окреслення

КО́НТУР (лінія, що окреслює форму предмета; графічне окреслення предмета); О́БРИС, КОНФІГУРА́ЦІЯ, ОКРЕ́СЛЕННЯ, ПРО́ФІЛЬ, А́БРИС книжн.; ПРО́РИС (контурна різьблена лінія); СИЛУЕ́Т (контурне зображення когось, чогось). Швидко, легко із звичною точністю він почав накреслювати контури юрт, силуети людей між ними, коня (З. Тулуб); Вже, сонячним обведені пунктиром, Відтінюються обриси домів (В. Бичко); Віктор лазив по дахах, по всіх закутках, обчислюючи площі найрізноманітніших конфігурацій (П. Автомонов); Деякі озера манили до себе своїм теплим окресленням, блакиттю своїх плес (Ю. Збанацький); Висока заграва палахкотіла над Севастополем, і її полиски освітлювали горбатий профіль висоти (В. Кучер); Звідси відкривається чудовий краєвид — витончені абриси Андріївської церкви на урвистих схилах, стрімкі силуети нових споруд (з журналу).

Значення в інших словниках

1. окреслення — окре́слення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. окреслення — -я, с. 1》 Дія за знач. окреслити. 2》 Обриси, контури, форма чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. окреслення — ОКРЕ́СЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. окре́слити і окре́слитися. Майстерність композиції, чіткість окреслення образів сприяють гранично яскравому виявленню ідеї (з наук. літ.). 2. Обриси, контури, форма чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. окреслення — ОКРЕ́СЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. окре́слити. Майстерність композиції, чіткість окреслення образів сприяють гранично яскравому виявленню ідеї (Рад. літ-во, 4, 1967, 60). 2. Обриси, контури, форма чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах