опівночі
ВНОЧІ́ (УНОЧІ́) (нічною порою), НІ́ЧЧЮ рідше; ОПІ́ВНОЧІ (у межах 24-ї години). — Вночі несподівано захмарило небо, вдарив мороз, а к світу випав сніг та град (І. Нечуй-Левицький); Не раз, прокинувшись уночі, серед ворожої тиші, він тремтів, сповнений жахом (М. Коцюбинський); Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччю спить, Все випада-таки Рябка притьмом побить (П. Гулак-Артемовський); Тільки десь опівночі Рубанова хата спорожніла (А. Шиян).
ОПІ́ВНОЧІ (серед ночі, о дванадцятій чи близько дванадцятої години ночі), ОПІ́ВНІЧ, ОПОЛУ́НОЧІ розм. рідко, ВПІ́ВНІЧ розм. рідше. Лаврін приїхав додому аж опівночі (І. Нечуй-Левицький); І все, що ти любив, що передумав, — Вона мені опівніч розповість (А. Малишко); Вони вже сплять ополуночі (А. Малишко); Не кличе барабан впівніч на розбиття (Л. Боровиковський).
Словник синонімів української мови