опівночі
ОПІ́ВНОЧІ, присл. Серед ночі, о дванадцятій чи близько дванадцятої години ночі.
Не пізно до свого дому й опівночі (Номис, 1864, № 9612);
Як та хмара, гайдамаки Умань обступили Опівночі; до схід сонця Умань затопили (Шевч., І, 1963, 132);
Ніч зірки посвітила.. Тихо так опівночі (Тич., І, 1957, 10);
// у знач. безос. присудк. сл.
Було опівночі (Шиян, Вибр., 1947, 32).
Словник української мови (СУМ-11)