опівночі
ОПІ́ВНОЧІ, присл.
Серед ночі, о дванадцятій чи близько дванадцятої години ночі.
Не пізно до свого дому й опівночі (прислів'я);
Як та хмара, гайдамаки Умань обступили Опівночі; до схід сонця Умань затопили (Т. Шевченко);
Ніч зірки посвітила .. Тихо так опівночі (П. Тичина);
// у знач. безос. пред.
Було опівночі (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)