Великий тлумачний словник сучасної мови

опорядити

опоряди́ти

див. опоряджати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. опорядити — [ II, 16] (поль. oporządzić) «обікрасти» [ОГ]  Словник з творів Івана Франка
  2. опорядити — опоряди́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  3. опорядити — ОПОРЯДИ́ТИ див. опоряджа́ти.  Словник української мови у 20 томах
  4. опорядити — ЗБИРА́ТИ (готувати когось для відправлення куди-небудь, забезпечуючи всім необхідним, готувати щось у дорогу), СПОРЯДЖА́ТИ, ЕКІПІРУВА́ТИ, ЛА́ГОДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ЛАШТУВА́ТИ, ОПОРЯДЖА́ТИ, РИХТУВА́ТИ (РИШТУВА́ТИ) розм., ЗНАРЯДЖА́ТИ діал., ЗРЯДЖА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
  5. опорядити — Опоряди́ти, -джу́, -ди́ш, -дя́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. опорядити — ОПОРЯДИ́ТИ див. опоряджа́ти.  Словник української мови в 11 томах