осокорина

ОСОКІ́Р (високе листяне дерево родини вербових), ЧО́РНА ТОПО́ЛЯ, СО́КІР розм., ОСОКОРИ́НА розм., СОКОРИ́НА розм., ЯСОКІ́Р діал. Невдовзі автобусик уже зупинився на комишанській пристані, під осокорами (О. Гончар); Високі чорні тополі, як військо, стояли рядками край дороги (М. Коцюбинський); Тріпоче сокір, сріблом потемнілим знімаючись у вогку далечінь (М. Рильський); Над Михновом запала тиша. Тільки віттям старих осокорин живе невмирущий легіт (М. Рудь); Стрілися знов під сокориною у присмерку (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. осокорина — осокори́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. осокорина — -и, ж. Окреме дерево осокора; осокір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осокорина — ОСОКОРИ́НА, и, ж. Окреме дерево осокора; осокір. Ось ви .. мовчки знялись, почимчикували під тінь широковерхої осокорини (Панас Мирний); Над Михновом запала тиша. Тільки між віттям старих осокорин живе невмирущий легіт (М. Рудь).  Словник української мови у 20 томах
4. осокорина — ОСОКОРИ́НА, и, ж. Окреме дерево осокора; осокір. Ось ви.. мовчки знялись, почимчикували під тінь широковерхої осокорини (Мирний, IV, 1955, 319); Над Михновом запала тиша. Тільки між віттям старих осокорин живе невмирущий легіт (Рудь, Гомін.., 1959, 27).  Словник української мови в 11 томах
5. осокорина — Осокорина, -ни ж. Одно дерево, осокоря. Левиц. І. 62.  Словник української мови Грінченка