осокір

ОСОКІ́Р (високе листяне дерево родини вербових), ЧО́РНА ТОПО́ЛЯ, СО́КІР розм., ОСОКОРИ́НА розм., СОКОРИ́НА розм., ЯСОКІ́Р діал. Невдовзі автобусик уже зупинився на комишанській пристані, під осокорами (О. Гончар); Високі чорні тополі, як військо, стояли рядками край дороги (М. Коцюбинський); Тріпоче сокір, сріблом потемнілим знімаючись у вогку далечінь (М. Рильський); Над Михновом запала тиша. Тільки віттям старих осокорин живе невмирущий легіт (М. Рудь); Стрілися знов під сокориною у присмерку (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. осокір — осокі́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. осокір — [осоук’ір] осокора, м. (на) осокор'і, мн. осокорие, осокор'іў  Орфоепічний словник української мови
3. осокір — -кора, ч. Високе листяне дерево родини вербових із добре розвиненою кроною; чорна тополя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. осокір — ОСОКІ́Р, ко́ра, ч. Високе листяне дерево родини вербових з добре розвиненою кроною; чорна тополя. Скинула [Гаїнка] черевики й побрела через неглибоку, чисту, як сльоза, течійку, що бігла попід вербами рясними та осокорами високими (Б.  Словник української мови у 20 томах
5. осокір — О́сокі́р, о́соко́ра; о́соко́ри, -ко́рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. осокір — ОСОКІ́Р, ко́ра, ч. Високе листяне дерево родини вербових з добре розвиненою кроною; чорна тополя. Скинула [Гаїнка] черевики й побрела через неглибоку, чисту, як сльоза, течійку, що бігла попід вербами рясними та осокорами високими (Гр.  Словник української мови в 11 томах
7. осокір — Осокір, -ко́ру м. Осокорь, родъ тополя, Populut alba. ЗЮЗО. І. 132.  Словник української мови Грінченка