окреслення

ОКРЕ́СЛЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. окре́слити і окре́слитися.

Майстерність композиції, чіткість окреслення образів сприяють гранично яскравому виявленню ідеї (з наук. літ.).

2. Обриси, контури, форма чого-небудь.

Далекі озера манили до себе своїм теплим окресленням, блакиттю своїх плес і ніжністю білосніжних водяних лілій (Ю. Збанацький);

* Образно. Ми все-таки схопили окреслення правдивого обличчя Фірдоусі (П. Тичина).

Значення в інших словниках

1. окреслення — окре́слення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. окреслення — -я, с. 1》 Дія за знач. окреслити. 2》 Обриси, контури, форма чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. окреслення — КО́НТУР (лінія, що окреслює форму предмета; графічне окреслення предмета); О́БРИС, КОНФІГУРА́ЦІЯ, ОКРЕ́СЛЕННЯ, ПРО́ФІЛЬ, А́БРИС книжн.; ПРО́РИС (контурна різьблена лінія); СИЛУЕ́Т (контурне зображення когось, чогось).  Словник синонімів української мови
4. окреслення — ОКРЕ́СЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. окре́слити. Майстерність композиції, чіткість окреслення образів сприяють гранично яскравому виявленню ідеї (Рад. літ-во, 4, 1967, 60). 2. Обриси, контури, форма чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах