окрилення
ОКРИ́ЛЕННЯ, я, с.
1. Стан за знач. окрили́тися 1.
Було в ній [Ганні] якесь незрозуміле їй самій окрилення (М. Руденко);
Гончар загалом – спостережливий і вдумливий реаліст, але реаліст з міцним романтичним “окриленням” (з наук.-попул. літ.).
2. Дія за знач. окрили́ти 2 і окрили́тися 2.
Саранові починають польоти через кілька днів після окрилення, коли крила їх досить зміцніють (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)