опорядити
ЗБИРА́ТИ (готувати когось для відправлення куди-небудь, забезпечуючи всім необхідним, готувати щось у дорогу), СПОРЯДЖА́ТИ, ЕКІПІРУВА́ТИ, ЛА́ГОДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ЛАШТУВА́ТИ, ОПОРЯДЖА́ТИ, РИХТУВА́ТИ (РИШТУВА́ТИ) розм., ЗНАРЯДЖА́ТИ діал., ЗРЯДЖА́ТИ діал., ПОРЯДЖА́ТИ діал., ОПОРЯ́ДЖУВАТИ рідко; ОБМУНДИРО́ВУВАТИ (забезпечувати обмундируванням). — Док.: зібра́ти, споряди́ти, зладна́ти, опоряди́ти, зрихтува́ти, знаряди́ти, зряди́ти, поряди́ти, обмундирува́ти. Ти збирай мене знов у мандрівку (М. Нагнибіда); — Паніматко! Спорядіть обох (синів): пан звелів і Василя брати! (Марко Вовчок); Лагодила (мати) їх (синів) цілу ніч у дорогу (В. Стефаник); Вернуся, мамо, трактористом До села. Починай ладнать харчі, Виїжджаю уночі (О. Підсуха); — Ідіть, ідіть, мені лаштуйте все, що треба у дорогу! (П. Тичина); Фронт подався. Станіслав кинули раптово. Анатоль не встиг навіть опорядити своєї валізки (Я. Качура); (Онися:) Іване, біда. Гайдамаків не вдалося замкнути в казармі. Їх риштують у дорогу (Д. Бедзик); Треба синів на чужину зряджати (Марко Вовчок). — Пор. 1. готува́ти.
ОБЛАДНА́ТИ (ладнаючи, споруджуючи що-небудь, пристосувати для певної мети), ОПОРЯДИ́ТИ, УЛАШТУВА́ТИ (ВЛАШТУВА́ТИ), УСТАТКУВА́ТИ, ОБЛАГОДИТИ розм., ОПОРЯДКУВА́ТИ рідше. — Недок.: обла́днувати, опоря́джувати, опоряджа́ти, улашто́вувати (влашто́вувати), устатко́вувати, обла́годжувати, опорядко́вувати. (Ніна:) Будівельники нам майстерні мають обладнувати (Л. Дмитерко); Опоряджаючи робочі приміщення, слід брати до уваги здатність кольору викликати втому зорового аналізатора (з журналу); Щоб почувала (невістка) себе вільніше, вони опорядили їй з комори хатину, прорубавши в ній вікно (В. Кучер); Я влаштував майстерню у себе на квартирі і в ній працював три роки (О. Довженко); Історія почалася 20 вересня 1931 року, коли бригада Яремчука дала слово устаткувати кисневу станцію і висунула зустрічний план (М. Трублаїні); Якби сам Яким Макуха увесь порядок у своєму господарстві давав, то швидко у нього.. і в кімнаті, що для проїжджаючих облагодив, горобці цвірінькали (Г. Квітка-Основ'яненко); Ми й тут лісову хатку опорядкували собі гарненько (Марко Вовчок). — Пор. осна́щувати.
ПОПРАВЛЯ́ТИ (приводити в порядок, у належний вигляд), ПІДПРАВЛЯ́ТИ, ОПОРЯДЖА́ТИ (ОПОРЯ́ДЖУВАТИ), ОПРАВЛЯ́ТИ, ЧЕПУРИ́ТИ, ПРИЧЕПУ́РЮВАТИ (перев. на собі — одяг, зачіску тощо); ПІДБИВА́ТИ (зачіску, вуса). — Док.: попра́вити, підпра́вити, опоряди́ти, опра́вити, причепури́ти, підби́ти. Я сіно поправив у вогкій копиці вилами дзвінкими (Т. Осьмачка); Він почував себе незручно, тягнув плечі новий піджак, і завеликий комірець щоразу доводилося підправляти (Н. Рибак); Прибрала (Оленка) в квартирі, помила після Івана посуд, опорядила кухню й побігла до міста (В. Кучер); — Натанцювалася? — запитала пані, оправляючи на доньчиній голівці волосся, що звісилося на чоло (Л. Яновська); — Йди, йди, доню.. Потривай лишень, я причепурю тобі голову та почіпляю золоті сережки, — сказала Балабушиха (І. Нечуй-Левицький); Енергійним порухом голови він відкинув хутряний комір і підбив зігнутим пальцем зарошені вуса (П. Панч).
ПРИБИРА́ТИ де, що (надавати приміщенню або території охайного вигляду), ПОРЯДКУВА́ТИ де, ОПОРЯДЖА́ТИ (ОПОРЯ́ДЖУВАТИ) що, ЧЕПУРИ́ТИ що, ПРИБИРА́ТИСЯ де, розм., ВИЧЕПУ́РЮВАТИ що, розм., ПРЯ́ТАТИ де, діал., ПОПРЯ́ТУВАТИ де, діал., ОПРЯ́ТУВАТИ що, діал. — Док.: прибра́ти, упорядкувати, попорядкува́ти, опоряди́ти (опорядкува́ти), прибра́тися, ви́чепурити, попря́тати, опря́тати. Дівчата, бувало, І днювали й ночували, Хату прибирали, І мазали і квітчали (Т. Шевченко); Карналь.. заходився порядкувати в квартирі (П. Загребельний); Стара мати ласкаво поглядала, як син прибирав та опоряджав свою хатину (І. Нечуй-Левицький); Село принаджувалося, приоздоблювалося. Ґазди опоряджували свої осідки (Г. Хоткевич); Мати разом із старшими сестрами чепурили хату (А. Дімаров); Уже й будиночки вимазані, і вулиці підмітаються.. Прибратися та причепуритися перед святами — всяк розуміє, що треба (Остап Вишня); Одчинить було.. двері в стайні та зачне скрізь вичепурювати (П. Куліш); Осипова стелила постіль і прятала в світлиці (І. Франко); Обидві взялись попрятувати тощо, і мовчки збили такий копіт, наче по хаті сто гусей літало (А. Свидницький); — Дякувати дощеві, — сказала Катерина, опрятуючи разом і себе, і хату.., — а то, може б, ви й не заглянули (П. Панч).
УПОРЯДКУВА́ТИ (ВПОРЯДКУВАТИ) (зробити належний порядок, довести до ладу що-небудь), ОПОРЯДИ́ТИ, УЛА́ГОДИТИ (ВЛА́ГОДИТИ), ДА́ТИ ЛАД, ОПРА́ВИТИ, УРИХТУВА́ТИ (ВРИХТУВА́ТИ) діал. — Недок.: упорядко́вувати (впорядко́вувати), опоряджа́ти, опоря́джувати, ула́годжувати (вла́годжувати), дава́ти лад, оправля́ти, урихто́вувати (врихто́вувати). Надто втомлений був, щоб упорядкувати своє нове житло (Ю. Шовкопляс); Опоряджають на зиму овечатник.. жінки (О. Гончар); — Дістаньте шкатулку.., знайдіть бінокль, улагодьте несесер (Леся Українка); Добрі господарі, дбаючи про забезпечення кормів, старанно оправляють та оборюють всі скирти (з журналу); Не прийшлось до пуття врихтувати життя, Як бажалося вільному серцю (Дніпрова Чайка).
Словник синонімів української мови