Словник синонімів української мови

опівніч

ОПІ́ВНОЧІ (серед ночі, о дванадцятій чи близько дванадцятої години ночі), ОПІ́ВНІЧ, ОПОЛУ́НОЧІ розм. рідко, ВПІ́ВНІЧ розм. рідше. Лаврін приїхав додому аж опівночі (І. Нечуй-Левицький); І все, що ти любив, що передумав, — Вона мені опівніч розповість (А. Малишко); Вони вже сплять ополуночі (А. Малишко); Не кличе барабан впівніч на розбиття (Л. Боровиковський).

ПІ́ВНІЧ (час, який відповідає 12-й годині ночі), ОПІ́ВНІЧ, ПОЛУНІ́Ч заст., поет. Ой звечора дрібний дощ ішов, А к півночі притуманило (пісня); З опівночі пліт лежав готовий, аж просивсь на воду (М. Коцюбинський); Приходить (син) на край світа Близько полуночі (С. Руданський).

ПІ́ВНІЧ (напрямок, бік, протилежний півдню; північна частина якоїсь місцевості, країни; місцевість, край з холодним кліматом), ОПІ́ВНІЧ поет., заст., ПОЛУНІ́Ч заст.; НОРД спец. (про напрямок вітру, хвиль тощо). Од півночі уся покрівля аж зеленіла од моху (І. Нечуй-Левицький); Обидва хлопчики давно вже вирішили, що вони будуть капітанами і поїдуть удвох на північ (О. Донченко); Вітер з опівночі, сніг і вишина (В. Сосюра); Повій, вітре, з полуночі (С. Руданський); Пливемо. А напрямок — норд! (С. Голованівський).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. опівніч — опі́вніч прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. опівніч — -ночі, ж. 1》 рідко. Середина ночі; північ. 2》 присл. Те саме, що опівночі. 3》 поет., заст. Північ (див. північ II).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опівніч — ОПІ́ВНІЧ¹, ночі, ж. 1. рідко. Середина ночі; північ. З опівночі пліт лежав готовий, аж просивсь на воду (М. Коцюбинський); Ліг на вікна з опівночі золотий зорі іней (В. Сосюра). 2. поет., заст. Північ (див. пі́вніч²). Вітер з опівночі, сніг і вишина.  Словник української мови у 20 томах
  4. опівніч — Опі́вніч, -ночі, -ночі, -ніччю; -ночі, -ночей  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. опівніч — ОПІ́ВНІЧ, ночі, ж. 1. рідко. Середина ночі; північ. З опівночі пліт лежав готовий, аж просивсь на воду (Коцюб., І, 1955, 355); Ліг на вікна з опівночі золотий зорі іней (Сос., Вибр., 1941, 210). 2. присл. Те саме, що опі́вночі.  Словник української мови в 11 томах