окрилення

НАТХНЕ́ННЯ (стан людини, що характеризується припливом її душевних сил, активізацією всіх психічних процесів), НАСНА́ГА, ОКРИ́ЛЕННЯ підсил., ОДУШЕ́ВЛЕННЯ заст., ВІТХНЕ́ННЯ діал. Весь в натхненні молодім Каменяр будує дім (І. Нехода); Цвітіння рослин надавало мені особливої творчої наснаги (І. Ле); Самої лише ідеї необхідності.. мало для того, щоб підняти бійця або трудівника на здійснення нелегкої справи, — потрібне ще переконання, потрібне духовне окрилення людини (Л. Новиченко). — Пор. за́пал.

Значення в інших словниках

1. окрилення — окри́лення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. окрилення — -я, с. Стан за знач. окрилитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. окрилення — ОКРИ́ЛЕННЯ, я, с. 1. Стан за знач. окрили́тися 1. Було в ній [Ганні] якесь незрозуміле їй самій окрилення (М. Руденко); Гончар загалом – спостережливий і вдумливий реаліст, але реаліст з міцним романтичним “окриленням” (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. окрилення — ОКРИ́ЛЕННЯ, я, с. Стан за знач. окрили́тися. Було в ній якесь незрозуміле їй самій окрилення, що походило, мабуть, від прийнятого рішення зробити ці збори переломними в житті колгоспу (Руд.  Словник української мови в 11 томах