Значення в інших словниках
-
осокір —
[осоук’ір] осокора, м. (на) осокор'і, мн. осокорие, осокор'іў
Орфоепічний словник української мови
-
осокір —
-кора, ч. Високе листяне дерево родини вербових із добре розвиненою кроною; чорна тополя.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
осокір —
ОСОКІ́Р, ко́ра, ч. Високе листяне дерево родини вербових з добре розвиненою кроною; чорна тополя. Скинула [Гаїнка] черевики й побрела через неглибоку, чисту, як сльоза, течійку, що бігла попід вербами рясними та осокорами високими (Б.
Словник української мови у 20 томах
-
осокір —
ОСОКІ́Р (високе листяне дерево родини вербових), ЧО́РНА ТОПО́ЛЯ, СО́КІР розм., ОСОКОРИ́НА розм., СОКОРИ́НА розм., ЯСОКІ́Р діал. Невдовзі автобусик уже зупинився на комишанській пристані, під осокорами (О.
Словник синонімів української мови
-
осокір —
О́сокі́р, о́соко́ра; о́соко́ри, -ко́рів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
осокір —
ОСОКІ́Р, ко́ра, ч. Високе листяне дерево родини вербових з добре розвиненою кроною; чорна тополя. Скинула [Гаїнка] черевики й побрела через неглибоку, чисту, як сльоза, течійку, що бігла попід вербами рясними та осокорами високими (Гр.
Словник української мови в 11 томах
-
осокір —
Осокір, -ко́ру м. Осокорь, родъ тополя, Populut alba. ЗЮЗО. І. 132.
Словник української мови Грінченка