу починаєте замазувати мені очі чорт батька зна чим (М. Кропивницький).

зами́лювати (рідше ми́лити) / зами́лити о́чі кому і без додатка. Обдурювати кого-небудь, хитрувати, приховуючи хиби, недоліки, справжній стан речей. — Ти мені, старій, очі не замилюй,— підвищила раптом голос мадам, аж усі притихли (О. Гончар); — А то так. Бо такі, як наш Ласій, хіба правду скажуть? — Еге, гляди, щоб не сказав. Він тобі так очі замилить, такого наговорить (Ю. Збанацький). зами́лювання оче́й. Що впадало в око на цьому засіданні? По-перше. Ніякого прикрашування дійсності, ніякого замилювання очей (Остап Вишня). ми́лити о́чі. Ніколи не попадав у таке фальшиве положення, де би мусив крутити, вибріхуватись, як то кажуть, милити очі (І. Франко).

заму́лювати / заму́лити о́чі кому. 1. Вводити в оману, дурити кого-небудь. (Варка:) Погнав (чоловік) у ярмарок телицю.., продав за вісімнадцять карбованців і всі гроші пропив... (Харько:) Що ж ти очі людям замулюєш? А очіпка хіба я тобі не купив? (М. Кропивницький). 2. Непокоїти когось, викликати заздрість. — Замулила їм очі та щербата копійка, що лежить в кишені бідного чоловіка... Заздро стало, що в рибалки в кошику тріпається деколи жива осятрина (осетрина) або стерлядь... (Панас Мирний).

за о́чі, перев. зі сл. говори́ти, смія́тися, обзива́ти і т. ін. У відсутність того, про кого йдеться. (Олексій:) У вічі будуть шанувати, а за очі проклинати (Г. Квітка-Основ’яненко); — Чого, брате, іноді не кажеться? Аби за очі, а не в вічі! Кажеться, брат, одно, а робиться друге… (Панас Мирний).

запа́сти в о́ко кому. Дуже сподобатися. (Текля (до Степана):) Знаю я, що й тобі Оксана запала в око, через те ти тепер і заступаєшся за неї (М. Кропивницький); Запала тоді мені в око Настя. Походив я до неї весну й літо, а після Покрови і весілля (М. Олійник).

за плечи́ма та за очи́ма. Далеко позаду. — Тільки що була Вербівка, а тут уже Grünerberg! .. Еге ж, маєте собі так! Вербівка давно зосталася за плечима та за очима (Олена Пчілка).

заплю́щувати (рідше закрива́ти, замика́ти і т. ін.) / заплю́щити (рідше закри́ти, замкну́ти і т. ін.) о́чі. 1. на що. Навмисне не помічати чого-небудь, не звертати уваги на щось. Отож люди жили в основному із власних городів, що зеленіли при кожній хатині, на що герой наш, совіслива людина, поки що заплющував очі (А. Дімаров); Багато на що заплющували очі, і діяв “закон” загальної амністії (З газети); Гадають, певно, що він заплющив очі на те шкідництво або навіть й потурав йому (М. Ю. Тарновський). 2. перев. зі сл. закри́ти, замкну́ти. Умерти. — Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? (Є. Гребінка); — Я все більше та більше ослабаю .. і що з тебе буде, як я замкну очі?.. (О. Кобилянська).

заслі́плювати / засліпи́ти о́чі чиї, кому. Позбавляти кого-небудь здатності чітко мислити, правильно сприймати і оцінювати дійсність. Що затьмарює їм душу, що засліплює очі? Те саме, що й до війни. Якийсь дефект виховання і стилю нашого життя. Холод формалізму (О. Довженко); Але Роман не зрозумів (Петра). Гнів очі хлопця засліпив, гірку, важку образу відчув він. Холод у душі ліг каменем зневіри (П. Дорошко).

затума́нювати / затума́нити го́лову (ро́зум, рідше о́чі) кому і без додатка. 1. Позбавляти кого-небудь ясності мислення, затьмарювати комусь свідомість. Злість усе не минала, затоплювала всі груди, затуманювала голову (В. Кучер); Страх затуманює очі, і горобець лякає заляканого зайця (М. Трублаїні); // Запаморочувати різким, п’янким запахом. У відкрите вікно війнули пахощі прив’ялого листя, дурманом затуманили голову гауптманові (Ю. Бедзик). нена́че затума́нило в голові́ ро́зум, безос. Як Стефан заколотився був їхати світ за очі, то Євстафієві неначе затуманило в голові розум (С. Чорнобривець). затума́нилося в голові́, безос. Затуманилося Остапові в голові. Не миле ніщо йому (К. Гордієнко). 2. Вводити в оману, дурити кого-небудь. І чого йому було з тими бандитами зв’язуватись? Що він, багач, дука? Підбили, голову затуманили чоловікові, пішов і сам не радий, і їй світ зав’язав (І. Цюпа); Намагався бай заплямувати нове будівництво, брехнею затуманити бідноті очі (О. Донченко).

згуби́ти о́чі. 1. Втратити зір, осліпнути. — А може, це я згубив очі на греблі? Нічогісінько не бачу! Їй-богу, нічогісінько!.. — говорив Кайдаш сам до себе (І. Нечуй-Левицький); Мені відчинив сліпий дідок, що колись згубив очі на музичній фабриці (Олесь Досвітній). 2. Дуже засоромитися, зніяковіти. — Як твої справи? — сказав мені Олекса.— Тезиси (тези) готові? Я, згубивши очі, почав нишпорити по кишенях, шукаючи міфічні тезиси (Л. Первомайський).

з дру́гих оче́й, перев. зі сл. дізна́тися, поба́чити і т. ін. Не із власного спостереження, а за чиїмсь свідченням; від людей, через когось. — Поїдьте в Ковалівку і все самі побачите, а не з других очей… (В. Кучер).

з (з-пе́ред) оче́й. 1. зі сл. іти́, гна́ти, проганя́ти і т. ін. Геть, від себе. І між людей Отак подеколи буває: Хоч корисніша річ, а як ціни не знає Їй неук — то й жене з очей! (М. Старицький); Ховрах допитує куму. А та йому: “Наставили мене суддею до курей,.. Ні з кого по цей день не брала я й пір’їнки. А що ж за те кумі твоїй? З очей прогнали!! Боже мій!” (Л. Глібов). 2. перев. зі сл. зника́ти. Перестаючи бути видним; зовсім. Лукія Назарівна сідає з бульдозеристом поруч під тент, і бульдозер одразу ж із скреготом зникає з очей в куряві, в бушовинні розритої траси (О. Гончар).

зи́зим о́ком, зі сл. диви́тися, огляда́ти і т. ін. Виявляючи незадоволення; недоброзичливо, сердито і т. ін. День у день наїздять (паничі) до нас, одно одного попереджаючи та зизим оком накриваючи (Марко Вовчок).

зійти́ (зсли́зну́ти) / схо́дити з оче́й. Перестати з’являтися де-небудь, перед кимсь; зникнути. (Служебка:) Невже ти не подякуєш мені? Невже забудеш? (Лицар:) Ох, забути трудно... Скажу тобі по правді, не забуду і все віддам, аби зійшла з очей (Леся Українка); Вона була рада, що панночка десь зслизла з її очей (І. Нечуй-Левицький).

зір (по́гляд) то́не в чому і без додатка. Відкривається щось безмежне, неосяжне, дуже віддалене. Вільний степ передо мною. Тоне зір — не осягти.. (Б. Грінченко); Над ним (полем) синім шатром розіп’ялось небо — ні плямочки, ні хмарочки, чисте, прозоре — погляд так і тоне... (Панас Мирний). о́чі то́нуть. Там далеко під горами смужкою блищить Дніпро. А за Дніпром очі тонуть в безкраїй далечі, вкритій лісами (І. Нечуй-Левицький).

з (лихо́го) о́ка; з (лихи́х) оче́й, зі сл. тра́питися, ста́тися і т. ін., перев. із запереч. Від погляду недоброзичливої людини; наврочення. Остерігалися, щоб чогось не трапилося коням чи волам “з ока” (М. Стельмах); — Їхали в місто на нараду, можна сказати, справжнім героєм, а повернулись в такому стані. — Чи не з лихого ока? — пробувала жартувати лікарка (І. Цюпа); Явдоха узяла води, .. збризнула його (сотника) тою водою, далі злизала язиком хрест-нахрест через вид, щоб з очей чого не сталось (Г. Квітка-Основ’яненко).

змі́ряти (змі́рити) / змі́рювати (зміря́ти) очи́ма (о́ком, по́глядом) кого, що. Пильно, уважно оглянути кого-, що-небудь. Голубенко постояв трохи, повернувся і зміряв очима безконечну порожню палубу другого та першого класу (Г. Епік); — Жінку маєш? — цікавився старий, змірявши оком Василя, ніби намагаючись сам вгадати.— Парубкую,— відповів Василь неохоче, піднімаючи склянку з вином (М. Томчаній); Становий здивованим поглядом змірив Семена від голови до п’ят, наче не сподівався такої упертості (М. Коцюбинський); — Але ми ще стрінемось, пане сотнику! — не вдячними, а непримиренними очима змірює (Погиба) Підіпригору.— Ще зійдуться наші дороги (М. Стельмах).

зніма́ти / зня́ти полу́ду (бі́льма) з оче́й чиїх, у кого і без додатка. Роз’яснювати кому-небудь справжню сутність чогось, повідомляти правду. А він (Тарас) писав, .. вперто знімав з очей полуду в тих, хто прагнув бачити народ і край свій істинно, а не в тумані казки й замилування його історією (Василь Шевчук); Це вже мені десь так Бог дав, зняти більма з очей, щоб я других, розумніших та сильніших за себе, навів на стежку (М. Коцюбинський).

з пе́рших оче́й. За власними враженнями, спостереженнями. Картини трудових буднів села він малює, так би мовити, з перших очей. В цьому його сила, запорука невичерпаності тих вражень, які ще не раз прислужаться авторові (З газети).

з п’я́них оче́й. У стані сп’яніння; напідпитку, п’яний. Як підпили вже, то той заспівав з п’яних очей, той бідкався (Панас Мирний); З п’яних очей він уявляв себе графом, великим начальником (М. Коцюбинський); З п’яних очей повінчався, а коли оглядівся — поруч сиділа підстаркувата Хмелівна — хазяйська донька (В. Речмедін); — Денисе, ти чув останню новину? — Яку? — Що наш головний отаман утікає до Угорщини? — Та що ти? З п’яних очей? — оторопів Бараболя (М. Стельмах); — З п’яних очей жениха через паркан перекинули. Ледь у кропиві не спікся (А. Крижанівський).

зрива́ти о́чі. 1. собі. Захоплено дивитися на когось, щось. Поїхав і купив три корови. Таких не було на все місто. Як ішли на пашу, люди очі собі зривали, лице викривляло їм із заздрості (А. Крушельницький); // з кого—чого. Постійно дивитися на кого-, що-небудь. З колиски матуся очей не зривала; Колишучи журно, пісеньку співала (П. Грабовський). 2. кому і без додатка. Привертати чиюсь увагу, приваблювати. — Ти,— каже він,— молодичко, зриваєш мені очі, ріжеш моє серце. У чім,— каже,— красна квітко, та личко своє іскупала, що воно мене з розуму ізводить? (Марко Черемшина); Поруч з бананами та ананасами зривали очі різні солодкі принади в барвистих обгортках (С. Майданська).

з со́нних оче́й. Недоспавши, щойно прокинувшись, не розібравшись; спросоння. — Сам Бог нас тішить,— промовили декотрі надуті й легкодухі пани: вони й справді з сонних очей пойняли віри (І. Нечуй-Левицький).

зустріча́тися / зустрі́тися з очи́ма (з по́глядом) чиїми (чиїм). Дивитися один одному в очі, переймати, перехоплювати чий-небудь погляд. Пархоменко звісив голову й зустрівся з колючими очима молодого чоловіка з тонкими губами (П. Панч); Зустрівшись несподівано з настороженим поглядом Федора Івановича, він так знітився, що відразу не догадався і сірник загасити (А. Головко).

і (рідше ані́, на́віть) о́ком не моргну́ти. 1. Відразу зробити щось; не роздумувати, не вагатися. — Ти б допоміг? — Звичайно. І оком не моргнув би (З усн. мови). 2. Не звертати (не звернути) ніякої уваги на що-небудь; не (з)реагувати. Це й був той третій, .. що незадоволено скривився, коли їм не подали пива, в той час як інші й оком не моргнули (Л. Первомайський); Сухі хімічні формули, повз які звичайна людина пройде, навіть оком не моргнувши, у сталеварів викликали бурю найгостріших почуттів (В. Собко). 3. Впевнено вести, повести себе, приховуючи що-небудь. Певне, тільки тепер розшолопав, як по-дурному повівся. Мусив би й оком не моргнути, нічого, ніякої Лізи не знає й не відає (Я. Гримайло); — Так чуєш же, Маринко? Завтра ані оком не моргни, коли знайдуть у Андрія (В. Винниченко); Брехати треба буде для цього,— брехатиме. І оком не моргне (А. Головко); // Не відчувати ніяковості, не бентежитися. А він і оком не моргне, наче йому не первина сусіду з біди рятувати (І. Муратов). 4. Не поворухнутися, завмерти. А хитрая мишва так іноді морочить, Що треба буть мудрованим котом, Щоб висидіть, неначе неживому, І оком не моргнуть (Л. Глібов).

із зав’я́заними очи́ма. 1. Такий, що погано орієнтується в життєвих ситуаціях; неосвічений, необізнаний, недосвідчений і т. ін. Треба було жорстоко відплатити за ті смерті, відплатити тому класу, що виховав мене із зав’язаними очима й зробив мене спільником ганебного діла (О. Слісаренко); (Марко:) Ну, й подумав: куди краще, як не в свої краї, де мене ще, може, знають, та й я буду не з зав’язаними очима (М. Куліш); В Андрія було таке відчуття, немов це говорить з ним не Артем Григорович, а рідний батько, який зичить йому добра і хоче послати його в люди не з зав’язаними очима (О. Гуреїв). 2. зі сл. знайти́, відшука́ти, поба́чити і т. ін. За будь-яких умов, обставин; обов’язково, неодмінно і т. ін. — Земля наша міряна, перемірювати її вдруге нам не треба; межу ми з зав’язаними очима знайдемо (О. Кониський).

(і) куди́ о́чі диви́лися чиї, ірон. Уживається для вираження незадоволення, досади з приводу допущеної помилки; як могло статися. — Покуту несу.. І куди мої очі дивилися на той час, що не бачили, куди рука лізе, а нога ступає? (Григорій Тютюнник).

і на о́чі не пуска́ти / не пусти́ти кого. Не хотіти бачити когось, категорично відмовляючись спілкуватися з ким-небудь. Пішли — коваль, Цигуля, Невкипілий і ще душ кілька. Але князь і на очі до себе не пустив (А. Головко).

і но́са (оче́й) не наверта́ти / не наверну́ти. 1. Не з’являтися десь, не приходити куди-небудь. (Грива:) Сюди ніхто і носа не наверне! Одно — далеко від двора,.. а друге — пустка (І. Карпенко-Карий); — Мотора встановили, а механік і носа не навернув,— бурчав Никанор Павлович (О. Сизоненко). 2. до чого. Не братися за щось, не приступати до якої-небудь роботи. — Зовсім відбилась від рук моя Сова. Певно, вже ви з неї виучите вчительку, бо все читає та й читає. А то раніше до книги й носа, бувало, не навертала (Ю. Збанацький).

(і) о́ком (ву́сом) не моргне́ш. Дуже швидко, миттю. Ніч у Севастополі коротка, пролетить, і оком не моргнеш (В. Кучер); — Я повернусь — оком не моргнеш! (Ю. Шовкопляс); — Попомни (запам’ятай) моє слово — і вусом не моргнеш, як Микита всіх обжене (Ю. Збанацький).

і (о́ком) не мигну́ти. Дивитися на кого-, що-небудь дуже уважно, пильно, не відриваючись. Тесляр на наймичку свою, Неначе на свою дитину, дивиться; і час мине, А він і оком не мигне (Т. Шевченко); Застигла Ганна й не мигне (П. Дорошко).

і о́ком не прогля́нути чого, куди. Дуже густий, темний, високий (про хащі, зарості і т. ін.). А он і гуси: їм колись у нас Жилося нічогенько. В таких пищали комишах Їх виводки, що й оком не проглянуть (М. Рильський).

і о́ком не ски́нути чого, що. Надзвичайно багато чого-небудь; не осягнути. — Поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю, ще й левада така здорова (І. Нечуй-Левицький).

(і) о́чі повила́зять (ви́лізуть) кому і без додатка, зневажл. Хтось помре, загине. Коли по справедливості розберуться — випустять (з тюрми), коли не доберуться до правди — сидітимеш, поки й очі повилазять (Ю. Збанацький); — Добре знаю, що треба жити по правді. Але знаю і друге: роби по правді — очі вилізуть. Того й бредеш поміж двома берегами, рятуючи тіло і топлячи душу (М. Стельмах).

ї́сти (поїда́ти, же́рти, пожира́ти і т. ін.) очи́ма (о́ком). 1. кого. Невідривно, пильно дивитися на кого-небудь, виявляючи при цьому певні почуття (любові, неприязні, ненависті і т. ін.). Парубки мовчки одійшли.., стали один проти одного, схрестили похмурі погляди.— Кажи, що маєш,— Дзвонар їсть очима Щербину і мимоволі стискає кулаки (М. Стельмах); І знайшли царю дівчину з іорданських берегів, Прехорошу, мов картину, Цар її очима їв (С. Чорнобривець); — Уже всі помітили, як заспіваєш, він стає сам не свій. Очима тебе їсть (В. Речмедін); — Стань, Олесю! Вона раптово зупинилася, дивуючись з його забаганки, а він поїдав її очима (М. Ю. Тарновський); — Він мене буде .. брати за руки,— думала Балабушиха, жеручи Гануша очима (І. Нечуй-Левицький). 2. кого—що. Дуже уважно, з великим інтересом, відданістю розглядати кого-, що-небудь, стежити за ким-небудь. Емене так і їла очима провідника. А він, круто упершись рукою в бік, випинав золотом шиті груди (М. Коцюбинський); Урядник порівнявся, придержав коня, пригнувся до людей. — Ви нічого не знаходили сьогодні? — їсть очима і Мар’яна, і Матвія (М. Стельмах); Захекані від бігу, ми спинились поодаль, зачудованими очима буквально їли і небачену машину, і панів (В. Минко); Комісар не зводив з Уляни водяних очей, Грабовський шепотів на вухо йому переклад і так само жер її очима (О. Довженко); Виявилося, що він (фельдфебель) уміє хвацько стукати закаблуками, в одну мить ховати свою люльку в кишеню шинелі, викидати вперед руку, пожирати очима начальство (П. Загребельний).

ки́дати / ки́нути в о́чі (в обли́ччя) кому. Говорити відкрито, відверто, сміливо. Підмайстри виступали один за одним. Одні сміливо кидали майстрам у вічі свої обвинувачення (З. Тулуб).

ки́дати / ки́нути недо́брим о́ком на кого—що. Поглядом виражати осуд кого-небудь за певні вчинки, дії, поведінку і т. ін. Старі й правовірні кидали на неї (молодь) недобрим оком (М. Коцюбинський).

ки́дати / ки́нути о́ком (очи́ма, по́гляд, зір і т. ін.) на кого—що. 1. Час від часу дивитися, поглядати на кого-, що-небудь. Кидав (Вініус) усе оком на господиню (Н. Рибак); Він (Денис) зрідка кидає на маєток пильний погляд, немов сподіваючись побачити там брата (О. Гончар); // перев. док. Швидко, мимохідь оглянути кого-, що-небудь. Він (Дименко) обійшов машину, бігцем кинув оком, чи чогось не пошкодили, і підійшов до Химочки (Г. Епік); — Це ж куди ви? — хтось звернувся й на поклажу кинув зір (С. Олійник). доки́нути очи́ма. До маленьких, низеньких (квіток) Сама нахилюсь, До високих очима докину (Леся Українка). 2. Оглядати, роздивлятися навколо, кругом себе і т. ін. От підійшов (сотник) до ставка, кинув оком сюди-туди та й крикнув грізно: — А що? (Г. Квітка-Основ’яненко); Роман, не гаючись, рішучим стрибком вискочив з окопу, кинув оком туди-сюди й одразу ж наткнувся на свого командира (О. Гончар). 3. на кого. Звертати увагу на кого-небудь, цікавитися кимсь, залицятися до когось. Якось, повернувшись з ярмарку, батько застав у хаті далекого материного родича — Мирона Вихристюка, який нібито колись кидав оком на Ганну (В. Речмедін); Батько і каже мені: — Іване, поїдемо вдвох на храм. Ти ще ж і між людьми не був. Побачиш дядьків... І може, яка дівка на тебе оком кине чи ти на неї (Є. Кравченко); Зо Славком хотіла (Пазя) лиш часом пожартувати, а як довідалася, що й Варвара кинула оком на нього, то була б їй очі видерла, якби так сила (Л. Мартович). 4. тільки док., рідко. Постерегти що-небудь. Просить (Василь) Матвія: — Матвію, ви киньте оком на мою скриньку, доки я вернуся... Бо всякий народ їде (Мирослав Ірчан).

кипля́ть сльо́зи в (на) оча́х перев. чиїх. Хто-небудь готовий заплакати, близький до плачу. Закричала вона, стиснувши руки в кулачки і кусаючи губи. В очах її кипіли сльози (Григорій Тютюнник).

клі́пати (бли́мати) очи́ма. 1. перед ким. Почувати себе ніяково перед ким-небудь, відчувати сором, провину і т. ін. перед кимсь. Мені старому не годиться перед районним секретарем очима кліпати (В. Козаченко); — Та й що ж оце, з-за нього (батька) нам перед людьми очима блимати? (Григорій Тютюнник). попоклі́пати очи́ма (тривалий час). Добре, що я ще грошей од книжника не взяв. Попокліпав би очима, проциндривши чужі гроші (Т. Шевченко). 2. Мовчати, нічого не розуміючи або не знаючи, що відповісти. Зміркувавши, що Юрко тільки кліпає очима, Луць пояснив йому справу (П. Козланюк); — Ну, Левонтію Кириловичу, ти очима не блимай, а пояснюй, як і що (О. Донченко).

ко́взати / ковзну́ти по́глядом (очи́ма) по кому—чому. Дивитися, поглядати на кого-, що-небудь. “Одначе обжився ти тут”,— подумав Микита, ковзаючи поглядом по цілих горах награбованого майна (Григорій Тютюнник); Матрос і капрал ковзнули по ній поглядами і говорили далі (Ю. Смолич); Підвів (завідуючий) голову і наче спросоння ковзнув очима по обличчю прибулого (В. Речмедін).

коло́ти (випіка́ти) о́чі кому. 1. В’їдливо дорікати, докоряти кому-небудь чимсь, кимсь. Хотілося стати, вивернути свої долоні всьому майданові напоказ — гляньте: в мозолях, порепані, чорні, як шкуратки! Наймичку тримає? Ще будуть нею очі йому колоти (О. Гончар); — Чого ж цьому не бути? — розгублено запитав (Дмитро) Мар’яну.— Ти мені не рівня. Я не хочу, щоб тобі мною хтось колов очі (М. Стельмах); Випікають йому очі, що син його ледащо (З усн. мови). 2. Дратувати когось, не давати комусь спокою. Нам тільки сакля очі коле; Чого вона стоїть у вас, Не нами дана (Т. Шевченко); Не доглянута хата коле всім очі, кожне думає: а чому ця господа обдертими стінами чорніє (Є. Гуцало).

коло́ти очи́ма кого, що. Уважно розглядати (перев. підозріло, недоброзичливо і т. ін.). Врешті Лазар з’явився. Його обступили, питали, кололи очима (М. Коцюбинський); На цареві був важкий коштовний одяг; .. його кололи очима явні і приховані змовники (Л. Дмитерко).

кра́єм (крає́чком) о́ка. 1. зі сл. поміча́ти. Між іншим, мимохідь. Ставлячи вечерю на стіл, мати помітила краєм ока, як загорілись у нього очі на гарячу страву (О. Гончар); Краєчком ока помічаю, що в моєї Віти, як і в мене, вже визирнули сивини з волосся (З газети). 2. зі сл. ба́чити, поміча́ти і под. Не повертаючи голови до об’єкта, що знаходиться збоку. Глухенький дивився в поле, проте бачив Марину краєм ока (О. Гончар); Марія шанобливо, але з гідністю здоровкається з Терентієм і краєчком ока помічає, що в другій кімнаті сидить над книгами Яків (М. Стельмах). 3. зі сл. гля́нути, позира́ти і под. Непомітно для інших, крадькома. Німкеня .. краєчком ока глянула в дзеркальце і, не виявляючи ніяких ознак неспокою, повільно потягла до себе дверцята (П. Загребельний); Ольга ніби непритомна, а сама краєчком ока позирає, а серденько трохи з грудей не вискочить (Григорій Тютюнник); // Хоч трохи. От би Крайнюкові чаїні крила хоч на день! Полинув би він у Севастополь краєм ока глянути, що там діється на полях битви (В. Кучер).

креса́ти / кресону́ти очи́ма. Гнівно, сердито дивитися, поглядати. Павло кресонув очима на Чумачиху, стиснув кулаки під столом (В. Кучер); А на сходці в селі Він піднявся, похмурий і грізний. Кресонувши очима, .. хрипло сказав: — Отака моя, хлопці, пісня: Признавайтесь, де хліб (Б. Олійник).

крити́чним о́ком, зі сл. огляда́ти, диви́тися і т. ін. Вимогливо, прискіпливо, дуже уважно (перев. з метою виявити вади, хиби). Інколи він (завідувач кав’ярні) проходив по довжелезній веранді, критичним оком оглядаючи підлогу, стільці й білі скатерки на столах (В. Собко).

круги́ літа́ють (іду́ть) / заліта́ли (пішли́) пе́ред очи́ма (в оча́х) у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває у стані запаморочення від чогось (болю, втоми і т. ін.). Змерз (Іван) одразу, безсило опустив бартку і посунувся далі.. Червоні круги літали перед його очима (М. Коцюбинський); — Чую вже, що й руки мліють, і в очах круги пішли (Г. Хоткевич).

куди́ (рідше де) о́ко (зір) сяга́є (дістає́, сягне́ і т. ін.). На всьому видимому просторі, скрізь, до самого обрію. Широкою панорамою — куди око сягає — сади. Кілька сот гектарів (А. Головко); Оглянувся навколо. В полі, куди й око сягало, лежали глибокі сніги (Ю. Збанацький); Навколо, куди сягає зір,— все степ і степ, рівний, далекий, неосяжний (З газети); // Скільки можна побачити, розгледіти; далеко. І видно: аж-аж-аж ген до того ліска, куди око дістає, дорогою вози потяглися… (Остап Вишня); Перед нею наче сизіла якась далечінь, де око сягає без краю (І. Нечуй-Левицький). як дале́ко о́ко сяга́є. Як далеко око сягало, стрічало найбільше спустошення, а .. нагота вершин будила жаль у серці (О. Кобилянська). куди́ о́ко не сягне́. Десь далі там, куди око звідси не сягне, на всіх напрямах ця суперпробка з кожною хвилиною тільки росте й росте (О. Гончар).

куди́ не кинь / не скинь (не гля́неш, не оки́неш і т. ін.) о́ком. Кругом, скрізь, усюди, де тільки видно. Куди не кинь оком — степ, голий, дзвінкий і вітряний (М. Чабанівський); — Оце й Московщина починається,— сказав хтось.— Оце?! Та й невесела ж яка вона!.. все ліси та бори, куди оком не скинь (Панас Мирний); І куди не глянеш оком, біло все кругом (В. Сосюра); Веселяться гори, аж лунають від співаночок, аж мліються, куди оком не окинеш, маковим цвітом — запасками, фустками (хустками) жінок та дівчат, білими сорочками косарів (Г. Хоткевич).

куди́ о́чі (ба́чать (ди́вляться, спа́ли і т. ін.)), зі сл. іти́, бі́гти, тіка́ти і т. ін. Не вибираючи шляху, в будь-якому напрямку; будь-куди, навмання. Я був за селом, ішов куди очі, як у тумані (Олена Пчілка); Надворі мороз лютів; Хлопчик плентав куди очі, Весь посинів та тремтів (П. Грабовський); Він (Еней), швидко поробивши човни, На синє море попускав, Троянців насаджавши повні, І куди очі почухрав (І. Котляревський); — Я проведу тебе додому,— сказав Микола.— Не хочу додому. Ходімо, куди очі бачать,— відповіла Софійка (В. Москалець); З диким гиком ударився (Марко) тікать, куди бачили очі (С. Васильченко); Він правильно вирішив: треба збирати лахи і тікати, не оглядаючись, куди очі бачать (В. Дрозд); (Килина:) Я крадькома вийшла з кімнати і пішла куди очі дивились… (М. Кропивницький); Іноді після роботи я не йшла додому, я йшла куди очі дивляться. Тоді городяни здивовано оглядали мене (М. Хвильовий); Як побачила вона, що вже на волю пускають,— бігти кинулася, куди очі спали,— насилу її зловили (Марко Вовчок); В важкі хвилини скорбі (скорботи) та недуг Я тихо йшов, куди гляділи очі (А. Кримський); Я, не довго думавши, зараз навтіки, куди очі зирнули, а ноги понесли (Марко Вовчок).

куди́ о́чі поведу́ть (пока́жуть) кого (кому) і без додатка, перев. зі сл. іти́, піти́ і под. У будь-якому напрямі, не вибираючи шляху; навмання, будь-куди. — Іду я собі геть, куди мене очі поведуть (Казки Буковини..); Закликав його (батько) і сказав: — Більше тебе не хочу і видіти (бачити). Йди, куди очі поведуть… І прогнав сина (Три золоті сл.); (Микита:) Ну, Марусе, коли й ти вже не ймеш мені віри, то піду я, куди очі поведуть… (М. Кропивницький); Так попростуйте і ви, куди очі покажуть (М. Зеров).

куди́ (ті́льки (лиш)) (не) гля́не о́ко. Скрізь, усюди. Про великий трагічний відхід наших армій з України буде написано багато томів історичних книг. Як горіло жито, куди око гляне, і толочилося людьми, машинами і мільйонами бездомних коней і корів (О. Довженко); Довелося (опришкам) лежати на чистій полонині, де куди око лиш гляне — все трава, трава, Ні горбочка, ні корчика (Г. Хоткевич); Розбила щука лід у ріках, і крига пливла в море. Все, куди тільки не гляне око, рухалось, пливло, летіло (О. Довженко).

ла́сим о́ком, зі сл. погляда́ти, диви́тися і т. ін. З корисливими намірами, хтиво. Ласим оком поглядав на молоденьких кріпачок (Легенди..); Віддавна вже поглядав на неї (кухарку) ласим оком. Отже, не міг зважитися навіть на ніякий натяк (Л. Мартович).

ли́ти (пролива́ти) / проли́ти сльо́зи. 1. Плакати. — А що ж маю робити? Хіба сяду та буду сльози лити? — сказала байдужим тоном Онися (І. Нечуй-Левицький); Довелось на чужині Тілько (тільки) сльози лити (Т. Шевченко); (Анна:) Якби я кожен раз, відкоша даючи, лила ще сльози, то в мене б очі вилиняли досі! (Леся Українка); Марися сумувала, Мліла, сльози проливала (Л. Первомайський); Скільки сліз пролила (мати) потаємці ночами, коли Вутанька повернулася з Таврії ні дівчиною, ні вдовою (О. Гончар). сльо́зи гра́дом ллють з оче́й. Івась зціпив зуби; сльози з очей градом лили, він мовчав (Панас Мирний); // Бідувати, страждати і т. ін. Сиротою жити — сльози лити (Укр.. присл..). ли́ти слі́зки. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Укр.. присл..). 2. чиї, які. Завдавати комусь страждань, горя. розлива́ти сльо́зи. Один у неволі скніє, а другий п’є, розливає сльози людські (Панас Мирний).

лихе́ (пога́не, зле і т. ін.) о́ко. 1. Той, хто здатний зробити неприємність, вчинити зло; недобра, недоброзичлива людина. Старий зітхнув і тихіше додав: ..— До мене тихцем, щоб лихе око не бачило, приходь (М. Стельмах); Предовга валка клекотливо посувалася в безмовні ліси, геть від людських осель, від лихого ока (П. Загребельний); — Ну, ти цього не кажи. Сміливий (Омелян)! А коли до мене приїжджає, то ніяке погане око не побачить (М. Стельмах); На дерев’яній обшивці (вітряків) іноді викарбовувалися й магічні знаки, які начебто оберігали від “дурного ока” (З журналу). 2. у кого і без додатка. Погляд людини, з яким пов’язують неприємність, нещастя і т. ін. Їх (грона винограду) стережуть від лихого ока та всяких пригод начеплені на кілки овечі, коров’ячі та кінські черепи (М. Коцюбинський); Він на пасіці як у дозорі: здатен-бо ж оберегти бджолу від злого ока (О. Гончар); Старші люди, які вміють “шептати на добро”, замовляють на Кузьму й Дем’яна пристріт — наврочування недобрим оком, заздрістю, надмірним здивуванням тощо (З журналу). лихі́ о́чі. — Не витріщайсь на дитину.. — Хіба в мене такі вже лихі очі? — знічено каже Христолобенко та й відходить од коляски (Є. Гуцало).

лихи́м (злим) о́ком, зі сл. погляда́ти, диви́тися і т. ін. Сердито, з неприязню, зі злістю і т. ін. А тим часом Роман, орючи свою нивку, скоса поглядає на брата лихим оком (М. Коцюбинський); Гості з-поза столиків не вгавають іззиратися лихим оком на мене, винуватця! (Л. Мартович); Гайдук засопів, порипів ліжком, блимнув лихим оком: — Ти що, мо, продавать мене зібрався? (А. Дімаров); Перш ніж на батька оглянутися, хлопчик відчув,— той різонув лихим оком. Крадькома оглянувся... (Г. Колісник); Батько все-таки на його (на нього) злим оком дивиться (Сл. Б. Грінченка).

лі́зти в о́чі. 1. Настирливо поставати в уяві; ввижатися. Тільки що очі заплющу, вареник так, так тобі і лізе в очі, перехрестишся, заплющишся, а він знову (Т. Шевченко); Цілісіньку ніч трясця його била, а кобила усе в вічі лізла (Г. Квітка-Основ’яненко). лі́зти пе́ред о́чі. Полягали старі спати, та не спалося; окраєць хліба з полиці ліз перед очі (М. Коцюбинський). 2. кому, до кого і без додатка, фам. Набридати комусь чим-небудь; приставати, чіплятися. Як сльота у очі лізе (М. Номис); — Варняка, лізе тобі у вічі… Тьфу! так з душі й верне (Панас Мирний); (Данило:) То це я мушу на ґвалт гукати, чи що, щоб тебе здихатись? Чого лізеш в вічі? (М. Кропивницький). лі́зти ме́жи о́чі. — Отак завжди. Вип’є та й лізе межи очі! (Панас Мирний); Без тебе, мовляв, гірко, а тут ще ти межи очі лізеш! (О. Гончар). лі́зти осо́ю в о́чі. — Ну й люди — газети не дадуть почитати. Рік газети не читав — тільки взяв до рук, а вони (сусіди) осою в очі лізуть (Ю. Збанацький); (Пріська:) Не лізьте, бабо, осою в вічі, бо при людях вилаю (М. Кропивницький); // Набридливо вимагати чогось. (Цокуль:) Не піду я (в шинок). Там набереться усякої голоти та й лізуть у вічі, щоб поставив горілки (І. Карпенко-Карий); // також з ким, з чим. Турбувати когось, створювати комусь незручності. (Старшина:) Та що ти мені з Параскою лізеш у вічі? (І. Карпенко-Карий); Щойно людина приїхала до села, незнайома, чужа, а їй відразу ж лізуть у очі з своїми болячками (Ю. Збанацький); Віконниці, бачите, позакривані: ні сонце у вічі не лізе, ні мухи не кусають (О. Стороженко). лі́зти до оче́й. Оце! наче жаба до очей лізе (М. Номис). 3. Привертати до себе увагу, виділятися серед чогось. полі́зти в о́чі. У очі полізло різне зілля: копитник і ракова шийка, материнка і чорнобіл (М. Стельмах). пе́рти в о́чі чим. Хіба .. будинок Плачинди не пре в очі ситим достатком і силою? (М. Стельмах).

лі́зти на о́чі кому і без додатка. Часто з’являтися перед ким-небудь, набридливо перебувати біля когось; бути на видноті. — Обійдеться,— заспокоював її (Ксеню) Гнат.— Головне, не лізти на очі (С. Голованівський).

лови́ти / пійма́ти (спійма́ти, злови́ти і т. ін.) по́гляд (рідше о́чі) чий (чиї), який (які). 1. Дивитися на когось, намагаючись привернути до себе його увагу. Біжить назустріч дівча .. і ловить мій погляд з таким запалом, з таким відданням, на які здатні лиш ті, що стрілись на мить, а розстались навіки (М. Коцюбинський); — Кожна ловила його погляд, намагаючись привернути увагу до себе (О. Гуреїв); Марина Хомівна піймала Тамарин погляд (А. Хижняк); А я піймав Ольошчин погляд і мовчки запитав у нього: невже правда, що вони чекають другої дитини? (Є. Гуцало); Чорні Данилові очі глибоко запали, й важко було спіймати його погляд (А. Хижняк). 2. перев. зі сл. на собі́. Помічати, відчувати, що хтось дивиться на нього, розглядає його. Він часто ловив на собі погляд Марти (В. Собко); Іноді тільки ловив несподівано на собі її очі — глибокі, пильні (С. Васильченко); Кузнецов, спіймавши на собі її погляд, поспішив сказати: — У мене, товариші, є пропозиція зробити перерву (А. Головко); Омелько, зловивши на собі уважний погляд Гуляй-Дня, спитав: ..Скучив, мабуть, небоже Іване (Н. Рибак). лови́ти по́гляди. Люда інколи ловила на собі запитливі погляди Раєнкових знайомих і червоніла (М. Зарудний); Марися раз у раз ловила на собі погляди відвідувачки і сама уважно розглядала її (О. Гончар).

лоскота́ти о́чі чиї, кому, які. Привертати до себе увагу; дивувати або дратувати своїм виглядом. Страшне й прокляте (Чіпчине дворище), стало воно тепер навдивовижу всім людям, лоскотало їх заздрі очі (Панас Мирний).

лу́да (полу́да) розпада́ється / розпаде́ться на оча́х чиїх, яких. Хто-небудь починає розуміти, усвідомлювати щось. Розпадеться луда На очах ваших неситих, Побачите славу, Живу славу дідів своїх І батьків лукавих (Т. Шевченко).

луди́ти о́чі кому, чиї. Дурити, обманювати кого-небудь, приховувати правду від когось. Слухають одного з тих, що цілими десятиріччями .. обдурювали їх, залякували, лудили їхні очі (Остап Вишня).

лу́пати очи́ма на кого—що і без додатка. 1. Кліпаючи, мовчки дивитися, поглядати на кого-, що-небудь, не відповідати. А все не важиться він бабусю налаяти; лупа очима та кашляє, та ходить,— не знає, що вже йому й робити (Марко Вовчок); — А дівчата, якби ви бачили, які тоді були! .. гляне на тебе, то неначе по коліна в землю вгонить; стоїш, як телепень, та тільки очима лупаєш (О. Стороженко); Гидкий отой корчмар усе лупає на неї гострими очима (М. Чабанівський). лу́пати банька́ми, вульг. Мій супутник сидить, тільки баньками лупає (Ю. Збанацький). 2. Виявляти поглядом зацікавленість, дивуватися. Стоїть (зайча) і лупає очима: — Та що ж це сталося вночі! (Н. Забіла); // Передавати поглядом якусь інформацію. — Панич тут ззаду їх лупа на мене очима: нічого, мов, нічого, тільки не признавайся (Панас Мирний). 3. перед ким і без додатка. Переживати почуття неприємності, сорому і т. ін. Батько помовчав трохи, далі промовив: — Ну, що ж, спасибі, сину: дуже приємно було батькові лупати очима (А. Головко); —Перед ким провинився, перед тим й лупай тепер очима (А. Хорунжий); — Чорти б їх побрали,— невідомо кого лаяв Коляда,— а тепер мені лупай очима (М. Зарудний); Нехай розбираються, перевіряють.. Навчився красти, нехай уміє й очима лупати (З газети). 4. Марно витрачати час; сидіти без діла. (Голос:) А ми тим часом що робити маєм? (Голос (іронічно):) Очима лупати! (Леся Українка); — Хоч би зенітку дали,— знову порушив мовчання Таранець.— Сидимо як кроти в норі та очима лупаємо (Д. Ткач); — То що ж нам, братику, сидіти й лупати очима, мов барани? Хай гине все? (Василь Шевчук). 5. Не мати чого їсти; голодувати; бути голодним. Приробили хлібця — їмо, а ні, то очима лупаємо (Укр.. присл..).

лупи́ти (свої́) о́чі, фам. 1. на (рідше в) кого—що і без додатка. Пильно дивитися на кого-, що-небудь, вдивлятися в кого-, що-небудь, розглядати когось, щось. Луплю очі на книжку: ..що воно за книжка! (С. Васильченко); І лупить Чіпка свої очі в темну темноту (Панас Мирний). лупи́ти ба́лухи, вульг. Вона (Варя) аж цвіте, коли на неї хтось з чоловіків балухи лупить (Я. Гримайло). 2. Марно витрачати час; байдикувати. лупи́ти баньки́, вульг. — А ви чого баньки тут лупите? — визвірився на стетерілих хлопців Дришпак (І. Головченко і О. Мусієнко).

лу́пнути очи́ма. 1. куди, на кого—що і без додатка. Глянути, зиркнути на кого-, що-небудь. Лупнеш очима вгору — над тобою, між темним гіллям… висять спілі груші (Сл. Б. Грінченка); Він сів, лупнув очима на світло (Панас Мирний); Левко тільки лупнув очима на Юрка (М. Стельмах). ли́пнути очи́ма, діал. Роман липнув на його (нього) очима і знов втирив (утулив) очі у вікно (І. Нечуй-Левицький). 2. Прокинутися або опритомніти, розтуливши повіки. Лупнув очима (Максим), підвів із постелі голову, прислухається (С. Васильченко); “Матіночко! рідненька… Чи се ж ти?..” Стара лупнула очима, бистро подивилась на Оксану (Г. Квітка-Основ’яненко).

лю́бо о́ком гля́нути, перев. зі словоспол. таки́й, що. Гарний, привабливий. По найновішому її (хату) поставив плану, З мансардою, з балконом на леваду, Зробив таку, що любо оком глянуть: Що від садка, що збоку, що з фасаду (О. Підсуха).

мани́ти (до се́бе) о́чі чиї, кого, чим і без додатка. 1. Приваблювати своїм виглядом, красою, свіжістю і т. ін. Узькі глибокі щілини темніли внизу, вкриті тінню, і манили до себе очі своєю чарівничою свіжиною та прохолодою (І. Нечуй-Левицький). 2. Викликати інтерес; цікавити. А поета манить не лише минуле .. Його очі манить світлий завтрашній день (З журналу).

ма́ти го́стре о́ко (го́стрі о́чі). Бути спостережливим, дуже уважним, пильним і т. ін. Око.. мав (Дмитро) гостре (М. Стельмах); Прикордонник повинен мати гостре око (З газети); Невесело зустрів його Арсенал. Начальник заводу — полковник — має гострі очі. Він пильний, безсердечний (О. Довженко); Максим мав очі дуже гострі, а головне — він мав величезний досвід нічних мандрів, набутий у постійних .. походеньках (І. Багряний).

ма́ти на о́ці ( рідше на оча́х). 1. кого, що. Спостерігати, стежити за ким-, чим-небудь; постійно бачити когось, щось, зважати на когось, що-небудь. (Савич:) Нам би варто на оці мати парубка цього (С. Голованівський); Залиштесь, будь ласка, коло палати.. Я весь час матиму вас на оці (Ю. Шовкопляс); — Домагаймось, щоб на хутір сюди виселитись, до землі ближче. Хоч у землянках жили б, та завжди б її під руками на очах мали (А. Головко). 2. кого, що. Думати про кого-, що-небудь перед висловлюванням. — Про нього, про агронома, про кого ж іще,— тепер уже відкрито сказала, кого мала на оці (Є. Гуцало); Бажавши, щоб поезії Руданського увійшли в друк, я мав на оці інтереси етнографів, фольклористів (А. Кримський). ма́ється на о́ці. Подібних пам’яток немало, а проте бодай згадаймо серед них ще одну. Мається на оці дев’ятикупольний Троїцький собор у м. Новомосковську Дніпропетровської області (З журналу). 3. кого, що. Виявляти інтерес, приглядатися до кого-, чого-небудь. Я його давно маю на оці, най (нехай) і то (те) знає (І. Франко); (Чопорій:) Я завжди вашу Ольгу мав на своїм оці, вона буде добра невістка (М. Кропивницький). є на о́ці. —Вже, певно, є на оці якась чорнявка? (Василь Шевчук). 4. що. Пам’ятати, не забувати, знати. Цю характеристику Шевченкового правопису треба завжди мати на оці кожному, хто хоче досліджувати Шевченкову мову (І. Огієнко). 5. що і без додатка. Надіятися, сподіватися на щось, чекати чого-небудь, враховувати щось і т. ін. — Любка надійде, — я маю на оці й місце лишаю на правому боці (А. Кримський). 6. з інфін. Виявляти намір, збиратися зробити, здійснити щось. Мав на оці побувати в інституті, дізнатися про іспити (Г. Коцюба).

ма́ти о́ко, перев. на що, до чого, рідше на кого. 1. Приглядатися до чого-небудь, зацікавлюватися чимсь. Особливо на дві речі мали вони око (І. Франко). 2. Бути здатним до чого-небудь, уміти робити щось. — Та я що… Я до всякої роботи маю око…— скромно сказав Марко Крутояр (А. Шиян). 3. Наглядати, стежити за ким-небудь, за чиїмись учинками. До міста доніс пан, що має на селі такого чоловіка, що громаду бунтує, та просив, щоби на нього жандарми мали око (Б. Лепкий).

ма́ти пам’ятке́ о́ко. Бути спостережливим, надовго запам’ятовувати побачене. Око .. мав (Дмитро) гостре і пам’ятке. Кине думкою на якийсь шматок землі — і вже він спливає перед ним зі своїми неповторними обрисами (М. Стельмах).

ма́ти пристрі́ляне о́ко. Розбиратися в чомусь, бути досвідченим, обізнаним. Незнайомець розглядає Шаміля. Має, видно, око пристріляне,— такого не обдуриш (О. Гончар).

ма́ти своє́ о́ко, перев. де. Бути обізнаним з чимсь, поінформованим про щось, постійно дістаючи відомості від кого-небудь. Всюди мали (молоді) своє око й критикували, не зважаючи на чини й посади (В. Собко).

мая́чи́ти у ві́чі (пе́ред очи́ма) кому і без додатка. 1. Перебувати на видному місці; бути помітним, привертати увагу. (Одарка:) Чи се ж тобі, дівко, звичайно середу (серед) дня з парубком на вулиці стояти? — маяче (маячить) усім у вічі, як та верства! (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. Поставати в уяві; ввижатися, згадуватися. Хоч би маленький шматочок м’яса! Явдоха відчуває — м’ясо відживило б її. Воно маячить перед очима — рум’яне, піджарене… (О. Донченко).

мета́ти громи́ і (та) бли́скавки на кого—що, проти кого—чого і без додатка. 1. Гнівно, роздратовано говорити, писати про кого-, що-небудь; критикувати, лаяти когось. Преса метала громи і блискавки на “недоварених студентів”, що посміли зняти руку на громадський спокій (П. Колесник); І Панас Максимович знову почав метати громи й блискавки на непокірного сина… (В. Минко); Отець Хрисантій і досі метав громи та блискавки на клятвовідступника Поцілуйка (М. Стельмах). бли́скавки мета́ти. Він блискавки метав, Повчав мене сердито (В. Іванович). мета́ти грім і бли́скавку. Губернатор метав грім і блискавку. Таким Оух ще не знав його (Я. Стецюк); Чи варто було метати грім і блискавку проти… всього вчення про гормони рослин у цілому..? (Вибр. праці М. Г. Холодного). 2. Поглядом виражати гнів, обурення, незадоволення; сердито дивитися. Закидайло войовниче поблискував хворобливими оченятами, метав громи й блискавки (Ю. Збанацький). мета́ти громи́ з оче́й. Чув (Юра) у грудях силу, метав громи з очей, здіймав руки угору і закликав хмару (М. Коцюбинський). мета́ти бли́скавки (з оче́й). Як ворожбит, він блискавки метав І мав суворий аскетичний профіль (Б. Олійник); Хаджі-Бекірове серце спахнуло гнівом праведним, мечучи блискавки з очей, він гримнув на Сентара (М. Коцюбинський).

мета́ти очи́ма (з оче́й) і́скри на кого—що і без додатка. Сердито, зі злістю дивитися.— Мовчите, значить, правду мовлю: негодні ми супроти .. князів Шуйських? — знову запитав Болотніков, уже метаючи очима іскри (Іван Ле). метну́ти лю́ті і́скри з оче́й. Сашко тільки метнув люті іскри з очей (С. Журахович). мета́ти і́скри. Чорноволосий студент з очима і постаттю бунтаря тримав у руці затиснутий камінь і, розмахуючи ним, метав іскри на терасу і своїх супутників (М. Стельмах).

метки́й на о́ко. Такий, що все помічає; спостережливий, зіркий і т. ін. Слідом за вчителем виступав Юзеф П’єнтак — рудуватий селянин середніх років — жвавий, балакучий і меткий на око (С. Журахович).

метну́ти очи́ма (о́ком) на кого—що, куди. Швидко глянути на кого-, що-небудь, кудись. Од несподіванки й крику люди здригнулись в тривозі і метнули очима угору (М. Коцюбинський); Вихор метнув оком на чепурний садок (В. Кучер). метну́ти колю́чі о́чі. Метнув (Левко) на Карпа колючі очі (І. Цюпа); // по чому. Швидко оглянути щось. Він зразу схопився, метнув очима по хаті (Панас Мирний).

милува́ти о́ко (о́чі, зір) чим і без додатка. 1. Викликати відчуття радості, задоволення, захоплення і т. ін. Рухи її легкі і плавні, крізь дитячу незграбність їх вже пробивається та чаруюча грація, яка так і милує око (П. Колесник); Після душного, тісного города найбільш захоплювала ця широта краєвиду; після пороху й диму особливо милували око зелені хліба та шпориш, що поріс край дороги (В. Винниченко); Природа може милувати око, але пам’ятки культури навертають думку до людини, що їх створила (З журналу). 2. Привертати увагу, приваблювати своїм виглядом. Будинки дерев’яні, рублені, з різьбленими наличниками на вікнах. Колись вони, мабуть, милували око, але з роками — постаріли, посіріли, скособочились (П. Панч); Троїце-Сергієва лавра милувала око чистотою й доглянутістю, пишністю архітектури, мальовничістю храмів (З журналу); Віддавали чолом (люди) тим чудовим горам, вкритим лісами, що від дитинства милували їхні очі (В. Гжицький); Прекрасну вазу.. створила художниця Криворукова. Милувала зір м’яка, ніжна гама її барв (І. Волошин); Поле завжди милує зір буйним колосом (З газети).

мі́ряти очи́ма (о́ком, по́глядом) кого, що. 1. Оглядати кого-, що-небудь, вдивляючись або оцінюючи. — Не пізнаєш мене? — міряючи очима, спитався Улас.— Господь тебе знає, хто ти (Панас Мирний); — Але погане ваше діло: не проїдете ярком. Парубок безпорадно міряє очима принадну далечінь, що хвилясто простяглась за гнилою долиною (М. Стельмах); Старі жартують шахтарі, Новеньких оком міряючи: — От ще нам три богатирі! (П. Дорошко); Партизани міряли малого поглядом і співчутливо радили підрости (Ю. Яновський); Маковей міряв поглядом шлях, стиха усміхався йому (О. Гончар). мі́ряти очи́ма з ніг до голови́ кого. Селезньов спідлоба дивився на нього, міряв з ніг до голови очима (Панас Мирний). 2. якими (яким). Дивитися на кого-, що-небудь, виражаючи певні емоції (перев. негативні). Тоді вона (Антоніна) міряла його злими очима.— Осел! Ви нічого не розумієте… (М. Коцюбинський); Сповненим ненависті поглядом міряє (Плачинда) парубка і всю лють свого тіла вштовхує в короткі шипіння: — Вишкребок! Злидень із битого шляху! (М. Стельмах); Мати повертається. Вона міряє доньку довгим, нищівним поглядом (З газети).

мозо́лити о́чі кому. 1. Постійно або часто перебувати десь; набридати кому-небудь своєю присутністю. Навіть і очей вам своєю персоною не буду мозолити! ..Прощавайте, Настасіє Андріївно! (Олена Пчілка); Мозолить там очі усім, набрида (С. Олійник); (Боб ( спалахнув):) Я не мозолитиму вам більше очей, прекрасна леді! (Я. Галан); (Мокрина:) Хтось заколе ворога вилами або пришибне (приб’є) колом. А на тобі все скропиться (позначиться), коли будеш мозолити їм очі в селі (П. Козланюк); // З’являтися де-небудь, зустрічатися з кимсь. Він, як видно, не має наміру мозолити людям очі. Сидить дома (А. Головко); Головне ж, не часто з людьми зустрічався, не мозолив без потреби їм очі (І. Гончаренко). 2. Набридати своїм виглядом, заважати (про речі). Стільці так мозолять йому (діду) очі, що він кричить до Оксани (І. Драч).

(мрі́йна) поволо́ка спа́ла з оче́й. Хто-небудь правильно зрозумів те, що раніше усвідомлювалось по-іншому. Приємне марево раптом розвіялось, мрійна поволока спала з очей — дівоче серце розкрилося іншому,— прийшла твереза думка, хлопець охляв, осунувся (К. Гордієнко).

му́ляти о́чі чиї, кому і без додатка. 1. Перебувати в такому місці, щоб бути видимим; привертати до себе чиюсь увагу (про когось). Якби не муляти людям очей, сів у пшениці, поклавши рушницю напохваті (Є. Гуцало); Аби даром не їсти чужого хліба та не муляти чиїхось очей, Павло зранку брав косу, ішов на далекі мочарі (М. Олійник); // чим. Демонструвати що-небудь перед кимсь. Не будемо їм (людям) очі муляти своїм коханням (Василь Шевчук). 2. Набридати своєю присутністю, заважати (про людей, тварин). Тиша, ніхто не турчить про свої клопоти, ніхто не муляє очей, і Санько подумав, що добре було б вивчитися десь на лісника та в лісі й жити (Григір Тютюнник); До вечора він то так, то сяк опинявся біля дівчини, але, видно, не муляв їй очі (М. Стельмах); Грицька марно було переконувати, і Василь відходив, кидаючи роздратовано: “Хоч очей не муляй…” (Я. Стецюк); // Викликати незадоволення, дратувати і т. ін. — Корову я заберу, якщо вона так уже вам очі муляє (С. Добровольський); — Поки ми в Польщі жили, тен (цей) панський звичай нам очі не муляв (З. Тулуб). наму́ляти о́чі. — Ой, шануйся, Левку, бо дуже вже і пан, і полісовщики в’їлися на тебе, намуляв їм очі (М. Стельмах). 3. перев. без додатка. Бути на видному місці; виднітися (про що-небудь). Їдем, їдем, а він усе є. Відсунути б його (собор) куди-небудь з горизонту, щоб очі не муляв… (О. Гончар); // Бути особливо помітним; недоречно виділятися серед чогось (про речі, предмети). Серед усіх будівель один він (сарай) стояв на замку й муляв очі (А. Головко); То місячне сяйво одягає його (село) у святешний одяг, кудись ховає все убожество, лахміття, що муляє очі вдень (М. Стельмах). му́ляти о́ко. А там, де має бути шкільний сад, ще муляють око купи битої цегли, піску, трісок та різного сміття (Ю. Збанацький); На фасадах нових споруд не повинні з’являтися малохудожні твори: кераміка — матеріал довговічний, і кожна помилка мулятиме око впродовж багатьох років (З журналу). 4. Бути предметом чиїх-небудь зазіхань, заздрощів. Земля, що її з давніх-давен запосів український народ, була надзвичайно родючою, ..вона завше муляла очі ворогам нашим і вабила їх до себе (З журналу).

нави́снути / нависа́ти на о́чі кому. Привернути чию-небудь увагу, зацікавити когось. (Горпина:) Як ти почнеш балакати про те, як ти мене любиш, то мені здається, що тобі нависло на очі моє хазяйство та худоба… (М. Кропивницький); // Зустрітися, сподобатися кому-небудь. (Виборний:) Так чом же ви не одружитеся? .. Чи ще, може, сужена на очі не нависла? (І. Котляревський); — Це вже хтось тобі навис на очі. Щось таке та є! — обізвався Роман.— Ніхто мені не навис на очі. Я тебе полюбила і більше нікого в світі не буду любити (І. Нечуй-Левицький).

на вла́сні (свої́) о́чі, зі сл. ба́чити, поба́чити і под. Безпосередньо, особисто, в дійсності; сам. — Хіба ти з нами не був? — Я? Борони Боже! Я сидів вдома.— От так. Я ж тебе бачив на власні очі (М. Коцюбинський); Із морських тварин, що я їх бачив на власні очі, зазначу таких-о: дельфін, султанка, камбала (Остап Вишня); — Я на свої очі бачила, як воно (полоз) плазувало в бур’яні (І. Нечуй-Левицький); Не впевнюсь, поки не побачу дива на свої очі (П. Куліш).

наво́дити / навести́ о́чі (о́ко, о́ком) на кого—що і без додатка. Пильно дивитися, поглядати на кого-, що-небудь. Тимко щільніше тулиться до стіни і наводить очі на двері (Григорій Тютюнник); Стрибає, наче дурне теля, і скоса наводить червоне око (М. Коцюбинський); Як тільки оком наведу, То і вгадаю, де співака (П. Грабовський).

наво́дити / навести́ полу́ду (більмо́) на о́чі кому і без додатка. Заважати правильному розумінню, сприйманню чого-небудь. Щось страшне стуманило мій розум, навело полуду на очі (І. Нечуй-Левицький); // Затуманювати чиюсь свідомість. (Річард:) Нехай не вабить грішная краса твоїх очей. Ох, Джонатане! І хто більмо тобі навів на очі? (Леся Українка).

накида́ти / наки́нути о́ком. 1. на кого—що. Уважно дивитися, поглядати на кого-, що-небудь або приглядатися до когось, чогось. Софія накидала оком на кожну пані.— Ото вирядилась! Видно, що слаба! А ся!.. І чого таким їздити на води? (Леся Українка); Лише скоса ще раз накинув (водій) оком на гестапівця, розквашеного на сидінні в солодкій дрімоті (Іван Ле); Згаяв майор Яцуба тут часу чимало. Однак за роботою не забував раз у раз накинути оком і на дочку (О. Гончар). 2. на кого—що. Звертати увагу на кого-, що-небудь з певною метою, розраховуючи на когось, щось. Вона давненько накидала на Ярину оком (М. Стельмах); Від революції, звичайно, і він почав накидати оком на поміщицькі розлогі ґрунти (Ю. Смолич); — Коли б ти знав, як тяжко було мені його дістати. Два місяці морозива не їла — гроші приберігала. Я на цього ножа давно вже оком накидала. Дивися, який він гарний, як лялечка (М. Понеділок). 3. на кого, рідко кого. Цікавитись кимсь, подобатися кому-небудь, залицятися до когось. Коли помітиш, що парубок оком на тебе накидає, не липни до його (нього) зразу (С. Васильченко); — ..Та ясно,— сміялася Настя,— ти більше оком накидаєш на інших дівчаток — трохи більшеньких (О. Бердник); — Та він тебе, раз уже оком накинув, під землею знайде (А. Головко); Ішла дівка понад током, Накинула хлопця оком. Там-то хлопець, там-то гарний, Іще, к тому, кучерявий (Укр.. пісні).

намозо́лити (наму́лити, наму́ляти) о́чі кому і без додатка. Набриднути своєю присутністю, виглядом або неодноразовим нагадуванням про що-небудь. (Горніг:) Нехай би вони до мене прийшли, ті панки з уряду, коли вони не вірять, що тут голод. Я б їм дещицю показав. Я б їм очі намозолив отими всіма голодними пустками (Леся Українка); Дурно Маланка збирала насіння, дурно плекала надії. Вузлики з зерном так довго висіли під образами в хаті, аж намулили очі. Нарешті зняла та винесла в хижу (М. Коцюбинський); // Привертати до себе увагу, нагадувати про щось. Дмитро входить засніжений, з недобрим поглядом, міцно стуленими вустами.— Знову хутір очі намуляв, нагадав усю кривду! — зітхає (мати) (М. Стельмах). намозо́лювати о́чі, із запереч. Не слід намозолювати очей людям (М. Руденко).

на о́ко. 1. перев. зі сл. визнача́ти, прикида́ти, рахува́ти і т. ін. Без точного підрахунку, обчислення, вимірювання і т. ін.; приблизно. Старший лейтенант заборонив і собі, і своїм підлеглим визначати дистанції на око (О. Гончар); — Можна не раз і при тім ошукатися: торгуєш на око, худобина показна, а прийде до ваги, а вона легка (І. Франко); Чепіга прикинув на око яничарську орду, що вийшла з фортеці, і прийшов до висновку, що в її лавах не менше двох тисяч бійців (С. Добровольський); Визначив на око, скільки могло бути там води. Три-чотири відра, не більше (В. Поліщук); — Тепер ти поки останній ківш набереш, з першого вже аналіз маєш, а тоді все на око, на око (О. Гончар); Агрохімія не терпить мірки “на око”, “приблизно”. Це досить складна наука. Вона дає користь лише тому, хто оволодіє нею (З газети). 2. Не пов’язаний з точними розрахунками; не такий як треба. Були зібрані і узагальнені куховарські рецептури в єдині “Збірники розкладок”, вони давали можливість перейти від роботи на око до точного дозування продуктів (Технол. пригот. їжі). 3. За зовнішнім виглядом. Добре, просто “на око” вміють вибирати спілі кавуни і тато Терешка, і дядько Оврам Остапенко (Т. Масенко); Одяг на них (дітях) незугарний, мішкуватий — .. на око, з дорослих (В. Яворівський); Отак і йшло життя — в тоненькій якійсь гармонії... Все було, мов порцеляна, доокола: на око приємне, а опертися не вільно (Г. Хоткевич); Ватяний килим (хмари), горбистий і м’який на око, здавався безкінечним, як сніжна пустеля (Ю. Бедзик); Неможливо на око визначити вік цієї приємної літньої людини (О. Бердник).

на оча́х. 1. перев. зі сл. бу́ти, у кого, кого і без додатка. Відкритий, доступний для огляду, спостереження, контролю і т. ін.; видний, видно комусь. Він жив подвійним життям. Одне було у всіх на очах. Але було у нього ще інше, таємне й глибоке життя (З. Тулуб); При такому освітленні кожен був на очах, і це мимоволі змушувало триматися гідно й поважно (В. Кучер); Шукаю очима якнайвигіднішого місця, звідки б усіх можна було спостерігати, а самому не бути на очах інших (П. Колесник); І я, і моя невелика праця перед вами. Усе на очах! (М. Стельмах). 2. з дієсл. Дуже швидко, помітно і т. ін. Ряба корова на очах худла і все менше та менше давала подою (надою) (М. Коцюбинський); Рішучість, відвага та все інше тікали й зникали просто на очах (Ю. Смолич); І відновлюєш села, будуєш міста, І столиця твоя на очах вироста (М. Рильський); Усе росло та доспівало на очах! (Б. Лепкий); Мати натішитись не могла: на очах оживає син! (О. Гончар); // Відразу. Очі заблищали гарячково — як стій та бач, на очах захворів чоловік! (Ю. Збанацький); Не дочекавшись від нас жодного слова у відповідь, (юнак) раптом на очах змінився — посмутнів (В. Козаченко). 3. перев. у кого, кого, чиїх. У чиїйсь присутності, при комусь. — Він зріс на наших очах; ми його добре знаємо (І. Нечуй-Левицький); Він відчув: ось-ось засне посеред дороги на очах у молочарниць (І. Головченко і О. Мусієнко); Поцілував у щоку. Вона злякалася, тому що це робилося на очах усіх парубків і дівчат (Григорій Тютюнник); Кульжан вже лежала осторонь, а Жайсек робив їй штучне дихання, так, як на його очах колись робили його яїцькі козаки утопленому (З. Тулуб); Потонули партизани на очах, .. а її схопили поліцаї-хижаки (О. Довженко). 4. чиїх, кого. За життя, за час діяльності кого-небудь. Але з часом, на очах Франка, відбувається важкий соціальний процес. Процес росту капіталізму (В. Речмедін); На очах поета відбулися великі події (А. Хорунжий).

на пе́рше о́ко. При поверховому ознайомленні з ким-, чим-небудь; спочатку. На колгоспному подвір’ї, попри надто ранній час, селянського люду було стільки, що зборище це на перше око можна було взяти за звичайний сільський ярмарок (Г. Епік).

на по́вні о́чі чого. Дуже багато, вдосталь (чого-небудь цікавого, дивовижного і т. ін.). І саме близько Чумакового хутора під старими вербами, на шляху біля .. колодязя, привал бувало роблять. Отут уже хлопцям дива на повні очі (А. Головко).

на сві́же о́ко, зі сл. помі́тити, поба́чити і т. ін. Не бачивши кого-, чого-небудь ніколи або тривалий час. Коли Павло Заброда приїхав весною прощатися з Сухою Калиною (селом), то й не впізнав її, так вона змінилася.. Павло на свіже око одразу те все помітив (В. Кучер).

на чоти́ри о́ка, зі сл. говори́ти, сказа́ти, опини́тися і т. ін. Удвох з ким-небудь, наодинці з кимсь; віч-на-віч. — Чую, мої хлопці за дверима шепочуться. “Ану, думаю, відсунусь у тінь, цікаво, про віщо брати між собою на чотири ока говорять?” (І. Муратов). у чоти́ри о́чі, діал. — Один способець я знаю,— мовив Каркайло,— але сей можу сказати тільки тобі самому в чотири очі (І. Франко); Славко мусив довго бити ногами, заки спинився з Потурайчином у чотири очі (Л. Мартович); — Я би хотів так, в чотири очі поговорити,— зам’явся Порадюк (І. Чендей).

на чоти́ри о́ка. Удвох, без сторонніх. Чую, мої хлопці за дверима шепочуться… Ану, думаю, відсунусь у тінь, цікаво, про віщо брати між собою на чотири ока говорять? (І. Муратов).

невесе́лим (сумови́тим, сумни́м і т. ін.) о́ком, зі сл. диви́тися, погляда́ти і т. ін. Безрадісно, з сумом, журячись і т. ін. Невеселим оком дивилася й її стара мати на ту оселю, на лихий той захист… (Панас Мирний); До Христини підійшов лелека — тихо, нечутно потерся головою об її коліно, поглянув сумовитим оком знизу вгору (О. Бердник).

не ви́дне о́ко кому і без додатка. Не годиться, не можна. Казав же мені отой солдат з трудармії, що обмотки подарував: “Ти, синок, за фронтом іди…” Правильно казав! Так що вертати назад мені не видне око (Григір Тютюнник); Пробували обійняти її за плечі, а то й за стан, знаючи, що Палажечка нічия й тому гоноритися їй не видне око (Григір Тютюнник).

не відрива́ти (не відво́дити) / не відірва́ти (не відвести́) оче́й (по́гляду) від кого—чого. Весь час, уважно, пильно дивитися на кого-, що-небудь, стежити за кимсь або чимсь. Він не відривав очей од лічильника (таксі).. Його зацікавила сама механіка (Ю. Збанацький); Під стіною, біля включателя стояв вже пикатий чоловік у чорному халаті і не відводив очей з того, що держав у руках годинника (Мирослав Ірчан); // Милуватися ким-, чим-небудь, дивлячись на когось, щось. Стоїть він у садочку з своєю милою й очей не відірве від її хорошого личенька (М. Старицький); Коли стемніло, на галявину прийшла Лукія. І доки дівчина розмовляла з Герасимом, Ярема не міг відірвати від неї очей (П. Кочура). не зру́шити оче́й з кого. З вас у думці очей я не зрушу: Краса ваша — се ті ідеали, Що на час озаряють нам душу... (П. Грабовський); З тебе, красо, очей не зрушу... (М. Старицький).

не відрива́ючи (не відво́дячи) оче́й (по́гляду), зі сл. диви́тися, сте́жити і под. Уважно, пильно, весь час. Марися Павлівна, не відводячи погляду, стежила за молодою матір’ю, знаходячи в ній схожість із сином (О. Гончар).

не ві́рити / не пові́рити (свої́м (вла́сним)) оча́м. Бути надзвичайно здивованим, враженим, побачивши що-небудь. Яким озирнувсь і не хотів вірити своїм очам. Перед ним стояли його коні, а на санях сидів Петро, наймит його брата (М. Коцюбинський); Ніколи ще так бурхливо не вривалася в її душу довгождана радість.— Блискавка... Блискавка! — вимовляє вона, не вірячи своїм очам (А. Шиян); — За звичкою підійшов до верб, що похилили своє віття аж до води,.. глянув на тиху заводь. І очам своїм не повірив — по воді голічерева пливла якась волохата тварина, схожа на копичку (А. Камінчук); — Стоп! Данько спочатку не повірив власним очам... Виграв!!! (О. Гончар).

не всти́гнути (не вспі́ти) (і) о́ком моргну́ти (змигну́ти), перев. зі сл. як. Не змогти усвідомити, збагнути що-небудь через надзвичайно швидке, блискавичне здійснення його. Не встиг Василь і оком моргнуть, як Марусю одірвало від нього й понесло, мов хвилею, убік (Г. Хоткевич); Як побачив (Василь) свою Галю неживу, підняв косу та черк себе! Ніхто не вспів і оком змигнути... Тут коло неї і впав (Марко Вовчок); // Миттю, дуже швидко. — Тепер друге питання: буряк. Та не так він, як довгоносик. Не встигнеш оком моргнути, як його стільки нашелевкається, що “рятуйте” кричатимеш (Григорій Тютюнник); Як ухопить (Чіпка) горобеня, як крутне за головку... Не вспів оком моргнути, в одній руці зостався тулубець, а в другій головка (Панас Мирний). (і) о́ком не змигну́ти. Всі на його місці давно б завербували його і оком не змигнули (І. Багряний); Не змигнеш оком, як знову в поле (З газети).

недре́мне о́ко чиє. Постійний нагляд, спостереження з боку кого-небудь. Значні заслуги також має Грабовський як перекладач, публіцист, літературний критик. Цей різноманітний і значний доробок поета з’явився за якихось півтора десятка років — на степах, під недремним оком тюремного наглядача (З журналу); Для них обох, засланців, які постійно перебували під недремним оком жандармських лакиз, було небезпечно (З газети); // Той, хто вірно служить комусь, надто пильний; наглядач. — Думаю я, що не треба заходити (до хати) цілими роями, а по одному, по двоє. Для чого привертати увагу недремного жандармського ока? (М. Сиротюк); А-а, вартових міняють! Жандармам теж не спиться. Недремне око його величності государя!.. (Василь Шевчук).

не змика́ти (не стуля́ти) / не зімкну́ти (не стули́ти) оче́й (пові́к). Зовсім не спати. Цієї ночі він не змикав повік і до самісінького ранку писав (Н. Рибак); Гафія до других півнів не зімкнула очей (В. Бабляк); В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей (Леся Українка).

не зна́ти, куди́ діва́ти / поді́ти (ді́ти) о́чі (від со́рому). Дуже соромитися, перебувати в незручному становищі перед ким-небудь у зв’язку з провиною, осудом і т. ін. Жартам і сміху не було кінця. Центром їх, розуміється, була Маруся; вона, бідна, буквально не знала, куди очі дівати (Г. Хоткевич); Він і не знав, куди йому очі діти: заморгав, поблід та швидше меж (між) народ... (Г. Квітка-Основ’яненко).

не могти́ відірва́ти оче́й від кого—чого. Пильно, з інтересом дивитися на кого-, що-небудь; милуватися кимсь, чимсь. І доки дівчина розмовляла з Герасимом, Ярема не міг відірвати від неї очей (П. Кочура); Не могла (Варвара) одірвати очей від гамірливої вулиці (В. Кучер).

не моргну́вши (рідше не зморгну́вши) (о́ком (брово́ю)), з дієсл. 1. Дуже швидко, відразу, не вагаючись, не задумуючись і т. ін. — Чого це тебе так радує? — підозріло спитала Антоніна Павлівна.— Бо буде весело,— не моргнувши оком, відповів Володимир (В. Собко); — Брехні повірила! — не моргнувши оком, заперечив, щоправда не дуже упевнено, Грицько (А. Головко). 2. Не бентежачись, не ніяковіючи, не соромлячись; упевнено. — Та мені це все легше було зробити, ніж зайця на ходу підкувати,— не моргнувши оком, продовжував Харитон Макарович (Ю. Мокрієв); А він (Хома Хаєцький), бровою не зморгнувши, поважно обходив шеренгу і, нівроку його, знав, з чого почати (О. Гончар); // Без почуття страху; спокійно, рішуче і т. ін. Дай же, Боже, так спокійно І мені в труну зійти… Знавши втіхи, знавши втрати,— Горе й радість заодно,— Не моргнувши споглядати На могильне полотно (П. Грабовський); — Прибити, чи що хочеш? — не рухаючись з місця, не зморгнувши оком, питала вона (Переклад С. Ковганюка та ін.).

неозбро́єним о́ком, зі сл. ви́дно, мо́жна поба́чити і т. ін. Легко, просто, відразу і т. ін. Навіть неозброєним оком видно все безглуздя 99 відсотків “справ” цих усіх “ворогів народу” (І. Багряний); Вже неозброєним оком можна було розрізнити людей у шлюпці (М. Трублаїні); Як існує, безперечно, якесь біополе особистості, так існує й аура цілої нації, хоч неозброєним оком її й не видно (Л. Костенко); Інтереси Заходу видно неозброєним оком: країну хочуть бачити скоріш сировинним придатком (З газети).

не потика́тися на о́чі кому. Уникати зустрічі, не зустрічатися з кимсь, не з’являтися до когось, де-небудь. Я цілісінький день не їла і нікому на очі не потикалась (Ганна Барвінок); Може, вона ще стільки ж не потикалася їй на очі, коли б не трапилась щаслива нагода (Л. Юхвід); поткну́тися на о́чі. Поткнешся панові на очі: — Хто сіноків ізгарцював? (І. Манжура).

неси́тим о́ком, зі сл. загляда́ти, диви́тися і т. ін. Жадібно, заздрісно, невдоволено і т. ін. Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа (світу) зазирає (Т. Шевченко); Григорій Сковорода співав про те саме, про що писав свої філософські твори. Пізнавай себе, не дивися неситим оком на край світу і на свого сусіда (З журналу).

не склепля́ти / не склепи́ти оче́й (о́чі). Не спати, не могти заснути. Дрімала лише куховарка, а Докія й очей не склепляла (В. Кучер); Розтривожений, він до самого ранку не склепив очей (П. Панч); Знає напевне він, що до самого ранку не склепить очі в тривозі (А. Головко).

не смі́ти (не могти́) диви́тися в о́чі кому. Відчувати перед кимсь велику гризоту, сором за яку-небудь провину. Перед панами мала (Зоня) упокорений вид, а тітці своїй не сміла в очі дивитись (Леся Українка); Його (Дороша) охопило почуття палючого сорому, і він довго не міг дивитися в очі людям (Григорій Тютюнник).

не спуска́ти / не спусти́ти о́ка (оче́й) з кого—чого. 1. Постійно пильно дивитися на кого-, що-небудь. Маруся їхала конем. Була змучена і фізично, і морально. Опришок не спускав з неї ока (Г. Хоткевич). 2. Милуватися ким-, чим-небудь, задивлятися на когось. За що вони (люди) тепер мене В палатах вітають, Царівною називають, Очей не спускають З мого цвіту? (Т. Шевченко); Маковей, сам того не помічаючи, весь час не спускав очей з Ясногорської (О. Гончар). оче́й не спусти́ти. Очей з неї (Галі) не спустить (офіцер), і що розказував Олексієві, забуде, замовчить; а коли Олексій що розказує, то він і не чує нічого (Г. Квітка-Основ’яненко). 3. Постійно наглядати, стежити, спостерігати за ким-, чим-небудь. Боячись, як би під впливом лихих чуток і розмов покоївка чогось не накоїла, Уляна Григорівна наказала Христині не спускати ока з Наталки (С. Добровольский); Я ступаю крок убік, але не спускаю ока з мого переслідувача: він такий самий крок — до останнього вагона (Р. Іваничук); — Бачу, не спускає з тебе очей,— вела своє мати,— за кожним ступнем стежить. Мабуть, цариця наказала так робити, ніби не радник, а, прости Боже, зрадник,.. недобра то людина, чує моє сердце (М. Лазорський); — З кузні треба не спускати очей, щоб наші плуги не останніми плентались у зведеннях (М. Стельмах). не спуска́ти з оче́й кого, рідше що. Немає Мотрі спокою й у церкві: і там її не спускають з очей (Панас Мирний); — Додому втрапиш відтіль, Олексієчку? — зітхнула мати.— Втраплю, мамо.— Чому не втрапити, втрапить,— прогув, як джміль, присадкуватий орач у доброму кожусі ..— Треба брати все по сонцю, а вночі не спускати з очей Чумацького Воза, тільки забирати все ліворуч (М. Лазорський). 4. Приділяти постійну увагу чому-небудь. Знаменно, що на всіх етапах свого творчого розвитку Рильський не спускав з ока питань краси і з неабиякою мужністю захищав свої погляди (С. Крижанівський).

не схо́дити з-пе́ред оче́й кому і без додатка. Постійно з’являтися в чиїйсь уяві, поставати в пам’яті. — Думаю, а вона мені, оця Ольга, з-перед очей не сходить (Ганна Барвінок); Не сходили з-перед очей (Данила) картини знущання зі старого гуцула, з його жінки (В. Гжицький).

неха́й (хай) повила́зять о́чі кому, лайл., перев. жарт. Уживається для висловлення незадоволення ким-небудь, недоброго побажання комусь. Нехай вашим ворогам очі повилазять, а наші рачки лазять (Укр.. присл..). нех повила́зять о́чі, діал. І Дмитро чує, як старий з серцем шепоче: — Сіль та печина з поганими очима. Хто уроче — нех йому повилазять очі (М. Стельмах).

низа́ти очи́ма. 1. кого. Пильно, уважно обдивлятися кого-небудь. Дівчата принишкли і тремтіли. А хлопці оступили Гаврила й низали його очима (І. Микитенко). 2. що. Читати. Сидить (Андрій Маркович) над книжкою, як муровина, непорушний, мовчки ниже рядки очима (С. Васильченко).

(ні́би) лови́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) кого, що. Пильно дивитися на кого-, що-небудь. Роман зістався (зостався) далеко позаду і тільки.. ніби ловив очима кінці червоних стрічок на Соломіїних плечах (І. Нечуй-Левицький).

ні́де розгуля́тися о́ку. Де-небудь немає можливості подивитися вдалину (про обмежений якимись перешкодами простір). На вулиці ніде було розгулятися оку. Погляд упирався в протилежні будинки, такі самі, як і той, що в ньому мешкав Кукулик (П. Загребельний).

ні з плече́й, ні з оче́й. Зовні непривабливий, непоказний (про людину). Хоч хлопець і був ні з плечей, ні з очей, але всі його любили за лагідну вдачу (З усн. мови).

ні пе́ред очи́ма, ні за плечи́ма, зі сл. нема́, не було́ і т. ін. Ні в якому місці; ніде. — Своя земля, наче дитина, здається найкращою, .. як не було поля ні перед очима, ні за плечима, не було з чого й радості взятися (М. Стельмах).

ні́чим (нема́ чим) о́ка запороши́ти. Немає чого їсти. — Обріс ними (боргами), ну як ото, повірите, синій камінь мохом .. Як не роблю гірко, а зимою, дивись, ізнов нічим ока запорошити. Ні в мішку, ні в горшку (М. Олійник).

нови́ми (і́ншими) очи́ма, зі сл. диви́тися, чита́ти і т. ін. Не так, як раніше; по-іншому. Брів (Кирило) серед жита і дивився новими очима.., як скипало молоде жито синім шумовинням колосся, як било хвилями у чорний ліс (М. Коцюбинський); Тичину щоразу читаєш новими очима, і в цьому, власне, один із секретів довговічності усіх справді мистецьких творів (З журналу); Грицько тепер зовсім іншими очима дивився на людей: до багачів горнувся (Панас Мирний). і́ншим о́ком. Кілька розмов .. примусили й людей глянути на його (нього) іншим оком (Б. Грінченко).

оббі́гти / оббіга́ти очи́ма (о́ком, по́глядом). 1. кого, що. Швидко оглянути кого-, що-небудь. Хутко очима оббіг натовп (А. Головко); Він швидко оббіг очима велосипед (А. Хорунжий); Вдова оббігла все оком, .. усміхнулась (В. Бабляк); Дівчина зніяковіла і ще прикріше почервоніла. Вона оббігла поглядом кімнату, розшукуючи свої речі (Ю. Яновський); Він оббігав поглядом своїх дивно сивих очей тісний форум, різонуло його по самому серцю буйністю барв на святкових шатах (П. Загребельний). 2. що. Швидко прочитати, проглянути щось написане. Ориська оббігла записку очима й перелякана зімняла (зім’яла) її, мало що не проковтнула (Ірина Вільде).

обво́дити / обвести́ очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) кого, що, де. Оглядати кого-, що-небудь, дивитися на когось, на щось; роздивлятися. Настя обводить очима шкільні стінки. В очах — сльози. Прощається (С. Васильченко); — Чи не завадив я вам? Так неждано і негадано потрапив,— обводить очима і людей, і стіни кімнатки (М. Стельмах); Вона обводить поглядом усіх присутніх (Д. Ткач); Інколи він відривається від книжки, обводить поглядом величезну кімнату (І. Багмут); — Скажіть мені, що це? Правда? — Правда,— сказав Щорс і повільно обвів очима всіх.— Раз у тисячу років куля не повинна брати людину. Це безсмертя (О. Довженко); Привітавшись з матір’ю, він обвів очима рідну хату (А. Шиян); Стулила (Тоня) злісно губи, обвела навкруги тоскним поглядом (С. Васильченко); Збігла (дівчина) по східцях униз, обвела поглядом зал і завмерла (Л. Дмитерко); Данило обвів поглядом навколо (А. Хижняк); Рустем .. обвів слухачів оком (М. Коцюбинський); Сльоза, лишившись внизу, ще раз обвів оком навколо (П. Панч); — Алі… Алі… тут десь…— він обвів зором порожні лавки (М. Коцюбинський). обво́дити вели́кими очи́ма. Великими .. очима Рубанюк обводить усіх, ніби запрошуючи тісніше збитись до гурту (І. Цюпа). огорта́ти зо́ром. Андрій підходить. Він хвилину Стоїть, всіх зором огортає (М. Ю. Тарновський).

обдава́ти / обда́ти очи́ма (по́глядом) кого, перев. якими (яким). Промовисто дивитися на когось, передаючи певні почуття. Він усміхнувся їй з вітанням, а вона ясно обдала очима парубка (А. Головко); Пувичка .. підійшов ще ближче до Альоші, обдаючи його нахабним, зневажливим поглядом (І. Микитенко).

оберта́ти / оберну́ти (свої́) о́чі (по́гляд, зо́ри і т. ін.) до кого—чого, на кого—що, куди. 1. Дивитися на кого-, що-небудь або в якомусь напрямку. Вони все-таки дожидали, що вернуться (брати), та й обертали очі .. у всі боки (Марко Вовчок); Глухо зітхнув Панас Петрович і обернув очі до дверей (Г. Епік). 2. Покладатися на когось, сподіватися на щось. Був один… Він все до неба Свої зори обертав, .. Але голод своє діяв, Спиняв мрії запальні (П. Грабовський).

обійма́ти (обніма́ти) / обійня́ти (обня́ти) по́глядом (о́ком, очи́ма і т. ін.) кого, рідше що, перев. яким (якими). 1. Оглядати кого-, що-небудь, дивитися на когось, на щось, виявляючи почуття симпатії, любові, ніжності і т. ін. І кожного (бійця) обіймає (Воронцов) теплим поглядом, і кожним гордиться (О. Гончар); Прокіп обіймав оком Гафійку (М. Коцюбинський); Тепер, коли йому, хай навіть жартома, було заборонено дивитись на неї (Марію), він просто обняв її поглядом (Ю. Бедзик); І обняла щасливим оком сіру фігурку сина (М. Коцюбинський). 2. Оглядаючи або згадуючи щось, одночасно бачити його на широкому просторі. Ліна й зараз звідси, зі степу, мовби обіймає поглядом всю ту недавню подорож, де все повите чарами (О. Гончар).

обма́цувати (ма́цати) / обма́цати (пома́цати) очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін) кого, що, якими (яким). Пильно, уважно, з неприхованим інтересом оглядати кого-, що-небудь. Люди зупиняються й обмацують мене очима, немов дефіцитний крам (Я. Качура); На ґанку вже стояв Антон Кужель і допитливо обмацував очима прибулих (П. Панч); — Не стояти ж мені на зруйнованому тротуарі, де тебе кожен обмацує цікавими очима (П. Колесник); Купці в сукняних чумарках і чоботях пляшками обмацували поглядом в’юки (З. Тулуб); Пройшов річковик у білому кітелі. І так само нахабно обмацав очима Іринину статуру (Ю. Мушкетик); Володимир Вікторович глянув Олексієві у вічі, обмацав усього хлопця одним поглядом (В. Логвиненко); Пряхін потис руку Багричу, помацавши його настороженими очима (Л. Дмитерко).

обмі́рювати (обміря́ти) / обмі́ряти очи́ма (о́ком, по́глядом) кого, що. Уважно, пильно розглядати кого-, що-небудь; оглядати. Двоє військових сидять на лавці в сквері. Мій друг сідає коло них, обмірюючи очима храм (Ю. Яновський); Там береза висока Зводить голову тихо, Ліс обмірює оком Сизокрила дроздиха (А. Малишко); Проценко сидів сумний, мовчазний; він тільки коли-не-коли обміряв Христю якимсь жалісливим поглядом (Панас Мирний); Тимко обміряв очима сухеньку постать старого (Григорій Тютюнник). обмі́ряти очи́ма з ніг до голови́. Гнат підозріло глянув на Дорошеві окуляри, обміряв його очима з ніг до голови (Григорій Тютюнник).

обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін. ) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) (свої́м) по́глядом (очи́ма, зо́ром) яким (якими), кого, рідше що. Пильно дивитися на когось, на щось, виражаючи своє ставлення (перев. негативне). Його обминали з острахом, обпікали недружелюбними поглядами (Ю. Збанацький); Степан постояв ще трохи на порозі, обпікаючи їх гарячими очима (В. Кучер); Козаки знов зиркнули на Бжеського, опалюючи його важким від зненависті поглядом (З. Тулуб); Вони (полонені вороги) ідуть понуро, звісивши голови додолу, відчувають, що десятки очей опікають їх своїм грізним зором (П. Воронько); Підійшла до нього (чоловіка) впритул, поставила чемоданчик на дорогу, мовчки обпекла його поглядом (П. Загребельний); — Крадена (хустка)? — спитав дядько. — Піди ти тепер украдь! — обпекла його злим поглядом циганка й пішла геть (Григір Тютюнник); Опустив (сержант) голову і, обпаливши через плече лютим поглядом свого товариша, незграбно пересмикнув плечима (Ю. Бедзик); Обернувшись до Йона, опекла його (дівчина) палким поглядом чорних очей (М. Коцюбинський).

обсуши́ти (обте́рти, осуши́ти і т. ін.) (гіркі́ (гаря́чі)) сльо́зи (рідше о́чі) чиї, кому і без додатка. Заспокоїти, втішити кого-небудь; повернути комусь радість. Як йому хотілося утішити її, хотілося обсушити гіркі сльози (Панас Мирний); — Те бажання — братам помогти і їх сльози обтерти (І. Франко); Була хвилина, що він так і хотів кинутись до неї, обітерти, осушити гарячі сльози, та якось здержався (Панас Мирний); А може, ще вернеться син із боїв і очі (матері) обітре, і жито посіє (М. Стельмах).

одни́м о́ком, зі сл. погляда́ти, диви́тися, гля́нути, загля́нути і т. ін. 1. Трохи, побіжно, між іншим і т. ін. Я ж святі слова кажу,— прогрес вимагає одним оком і на Захід позирати (О. Ковінька); Якщо я тільки рік повчився.., якщо тільки одним оком зміг заглянути в інший світ — то й цього досить, щоб я назавжди залишився сформованою людиною (Р. Іваничук); Максим виглянув одним оком. Перед ним було двоє військових.. Один кінний, а другий піший (І. Багряний). 2. Без поваги; зверхньо, непривітно і т. ін. Вийшов пан. Він був гарний на лиці, ставний такий і дуже гордовитий. Коли й гляне на тебе, то все одним оком, через плече (Марко Вовчок).

одни́м о́ком ски́нути на кого—що і без додатка. Глянути на кого-, що-небудь мимохідь, ненароком. — Хоч би собі хоч одним оком скинути! — скрикнув місяць і, наче дзиґа, на одному місці разів зо сто покрутився (Панас Мирний).

окида́ти / оки́нути о́ком (очи́ма, по́глядом і т. ін.) кого, що, де. Швидко, побіжно оглядати, розглядати кого-, що-небудь або обдивлятися навкруги. Через плече товариша окидаю оком нову камеру (Ю. Збанацький); Хлопці вийшли з зали, окидаючи її скоса очима (І. Нечуй-Левицький); Підозріливо (староста) окидає очима Гната (М. Стельмах); Він (Тимофій) окидає поглядом подвір’я і вулицю, але ніде нікого (М. Стельмах); Вишневецький окинув оком усю ту пишну околицю (І. Нечуй-Левицький); Глянув (Синявін) назад, окинув оком навкруги, і раптом якась догадка блиснула в очах (Іван Ле); Окину бувало оком оте поле — здавалось би: що в ньому за зміна?.. не панська вона (земля) тепер, а наша, народна (І. Муратов); Яресько окинув очима степи: яка земля! (О. Гончар); Окинула зором все своє тіло, од грудей до пальців ніг. “Хіба я стара?” (М. Коцюбинський); Майор окинув зором місцевість. Міношукачі тут не допоможуть (Л. Дмитерко). обкида́ти о́ком (по́глядом). — Се наша Тухольщина, наш рай! — сказав Максим, обкидаючи оком долину, і гори, і водопад (І. Франко); — Карту! — гукнув Колісник,.. обкидаючи .. поглядом усю вокзалію (увесь вокзал) (Панас Мирний).

о́ко в о́ко. 1. Дуже схожий на когось; такий самий, як хтось інший. Око в око наш брат Хвалько, як небитий вертається з служби та тішиться з себе (Марко Вовчок); // зі сл. схо́жий, скида́ється і т. ін. Дуже, надзвичайно. Магаферіда породила не хлопчика, а дівчинку, що око в око скидалась на Іреджа (А. Кримський). 2. перев. зі словоспол. таки́й са́мий, все те і под. Нічим не відрізняється від іншого; точно, абсолютно, повністю і т. ін. Кожний рік око в око такий самий, як попередній (І. Франко); — Побачив у ній (статті) майже око в око все те, що ми колись-то балакали про літературні “принципи” і “ідеали” (І. Франко). 3. перев. з ким, зі сл. зустріча́тися, говори́ти і т. ін. Наодинці з кимсь, без інших людей; віч-на-віч. В додатку ще й те важке почуття, яке огортає нас, коли станемо око в око з кимсь, що не хоче говорити з нами, а нам треба сказати щось (І. Франко); Старий не любив сходитися з Ковалевським, стріватися з ним око в око уникав (Леся Українка); Йому теж іноді хотілося знайти боярина й поговорити з ним око в око (П. Загребельний); // зі сл. стоя́ти, залиша́тися і т. ін. У безпосередній близькості; віч-на-віч. Стояли око в око, як колись під верандою під час тризни по Аркадію Річинськім (Ірина Вільде).; Сцена — велика трибуна, і автор п’єси залишається на ній око в око з глядачем… (О. Корнійчук). 4. зі сл. ста́ти, ви́ступити і т. ін. Відкрито, чесно і т. ін. Хоч око в око ви не сміли стати, Не сміли свої правди нам сказати, Ви підступом побили м’я (мене) без бою! (І. Франко).

о́ко впа́ло чиє, на кого, на що. Хтось глянув, звернув увагу на когось, на щось. — Цей нечестивий князь куди йде, то лихо веде за собою. Впало його око на тебе, і ти тонеш в сльозах (І. Нечуй-Левицький); На що б око не впало, що б не сталось на світі: чи пропала овечка, полюбив леґінь, зрадила дівка, заслабла корова, зашуміла смерека — все виливалось у пісню (М. Коцюбинський); Андрієве око впало на папір розкритої течки, й серце йому тьохнуло (І. Багряний).

о́ко за о́ко (, зуб за зуб). Уживається для вираження прагнення помститися за вчинене зло, несправедливість, образу і т. ін.; відплата тим самим. “Так,— думав він (Тимко) тепер, лежачи під кущем терну.—.. Що ж? Нехай так і буде. Я їм свого не подарую. Око за око, зуб за зуб” (Григорій Тютюнник); За мораллю й за законами кримінальних за все мусить бути тяжка відплата. Око за око (І. Багряний). о́ко за око́ і зуб за зу́ба. Ви чули, що сказано: “Око за око і зуб за зуба”. А я вам кажу не противитись злому (Біблія).

о́ко на о́ко, зі сл. зустрі́тися, опини́тися, поговори́ти, зігля́нутися і т. ін. Один з одним; удвох, віч-на-віч. З граком ми зіглянулись око на око (Л. Боровиковський). з о́ка на о́ко. Запорожець виходив, щоб погомоніти з ока на око. — Каїк, ти не переживай. Рік пролетить швидко (Г. Колісник).

о́ко не дріма́є (не спить і т. ін.) чиє, у кого і без додатка. Хтось уважний, дбайливий, спостережливий і т. ін. Кожна з гектарниць без нагадувань знає, коли й що і як їй робити, бо шкілка на те й шкілка, щоб око тут не дрімало, найніжніший сорт повинен у цих пісках прийнятися, вкоренитись (О. Гончар).

о́ко спиня́ється / спини́лося на кому—чому, чиє, кого. Хтось починає уважно дивитися, звертати увагу на кого-, що-небудь. Око відвідувачів виставки спиняється на сенсаційному експонаті (З журналу); // Хто-небудь помічає, оцінює і т. ін. когось, щось з-поміж інших. На перших кроках молодого підмайстра уважно спинилось любовне око досвідченого майстра (М. Рильський).

опусти́ти / опуска́ти о́чі (в зе́млю (додо́лу)). Відчуваючи незручність, сором, збентеження і т. ін., дивитися вниз; засоромитися, знітитися. Умовила хвора, і черниця тихо Сиділа, очі в землю опустивши… (Леся Українка); Гашіца.., опустивши очі додолу, червоніла (М. Коцюбинський); Підберезов хотів щось сказати, але тільки ворухнув язиком і розгублено опустив очі (З газети). опусти́ти зір. — Сьогодні до одної (дівчини) ходять, а завтра до другої.— Я до одної ходжу,— сказав я й опустив зір (Є. Гуцало). опусти́ти очи́ці в зе́млю. Тільки добіга (дівчина) до якої кучі, де вже зна, що на неї пильніш усіх дивляться, тут вона очиці опустить в землю (Г. Квітка-Основ’яненко). спуска́ти о́чі додо́лу. Дівчата соромливо спускали очі додолу (І. Нечуй-Левицький).

охопи́ти (обхопи́ти, осягну́ти і т. ін.) о́ком (по́глядом і т. ін.) що. Оглянути, побачити перед собою що-небудь повністю, на всю широчінь. Берег щодалі більше можна охопити оком. Чим далі вони в море, тим ширше відкривається їм надбережжя (О. Гончар); Була смужка вузька — Не було де ступити, А тепер — важко оком Поля охопити! (Ю. Гойда); Гори і гори навколо, не охопити їх зором (М. Шеремет); Ліси й ліси .. Скільки їх! Ні поглядом осягнути, ні перейти (М. Олійник); Іноді .. закльовувались у голові невеличкі ростки якихся (якихось) таємних гадок, чогось такого, що не давалося ні думкою обхопити, ні очима осягнути (Панас Мирний). обхопи́ти би́стрим о́ком. Бистрим оком обхопив Замфір страшну картину (М. Коцюбинський).

оче́й не відведе́ш (не віді́рвеш) від кого—чого і без додатка. Хто-небудь гарний, вродливий або що-небудь привабливе зовні. (Галя:) Я знаю деяких дівчат... Обличчя в них — очей не відірвеш, а душа — плюскла, крихітна, сіра (О. Левада); — Ех, як висиплять (словачки та мадярочки) з костьолу, та як попливуть вулицею — очей не відірвеш!.. Хустки на них яскраві, спідниці короткі та круглі, як обручами напнуті... (О. Гончар). оче́й не мо́жна відвести́ (відірва́ти). Яблука й груші, справді, були такі манливі, що від них очей не можна було відвести (Ю. Збанацький); — В Ганни Іванівни он яка чорнобурка! І рушниці нема, і собак нема,— а чорнобурка — очей одірвать не можна (Остап Вишня).

оче́й не пока́зувати / не показа́ти. Не приходити, не з’являтися і т. ін. куди-небудь, до когось. Часом цілі дні й тижні Єремія не показував очей в своїй господі, їздячи по своїх маєтностях (І. Нечуй-Левицький); (Пріська:) Ну й сусідочки кругом обсіли. Тут такі тобі .. обсудливі, що хоч у свій двір очей не показуй (С. Васильченко); Не можна Мотрі нікуди очей показати, щоб на неї пальцями не тикали (Панас Мирний).

оче́й у Сірка́ (Рябка́, во́вка) позича́ти / пози́чити. Втратити почуття сорому, власної гідності. Такії очей у вовка Позичать не стануть: Вони сорому ізроду Не мали й не мають (Укр. поети-романтики..); — І Павло пішов (до Заруби), очей у Сірка позичивши? Де ж твоя совість, чоловіче? (В. Кучер); // Постійно відчувати сором, негідність свого вчинку. (Бичок:) І кращі від твоєї дочки живуть без шлюбу та ще й як живуть! .. (Стеха:) Живуть та цілісінький вік у Сірка очей позичають! (М. Кропивницький).

о́чі (аж) злипа́ються у кого і без додатка. Комусь дуже хочеться спати, відпочити. Марія жде доньку на воротах. — Ну, як там було? — питає вона.— Сапали,— втомлено каже Ксеня, бо очі аж злипаються (В. Бабляк).

о́чі бі́гають / забі́гали чиї, у кого і без додатка. 1. Хто, швидко змінюючи об’єкт спостереження, оглядає відразу багато чого-небудь. Очі його (панича), як миші, бігали, шукаючи куточка, де б заховатися, або вільного проходу, куди б можна б було драла дати (Панас Мирний); // Швидко читати. Обома руками тримає перед очима книгу, і очі його шпарко бігали з рядка на рядок (Ю. Смолич). 2. Хтось виявляє неспокій, схвильованість, роздратування, провину і т. ін. Тільки випещене лице начальника було, як і завжди, сухе, дерев’яне, а в’їдливі очі неспокійно бігали (С. Васильченко); — Багачики галасують, а в самих очі бігають, в голові тривога і хвости попідгинали, як ото цуцики (В. Большак); Збентежено забігали очі в старої .. Проштрикнула вона недовірливим поглядом Марію (Р. Іваничук). о́чі забі́гали, як у сірка́. — Що ж я там нашкодив, ану скажіть? — Ага! Бач — забігали очі, як у сірка (С. Васильченко).

о́чі бли́снули (гні́вом) чиї. Хтось глянув дуже сердито, суворо, зі злістю і т. ін. Голос Щорса задзвенів, як метал, очі блиснули гнівом (О. Довженко).

о́чі блука́ють (лі́зуть, ла́зять і т. ін.) чиї, по кому—чому, рідко поза кого. Хтось повільно, прискіпливо, уважно і т. ін. оглядає кого-, що-небудь. Я бачив, як той добродій кілька раз проходив через вагон і кожен раз його неспокійні очі блукали по мені та по моїх речах (М. Коцюбинський); Стискаємо руки й схиляємо голови, але я чую, як його (хазяїна) очі лізуть десь поза мене (М. Коцюбинський).

о́чі вели́кі в кого. Хтось занадто цікавий (перев. до чужих справ); безцеремонний. У кожного очі великі: всякому до мене діло, всяк хоче покопирсатися у чужому серці (М. Старицький).

о́чі вила́зять у кого, кому, від чого. Комусь неприємно, незручно, совісно і т. ін. Давно вже в мене очі вилазять од того сорому за шляхетне панство (С. Васильченко).

о́чі відбира́ти. Вабити, приваблювати своєю яскравістю, приємним виглядом і т. ін. — Підкликає мене вчора пальцем Петро-лавошник..: привіз, каже, одно ліжко з бази, сітка панцерна, бильця з нікелю .. все з нікелю, очі одбирає (З газети).

о́чі впа́ли чиї, на кого—що. Хто-небудь помітив когось, щось, зупинив погляд на комусь, на чомусь, звернув увагу на когось, на щось. Він зирнув через одчинені двері в кімнату і його очі впали на Тодозю (І. Нечуй-Левицький); Яків ще раз обвів хату. Очі його упали на бабу Оришку (Панас Мирний); А тут мур розвалений од саду. На латку подзьобану очі впали, отут розстрілювали (А. Головко).

о́чі вп’яли́ся чиї, в кого—що. Хтось дуже пильно, невідривно дивиться на кого-, що-небудь. Всі очі вп’ялися в нього, а він (Прокіп) спокійно все наближався (М. Коцюбинський); Очі вп’ялися в знакомі (знайомі) школярські сторінки (С. Васильченко); Очі його вп’ялися в постать механіка, що кинувся на видиму, невблаганну, жорстоку смерть (А. Шиян); Очі Романа Петровича вп’ялися в обличчя дівчини (В. Козаченко).

о́чі горя́ть (пала́ють) чиї, у кого, рідше кому. 1. Чий-небудь вигляд виражає хворобливий стан, погане самопочуття. Очі її дико палали, бліде обличчя було скривлене від болю (М. Коцюбинський). о́чі горя́ть огне́м. Біле лице її (Горпини) як крейда стало, очі горіли огнем, уста тремтіли (Панас Мирний). 2. чим і без додатка. Чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття, емоції (збудження, гнів, радість і т. ін.). Очі (Галі) горіли коханням, одрадою, вид осіяв, як сонячний ранок весняного дня (Панас Мирний); Борис зірвався з місця. Очі йому горіли, кулаки затискалися (Б. Лепкий).

о́чі гра́ють / загра́ли у кого, чиї, рідко кому, які. Хтось перебуває у радісному настрої, збудженому стані і т. ін.; веселий. Вернувся Тимофій уже другим чоловіком: вирівнявся-випрямився, очі грають (Панас Мирний); І що ж? Юнак як юнак, але справжній Стенька: очі йому, як невиїждженому коникові, грають… (М. Хвильовий); В Дарки щоки спалахнули й очі заграли (Леся Українка). о́чі як гра́ють. — Чого се ти так розшарілася? І очі як грають, щоки аж пашать (Панас Мирний). очи́ці так і гра́ють. То закриє (татарочка) личко, то відкриє,— А очиці .. Так і грають з-попід брівок темних! (Леся Українка). очи́ці загра́ли. — Ти вже встав, проснувся? — спитала вона таким любим голосом, що у хлопчика очиці заграли (Панас Мирний). 2. Чий-небудь погляд, вигляд виражає хороший настрій, доброзичливе ставлення до когось і т. ін. Дитячі очі грали радістю і щастям (З газети). о́чі гра́ють до́брим бли́ском. Він виходить з гурту і зустрічається з Олександром Палійчуком.— Чого, Євдокиме, зажурився? — посміхаються смаглі уста, а .. очі грають добрим блиском (М. Стельмах).

о́чі завидю́щі. 1. у кого, чиї. Хтось дуже заздрісний, жадібний, ненаситний і т. ін. — Панські очі завидющі, а руки загребущі (Б. Грінченко); Здавна вже відомо, що панські очі завидющі (А. Шиян). 2. зі сл. диви́тися, погляда́ти і т. ін. Заздро, жадібно і т. ін. Маріора завидющими очима поглядала на золото (Г. Коцюба).

о́чі загорі́лися чиї, у кого, кому і без додатка. 1. Чий-небудь погляд, вигляд став виражати якесь бажання або почуття (радість, схвильованість і т. ін.); збуджений хтось. — Брат ти мій! — скрикнув Грицько.— Що, коли б я там був? — І його очі загорілися (Панас Мирний); Очі Ласточкіна загорілися. Страйк! Все своє життя він вірив у страйк, як в один з кращих способів гуртування сил (Ю. Смолич); За мить він став невпізнанним.. очі його загорілися, рухи стали гарячкові, мова уривчаста (Ю. Збанацький). о́чі заіскри́лися. Очі його заіскрились.— Знаєш що, Дашо, їдьмо разом. Ти така хороша (С. Журахович). 2. на що. Кому-небудь дуже хочеться, захотілося чогось. Ставлячи вечерю на стіл, мати помітила краєм ока, як загорілись у нього очі на гарячу страву (О. Гончар); Запалали князівські усобиці. Загорілися очі на Галич і у чернігівських князів, і у київського князя Рюрика (А. Хижняк).

о́чі зайшли́ (закипі́ли) слі́зьми́ (сльоза́ми) чиї, у кого і без додатка. Хтось ледве стримує плач або почав плакати, плаче. — Чого ви, Марусю, так задумались? Ваші очі зайшли сльозами. От-от заплачете! — спитала Христина (І. Нечуй-Левицький); — Брехня! Ти оце наважилась од мене втекти.— Що ви говорите? — сказала Маруся, і в неї очі зайшли сльозами (І. Нечуй-Левицький); У цю хвилину на стару жінку, сиве волосся якої вибилось з-під чорної хустки, а очі закипіли слізьми, страшно було дивитись (С. Скляренко).

о́чі запала́ли чиї, у кого, кому. Чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття (гнів, рішучість і т. ін.); хтось обурений, сердитий і т. ін. Енея очі запалали,.. Ввесь зашарівсь, мов жар в печі (І. Котляревський); — За що ти мене в’яжеш? — визвірився на голову Чіпка. Соцькі з вірьовкою до Чіпки. Запалали в його (у нього) очі (Панас Мирний); Йому запалали очі, він нервово притиснув рушницю, поціляючи в табунець… (Олесь Досвітній). о́чі мов запала́ли. Бачить, що се Трохим, як заскрегоче зубами, а очі мов запалали (Г. Квітка-Основ’яненко). о́чі запала́ли (гаря́чим) вогне́м. — Ба, не пущу! — й собі крикнула Олександра; очі її запалали вогнем, як у голодної вовчиці (М. Коцюбинський); — Я українець! — При тім слові його гарні очі запалали гарячим вогнем.— Заінтернаціоналізований українець, котрому були всі краї родичами (О. Кобилянська).

о́чі засвіти́ли (заіскри́ли, засвіти́лися і т. ін.) чиї, у кого і без додатка. Чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття (радість, задоволення і т. ін.). Трохи не застрибало хлоп’я з радощів, очі засвітили, заіскрили (Панас Мирний); Очі в Галі засвітилися якоюсь рішучістю (С. Васильченко).

о́чі ма́ло (як) не ви́скочать (не виска́кують) з голови́ (з орбі́т, з ло́ба і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось дуже пильно, напружено, збуджено і т. ін. дивиться на кого-, що-небудь. — У мене очі мало з голови не вискочать, так призираюся, щоб вицілити йому (ведмедеві) просто під ліву лопатку (І. Франко); — Солдат!..— рявкає, схоплюючись, лейтенант, і очі мало не вискакують йому з орбіт (П. Колесник).

о́чі мета́ють і́скри, перев. чиї, куди, на кого і без додатка. Хтось дивиться, поглядає сердито, гнівно, люто і т. ін. Очі її гнівно метали іскри в бік Палянички, який, очевидно, чимось насолив ланковій (М. Чабанівський); Голос його тремтів і зривався на високі ноти. Жести ставали різкими, очі метали іскри (І. Кириленко).

о́чі на мо́крому мі́сці у кого. Хтось плаксивий, часто плаче. Марко не полюбляв жінок, у яких очі були на мокрому місці (С. Чорнобривець); — А в мене очі від природи на мокрому місці,— відповідає він і сміється.— Бувало, мама ще не встигне заміритись на мене рукою, а я як заголошу, то вся вулиця збігається (М. Стельмах). о́чі на солонці́. Хіба ж вам невідомо, що в нашої шановної добродійки очі завше на солонці: аби потягло туманом — вже й одвологли (Дніпрова Чайка); // Хтось заплаканий або плаче. — Я не плачу,— одмовив батько,— то у мене очі на мокрому місці (М. Кропивницький); — А ти чого плачеш? Скільки радості навколо на світі, а в тебе очі на мокрому місці. Ну і дівчина… (С. Масляк).

о́чі не висиха́ють (не просиха́ють) (від сліз) чиї, у кого, рідко кому. Хтось часто, постійно плаче. Очі їй (Юзі) днів три не висихали від сліз перед Зониним від’їздом (Леся Українка); — На війні до всього звикнеш. Нашого брата стільки перемолотило, що якби за кожним плакав — очі б не просихали (Григорій Тютюнник). о́чі не завжди́ бува́ють сухи́ми. Відвертався, щоб не бачила Докія, що і в нього (у старого) очі не завжди бувають сухими… (М. Стельмах).

о́чі оббі́гли / оббіга́ють чиї, кого, що. Хтось швидко оглянув кого-, що-небудь. Його очі живо оббігли кімнату — чистеньку, веселу світличку (І. Франко).

о́чі повила́зили у кого, кому, чиї, грубо. Хтось не бачить, не помічає або не хоче бачити, помічати кого-, чого-небудь. — У тебе що, очі повилазили? Не бачиш, куди їдеш! — почулося гнівне (З журналу). баньки́ повила́зили, вульг. Мабуть, тілько (тільки) Парасці повилазили баньки, прибігла і почала брехати тому пихатому битливому панові (І. Нечуй-Левицький).

о́чі появи́ти (показа́ти) де, куди, до кого. З’явитися десь, навідатися кудись, до когось. Тепер стидно в селі і очі появити: довіку будуть дражнити чорною радою! (П. Куліш); Такий мені сором, що вже швидко не можна буде далі мені між люди і очей появить (І. Нечуй-Левицький); (Храпко:) А двісті рублів узяв (Тихоненко), як одну копієчку взяв, та три роки ні кує, ні меле. Хоч би очі коли появив (Панас Мирний).

о́чі припа́ли (прикипі́ли) до кого—чого, перев. чиї, які. Хтось невідривно, пильно, довго і т. ін. дивиться на кого-, що-небудь. Костя знову сміється, а очі несамохіть так і припали до Христі (А. Головко); На якусь хвилину всі скам’яніли, і тільки очі, сповнені жаху, прикипіли до вікон (А. Шиян).

о́чі пропіка́ють (на́скрізь (до кісто́к)) кого. Хто-небудь дивиться на когось дуже пильно, прискіпливо і т. ін. “Оце,— думаю,— так. Оце справжній гіпноз”. Очі, знаєте, наскрізь тебе пропікають. Стою, як потороча, ні пари з уст (І. Муратов).

о́чі просо́хли у кого. Хтось перестав плакати, у когось настало краще життя. А тим часом Просохли очі у вдови. Неначе в Бога за дверима, У зятя та в сина Стара собі спочиває (Т. Шевченко).

о́чі розбіга́ються / розбі́глися чиї, у кого, кому і без додатка. 1. Хтось не може зосередити увагу на чомусь одному, дивиться то на одне, то на інше. Вийдеш на вулицю — повно всюди, народ як плав пливе… та всі в дорогих празникових святкових уборах .. Очі розбігаються, дивлячись! (Панас Мирний); У юнаків розбігаються очі… Ще не прочитано й третини об’яв (оголошень) московських інститутів та технікумів, а вони вже губляться від розбіжності бажань… (П. Панч); — Ходім зі мною до бібліотеки. Глянеш на ті полиці — очі розбігаються (С. Журахович); Марія окинула зал. Очі розбігались, і тільки згодом вона помітила серед багатьох обранців народу якихось жінок, зодягнених у національну одіж (І. Цюпа); Тут (на ярмарку) раз у раз надбігають жваві та веселі дівчата, вже гроші у них у руці наготовлені платить крамарю, та очі розбіглись — що його в бога купити (Марко Вовчок); — У нас аж очі розбіглися. Он віз чумацький справжній... А он карета золота, у якій митрополитів київських возили (В. Нестайко). 2. по чому, поміж чого. Хто-небудь швидко, блискавично, без певної послідовності оглядає щось. Слуги нічого не казали, тільки їх очі жалібно розбігалися по наставлених на столі наїдках і напитках (І. Франко); Очі в неї (Соломії) розбігались поміж довгими рядами яток і рундуків із купами різної одежі (М. Коцюбинський); І враз їх очі розбіглися по стінах кімнати, шукаючи здобичі (Л. Первомайський); Відвідувач з солідним виглядом пройшов у кабінет лікаря, але відразу очі в нього розбіглися по всіх стінах і кутках кабінету (О. Іваненко). 3. Чийсь погляд, вигляд передає задоволення від чогось побаченного; хтось приємно вражений чимось побаченим. Дивиться мій Яків на село, аж йому очі розбігаються (Марко Вовчок); Мар’я стояла, дивилася (на Христю) — і очі її розбігалися.— От бач! От що значить — до лиця (Панас Мирний); І люди з цікавістю поглядали на ці гарненькі, доладно збудовані приміщення. Особливо розбігалися очі Канушевича (Г. Коцюба); Він натикався на багато дивовижних чудових речей, яких ніколи не бачив раніше і від яких у нього тепер розбігалися очі (О. Гончар); Коли Антон побачив коней, вгодованих, як лини, в нього розбіглися очі (С. Чорнобривець).

о́чі розгоря́ються / розгорі́лися у кого. 1. Чий-небудь погляд, вигляд виражає почуття задоволення, захоплення і т. ін.; хтось радіє або стає збудженим. Треба бачити, як розгоряються у Костя очі, коли зайде мова про голубів! (О. Донченко); У Марії розгорілись .. очі. Вона бігала кругом Василини і не могла надивитись на ту хустку (І. Нечуй-Левицький). 2. на кого—що. Хтось з інтересом розглядає кого, що-небудь. — Тільки що зупинились на ярмарку, у мене розгорілись очі на коней (Збірник про М. Кропивницького).

о́чі сльоза́ми (слі́зьми́) схо́дять чиї, кому. Хтось часто плаче. Сирітські очі не раз сльозами сходили. Де шукати порятунок, захист? Нема відповіді (З газети). очи́ці слі́зоньками ізіхо́дять. Зна вже, .. кому під вишнею рай, а кому під другою очиці слізоньками ізіходять (Марко Вовчок).

о́чі стріля́ють чиї, у кого, в що, куди. Хтось періодично швидко поглядає на кого-, що-небудь, кудись. — Що це у вас таке веселе? — питає ніби знехочу, а в самого очі так і стріляють — то в мене, то в Тетяну (С. Васильченко); Та не туди стріляли його очі .. не на непочатий моріжок польових квіток, а на підпушену грядочку огородних лілій (Панас Мирний); Іде (Юрко) прямо по стежці, .. косить десь ліворуч та ліворуч — туди очі стріляють, туди увага скерована… (І. Рябокляч).

о́чі (так і) сві́тяться у кого, чиї. Чийсь погляд, вигляд передає радість, задоволення тощо; хтось веселий, радісний, збуджений і т. ін. Вона (Параска) підвелась, усміхнулася і прикро-прикро подивилась на Власова, у котрого очі так і світились (Панас Мирний).

о́чі тума́ном захо́дять, перев. чиї. Хтось стає зажуреним, смутним. Семенові очі туманом заходять (Леся Українка).

о́чі тума́няться слі́зьми́ (сльоза́ми) чиї, які. Хтось готовий заплакати, починає плакати. Орися зіскакує з лави, очі її туманяться слізьми. Вона швидко підходить до Тимка (Григорій Тютюнник); Старі козацькі очі не раз туманились сльозами (С. Васильченко).

о́чі хапа́ють що, перев. чиї. Хтось швидко, блискавично помічає що-небудь. Несподівано мої очі хапають казенний пакет на столі (С. Васильченко); // Хтось раз у раз дивиться, поглядає на що-небудь. Дипкур’єр умирає. Його очі хапають стіни (Ю. Яновський).

па́дати / впа́сти в оча́х кого, чиїх. Втрачати авторитет і повагу до себе з боку інших або потрапляти у становище, яке заслуговує осуду. Чим нижче падав в очах військ Денікін, тим вище підносився він, Врангель, в своєму ореолі вигнанця (О. Гончар).

па́сти очи́ма (о́ком, зо́ром, по́глядом) кого, що, на кого—що, за ким—чим, в що і без додатка. Дуже пильно стежити за ким-, чим-небудь або здійснювати контроль, нагляд за кимсь. Все нишпорить (в’язень) очима по стінах загорожі. Так і паси його очима, бо незчуєшся, як не стане (В. Винниченко); Після першої спроби більше не приставав (слідчий), лише пас очима оддалік та дослухався до розмов одним вухом (І. Багряний); Полю просо за током, а він мене пасе оком (Укр.. присл..); Хоч оба (обидва) ми з братом Митродором І день і ніч довкола пасли зором, В монастирі ще панував спокій (І. Франко); Він би й пішов звідси з великою охотою, та як підеш, коли, здається, кожне так і дивиться на тебе, не спускає очей, а найперше — Пистина Майорчик пасе поглядом (Є. Гуцало); // Дивитися на що-небудь, розглядати. Держачи руки під кожухом, очима пасу на всі боки (І. Франко); Ступаючи з ломакою попереду, він зухвало пас очима в глитайські двори (О. Гончар); Вадим вродливий надзвичайно, дівчата так і пасуть його очима (Ю. Мушкетик). попаса́ти очи́ма (час від часу). Я часто вже крізь тин очима попасав. Який чудовий плід там .. скрізь понависав (І. Франко).

па́сти о́чі перев. на чому. 1. Пильно дивитися. Сльоза, похнюпившись, потайки спідлоба пас очі на Катриних колінах (П. Панч); Варто йому (учителю) відвернутися — і вже Конопельський пасе очі під партою (Ю. Збанацький). 2. на що. Зазіхати на що-небудь, прагнути заволодіти чимсь. — А ти, Микито, ґрунтика не продавай, бо вже отой Петренко пасе на його (нього) очі (С. Васильченко).

па́че о́ка, заст., зі сл. берегти́, стерегти́ і под. Дуже пильно, дуже старанно. Не перший рік лісок цей пану Я паче ока стережу (І. Манжура); — Важко тобі, коханий? .. Нічого, звикнеш. Лишаю тобі, замість себе, Люсю. Пильнуй її паче ока й прости свою вільнолюбиву Ніну (С. Черкасенко).

пеньо́к (пень) з очи́ма, грубо, фам. Нетямущий, безтолковий, дурнуватий. — Що ж ти, старий пеньок з очима, і далі мене не зрозумів. Репетував багато, а що й до чого — ніяк не збагнеш (З журналу).

перебіга́ти / перебі́гти очи́ма (по́глядом). Нашвидку перечитувати, проглядати якийсь текст. Михайло шелестів газетними аркушами, перебігав поглядом по заголовках (П. Загребельний); Я хутко перебіг очима усі об’яви й незабаром знайшов .. ту, що була мені потрібна (Олесь Досвітній).

перево́дити / перевести́ о́чі (по́гляд) на кого—що. Поглядати, почати дивитися на кого-небудь іншого, на щось інше. Дівчата винувато і злякано переводили очі з одного (чоловіка) на другого (С. Васильченко); Уляна крадькома переводила свій боязливий погляд з дитини на (Федора).., і серце її замирало (Панас Мирний); Матушка перевела очі (на Гавриїла), оглядівши з ніг до голови, стала питати: — Як звуть? (І. Микитенко); Антін перевів погляд на ліжко, де старше дівча з усієї сили теліпало колиску з малям (С. Чорнобривець).

пе́ред очи́ма, перев. чиїми. 1. Зовсім близько від когось, поряд. Теперішній час може вживатися замість минулого часу, коли треба показати, що дії ніби відбуваються перед очима читача або слухача (Укр. мова); Перед очима виднівся ліс (З газети). 2. Наяву, в дійсності. Яків з перепою зліг. Чи такого Горпина коли на себе ждала? А тепер воно перед очима, ссе серце, гнітить душу (Панас Мирний). 3. у кого і без додатка. Уявляється, згадується щось кому-небудь. Ті події весь час перед очима, їх неможливо забути, викинути з пам’яті (З газети).

підно́сити / піднести́ в оча́х (рідше пе́ред очи́ма) кого, чиїх. Поліпшувати чиюсь думку про кого-небудь. Проміння тої слави осявали й її… Це її підносило у власних очах (М. Коцюбинський); Меланія залишалась однаковою, тією некрасивою, скованою, незграбною, яку він зустрів сьогодні в конторі. Даремно тепер силкувався Іван Федорович якось поправити становище і знову піднести свою колгоспницю в очах скульптора (О. Гончар).

плюва́ти / плю́нути (наплюва́ти) в ві́чі (в о́чі, межи́ о́чі і т. ін.) кому. Виражати зневагу, презирство до кого-небудь; ображати. (Явдоха (до Грицька):) Що ж мені плювати тобі у вічі, коли ні ти мені, ні я тобі не заподіяли нічого лихого? (Панас Мирний); Всі ми плекали тебе, хотіли в люди вивести. А ти плюнув нам у вічі (М. Ю. Тарновський); — Коли ж пан сотник до тебе підійде, щоб шлюб приньмати (приймати), то тут і відкинься.— Отсе справді, що так,— каже Олена,— таки тут йому межи очі і плюну (Г. Квітка-Основ’яненко); А нехай мине така лиха година, коли .. б діти їм у вічі наплювали (Ю. Яновський).

по о́чі, зі сл. робо́ти, турбо́т і т. ін. Дуже багато. — Роботи було по очі, що тут згадувати. Головне, з якою любов’ю ти до неї стаєш (З газети).

поба́чити на (свої́ (вла́сні)) о́чі. Переконатися, упевнитися особисто в чому-небудь. (Аецій Панса:) Щось там гомоніли немовби ви розлуку мали брати Тепер я бачу: брешуть. Найкраще так, побачити на очі, тоді ніяким брехням не повіриш (Леся Українка); Мені, може, що й трапиться… Дещо побачу на свої очі… (Марко Вовчок). поба́чити свої́ми очи́ма. Як доля коли-небудь понесе Вас до Полтави, то своїми очима побачите, чи здатна та “Лимерівна” на що-небудь (Панас Мирний).

побі́гти очи́ма (по́глядом). Швидко оглянути що-небудь. Василина побігла очима схилом, до Бистрої (І. Чендей).

поверта́ти / поверну́ти о́чі. 1. Дивитися на кого-, що-небудь. Захекані дівчата здивовано під одним кутом повертають очі на отця Вікентія (М. Стельмах). 2. Звертати увагу на що-небудь. — От і ви в Києві живете, і людьми освіченими зоветесь! Здається б, повинні повернути очі на громадські справи (Панас Мирний).

пово́дити / поводи́ти (повести́) очи́ма (о́ком, по́глядом і т. ін.). 1. по кому—чому, на кого—що і без додатка. Дивитися, спрямовувати зір на кого-, що-небудь. Парубки розгостилися, позасідали коло дівок, сміються, жартують, а на Марину ні один й оком не поведе (Н. Кобринська); Вже він вважав грекиню удовою, волосся стало стовбула — цариця з гострою бровою на нього оком повела (Л. Костенко); // по кому—чому. Оглядати когось, щось. Ось він (лейтенант) зупиняється на відстані десяти кроків, мовчки поводить по солдатському гурті байдужим поглядом (П. Колесник); // тільки док. пове́сти о́ком. Подивитися на когось, щось. Повів (Філіпчук) оком по цеху, по людях, по косах, по машині: все це було його (Ірина Вільде). 2. за ким—чим. Спостерігати за ким-, чим-небудь. Тухольські громадяни, видячи її, .. з уподобою поводили за нею очима (І. Франко).

пога́ний (лихи́й) на о́ко (на о́чі), етн. За народними прикметами, людина, що поглядом може зурочити, завдати шкоди. Моя сусіда погана на око, на що не гляне — все призводить до втрати (З усн. мови).

поглина́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) кого, що. Жадібно, з напруженою увагою дивитися на кого-, що-небудь. Кузь аж ахнув, побачивши таку розкіш (тютюн). Поглинав багатство очима та все промовляв: — Божже ж мій, які добрі люди є на світі! (Григорій Тютюнник).

по́за очи́ма, перев. зі сл. говори́ти, патя́кати і под. За умов відсутності того, про кого йдеться. — Я до челяді піду..— Ще чого бракувало! Побачить хто з гостей, то й патякатиме поза очима! (М. Стельмах).

пока́зуватися / показа́тися на о́чі. 1. З’являтися, приходити до кого-небудь, кудись і т. ін. Левенець не був винятком. Його світлоярівська дружина Сашка викрила обман і негайно вигнала землеміра, заборонивши будь-коли показуватися на очі (П. Загребельний); Потім раптово Юрко .. місяців зо два не показувався на очі, і їй стало неспокійно на душі (М. Стельмах); Ганна, як на зло, так і не показувалася на очі. Відкрито ж розшукувати її не наважувався (В. Козаченко). 2. кому і без додатка. Зустрічатися з ким-небудь. Тільки непокоїла його та думка, як він покажеться дома родичам на очі? (Л. Мартович); — А не приходила (жінка)? — Ні, — сказав Тихін і поклав ложку, — не приходила, і сам ходив до неї, то не показалась і на очі (А. Головко).

покла́сти о́ко на кого. Виявити свою увагу, симпатії до кого-небудь. Та й Фанас раніше за інших .. поклав око на Бурлаївну, підбивав клинці, вторував свою стежку до грушки над балкою (М. Рудь); Бо де ж є такий чоловік у Яблунівці, щоб на вродливу жінку, та не поклав свого ока (Є. Гуцало); // Намагатися привласнити що-небудь. Губернатор поклав око на чуже зерно (З газети).

полу́да на о́чі впа́ла кому. Хто-небудь неправильно розуміє, сприймає, усвідомлює певні явища дійсності. Вона нічого не чула, не розуміла, полуда впала їй на очі (З усн. мови).

помутні́ло / мутні́є в оча́х у кого, кому і без додатка, безос. Хтось перебуває в стані запаморочення, близькому до непритомності; недобре комусь. Коли побачив (Кузьма), що Василька нема вже в балці й попереду вже не видно, у нього помутніло в очах (П. Панч); Тетяна Павлівна зблідла. В очах помутніло (І. Цюпа). помутні́ло в голові́. Остапові помутніло в голові, корчі зводили руки, забило дух (К. Гордієнко).

потра́пити (попа́сти, наверну́тися і т. ін.) / потрапля́ти (попада́ти, наверта́тися і т. ін.) на о́чі. 1. чиї, кому. З’явитися перед ким-небудь, зустрітися з кимсь. В казармі Яресько, як і сподівався, одразу потрапив на очі командирові загону Шляховому (О. Гончар); А дитина після пригоди з Січкарем не дуже охоче попадала батькові на очі, бо він таки нагримав на неї (М. Стельмах); Розмови з ним не шукала (Маруся), не наверталася йому на очі — хто б пізнав, що кохає його! (Марко Вовчок); // перев. док. Випадково зустрітися комусь. (Сперанський) за будь-здоров вибанітував свого ординарця, який перший попався йому на очі (О. Гончар). 2. перев. без додатка. Бути помітним, на видноті; привертати увагу. А Чіпка одно гуляє, з шинку до шинку сновигає, та знай тягне з господи все, що тільки на очі навернеться (Панас Мирний); Нічого він (горобець) не тямив, ані гніздечка звити, ані зерна доброго найти,— де сяде, там і засне; що на очі навернеться, те і з’їсть (Леся Українка); Був у неї і собака з міді кований, і зайчик череп’яний, мережані ушка. Все те ні до чого, а вкупі воно блищить і на очі навертається, і рябіє — аж б’є (Марко Вовчок).

поту́пити о́чі (в зе́млю). Дивитися вниз від сорому, ніяковості і т. ін.; засоромитися, зніяковіти. Він замовк, потупив очі в землю (Панас Мирний); Стояв (Андрій), потупивши очі в землю (О. Довженко).

пра́вда о́чі ко́ле кому і без додатка. Неприємно комусь визнавати себе винним, слухати істину; соромно комусь. Він просто говорив усюди правду… А правда .. очі коле (І. Цюпа). гірка́ пра́вда ко́ле о́чі. Шакун на лайку мовчав як у рот йому води налито. Гірка правда, мабуть, дуже колола йому очі (Панас Мирний).

пра́ве о́ко чиє, жарт. Найближча комусь, найнадійніша для когось людина у справі, що вимагає пильності, спостережливості, обачності і т. ін. То його праве око (Укр.. присл..); Він (син) був його правим оком, помічником у всьому і завжди (З газети).

прики́нути / прикида́ти о́ком на кого—що. Оглянути когось, щось з метою визначення обсягу, розміру, кількості і т. ін. Коли закінчили вичитувати і я прикинув оком на тих, кого викликали, то побачив, що мало хто залишився в тій конурі (Ю. Збанацький).

прикипа́ти / прикипі́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром) до кого—чого. Пильно, уважно дивитися на кого-, що-небудь. Настя швидко присіла на траву, обережно взяла фото, поклала його на долоню і прикипіла поглядом до Наталиного обличчя (В. Собко); Роксолана, обернувшись до порога, зразу зрозуміла, до кого зором прикипів цей велетень. Бо ж дивились на Ярину Подолянку всі (О. Ільченко); // тільки до чого. Зосереджено читати щось. Інколи він відривається від книжки, обводить поглядом величезну кімнату спальні і знову прикипає очима до сторінки (І. Багмут); Беручи до рук газету, він одразу ж прикипав очима не до того широкого розділу, де писалось про міжнародні події. Його, мов магнітом, тягли відомості під заголовком “Боротьба з голодом” (Ю. Збанацький). прикипі́ти я́нгольськими очи́ма. Всі втупилися поглядами у цю маленьку блискучу кульку, навіть престарий Лаврін Червінка прикипів до неї .. янгольськими очима (Ю. Щербак);

прико́вувати / прикува́ти (до се́бе) о́чі (зір) чиї (чий). Привертати чиюсь увагу, приваблюючи своїм виглядом. Простягся кучерявий гай вербовий і стоїть на сторожі поміж річкою та шпичастими горами, що блакитними тінями лягли на блакитному небі і приковують до себе очі (М. Коцюбинський); Дивився (Пасюга), як вона йде поміж високих старих осокорів. Щось було в її поставі таке, що подобалось, що приваблювало, що приковувало його зір… (Є. Гуцало).

прили́пнути очи́ма. 1. до кого—чого. Пильно дивитися на кого-, що-небудь; вдивлятися в щось. (Бентлі:) Більше жодних коштовностей у вас там не було? (Фрау Мільх (розгублено мовчить). Бєлін (прилип до неї очима і ледве помітним рухом голови підказує їй відповідь)) (Я. Галан). 2. до чого. Уважно читати; вчитуватися в щось. Сопливе книжки перегортає і, Боже, Боже, прилипло очима — читає! (О. Ковінька).

примі́ритися / приміря́тися о́ком (очи́ма) до чого і без додатка. Ретельно оглянути щось, намагаючись визначити розмір, обсяг і т. ін. чого-небудь. — Вікна будуть великі, їй би такі теж згодилися, примірилася оком Катерина (Л. Первомайський); Дідусь замислено почухав борідку, помахуючи мотузкою, що тримав у руках, приміряючись очима до речей, як їх краще взяти (О. Копиленко). примі́ряти о́ком. Окинувши поглядом місцевість, він .. ще раз приміряв оком, ніби пересвідчуючись у своєму висновку. — Так,— сказав він комусь уголос.— Отут найкраще місце… (С. Журахович).

припа́сти очи́ма (зо́ром, по́глядом) до кого—чого. Задивитися на когось—щось, замилуватися ким-, чим-небудь. Жінка підійшла до великої карти на стіні і зором припала до ясної зірки (В. Кучер); Перевів (Сахновський) на Наталку погляд.— Трохи литка виглядає в ажурній панчішці,— припав до неї поглядом (А. Головко).

притяга́ти (притя́гувати) (до се́бе) о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) чиї (чий), які (який), кого і без додатка. Привертати чиюсь увагу, вабити. Оселедець, бринза притягували голодні очі косарів (К. Гордієнко); Любов Прохорівна притягала до себе заздрі погляди (Іван Ле); Ненароком зелене вікно притягає зір (Н. Рибак).

приці́люватися / приці́литися о́ком. 1. Оглядаючи щось, міркувати про його місце, розмір, вагу і т. ін. Розставляла (Устина) пляшки з вином, ставила блюдечка з паюсною ікрою та дорогі рибні консерви, прицілювалась оком, де б краще поставити власного виготовлення салат (Д. Бедзик). 2. на кого—що. Спрямовувати погляд на кого-, що-небудь, при цьому зважуючи, оцінюючи щось. — А тобі не спиться, Маріє? — спитав Жменяк, примруживши одне око, а другим (оком) прицілившись на молоду ще вдовицю (М. Томчаній).

пробіга́ти / пробі́гти очи́ма що, по чому і без додатка. Швидко читати або оглядати що-небудь. Мазепа почав читати лист, по тому, як пробігав очима все далі, його обличчя мінялося (Ю. Мушкетик).

прово́дити / прове́сти очи́ма (по́глядом) кого. Довго, не відриваючись, дивитися на кого-небудь, услід комусь. Горпина стоїть на хатньому порозі біла, як хустка, і проводить того москаля очима (Марко Вовчок); Учнів молодших класів Мартин Іванович проводить поглядом до самої роздягальні (О. Копиленко).

прогле́діти (прогляді́ти, продиви́тися) (всі) о́чі. Втомитися від виглядання, очікування кого-небудь звідкись. В той день Оксана прогледіла на дорогу всі очі (П. Панч); Впала ніч… шакали виють… Вітер… Мов зима! Я всі очі прогляділа,— Милого нема (А. Кримський).

прода́ти о́чі псо́ві. Втратити гідність задля якоїсь вигоди, користі. — Розспівався. Найшов час!..— Не чіпайте його, хлопці,— подалі від лиха.— Усе скупив, бо псові очі продав!.. — Наїв черево на чужому горі (М. Стельмах).

продивля́ти / продиви́ти о́чі. Напружено виглядати, чекати кого-небудь. Як голуб сивенький не верне до ночі, За ним друг миленький продивляє очі (Пісні та романси..); Прислухалась наша мати Біля спаленої хати, Де чорніє яворина, Прислухалася три днини, Видивлялася три ночі, Продивляла мати очі (М. Стельмах).

продира́ти / проде́рти о́чі. 1. Прокидатися. Перевертався з боку на бік й Ілько. Звечора начебто задрімав, а потім продер очі, і вже ніяк сон його не брав (І. Чендей). 2. Прозрівати, розуміти що-небудь. Промайнула воля, Задурманений неволею люд почав продирати очі… (Панас Мирний).

пройма́ти / пройня́ти о́ком (очи́ма, зо́ром, по́глядом) кого. Суворо, різко дивитися на кого-небудь. Очима проймає!.. Коли б міг, то очима лизнув (Укр.. присл..); Там ангел помсти злий, суворий дух темниці, Проймав мене знов зором огневим (Леся Українка); Іван підсунув під лавку кошик, і машиністу нема куди ноги поставити. Але він лише подивився на Івана, пройняв його оком наскрізь (С. Чорнобривець).

пройти́ / прохо́дити пе́ред очи́ма (зо́ром). Зримо поставати в уяві, детально уявлятися (про образи, пережиті події й т. ін.). Йому пригадалися давні літа.. Перед очима пройшло власне життя — в огні, в тривогах, .. в нестатках (І. Микитенко).

про лю́дське́ (рідше чуже́) о́ко; для лю́дсько́го о́ка. 1. Відповідно до норм поведінки, моралі; заради пристойності, для порядку. І, як це не дивно, ніхто, навіть про людське око, в силу звичаю, не ойкав, не плакав, не виказував співчуття Даріям (А. Іщук); Оксен батькове женихання не заперечував. Але старий не вірив у те і вважав, що син схвалює женихання тільки про людське око, а в душі ненавидить і осуджує його (Григорій Тютюнник); — Ну, начувайся! —.. Шаблій погрожував для годиться, про людське око (Д. Бедзик); — Прийшов (батько)… про людське око. Він усе робить про людське око .. Аби люди думали, що наша сім’я не розпалась, що в нас усе добре (Є. Гуцало); Михайлові так здавалося: тільки-но помер Франко, як австрійський уряд цілком перестав, хоча б для людського ока, рахуватися з українцями (Р. Іваничук). про о́ко. Він про око також сидів при гостях, забившися у куток на своїм кріслі (І. Франко). 2. Для створення, підтримання певного враження, думки про кого-, що-небудь; удавано, напоказ. (Свояк:) Та се ж про людське око тільки буде, не справді ж ти зламаєш віру (Леся Українка); — Лисячий він хвіст, а не людина. Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює (З. Тулуб); Відбуде своє такий тип, повернувшись, влаштується десь на роботу про людське око, а насправді нічним життям живе (О. Гончар); — Що вона (дружина), не зможе без тебе трохи пожити? .. Зроби про людське око із нею розлучення, кудись відішли (А. Дімаров); Тим часом Максим Кривоніс .. про чуже око одягся в свиту, зайшов до хати (П. Панч). про о́ко. Він рад був удавати про око вільнодумного чоловіка, але в глибині серця .. був забобонний (І. Франко); Сагайдачний гартував козацьке військо в боях та походах, але про око залишався вірний підданець короля Зігмунда (З. Тулуб). про людські́ о́чі. І вже знов весела (про людські очі), а про себе — ні-ні та й гляне на Давида, задумана (А. Головко); // З метою притупити чию-небудь пильність, приховати щось. — То може він про людське око, мамо? — А хиндя його знає (Ю. Збанацький); Про людське око (бандити) одразу ж заарештували старосту і поліцаїв. Насправді разом пили (В. Поліщук); Мар’ян, лише для людського ока, промацує руками перший мішок. З нього вибиваються важкі форми полумисків, глечиків, горнят (М. Стельмах). для о́ка. Гюлле для ока й надалі була замкнута у своїй кімнаті (Олесь Досвітній); Він для ока постачив січку мукою, а клунок кинув на віз у солому. .. І не знатиме (Галька), що в Марушки для нього уже запасено (В. Дрозд). про лю́дські́ о́чі. “А може, і не тиф зовсім? Може, це тільки про людські очі, а насправді…” Він аж скрипнув зубами і таки не дав прорватися в свідомості отій жахливій думці (А. Головко). 3. Удаваний, несправжній і т. ін. Якима Демченка в лісі знайдено з розтятою головою… а всі подумали, що це татарва справила… а не той, хто був йому про людське око приятелем… (Б. Грінченко); Ліс стояв безкраїй і мовчазний. Але та мовчанка була лише про людське око. Лісом ішла весна, тепла, ніжна (Ю. Збанацький).

прома́цувати / прома́цати очи́ма (по́глядом) кого, що. Вдивляючись, вивчати кого-, що-небудь. Данило помітив, як його промацував очима здоровий дядько (М. Стельмах); Редактор довго промацував Ярослава поглядом (Ю. Мушкетик); Лукан обома руками розгладив кущики вицвілого волосся, .. рудими очима промацав клас (Ю. Збанацький).

проми́ти о́чі кому. Допомогти кому-небудь зрозуміти, усвідомити реальні факти; розкрити перед кимось сутність явищ, подій тощо. На душі його почало робитися легше .. при самій думці, що його капітал не .. піде в руки неробів, котрі швидко зуміють промити йому очі (І. Франко).

прони́зувати (прошива́ти) / прониза́ти (проши́ти) очи́ма (по́глядом) кого. Суворо, пильно оглядати кого-небудь. — Драстуйте… Спокійно й поважно відповідає Корній, пронизуючи його своїми маленькими очима (В. Винниченко); — Чи не кур’єр — спитала вона (Марфа Галактіонівна), пронизуючи поглядом дальню фігуру, що самотньо сиділа на останньому ряду (М. Хвильовий); Довбуш мовчки прошивав його (Блоху) очима, поки той не опустив своїх (В. Гжицький); Пронизала (Галина) сірими сердитими очима хлопця і пішла не оглядаючись (М. Чабанівський).

пропада́ти (пропа́сти) з оче́й. Переставати бути видимим, ідучи звідкись, непомітно залишаючи яке-небудь місце. Нараз (Яків Сова) завернув за ріг й пропав з очей (М. Лазорський).

пропіка́ти / пропекти́ очи́ма (по́глядом) кого. Дивитися на кого-небудь гостро, проникливо, з осудом і т. ін. Переді мною Борис Стоян з рудим їжачкуватим чубом.— Ти чому не був на першій парі? — пропікає він мене своїми гострими очима (Ю. Бедзик); Роман спересердя пропік сестру поглядом, чортихнувся (М. Стельмах).

простроми́ти по́глядом (очи́ма) кого. Подивитися на кого-небудь дуже неприязно, вороже. Горбоносий Галабурда.. простромив гострим роз’ятреним поглядом кошового (С. Добровольський); Гаврило не скоро спитав: — Це ти, блазню, промовив? Кажи! Га? От саме тоді один одного простромили вони ненависними очима (І. Микитенко).

протира́ти / проте́рти о́чі. Прокидатися, вставати після сну. — Даю тобі слово, Тимоше,— озвався він по якійсь хвилі,— що завтра ви ще й очей не протрете, як я вже упораюсь з своїм (трактором) (Д. Бедзик).

пря́сти очи́ма. Швидко оглядати кого-, що-небудь або раз у раз поглядати на кого-, що-небудь, швидко переводячи погляд. А інспектор підходить до неї та очима так і пряде по ній (С. Васильченко); Поздоровкався (бандит), правда, а очима на всі боки пряде (Л. Гроха); Помічник став у дверях і швидко пряв очима по вишикуваних шерегах на рівні рук, пильно слідкуючи за тими руками (І. Багряний)

пуска́ти / пусти́ти бі́сики (ґе́дзики) (очи́ма (о́ком)) кому, на кого. Кокетувати, загравати з ким-небудь. А то сама (Тонька) присіла на колесі біля нього, бісики очима пускала (О. Гончар); Як стрінеться де-небудь з Мариною, то знай пуска їй бісики очима (Панас Мирний); Сиджу я під образами.. очима на Тетяну спідлоба ґедзики пускаю. А вона червоніє і не знає, чи сміятися, чи ніяковіти (М. Стельмах); // Привертаючи до себе увагу, поглядати на когось. Не виглядають у .. вікна вигодовані обличчя горничних, не пускають ґедзиків прохожим очима (Панас Мирний).

пуска́ти / пусти́ти в о́чі дим (пилю́ку) кому. Вводити в оману кого-небудь. — Кому ви дим пускаєте в очі? Хіба в цьому — в благополучній загальній цифрі — і є всі найзаповітніші інтереси району? (І. Рябокляч); До чого ж ми обросли корою байдужості до рідного коріння, звикли видавати бажане за дійсне, пускати пилюку в очі! (З газети).

пуска́ти / пусти́ти о́ко (по́гляд) перев. на кого—що. Задивлятися на кого-, що-небудь, кудись, виявляючи зацікавленість, інтерес. Робиш що, а очі.. пускаєш в далечінь тривожну (А. Головко); Він любощів співець. Овідій ніжний, він пускає погляди по обрію врозгін (Г. Кочур).

пуска́ти / пусти́ти тума́н (туману́) (у ві́чі) кому. Навмисне заплутувати, перебільшувати, перебріхувати що-небудь. Андрій знав, що вони лише ради нього пускають туману, до начальства ж вони про цей випадок не донесуть (І. Багряний);— Не доберу я толку в твоїх речах,— каже Петро,— Що за охота тобі мене морочити? То заговоривши буцім щиро, то знов туман у вічі пустиш (П. Куліш); — Тут щось таки добре наплутано. Видно, він пустив туману не тільки мені, а й вам (М. Стельмах). пе́рти тумана́ в о́чі. — Ну, не пріть же мені тумана в очі, а говоріть по правді,— сказав Густав (І. Франко).

ра́дувати о́ко. Приємно хвилювати, вабити кого-небудь своїм виглядом. Дивився Григорій на гостю, і серце кров’ю обливалося: невже це та Рута, що колись подобалася йому, радувала око й душу (В. Дрозд); Тече Псьол… Тече, на сонці вилискує, землю поїть, ліси годує і око радує.. (Остап Вишня).

рва́ти о́чі. 1. Різко виділятися чим-небудь. Любив (Зігфрід) красивий, елегантний, але такий, що не рвав очей, одяг (В. Козаченко). 2. на кого. Задивлятися на кого-небудь. — Не рви очей на чужих дружин, Васю,— повчально промовив він.— Окрім того, ніколи не пробуй закохуватися на весіллях і взагалі на святах (П. Загребельний). 3. кому. Привертати чию-небудь увагу; приваблювати кого-небудь. Смаглявий красень в генеральських лампасах, рвав очі він чулим до краси селищанським молодицям… (О. Гончар).

рі́зати о́ко (о́чі). 1. Бути дуже примітним, різко виділятися серед чогось чим-небудь незвичайним або недоречним. Здалеку ця мішанина стилів різала око, псувала архітектурний ансамбль. Але зблизька ті будинки виростали в усій величі й красі (В. Кучер); На дверях було намальовано .. нахабне обличчя буржуа з відповідним текстом під ним. Але й це було не до місця й різало очі (М. Хвильовий). 2. Викликати болючі відчуття в очах своєю яскравістю або неестетичним поєднанням (перев. про кольори). Білим сніговим килимом вкрита земля, і блиск цей ріже очі (А. Хижняк); При розміщенні рослин у паркових насадженнях треба враховувати колір квітів, листя, стовбурів, плодів, не допускаючи сполучень, які ріжуть око (З журналу). 3. кому. Викликати неприємні відчуття (тривогу, хвилювання), нервувати, бентежити кого-небудь. — А тобі ріже око, що я чужу людину в хату прийняв (Григорій Тютюнник).

рі́зати пра́вду (в о́чі (у ві́чі)) кому і без додатка. Говорити про все кому-небудь прямо, відкрито; відверто критикувати кого-небудь. Як перед більшим менший чоловік До правди повернуть язик Одважиться, по стародавній мові, Що хлібець їж, А правду ріж, Того й гляди — утнуть, як Комарові (Л. Глібов); — Мій приятель.. Роботящий і чесний чолов’яга.. У попереднього керівництва в немилості був. За критику і одвертість недолюбляли. Правду в вічі різав (З газети). рі́зати пра́вду-ма́тінку. Видає себе (Вечірко) за правдолюба — ріже правду-матінку (Ю. Мушкетик). рі́зати пра́вду-ма́тку. Я підводжуся й ріжу правду-матку. — Вибачте,— кажу,— пропустив титри, та, мабуть, воно на краще. Бо як молодий режисер, робимо скидку: “Все попереду…” (А. Крижанівський). рі́зати у ві́чі що. Таких (як Куцокінь) ніде не люблять начальники, а самі вони в начальники не пнуться.. Не люблять неволі, напівправди.., крутійства. Що думають, те й ріжуть у вічі (З журналу).

роби́ти / зроби́ти вели́кі о́чі. Виявляти подив, здивування. Оце так таємниці мадридського двору! Чи таємниці? А можливо, та реальність, якої ми.. намагалися “не помічати”. І не треба зараз робити великі очі (З газети). — А ти б не розкидала свої куделі по всіх кутках… Сусанна зробила великі очі (М. Коцюбинський).

розви́днилися о́чі, перев. чиї, які, у кого. Хто-небудь став розуміти, зрозумів щось. — От недавно втекла (Василинка) до вас — і очі всі розвиднились. Ви до неї добром-ладком, вона й побігла… (Є. Гуцало).

розви́днітися (розви́днитися) в голові́ (в оча́х) у кого, кому. Хто-небудь став правильно, краще розуміти, усвідомлювати що-небудь. В голові у Соломії розвиднілось. Жах її щез без сліду. Вона знала, що робити (М. Коцюбинський); Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом. Розвиднілося трохи і Веризі в голові (П. Панч); Так от, щоб нам хоч трохи розвиднилось в очах, земство прислало дуже вченого чоловіка, пана Тугаєвича. Послухайте його і на вус намотайте, що воно, як, чому і до чого (М. Стельмах).

свердли́ти / посвердли́ти очи́ма (по́глядом) кого, що. Пильно, пронизливо дивитися на кого-, що-небудь. Чарнецький наморщив лоба і очима, повними ненависті, свердлив козаків (П. Панч); За Юлькою стежить швець Раздорин, і, коли повертається вона до своєї кімнати, свердлить очима її струнку постать (А. Шиян); Дивиться (Федір) на Реву, а той свердлить його поглядом (Ю. Мушкетик); Посвердливши якусь хвилину Васька очима, я мовчки схилився над столом (Ю. Збанацький).

сві́же о́ко. Той, хто бачить когось, щось уперше. Певне, дуже вже страшними були ми (військовополонені) для свіжого ока (В. Козаченко); // Сприймання ким-небудь того, чого він не бачив раніше. У свіже око все тіньове впадає швидко (З газети); І часто думка товарища — “свіже око” — буває вирішальною (З газети).

сві́жим о́ком, зі сл. гля́нути, погля́нути і т. ін. Не так, як раніше, як інші; по-новому. Висловила (Надійка) думки та міркування людини, яка поглянула на виробництво свіжим оком (В. Козаченко).

свіну́ти (свіркону́ти) очи́ма. Раптово глянути на кого-небудь, виявляючи поглядом якісь почуття (радість, гнів і т. ін.). Вона повела плечима, .. гордо свінула очима (С. Васильченко); Тільки свірконула (жінка) очима і замість зерняти розкусила лушпанину. І зо зла її виплюнула (Панас Мирний).

світ (в оча́х (пе́ред очи́ма)) тьма́риться (темні́є, ме́ркне, му́титься) / потьма́ри́вся (потемні́в, поме́рк, помути́вся). 1. кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані запаморочення, втрачає чіткість сприйняття дійсності (від удару, болю і т. ін.). В очах йому тьмариться світ. Він бачить засніжену кров на соломі (Л. Первомайський); Пішов Юріштан. Світ в очах мутився, кров до горла підступала (Г. Хоткевич); Христю наче хто в груди пхнув, по голові вдарив, світ перед очима потемнів (Панас Мирний). 2. Хто-небудь дуже страждає, тужить; комусь надзвичайно важко. Довго сидів Опанас біля домовини забитого сина .. Увесь його нескладний світ потьмарився й потонув у скорботі (О. Довженко); Бігла полем, плакала. Потьмарився світ в очах. На сніп упала, вражена тяжкою звісткою (К. Гордієнко); Світ потемнів у її (Горпини) очах, .. на серці туга нерозважна, у душі сум темний (Панас Мирний).

світ за́ очі, зі сл. піти́, побрести́, побі́гти і т. ін. 1. Не вибираючи шляху, напряму, без певної мети і т. ін. Шевченко .. пройшов на вулицю і побрів світ за очі (З. Тулуб); Обличчя поліцая пересмикнула посмішка, вірячи й не вірячи, він ступнув назад, потім скочив у кущі й, петляючи, побіг світ за очі (М. Стельмах); Горобчик миттю як схопиться, полетів світ за очі, десь у гущавину заховавсь (Леся Українка). 2. Невідомо куди; у безвість. (Орися:) Обридла мені та хата, де мене хочуть живою втопити! Піду світ за очі (І. Франко); Зігнали (фашисти) у вагони .. Повезли нашу Мариночку світ за очі (О. Іваненко). у світ за́ очі. У світ за очі прогнав мене батечко мій, Що тебе я кохала так палко (П. Грабовський); — Чи ти, бува, з глузду з’їхав? — сіпнулась Настя.— Чи ж би ми покинули наш край, та й поволоклися б кудись, мов цигани, у світ за очі? (У. Самчук). світ за очи́ма. — Улюбив Олену усім тілом і душею, і серцем, і усім животом, і бачу сам, що коли її не достану, то або утоплюсь, або удавлюсь, або світ за очима піду (Г. Квітка-Основ’яненко).

світи́ти в о́чі. Підлещуватися до кого-небудь. Не знав неборак, що пан тільки в очі світив, що лучче (краще) було б, якби він гудив (А. Свидницький).

світи́ти / засвіти́ти очи́ма (о́ком, білка́ми) на кого і без додатка. 1. Пильно дивитися, поглядати на кого-небудь. Мій парубок (Яків) тільки очима світить та поза мною посувається (Марко Вовчок); — Які проворні,— дорікає він і світить оком на Охріма та Гараська (Григорій Тютюнник); — А ти хвостом не крути і за чужі спини не ховайся,— засвітив на нього оком Латочка (Григорій Тютюнник). 2. Виявляти поглядом якесь почуття (перев. гніву, роздратування). Свекруха світила очима на невістку ще й тоді, як чоловік був дома; а як його у військо взяли, то докорам кінця-краю не було (Панас Мирний); Строганиха .. тепло світила очима і просила гостей сідати на садовій лаві (А. М’ястківський); — Принесіть березки! — сказала генеральша поважно, тихо, мов звеліла хустку або води подати, тілько (тільки) засвітила очима хижо (Панас Мирний); — Облиш! — завищала вона (Маланка) пронизуватим голосом і засвітила на нього (Андрія) зеленими, повними злорадної втіхи, очима.— Не займай, скалічить (М. Коцюбинський). 3. тільки недок. світи́ти очи́ма, без додатка, перев. ірон. Не мати чим освітлювати приміщення. А ще (їмость) лютило те, що нафта вийде сьогодні-завтра, а тоді світи очима (Л. Мартович); — Оце ж, синку, ані сірників, ані гасу .. Світять люди очима (Ю. Збанацький).

сві́тле о́ко у кого. Хтось порядний, чесний, безкомпромісний, справедливий і т. ін. — Правда, що вклали ми в землю Всі сили й уміння, Світле в нас око за себе І чисте сумління (І. Вирган).

свічки́ в оча́х засві́чуються (стаю́ть) / засвіти́лися (ста́ли), перев. чиїх. У кого-небудь від сильного удару або болю з’являється зорове відчуття мерехтіння, ряботіння. В очах Андрія засвічуються блискучі жовті й червоні свічки, він чує якийсь гострий, неможливий біль у голові (І. Микитенко); — Ну й вперіщила, Фросинко, мене халявою!.. Єй-бо, в очах свічки стали (В. Бабляк). сто свічо́к в оча́х засвіти́лось. Тієї ж хвилини переразливо (пронизливо) свиснув дріт, і в Матвійових очах сто свічок засвітилось (М. Ірчан).

свої́ми (вла́сними) очи́ма, зі сл. ба́чити, поба́чити і т. ін. Безпосередньо, особисто, в дійсності; сам. — Хто казав? Відки (звідки) знаєте?..— Сам бачу своїми очима (І. Франко); — Я сама, своїми очима бачила, як твій кум прехороший, отой Цимбаленко витрішкуватий, ту ніч тюрив (ніс) щось на плечах (Л. Яновська). вла́сним о́ком. О, якби ж ми побачить могли власним оком хоч раз того Бога (Леся Українка).

си́пати / сипну́ти (сипону́ти) і́скрами (і́скри) (з оче́й) на кого і без додатка. Поглядом виявляти гнів. Нарешті один не витримує: — То ж як, Петре, візьмемося? — Беріться,— повів плечем Дорощук.— Без тебе погано.— А мені що до того? — І Дорощук сипонув іскрами на товаришів (М. Ю. Тарновський); Докія сипонула іскрами з очей, ніби й справді невдоволена з того, що її перебили: — Та не заважайте ж читати! (І. Цюпа).

скида́ти / ски́нути о́ком (очи́ма, по́глядом, зо́ром і т. ін.) на кого—що і без додатка. Дивитися, поглядати на кого-, що-небудь, не затримуючись довго. Іван або Каленик скидали оком на його руки (М. Коцюбинський); Жінки мали велику цікавість до Єльки, але .. з хапливою крадливістю скидали поглядами на цю високошию .. обраницю (О. Гончар); — Мушу зачинити вікно, бо роботи не буде. — Бекеш лукаво скинув оком на Ровдича (Є. Куртяк); — А скільки вас,— питає становий.— Та скільки ж? — обізвався передній, волосний писар, скинувши очима на купку товаришів-гласних (Панас Мирний); — Але де вона (Маріора)? — скинув Замфір очима по винограднику (М. Коцюбинський); Він з ненавистю скинув гострим зором усю світлицю (М. Стельмах). ски́нути оченя́тами. Дівчина сміливо скинула на нього оченятами і, вихопивши з води жердину, пустотливо простягла на берег: — Хапай, служаивий, бо втону! (О. Гончар). скида́ти / ски́нути о́чі (по́гляд). Він скидає очі на струнку дівочу постать (Ю. Бедзик); Уляна скинула на нього (Прокопа) сині здивовані очі (І. Микитенко); У дверях стала висока дівчина, .. вклонилася мені низько, а очей на мене не скинула (Марко Вовчок); Христя скинула на Горпину журливий погляд і задумалася (Панас Мирний).

скида́ти / ски́нути полу́ду з оче́й. Починати сприймати що-небудь таким, яким воно є насправді. Ой, скиньбоо з очей ти колишню полуду, Та праведно глянь, необачний (М. Старицький); Варка мов стрепенулася: — Ти лікуєш німців? О Господи праведний!.. То ходи ж до нас у Севастополь та подивися, що вони, прокляті душі, роблять своїми бомбами. Прийди та подивися. Скинь полуду з очей (В. Кучер).

ски́нути (своє́) о́ко. Помітити кого-, що-небудь, звернути увагу на когось, щось; приглядатися до когось, чогось. Що було там звіру та птиці усякої.. Ніхто не рушав їх таємного покою. Аж поки молодий Гамза не скинув свого ока (Панас Мирний).

скі́льки о́ка. Як далеко можна побачити. Скільки ока — Дніпро перед нами лелів І байдуже котив свої хвилі (М. Старицький).

скі́льки о́ком ки́неш (кинь, доки́неш, захо́пиш і т. ін.). На просторі, який можна побачити; скрізь до самого обрію. Навколо них (переселенців), скільки оком кинеш, підіймаються засніжені поля (М. Стельмах); Геть-чисто вся ріка, скільки оком кинь, праворуч і ліворуч, рясніла бійцями (О. Довженко); Округи, скільки оком докинеш, рівний, білий степ (Л. Яновська); Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори (М. Коцюбинський); Скільки оком скинеш — леліє Дніпро (М. Коцюбинський); І дивись: скинув (Мирон) рушницю на плече та й потяг подовж поля, скільки оком зглянеш (Панас Мирний). скі́льки (мо́жна було́) ски́нути (засягти́, осягти́ і т. ін.) о́ком. Кругом, скілько (скільки) оком скинути, гоготіла пожежа (Панас Мирний); Польський табір розташувався над річкою понад берегами та по невисоких горбах, скільки можна було засягти оком (І. Нечуй-Левицький); Понад потоком зеленіли густі очерети, скільки можна було осягти оком (І. Нечуй-Левицький).

скі́льки сяга́є (ба́чить, обхо́плює, захо́пить і т. ін.) о́ко. На всьому видимому просторі; скрізь, до самого обрію. За садком в бережині слалися зелені луки, блищали плеса мочарів, зеленіла осока та високі очерети, скільки сягало око (І. Нечуй-Левицький); Хліб! Скільки сягає око, хвилями перекочується, гойдається важке колосся (Д. Ткач); Внизу, скільки бачить око, виднілися освітлені сонцем просторі луги (Ю. Мокрієв); Скільки око обхоплювало — всюди рівний, трохи вже припечений сонцем жовтий простір (Г. Хоткевич); Перед нами, скільки брало око, простирався (простягався) степ (Н. Тихий); Скільки око сягне, розкинулось біле безмежжя донецького степу (З газети); Земля лежить, скільки око сягне, розмерзла й чорна (В. Козаченко); Скільки око осягне — біліє Гречка переливом сніговим (О. Мисик); Ці похилі спадисті гори, скільки захопить око, нижчі од Бріярки і через це вони засіяні житом, ячменем, вівсом (І. Нечуй-Левицький). скі́льки о́ко моє́ сяга́ло. Далеко внизу був берег, а далі — скільки око моє сягало — вилискувало синє море (Ю. Яновський). скі́льки мо́жна було́ осягти́ о́ком. Понад потоком зеленіли густі очерети, скільки можна було осягти оком (І. Нечуй-Левицький); скі́льки зір сягне́. Ковилі, ковилі, ковилі… За сонцем сталево-тьмяні, а там, під сонцем,— скільки зір сягне,— сяючі, молочні, як шумовиння (О. Гончар). до́ки о́ко вхо́пить. Хіба вже не віриш (у прикмети)? — Не в тім річ. Лише до цього обрію, доки око вхопить, ці прикмети мають силу (О. Гончар). скі́льки й о́ку. — Ото, скільки й оку, усе-усе ваше! Допоки рів (В. Дрозд). скі́льки о́ка. Скільки ока — Дніпро перед нами лелів і байдуже котив свої хвилі (М. Старицький).

склепи́ти о́чі. Заснути. Не стелившись, полягали спати, але чи склепив хто очі на часинку? (А. Головко); Лише перед світанком склепила (Марійка) очі, але зараз же і прокинулась (О. Донченко).

ско́взати / сковзну́ти очи́ма (по́глядом) по кому—чому. Мимохідь дивитися на кого-, що-небудь. Перехожі сковзять (сковзають) очима по нетоптаних травах, та сонце ходить довкола, пересуваючи тіні (М. Коцюбинський); Жінка сковзнула неприязним поглядом по Тамариній постаті (А. Хижняк).

сльо́зи закипі́ли (закрути́лися) / закипа́ють на (в) оча́х у кого, кому і без додатка. Хто-небудь почав плакати. На її по-дівочому густих віях закипіли сльози (М. Стельмах); Матері, однак, не раз закрутилися сльози в очах, коли вона дивилася на поблідле лице дочки (Н. Кобринська); Старі козаки стояли нерухомо, і сльози закипали їм на старечих очах (О. Довженко). сльоза́ закрути́лася в о́ці. Гнат узяв сина на руки .. сльоза закрутилась йому в оці та гарячою краплею впала на лице дитини (М. Коцюбинський).

сльо́зи залива́ють / залили́ о́чі (лице́). Хтось дуже плаче, ридає. Сльози очі заливають, Що й на світ не гляну… (П. Чубинський).

смерть загляда́є (ди́виться, зазира́є і т. ін.) / загля́нула (подиви́лась, зазирну́ла і т. ін.) в о́чі кому. Хто-небудь може померти, близький до кончини, загибелі. Почалося тривожне підпільне життя .. Тричі за цей час ловили мене гестапівці й поліцаї. Тричі за цей час заглядала мені у вічі смерть (Л. Дмитерко); — Не бійся, тату! Не вперше мені на смерть іти. Десять років мені смерть щодня в очі зазирала! (А. Кащенко); Титар, бачачи, що смерть заглянула йому в очі, благально протягнув: — Рятуй (М. Стельмах).

смія́тися в (живі́) о́чі (ві́чі) кому, над ким. Не приховувати свого глузування над ким-небудь у його присутності. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном (М. Коцюбинський); Судові сміялися над Іваном Трохимовичем. Сміялися у вічі, сміялись за очі, малювали малюнки, як Яків Грицай ганявся по майдану (Панас Мирний); (Михайло:) Так, вона (мати) скупа, .. старомодна, але сміятися їй у вічі грішно (В. Собко).

соба́чими очи́ма, зі сл. диви́тися, погляда́ти і т. ін. Віддано, покірно і т. ін. Ситник дивився на князя ясними собачими очима (П. Загребельний).

сон не йде на о́чі (в го́лову) кому і без додатка. Хто-небудь не може заснути. Покірно лягаю. Але сон уже не йде на очі (Ю. Збанацький); Син лежить на лаві. Сон не йде йому в голову (Панас Мирний).

со́ром їсть (кри́є) о́чі чиї, кому і без додатка. Хтось мучиться, страждає від докорів совісті; кому-небудь дуже соромно. (Гнат:) Одну хвилину мені жаль Софії і сором їсть очі, а другу… другу — вся душа, всі думки у Варки! (І. Карпенко-Карий); Як дізнаються, бува? Ото дівка? З паничем цілуватися?! Матінко!.. І Христя чує, як її обличчя горить-палає, як її очі сором криє (Панас Мирний).

спа́сти на о́чі кому. Раптово стати поміченим ким-небудь. Він тримав зброю напоготові і йшов не по самій стежці, а обабіч, щоб першому не спасти на очі ворогові (О. Слісаренко).

спини́ти о́ко на чому—кому. Звернути увагу на що-небудь, на кого-небудь. У розмові про національні риси характеру мені хочеться спинити око на тих проявах цього характеру, які свідчать про внутрішнє багатство народу (М. Рильський).

сплива́ти / сплисти́ (спливти́) пе́ред очи́ма (пе́ред о́чі). Зримо уявлятися кому-небудь. Німа карта всесвіту, з якої вчиться географії Юрин старший брат, спливає раптом перед очі (Ю. Смолич).

спопеля́ти / спопели́ти очи́ма (зо́ром) кого. Дуже гнівно, презирливо дивитися на кого-небудь. Підігріваючи себе своїми ж жалісливими й гнівними словами, він спопеляв бідного Костянтина Павловича помутнілими від обурення очима (В. Козаченко); — Як вас величати? — спитав винахідник Жора, спопеляючи очима Джо Дассена на кофтинці феї (А. Крижанівський); Чому ти .. не спопелив зрадливця своїм зором? (М. Нагнибіда).

спусти́ти з о́ка (з оче́й) кого. На якийсь час перестати стежити, наглядати за ким-небудь. Ключар удає, ніби спустив її з очей, і звертається до інших (Леся Українка); А нуте, нуте, чого стали? — гукнула панська ключниця.— Оце така робота? Аби вас з очей спустить, то вже й шабаш? (Олена Пчілка).

ста́ти / става́ти пе́ред я́сні́ о́чі чиї, кого, перев. ірон. З’явитися постати перед ким-небудь, прийти до когось. Коли покличуть до вельмож .. та князів, а найпаче коли скажуть стати перед ясні очі її величності, тоді для сміливості вихилиш,— шкода, не тернівки, її там не роблять, не вміють,— а простої “сивухи” (М. Лазорський); — Ну що мені робити, як не стати перед ясні очі начальства, а там буде видно (З газети).

стирча́ти (стримі́ти) спи́чкою (більмо́м) в (на) о́ці (в (на) оча́х), перев. у кого, кому. Дратувати кого-небудь своєю присутністю, наявністю і т. ін. Уже давно вона (комора) стирчить спичкою в оці (Панас Мирний); Михайло рубав дрова у дровітні, щоб не стирчати більмом у Юлки на очах (М. Томчаній); Та земля Притичина не одну вже ніч не давала йому спати, болячкою у серці сиділа, спичкою в оці стриміла (Панас Мирний).

сторо́ннє (лю́дське́) о́ко. Чужа людина, чужі люди. Телеграма була .. заплутана і для стороннього ока зовсім не зрозуміла (О. Іваненко); З усім криється від стороннього ока (Є. Гуцало); На вузлових станціях його (санітарний поїзд) заганяли на далекі запасні колії, про нього, як могло здатися сторонньому окові, забували (Д. Бедзик); Дві ночі мчались.., ховаючись від людського ока (М. Коцюбинський); сторо́нні (лю́дські́) о́чі. Оксень, почувши цокіт брички, присів у житі, щоб сховатися від сторонніх очей (І. Цюпа); — Чом я не зосталась у матері? Мене б мати сховала од людських очей (І. Нечуй-Левицький).

стоя́ти пе́ред очи́ма (в оча́х, пе́ред душе́ю) кому. Постійно з’являтися в уяві, не зникати (про образи, картини і т. ін.). — Мені все стоїть перед очима Брянський, звучить його голос (О. Гончар); І вдень мені в очах стоїть той гість дивний, А душу рве й гнітить нескінчена розмова… (Леся Українка); Як живії, вони стоять перед душею моєю: Андрійко веселий, кучерявий .. Василько над квітками та зіллям сидить, задумався… (Марко Вовчок).

стра́тити о́чі. Осліпнути. Я його спитав, яким побитом стратив він очі. Він розповів, як .. вів троє коней напувати .. Коні злякалися, шарпонули й довго волокли хлопця з собою (Г. Хоткевич).

стриба́ти очи́ма. Швидко, пропускаючи щось, переводити погляд з одного об’єкта на інший. Далі Тетяна бачила, як він почав стрибати очима з рядка на рядок, а обличчя його блідло все дужче й дужче (Д. Ткач).

стріля́ти (стри́гти) / стре́льнути (стригну́ти) очи́ма (о́ком, рідше по́глядом) на кого, в кого, по кому і без додатка. 1. Поглядати на кого-, що-небудь, виражаючи певні почуття, емоції. Стріляючи очима поза вікна, на якусь мить вона затрималася легковажним поглядом на чорновусому козакові (О. Ільченко); Антон стрельнув настороженим оком на Катерину (С. Чорнобривець); Підперши кулаками боки, стригнула (Мар’я) очима по всіх: — А ви чого скалозубитесь? (Я. Баш). 2. перев. недок. Кокетливо, грайливо позирати на кого-небудь, полонившись кимось. Арістотель-мудрець по садочку гуля,— Бач, Аглая іде і очима стріля! (І. Франко); Орися крутилася біля Сергія Золотаренка .. Так очима на нього і стриже (Григір Тютюнник); — Ой, свекруха ж комусь попадеться,— одягаючись, сестра лукаво стрельнула оком в Данька (О. Гончар).

ти́кати (ти́цяти, штрика́ти) / ткну́ти (ти́цьнути, штрикну́ти) в о́чі (у ві́чі) (па́льцем) кому. Відверто, неприховано вказувати на чиїсь вади або робити комусь зауваження в гострій, неделікатній формі. Давно, давно Езоп байки писать начав (почав), Осміював звіряк, над миром глузував, Кричав на гріх зо всеї мочі І пальцем тикав людям в очі (Л. Боровиковський); — Ти хочеш, щоб я дурно давав гроші? — став поруч з жінкою Терентій.— Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою (М. Стельмах); — Обридло на фронті на сочевиці, але й дома не всидиш — солдатки у вічі штрикають (А. Головко); // Примусити звернути увагу на щось. Може, так і до завтра не помітить він (вартовий), який напис на стовпі, поки йому ніхто не ткне в очі (А. Турчинська).

ті́льки дай на о́чі кому. Покажи. Тамань кипіла від зорепадів, а людям тільки дай на очі, кажуть: “Ото бомби кидають” (Григорій Тютюнник).

ті́льки о́чі росту́ть у кого і без додатка. Хтось дуже худий, схуд або худне. Схудла, спала з лиця (Тамара), тільки очі ростуть (О. Гончар).

ті́шити (весели́ти) о́ко (о́чі, зір і т. ін.). Справляти приємне враження своїм виглядом; бути гарним, привабливим. Якось не тішили моє око ані розлогі, яро-зелені, порізані блакитними озерцями та гирлами плавні,.. ані жовті .. шпилясті гори (М. Коцюбинський); Цькований, він (народ) тішив очі людські високими зразками мистецтва (М. Рильський); Тішили зір просторі безкраї ниви (Н. Рибак); Нічого крикливого чи дражливого, все тільки заспокоювало, навіть яскравістю тішило зір, віяло злагодою на нас (О. Гончар); Серед загального сіро-зеленого кольору землі і полів радісно веселили око яскраво-червоні, сині й жовті фарби (Ю. Смолич); На ранок .. квітка, свіжа, пряма, веселить людські очі (Панас Мирний); Та рясніше від усіх квітів красуються рожі в пишному вбранні, красуються, веселять зір (А. Шиян).

ті́шити (весели́ти / розвесели́ти) се́рце кому, чиє і без додатка. Радувати, приносити задоволення; викликати добрий настрій, спокій у кого-небудь. Кругом на всі боки малювались дивні картини природи. І все те не тішило серця, не розбивало туги (І. Нечуй-Левицький); Самотній Бульба, як корабель у морі, мчить степом, де так недавно тішили йому серце його синочки, і небо, і безмежна просторінь (О. Довженко); (Василь:) Вірна дружина буде біля його ходити, своїм тихим словом тугу його розганяти, ясними очима серце веселити (Панас Мирний); — Ти моє серце розвеселила, Марусечко! — дякує Катря.— Дуже вже мені було важко… (Марко Вовчок). ті́шити о́ко й се́рце. Не може не тішити ока і серця розумне використання в будівництві метро місцевих українських матеріалів, а в майолікових настінних узорах — елементів української народної творчості (М. Рильський).

топи́ти / утопи́ти о́чі (по́гляд, зір) у чому, в що. Невідривно дивитися кудись, милуватися чимось. Дарма топлю очі в крайнебо блакитне, Усім воно ясне, ласкаве, привітне; .. від його ж на мене недолею віє, Як гляну в крайнебо — серденько заниє (Пісні та романси..); Очі свої він (Івась) перевів уже в небо і топив свій ясний погляд у його непрозорій блакиті (Панас Мирний); Уста з устами ізлились, І ми над зорі понеслись, В очах втопивши очі (М. Старицький); Джон втопив зір у підлогу і хвилину мовчав (І. Багмут). зато́плювати ( затопля́ти) зір. Довго він блукав по темних алеях, затоплював зір у високому спокійному небі (Дніпрова Чайка); Фархад брав часом в руки той папір І затопляв в мальоване свій зір (М. Бажан).

тремтя́ть сльо́зи на оча́х у кого. Хто-небудь готовий заплакати. Дівчинка не хоче плакати, та вже сльози тремтять у неї на очах (З газети).

тума́н в (на) оча́х перев. у кого. 1. Хто-небудь погано почуває себе (від утоми, хвороби, хвилювання і т. ін.). І жарко й душно... Я от-от впаду... В очах пливе туман... (В. Сосюра); Козаки давно грозою стогнуть, в них од злості на очах туман (В. Сосюра). 2. У кого-небудь замріяний, невиразний погляд. (Демко:) Придивись мені в вічі гарненько і вгадай, про віщо я думаю? (Вареник:) Туман, туман в очах, не зрозумію ваших дум! (М. Кропивницький); Дивився в визір’я (у дзеркало): обличчя, як у заплаканого барана, в очах — солодкий туман. Брала лють на себе (С. Васильченко); Твої губи пахнуть матіолою, а в очах туман, такий туман (В. Сосюра).

тума́н застила́є / застели́в о́чі чиї, кому і без додатка. Хто-небудь втрачає здатність нормально бачити через хвилювання, сильний біль, потьмарення свідомості і т. ін. Маруся почула, як крутиться у неї голова, як туман застилає очі (Г. Хоткевич); Очі мої застилає туман, але я бачу її — мою рану і чую уразливий біль (Ю. Яновський); Спогади зникли, якийсь туман застелив очі, Софія низько похилилась і затулила очі хусточкою (Леся Українка).

у ві́чі (в о́чі). 1. зі сл. говори́ти, каза́ти і под. Особисто, безпосередньо кому-небудь. — Хоч один, кажуть, не витерпів, сказав правду у вічі тому вискочці (І. Цюпа); Ніхто до сьогоднішнього дня не казав такого у вічі: він надіявся, що люди не знають його хитрувань (М. Стельмах); (Скарбун:) Нічого, ми ще зустрінемось... (Назар:) Не заперечую. Тільки я нашіптувати не буду, я все в очі скажу (М. Зарудний); // Відверто, неприховано, відкрито. (Руфін:) Я тебе пустив би, я б не держав тебе в неволі в себе, якби ти раз мені сказала в вічі: “Пусти мене, бо ти мені бридкий” (Леся Українка); Слухачі йому в вічі відповідали глумом: “Сокирі не треба їх (настроїв у творах), бо вона (сокира) слухає тільки дерев’яною ручкою могутні настрої оточення...” (Т. Осьмачка); (Гіта:) Невже ви не можете приборкати цього маленького тирана! Він глузує з вас у вічі, а ви ще й раді! (І. Кочерга). 2. У присутності того, про кого йде мова. — У вічі будуть шанувати, а за очі проклинати (Г. Квітка-Основ’яненко); Судові сміялися над Іваном Трохимовичем. Сміялися у вічі, сміялися за очі (Панас Мирний); — Не бійся вітру летючого, піску сипучого, стережися дами жирової. В очі добра — поза очі відьма (Григорій Тютюнник). 3. зі сл. ба́чити, із запереч. Зовсім, ніколи. Повз двір, де мила живе, Я проїхав двічі, Да не бачив голубоньки Ні разу у вічі (Укр. поети-романтики..); Другі, кого не питала Пріська, казали, що не бачили і в вічі її Пилипа (Панас Мирний); Черниш схвильовано продовжував: — А перескочиш ти Мораву, вирвешся на широкий тактичний простір, прийдеш першим туди, де тебе люди роками ждуть. Тебе там ще ні разу і в вічі не бачили, а вже думають про тебе давно (О. Гончар).

у (всі свої́) чоти́ри о́ка; в че́тверо оче́й, зі сл. диви́тися, сте́жити і т. ін. 1. Дуже пильно, уважно; постійно, невідступно. Тепер уже для Марусі ясно було, що треба.. тікати. Але й Марусякові се було ясно, і він стежив за своєю попадею в чотири ока (Г. Хоткевич); За роботою він стежив у всі свої чотири ока: коли в кого траплялась помилка чи затримка, він одразу підходив… (Ю. Шовкопляс). 2. Удвох, обоє. Коли хтось бере в руки макітру чи горщика (на базарі), то чоловік із жінкою затихають, в четверо очей дивляться на покупця та свій товар у його руках (Є. Гуцало).

у голові́ помути́лося у кого і без додатка, перев. безос. Хто-небудь перебуває в стані запоморочення, близькому до непритомності; недобре комусь. У голові в Уляни зовсім помутилося,— вона не знає, що робить, забуває, чого виходила в сіни (Панас Мирний); Щось несподіване трапилось з Іваном: у голові помутилося, зачервоніло у віччю (в очах) (Л. Яновська). помути́лося в оча́х чиїх. Все помутилося в очах Віри, здійнявши в душі її страшенну бурю (А. Шиян).

у миг (мить) о́ка, перев. з дієсл. Дуже швидко, миттєво. Відбулося все у миг ока (З газети); Марійка метнулася до потайного ходу, владно потягла за собою Івана… В мить ока вони опинилися за стодолою (Г. Колісник). в оди́н миг о́ка. Вони почали стиха підгарчувати один на одного і в один миг ока розлютувались (І. Нечуй-Левицький).

ухопи́ти очи́ма кого, що. Побачити, помітити. (Килина:) Як з’явилась вона (баришня) на святках меж дівчатами, так Конон як вхопив її очима і вже відтоді і не зводе (зводить) їх з неї (М. Кропивницький); Він злегка повернув голову, ухопив очима плечі й коротку шию Касія (І. Микитенко).

хазя́йське о́ко. Господарський, дбайливий нагляд, догляд. Пропадало добро без хазяйського ока (М. Коцюбинський).

хазя́йським о́ком, перев. зі сл. огля́нути. Дбайливо, уважно, по-господарськи і т. ін. Хазяйським оком Віктор оглянув кімнату, придивляючись, чи все на місці, потім звернувся до братів (П. Автомонов).

хова́ти / схова́ти о́чі (по́гляд) від кого і без додатка. Відвертатися, не дивитися на кого-небудь від сорому, ніяковості, незадоволення тощо. (Никандер:) То ти хочеш, щоб і я з громади випав, а батькові блудним сином став, щоб поза кутками огинався, од брата очі ховав?.. Ні, вже годі! (М. Куліш); Аж назустріч їм ще двоє школярів, років по шістнадцять, а може, й по сімнадцять. За руки взялися .. Забачивши старших, пустилися, пішли порізно, нахиливши низенько голови, очі ховають… (Григір Тютюнник); — Так я, люди, кажу? — непевно обернувся (Пилип Таранюк) до лісовиків, але ті ховали від нього погляди (М. Стельмах); Я на тебе моргаю, а ти сховав свої очі, неначе загорнув їх у ту книжку (І. Нечуй-Левицький).

хова́тися від лю́дсько́го о́ка (від лю́дськи́х оче́й). 1. Ставати невидимим. Коли київські гори курилися туманом, а Дніпро, запнувшись своєю димчатою запоною, ховався від людських очей,— по зеленій оболоні метушилися в тумані щось за тіні (Панас Мирний). 2. Намагатися, щоб ніхто не побачив, не помітив; уникати зустрічі з ким-небудь. Довго сидів (Тетеря) при місяці… Усе щось думав і шепотів сам до себе, а потім, ховаючись від людського ока, ішов спати (Григорій Тютюнник).

ходи́ти з те́мними очи́ма. Бути неосвіченим, неписьменним, неграмотним. — А хіба уже як мені, то й вік ходити з темними очима? Та як на мене, то хоч би і всі учились,— тільки за що, діти? (С. Васильченко).

хоч (би) одни́м о́ком гля́нути (подиви́тися) на що. Хто-небудь дуже хоче побачити те, за чим сумує або ніколи не бачив. — Чи гляну я на ті гори коли-небудь хоч одним оком? (Т. Шевченко); Всі вже забули рідну стріху, .. тільки мене тягнуло додому.., хоч би одним оком глянути на ту леваду (М. Лазорський); Хотілося б мені хоч на одну хвилину в своє село, хоч одним оком подивитися на його (Панас Мирний).

хоч ви́дивись. 1. Дуже гарний, вродливий. (Платон Гаврилович:) То яку ти мені хотіла панночку радити, Федоро? (Федора (сміється):) Е, там дівчина хоч видивись (С. Васильченко). (і) о́чі ви́дивився б. (Пашка:) Як одягне (Михайло) жупан, та дорогим поясом підпережеться, та сиву шапку набакир,— і очі б видивилась! (М. Старицький). 2. Негустий, пісний, несмачний (про рідку страву). Їство: борщ хоч видивись, картопелька, цибуля, часник, що аж хата провонялася тим (А.Тесленко).

хоч в о́ко (в о́чі, у ві́чі) стрель. Зовсім нічого не видно, дуже темно. На землю злізла ніч. Хоч в око стрель тобі, так темно надворі (П. Гулак-Артемовський); Іван, не кажучи й слова, подався до повітки. Тхнуло сухою прілістю й було вже тут темно, хоч в око стрель (Є. Гуцало); Темний морок опустився на землю, й тут нічого не видно, хоч стрель у вічі (Панас Мирний).

хоч в о́ко дай. Нічого не видно. Клятий туман, хоч в око дай (Я. Качура).

хоч одни́м о́ком, зі сл. подиви́тися, гля́нути, погля́нути, поба́чити і т. ін. Протягом короткого часу; побіжно, мимохідь. Хотілося б мені хоч на одну хвилину у своє село, хоч одним оком подивитися на його (на нього) (Панас Мирний); Ми, тоді ще зовсім маленькі, з хвилюванням проходили повз садиби Короленка, щоб хоч одним оком глянути на усіма нами шанованого письменника-правдолюбця (О. Ковінька); Хочеться мені хоч одним оком поглянути ще на Італію (М. Коцюбинський); — Так оце кортить сватів побачити хоч одним оком (Григір Тютюнник).

хоч о́ком світи́, зі сл. те́мно. Дуже. Темно, хоч оком світи, вітер бризкав холодною порошею (Ю. Смолич).

хоч о́ко (о́чі) ви́коли (ви́йми, ви́бий і т. ін.). Зовсім нічого не видно. У хаті зовсім стало темно, що хоч око виколи... (Г. Квітка-Основ’яненко); — Ліс кругом, болото і поночі, хоч око виколи (Григір Тютюнник); Дівчинка йде серед ночі Лісом дрімучим одна. Темно, хоч виколи очі, Мертва стоїть тишина (В. Бичко); Ніч була темна-претемна, хоч око вийми (Легенди..); (Шеремета (входить):) Свисни ще раз, бо темно, хоч око вибий (Мирослав Ірчан); — Нічого ж не видно, хоч око вибери! (Є. Гуцало). хоч о́чі повико́люй. Темно, хоч очі повиколюй (М. Номис).

цві́кати (цві́ркати, цвірі́нькати) в ві́чі (в о́чі) кому. Дорікати, докоряти кому-небудь чимсь. — То ти смієш мені цвікать в вічі? (І. Нечуй-Левицький); —Заберіть собі те, що віддали. Наче не знаєте, що ваш ґрунт злидні відрізали. Хватить мені цвікати в очі своїм добром (М. Стельмах); Докію вони щодня заставляли йти на роботу в колгосп, щоб не цвіркали Чумакам у вічі, що не ходять у поле (В. Кучер); — Гадаєш, мені це мило, як кожний з знайомих приходить і цвірінькає мені в вічі, що ось то вона була тією, котра з-поміж цілого гурту знайомих і чужих вибавила мене одна від смерті (О. Кобилянська).

щоб (і) о́чі не ба́чили кого, чого і без додатка, несхв., перев. зі сл. мої́. Уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чогось; геть. Викинула ту річ, щоб і очі не бачили, щоб і згадки не було (З газети). аби́ й о́чі не ви́діли, діал. — А йди ти від мене, аби тє (тебе) й очі мої не виділи (Г. Хоткевич).

щоб о́чі не запада́ли, перев. зі сл. пи́ти, жарт. Уживається перев. як побажання здоров’я при вживанні міцних напоїв та порада не залишати недопитого; на здоров’я. Мотрона гостинно припрошувала Остапа їсти, пити, причім пити до дна, щоб очі не западали (К. Гордієнко); З великої сулії чоловікам налили повні склянки, а жінкам — повні чари, “щоб не западали очі” (С. Чорнобривець).

щоб о́чі повила́зили. 1. кому, чиї, лайл., перев. жарт. Уживається для висловлення незадоволення ким-небудь, як недобре побажання комусь. Щоб старі вороги рачки лазили, а молодим очі повилазили (Укр.. присл..); — І щоб тому й очі повилазили, хто їх (малі чарки) купує,— відповідає зять (Укр. анекдот). повила́зили б о́чі. Та повилазили б йому очі, хто це побачити може (Остап Вишня). 2. зі сл. мені́. Уживається для запевнення у правдивості того, про що йдеться. — Щоб мені очі повилазили, коли, каже, не зроблю так (І. Квітка-Основ’яненко). аби́ о́чі повила́зили. — Правду вам кажу.., аби мені очі повилазили.., як брешу (Л. Мартович).

як (рідше мов, на́че і т. ін.) (свого́) о́ка, зі сл. берегти́, догляда́ти і под. Дуже старанно, дбайливо і т. ін. — Буду,— каже (Василь),— тебе, моя зозуленько, як ока берегти (Г. Квітка-Основ’яненко); Вмер горобчик милої моєї. Вмер горобчик, що вона любила І як свого ока доглядала (М. Зеров); — Дайте (воза), дядьку, на степ з’їздить, Не бійтеся обиди, Бо як ока берегтиму, В сохрані доставлю (І. Манжура); — А вже що за вірний лісник був з нього, так і не сказати; лісу доглядав, наче свого ока (О. Кониський).

як (рідше мов, ні́би і т. ін.) о́ка в ло́бі (в голові́), зі сл. берегти́, гляді́ти, пильнува́ти і под. Дуже старанно, пильно і т. ін. Бережи, як ока в лобі (Укр.. присл..); Перше чумаки кременя дуже гляділи, як ока в лобі, бо без вогню не можна прожити (Нар. опов.); — Повдавались (дочки) в матір: усі чепурні, шанують одежу, усі глядять одежину, як ока в лобі (І. Нечуй-Левицький); Які старі зв’язки були, то тих я бережу, як ока в голові (В. Стефаник); — Перемога залежить від проходів крізь Балкани. Тому пильнуй їх, як ока в голові (Юліан Опільський). більш, ніж о́ка в ло́бі. Матір (парубок) поважав, а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (Марко Вовчок). як о́ка. — Хазяйського добра гляжу як ока (Г. Квітка-Основ’яненко).

як (рідше ті́льки) о́ком моргну́ти (мигну́ти, клі́пнути і т. ін.). Дуже швидко, миттєво. Огненна стріла прорізала усе небо і, як оком моргнути, вдарила у те саме дерево, під которим попереду стояв Денис (Г. Квітка-Основ’яненко); Отаман Голий раптом вихопив свої обидва кольти, як моргнути оком, висадив у короб генеральського авта (автомобіля) всі свої двадцять куль… (Я. Качура); Як сполохнута перепілка, вона (дівчина) відскочила від його (Чіпки) і, тільки оком моргнути, майнула подовж жита (Панас Мирний); І Наумиха, як оком мигнути, вхопила граматику та вкинула її в піч (М. Коцюбинський); Як оком кліпнути, вихопив (Грицько) лук і вмить зіскочив на землю (Юліан Опільський).

як за свої́м о́ком, зі сл. догляда́ти, диви́тися і под. Дуже старанно, дбайливо, постійно і т. ін. Дуже хотіла мачуха згубити з світу невістку, але ніяк це не вдавалось їй, бо царський син дуже кохав жінку і доглядав за нею, як за своїм оком (Укр.. казки).

як зіни́цю о́ка, зі сл. берегти́, хова́ти і под. Дуже пильно. Ще більше будемо .. берегти як зіницю ока, берегти й вивчати безцінну спадщину нашу прекрасну (П. Тичина); Сам не знаю, як те сталося, а загадав я собі: “Якщо не загублю сопілку, то живий буду!” І беріг її як зіницю ока (І. Цюпа); Люба мамочко! ..Розписка у мене єсть — ховаю, “як зіницю ока” (Леся Українка).

як з о́ка ви́пав, зі сл. схо́жий. Зовсім, повністю, надзвичайно. — Ось не балакайте,— переконувала тітка,— на матір воно схоже, як з ока випало (О. Донченко).

як (мов, на́че і т. ін.) в о́ко вліпи́ти. 1. Влучно, дотепно сказати чи точно визначити щось. — Навіть за могилу на цвинтарі треба було заплатити,— несміливо обізвався Дмитро.— Як в око вліпив,— задоволено відказав Тимофій (М. Стельмах); — Тоді громаді добре, як усі в достатках.— Правда! Правда! — озвалися навкруги голоси.— Наче в око вліпив! (Б. Грінченко). вліпи́ти в са́ме о́ко. Танцюра аж рот роззявив здивовано. — Здорово! — ляснув він себе по гладких боках.— Ось як він закрутив... Вліпив у саме око (З. Тулуб). 2. Точно, безпомилково передбачити, вгадати що-небудь. Вона таки у його відьма .. Хіба і мені не напророкувала Оришка сього лиха... Тоді ж, у Хведора як були... Сміялись чогось. А вона: “Не смійся, не смійся, тебе лихо жде”. Як ув око вліпила! З того часу все пішло — як згори посунулося... (Панас Мирний); Ударить грім великий, і буде буря громова!.. Засіяє весняне сонце, і засміються люди. Ніколи, ніколи не забути мені дідового пророцтва. Як в око вліпив (О. Ковінька).

(як (мов, на́че і т. ін.)) полу́да (рідше лу́да) з оче́й спа́ла (опа́ла, спливла́ і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось правильно зрозумів, усвідомив що-небудь; прозрів. Всім міністрам і слугам царським відразу мов полуда з очей спала. Та ж се Лис! (І. Франко); За один день та за ніч важких роздумів у багатьох вітробалчан наче полуда з очей спала (А. Головко); Мені зараз мов луда з очей спала (І. Франко); Мені наче опала полуда з очей: я з сірого побачила раптом світ кольоровим (Ірина Вільде); Але настали дні! Спливла з очей полуда, і ми побачили, де ворог і де брат (В. Сосюра). полу́да з оче́й спада́є. В людей спадає з очей полуда і прокидаються ті здорові думки, які дрімали в голові (С. Васильченко).

як (мов, ні́би і т. ін.) із зав’я́заними очи́ма, зі сл. ходи́ти, блука́ти і т. ін. Не розбираючись, не орієнтуючись у чомусь, не маючи потрібних знань, потрібного досвіду; навмання. — Припам’ятайте собі: скільки ви ночей не доспали, скільки праці згубили через те, що ходите, здається, і вдень, а мов з зав’язаними очима — во тьмі?! (М. Коцюбинський); То бувало ніби з зав’язаними очима блукали, танцювали на одному місці, за своїм горем і світу ясного не бачили (І. Цюпа).

як (мов, ні́би і т. ін.) ри́б’яче о́ко. 1. Чистий, вимитий і т. ін. Підлога як риб’яче око, ніде ні порошинки, все як вилизане (З журналу). 2. перев. зі сл. чи́стий. Уживається для підсилення зазначеного слова; дуже, надзвичайно. Чиста, як риб’яче око (Укр.. присл..).

як (мов, ні́би і т. ін.) сіль в о́ці. 1. у кого, кому. Бути неприємним, завдавати прикрощів кому-небудь; заважати комусь або дратувати когось. Еге, десь Гафійка забарилась на музиках. Хай погулає дитина. Тільки їй волі, поки в мами та в тата. Та й те людям, мов сіль в оці (М. Коцюбинський). сіль в оча́х. Заплакані очі (Іванихи) палали нестримним гнівом: — Ти радий здихатися моєї дитини! Він тобі сіль в очах! (Леся Українка). сі́ллю в о́ку. Городове козацтво та Січ були москвинам сіллю в оку: озброєна Гетьманщина була небезпечною країною (М. Лазорський). 2. зі сл. люби́ти, ірон. Уживається для вираження повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (любити). Так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Укр.. присл..); Пішов русин найматися до графа, якого люди любили, як сіль в оці (Казки Буковини..).

як (своє́) о́ко; як (свої́) о́чі, зі сл. берегти́, стерегти́ і т. ін. Так, як ніщо інше; ретельно, пильно і т. ін. Як очі свої стереже вона синів, та хіба встережеш від такого, як Наливайко? (Іван Ле); // зі сл. догляда́ти, пильнува́ти, хова́ти і т. ін. Дуже старанно, дбайливо і т. ін. Хима відчинила скриню, вийняла ганчірку з п’ятизлотником, розгорнула її, оглянула свій скарб, що тридцять літ ховала, як око, і знов загорнула (М. Коцюбинський); Цілий гай молодих дарувань, що виростають з року в рік, тішить наш погляд, і ми, старші письменники, як око своє, повинні пильнувати, берегти й доглядати цей гай (М. Рильський).

як у о́ко впа́сти, зі сл. схо́жий. Дуже, точно, абсолютно. Дочка в неї уродилася схожа,— як у око впала,— на того чумака-кремеза, що ото її батька покійного питав (Марко Вовчок).