око

О́КО¹, а, с. (мн. о́чі, рідко ві́чі, оче́й — перев. з прийм. у).

1. Орган зору у людини, всіх хребетних та деяких безхребетних тварин.

Я не нездужаю, нівроку, А щось такеє бачить око, І серце жде чогось (Шевч., II, 1953, 288);

Праве око лукаво дивилось з-під піднятого трохи повіка на купку мідяних грошей (Коцюб., II, 1955, 352);

Ще сонце спить, ще пролісок не квітне. Та березня проміння непомітне В дівочих одбивається очах (Рильський, І, 1960, 283);

// Те саме, що по́гляд.

Я подавала їй квіти, і листя, й трави — із рук її не зводила очей (Л. Укр., І, 1951, 186);

Гайсин провів їх очима (Панч, На калин. мості, 1965, 158);

На вулиці ніде було розгулятися оку. Погляд упирався в протилежні будинки, такі самі, як і той, що в ньому мешкав Кукулик (Загреб., День.., 1964, 13).

∆ Акомода́ція оче́й (о́ка) див. акомода́ція;

Воло́ве о́ко див. воло́вий;

Воро́няче о́ко див. воро́нячий;

Пави́не о́ко див. пави́ний.

◊ Аж і́скри з оче́й поси́пались див. і́скра;

Ба́чити на вла́сні о́чі див. ба́чити;

Берегти́ (оберіга́ти, пильнува́ти, хорони́ти і т. ін.), як о́ка [в голові́, ло́бі] (як зіни́цю о́ка, як о́ко і т. ін.); заст. Па́че о́ка берегти́ (стерегти́ і т. ін.) — пильно оберігати, старанно доглядати, охороняти кого-, що-небудь.

— Буду, — каже [Василь], — тебе, моя зозуленько, як ока берегти (Кв.-Осн., II, 1956, 47);

— Та ще й повдавались [дочки] в матір: усі чепурні, шанують одежу, усі глядять одежини, як ока в лобі (Н.-Лев., І, 1956, 121);

[Домаха:] Тепер господь повернув мені тебе, визволив з ями, то я тебе, голубе мій, хоронитиму, як зіницю в оці; адже мене ти не кинеш? (Стар., Вибр., 1959, 339);

— Перемога залежить від проходів крізь Балкани. Тому пильнуй їх, як ока в голові (Оп., Іду.., 1958, 80);

Не перший рік лісок цей пану Я паче ока стережу (Манж., Тв., 1955, 123);

Би́те о́ко у кого — хтось настільки досвідчений, що вміє відразу помічати, визначати що-небудь.

Катя Шубіна багато чого перебачила в цій закордонній стороні, бачила біженців, полонених, невільників, у неї виробилось бите око й вірна реакція на все (Ю. Янов., І, 1958, 403);

Би́ти в о́чі (у ві́чі) див. би́ти;

Бі́сики (бі́сик) в оча́х (в о́ці) [гра́ють (гра́є, т. ін.)] див. бі́сик;

Бли́мати (бли́мнути, клі́пати, клі́пнути, лу́пати, лу́пнути і т. ін.) очи́ма:

а) безтямно раз у раз розкривати і закривати очі від подиву, розгубленості, ніяковості і т. ін.

Я бачив, як Ляський блимав ніяково очима і стенав плечима (Досв., Вибр., 1959, 109);

Бідні селянські хлопці безпорадно кліпали очима, холодіючи з жаху (Тулуб, Людолови, І, 1957, 450);

Оверко з великим зусиллям пробудився, безтямно лупав очима (Горд., II, 1959, 151);

б) мовчати, нічого не розуміючи або не знаючи, що відповісти.

Зміркувавши, що Юрко тільки кліпає очима, Луць пояснив йому справу (Козл., Ю. Крук, 1957, 376);

А все не важиться він бабусю налаяти; лупа очима та кашляє, та ходить, — не знає, що вже йому й робити (Вовчок, І, 1955, 122);

в) дивитися, поглядати.

Гидкий отой корчмар усе лупає на неї гострими очима, наче хоче її просвердлити ними (Чаб., Балкан, весна, 1960, 11);

Левко.. лупнув очима на Юрка і, байдужий, до сміху молоді, підвівся з санок (Стельмах, І, 1962, 62);

г) (тільки недок.) ніяково почувати себе перед ким-небудь, відчувати сором, докори сумління і т. ін. перед кимось за що-небудь.

Батько помовчав трохи, далі промовив: — Ну, що ж, спасибі, сину: дуже приємно було батькові лупати очима (Головко, II, 1957, 252);

— Чорти б їх побрали, — невідомо кого лаяв Коляда, — а тепер мені лупай очима (Зар., На.. світі, 1967, 134);

д) (кому, на кого) подавати кому-небудь знаки очима; показувати на кого-небудь очима.

— Панич тут ззаду їх лупа на мене очима: нічого, мов, нічого, тільки не признавайся (Мирний, III, 1954, 170);

е) сидіти без діла.

[Голос:] А ми тим часом що робити маєм? [Голос(іронічно):] Очима лупати! (Л. Укр., II, 1951, 537);

— Хоч би зенітку дали, — знову порушив мовчання Таранець. — Сидимо, як кроти, в норі та очима лупаємо (Ткач, Крута хвиля, 1954, 15);

Бли́мнути очи́ма див. бли́мнути;

Бли́скати очи́ма (о́ком) див. бли́скати;

Блуди́ти очи́ма див. блуди́ти¹;

Блука́ти очи́ма див. блука́ти;

Бра́ти (взя́ти) на [пи́льне] о́ко кого — пильно стежити за ким-небудь.

Вже на перших порах учителювання Васильченка беруть на пильне око (Рад. Укр., 8.І 1964, 3);

Бра́ти о́чі на (в) се́бе див. бра́ти;

Вбира́ти очи́ма (в о́чі) див. вбира́ти¹;

Вбира́ти о́чі див. вбира́ти¹;

Верті́тися пе́ред очи́ма див. верті́тися;

Весели́ти о́ко (о́чі) див. весели́ти;

Вибива́ти о́чі див. вибива́ти;

Ви́брати о́чі див. вибира́ти;

Ви́валити о́чі див. вива́лювати;

Ви́вело о́чі див. виво́дити¹;

Виверта́ти о́чі див. виверта́ти;

Ви́глядіти о́чі див. вигляда́ти²;

Ви́дивити о́чі див. ви́дивити;

Ви́дивитися о́чі див. видивля́тися;

Виїда́ти о́чі див. виїда́ти;

Вийма́ти (ви́йняти) о́чі див. вийма́ти;

Вимі́рювати (ви́міряти) на о́ко (очи́ма) див. вимі́рювати;

Випива́ти (ви́пити) о́чі див. випива́ти;

Випіка́ння оче́й див. випіка́ння;

Випіка́ти о́чі див. випіка́ти;

Випла́кувати (ви́плакати) о́чі див. випла́кувати;

Ви́рости в оча́х див. вироста́ти;

Від (од) лю́дсько́го (чужо́го) о́ка; Від лю́дськи́х оче́й — від погляду чужих, сторонніх людей.

На високих білих стінах дворів, що ховали од людського ока жінок, спочивали галуззя жердель та горіхів (Коцюб., II, 1955, 123);

Тодір кидає чобітки під запічок, ногою засовує їх подалі від людського ока (Стельмах, І, 1962, 209);

— Чом я не зосталась у матері! Мене б мати сховала од людських очей (Н.-Лев., II, 1956, 88);

Відво́дити (відвести́) о́чі див. відво́дити;

Відкрива́ти (відкри́ти) о́чі див. відкрива́ти;

Відкрива́ються (відкри́лися) о́чі див. відкрива́тися;

Відрива́ти (відірва́ти) о́чі див. відрива́ти¹;

Вли́пнути очи́ма див. влипа́ти;

Води́ти очи́ма див. води́ти;

В о́ко взя́ти кого, що — почати спостерігати за ким-, чим-небудь.

— А вам, чоловіче, треба того Воза на небі в око взяти. Коли дишель Воза в землю похилиться — ото вам і ховатися час, — благословлятиметься на день (Ю. Янов., І, 1954, 73);

В оча́х жовті́є (пожо́вкло, темні́є, потемні́ло, зелені́є, позелені́ло і т. ін.) у кого — комусь стає погано, млосно від болю, втоми, слабості, хвилювання і т. ін.

Ївга стоїть, як дерев’яна, труситься, а в очах жовтіє (Кв.-Осн., II, 1956, 273);

У Пилипка потемніло в очах, голова кругом заходила, у вухах дзвонило, мов у дзвони, гадки почали меркнути, зникати (Мирний, IV, 1955, 304);

Тягне він здорову, важку баддю, повну води, а в очах аж позеленіє від великої натуги… (Коцюб., І, 1955, 22);

Хай не подумають часом приятелі, що він уже й затягтися не вміє! І затягнувся так, що в очах позеленіло (Гончар, Таврія.., 1957, 142);

В о́чі (у ві́чі) [смія́тися (говори́ти і т. ін.)] — відкрито, відверто, неприховано; в присутності того, про кого йде мова, або звертаючись до нього.

— Йосипенко вже не в тій силі, що був, — шушукались дворові між собою, і не стали так падати біля його, як спершу падали. А Василь у вічі сміється: — А що, взяв? (Мирний, IV, 1955, 182);

Я прилюдно і в очі назвав учинки тих добродіїв некультурністю, чим викликав на себе великий гнів (Коцюб., III, 1956, 313);

[Молодий хлопець:] Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, що і на їх ще прийде судний день? (Л. Укр., II, 1951, 142);

Прозвали мене Мудрагелем; Павло Мудрагель та й годі! Звичайно, не в очі. Але мені байдуже! (Март., Тв., 1954, 210);

— Таке безстидство в очі говорить [о. Гервасій] і ні крапельки не соромиться (Стельмах, І, 1962, 518);

Впада́ти (впа́сти і т. ін. ) в о́ко (в о́чі, у ві́чі) див. впада́ти¹;

Впива́тися (впи́тися) очи́ма див. впива́тися¹;

Впина́ти (вп’ясти́) о́чі див. впина́ти;

Вража́ти о́ко (о́чі) див. вража́ти¹;

Всевидю́ще (всевидю́че) о́ко див. всевидю́щий;

Всеви́дяще (всеви́дяче) о́ко див. всеви́дящий;

Встромля́ти (встро́млювати, встроми́ти) о́чі див. встромля́ти;

Втопи́ти о́чі див. втопи́ти;

В чоти́ри о́ка диви́тися (сте́жити і т. ін.) — дуже пильно наглядати за ким-, чим-небудь.

Тепер уже для Марусі ясно було, що треба лиш вичекати спосібної хвилі й тікати. Але й Марусякові се було ясно, і він стежив за своєю попадею в чотири ока (Хотк., II, 1966, 264);

Ге́дзики пуска́ти очи́ма кому, на кого — те саме, що Пуска́ти (посила́ти, роби́ти) бі́сики [о́ком (очи́ма)] ( див. бі́сик);

Глибо́кі о́чі див. глибо́кий;

Гля́нути недо́брим о́ком див. недо́брий;

Го́стре о́ко; Го́стрі о́чі у кого: а) хтось має добрий зір.

Від адмірала заслужив окремої подяки старшина сигнальників Разуєв. Око у хлопця гостре, слух напрочуд тонкий (Логв., Давні рани, 1961, 11);

б) хтось надзвичайно спостережливий, кмітливий, уважний.

Невесело зустрів його Арсенал. Начальник заводу — полковник — має гострі очі. Він пильний, безсердечний, засмиканий тривогою й страхом. — Хто ти? (Довж., І, 1958, 42);

Гра́ти очи́ма див. гра́ти²;

Де́рти о́чі див. де́рти;

Диви́тися (гля́нути і т. ін.) би́стрим о́ком див. би́стрий;

Диви́тися (гля́нути і т. ін.) і́ншим (нови́м) о́ком; Диви́тися (гля́нути і т.ін.) і́ншими (нови́ми) очи́ма на кого — що — ставитися до кого-, чого-небудь інакше; по-іншому оцінювати чиї-небудь дії, вчинки і т. ін.

Грицько тепер зовсім іншими очима дивився на людей: до багачів горнувся, а на голоту дивився згорда (Мирний, І, 1949, 175);

Кілька розмов.. з селянами, потім те добро, що він людям робив, примусили й людей глянути на його іншим оком (Гр., II, 1963, 75);

Брів [Кирило] серед жита і дивився новими очима.., як скипало молоде жито синім шумовинням колосся, як било хвилями у чорний ліс (Коцюб., II, 1955, 211);

Тичину щоразу читаєш новими очима, і в цьому, власне, один із секретів довговічності усіх справді мистецьких творів (Рад. літ-во, 7, 1967, 39);

Диви́тися (гля́нути, подиви́тися і т. ін.) пра́вді в о́чі (у ві́чі) — тверезо оцінювати дійсний стан речей.

Він [Ленін] правді дивився у вічі, Нещадно він кривду разив І польські ряди робітничі Зближав до російських рядів (Рильський, III, 1961, 115);

— Легше за все запевнити себе, що справи йдуть чудово. Важче — глянути правді у вічі (Жур., Вел. розмова, 1955, 58);

Диви́тися (зазира́ти, загляда́ти, гля́нути і т. ін.) сме́рті (небезпе́ці) в о́чі (у ві́чі) — бути близьким до смерті; перебувати в стані смертельної небезпеки.

Я вже смерті дивився у очі, слухав кроків її грізну мідь… Але серце спинитись не хоче, все у грудях моїх стукотить (Сос., Близька далина, 1960, 177);

Будуть ночі в пожежах і дні, коли ти по сто разів зазиратимеш смерті у вічі (Гончар, Людина.., 1960, 30);

Дим пуска́ти в о́чі див. дим;

Для [лю́дськи́х (чужи́х і т. ін.)] оче́й; Для [лю́дсько́го (чужо́го і т. ін. )] о́ка; Про (лю́дське́ (чуже́ і т. ін.)] о́ко; Про [лю́дські́ (чужі́ і т. ін.)] о́чі:

а) для порядку, заради пристойності; для годиться.

— Ну! як доливай? Хіба я не долив? — промовив.. і підлив ще дві краплі [горілки] для людського ока (Н.-Лев., II, 1956, 259);

І, як це не дивно, ніхто, навіть про людське око, в силу звичаю, не ойкав, не плакав, не виказував співчуття Даріям (Іщук, Вербівчани, 1961, 161);

Тим часом Максим Кривоніс.. про чуже око одягся в свиту, зайшов до хати (Панч, Гомон. Україна, 1954, 182);

б) для створення певного враження, потрібної думки про кого-, що-небудь.

[Шостак:] Та як же так?.. Ти ж помер на засланні… І лист був… [Кирило:] То для людського ока, Матвію.. Так мені легше буде переховатися… (Мам., Тв., 1962, 474);

[Свояк:] Та се ж про людське око тільки буде, не справді ж ти зламаєш віру (Л. Укр., II, 1951, 483);

Сагайдачний гартував козацьке військо в боях та походах, але про око залишався вірний підданець короля Зігмунда (Тулуб, Людолови, І, 1957, 404);

Зборища.. ставали все людніші, стало вже тісно в хаті, перейшли тоді в школу. Щовечора збиралися до школи, про людські очі, ніби на співанку (Головко, II, 1957, 257);

Доки́нути о́ком (очи́ма) див. докида́ти²;

Забли́мати очи́ма див. забли́мати;

Зав’яза́ти о́чі див. завя́зувати;

Загляда́ти (зазира́ти, диви́тися і т. ін.) в о́чі (у ві́чі) кому — підлещуватися до кого-небудь; запобігати перед ким-небудь.

Біля воріт фабрики товчуться люди.. Вони лагідно зазирають у вічі всім, хто впевнено ходить, хто твердо ставить ногу і високо несе голову (Ю. Янов., II, 1958, 35);

Загорі́лися о́чі див. загоря́тися;

Загра́ти очи́ма див. заграва́ти²;

Закида́ти (заки́нути) о́ком (очи́ма) на кого, рідко — поглядати, звертати увагу на кого-небудь; помічати когось.

Хоть хто на неї ненароком Закине молодецьким оком, То так її і вподоба (Котл., І, 1952, 165);

Зако́чувати (закоти́ти) о́чі [під лоб (ло́ба)] див. зако́чувати;

Зако́чуються (зако́чувалися, закоти́лися) о́чі [під лоб (ло́ба)] див. зако́чуватися;

За краси́ві о́чі — тільки заради симпатії, незаслужено, ні за що.

— Є такі добрі люди, що чини за красиві очі роздають, — підморгнув до Чепіги Головатий (Добр., Очак. розмир, 1965, 399);

Закрива́ти (закри́ти, заплю́щувати, заплю́щити, замика́ти, замкну́ти і т. ін.) о́чі:

а) (тільки док.) умерти.

Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? (Греб., І, 1957, 87);

— Я все більше та більше ослабаю.. і що з тебе буде, як я замкну очі?.. (Коб., II, 1956, 14);

б) (тільки док., кому) стулити повіки померлому.

Сиротина я безродний, десь загину в чужині. І ніхто очей холодних не закриє там мені (Рудан., Тв., 1959, 107);

Он там.. мучилась одинока, як палець, вчителька і, коли б не старі матушка, не було б кому й очі закрити (Коцюб., І, 1955, 311);

Коли погас огонь в очах співецьких, Вона закрила їх [очі] набо́жною рукою (Л. Укр., І, 1951, 175);

в) (на що) удавано, навмисне не помічати чого-небудь, не звертати уваги на щось.

[Ольга:] Я не можу бути тільки дружиною, та ще й такою, що на все закриває очі (Корн., II, 1955, 133);

Гадають, певно, що він [Дорощук] заплющив очі на те шкідництво або й навіть потурав йому (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 198);

Одні естетики.. сміло замикають очі на дійсні факти (Фр., XVI, 1955, 295);

Закри́тися плечи́ма й очи́ма див. закрива́тися;

Закрути́тися в оча́х (пе́ред очи́ма) див. закрути́тися²;

Залива́ти (зали́ти) о́чі див. залива́ти;

Зама́зувати (зама́зати) о́чі див. зама́зувати;

Замерехті́ло в оча́х див. замерехті́ти;

Зами́лювання оче́й див. зами́лювання;

Зами́лювати (зами́ли́ти) о́чі див. зами́лювати;

Запа́сти в о́ко (у ві́чі) див. запада́ти;

Заплюва́ти о́чі див. запльо́вувати;

Заплю́щивши о́чі:

а) вдаючи, що нічого не бачить.

А все скажу таки: як хочеш, А ви їм жить не даєте, Бо ви для себе живете, Заплющивши письменні очі (Шевч., II, 1953, 53);

б) не роздумуючи, не сумніваючись.

Як же його вірить? Заплющивши очі? (Шевч., II, 1953, 388);

Засвіти́ти очи́ма (о́ком) див. засві́чувати¹;

Заслі́плювати (засліпи́ти) о́чі див. заслі́плювати;

За́стувати (за́стити) о́чі див. за́стувати;

Заступа́ти (заступи́ти) о́чі див. заступа́ти;

Затри́мувати (затри́мати) о́чі див. затри́мувати;

Затуля́ти (затули́ти) о́чі див. затуля́ти;

Затума́ни́лося в оча́х див. затума́нюватися;

Затума́нювати (затума́нити) о́чі див. затума́нювати;

Захо́вувати (захова́ти) о́чі див. захо́вувати;

Заходи́ло в оча́х див. заходи́ти;

Захо́дити (зайти́) в о́чі див. захо́дити;

Защемі́ли о́чі див. защемі́ти;

Зверта́ти (зверну́ти) на се́бе о́чі див. зверта́ти;

Зво́дити (звести́) о́чі:

а) (на кого — що, куди) спрямовувати погляд, дивитися куди-небудь.

Діти очі зводили розумні Назустріч розклубоченій імлі (Рильський, II, 1960, 55);

б) (від кого — чого) переставати дивитися куди-небудь.

Через який час зводить очі від роботи [Ганна Вельцелівна]; прислухається (Л. Укр., IV, 1954, 220);

Зги́нути з о́ка (з оче́й) — піти геть від кого-небудь;

Згуби́ти з оче́й див. згуби́ти;

Згуби́ти о́чі див. згуби́ти;

Зда́влювати (здави́ти) о́чі див. зда́влювати;

Здійма́ти (здійня́ти, рідко зніма́ти, зня́ти, зно́сити, знести́) о́чі догори́ (уго́ру, до не́ба і т. ін.) — дивитися, спрямовувати погляд угору.

Йосипенко щиро й прикро припадав до землі, здіймав очі угору, молився (Мирний, IV, 1955, 193);

Я здіймаю очі до синього неба, засіяного золотими зірками (Панч, На калин. мості, 1965, 316);

Вона стулила сухі губи і зняла очі до стелі (Коцюб., II, 1955, 11);

Зи́зим о́ком диви́тися див. зи́зий;

З [лихо́го (пога́ного і т. ін.)] о́ка; З [лихи́х (пога́них і т. ін.)]

О́КО², а, с., заст.

1. Одиниця ваги, що приблизно дорівнює 1,2 кг.

Горпина нахилилася до риби, вибрала ще живу камбулу [камбалу] ока з два вагою і вкинула її в жінчин кошик (Тулуб, Людолови, І, 1957, 325);

М’ясо й рибу рахували на фунти та ока (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 62).

2. Міра об’єму хмільних напоїв, що приблизно дорівнює 1-1,5 л.

— Став лишень нам око вина та вари мамалигу, — каже Хаброня (Н.-Лев., III, 1956, 254);

Він [шинкар] усе точив з барильця та подавав половинчики, кватирки, півока, ока (Коцюб., І, 1955, 20);

// Чотиригранна пляшка такої місткості з короткою шийкою.

Виймає він з торбини око горілки, ..калач, шмат солонини, чарки (Вільде, На порозі, 1955, 332).