1. Орфографічний словник української мови

осокір

осокі́р

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осокір — [осоук’ір] осокора, м. (на) осокор'і, мн. осокорие, осокор'іў Орфоепічний словник української мови
  2. осокір — -кора, ч. Високе листяне дерево родини вербових із добре розвиненою кроною; чорна тополя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осокір — ОСОКІ́Р, ко́ра, ч. Високе листяне дерево родини вербових з добре розвиненою кроною; чорна тополя. Скинула [Гаїнка] черевики й побрела через неглибоку, чисту, як сльоза, течійку, що бігла попід вербами рясними та осокорами високими (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. осокір — ОСОКІ́Р (високе листяне дерево родини вербових), ЧО́РНА ТОПО́ЛЯ, СО́КІР розм., ОСОКОРИ́НА розм., СОКОРИ́НА розм., ЯСОКІ́Р діал. Невдовзі автобусик уже зупинився на комишанській пристані, під осокорами (О. Словник синонімів української мови
  5. осокір — О́сокі́р, о́соко́ра; о́соко́ри, -ко́рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. осокір — ОСОКІ́Р, ко́ра, ч. Високе листяне дерево родини вербових з добре розвиненою кроною; чорна тополя. Скинула [Гаїнка] черевики й побрела через неглибоку, чисту, як сльоза, течійку, що бігла попід вербами рясними та осокорами високими (Гр. Словник української мови в 11 томах
  7. осокір — Осокір, -ко́ру м. Осокорь, родъ тополя, Populut alba. ЗЮЗО. І. 132. Словник української мови Грінченка