осокір
ОСОКІ́Р, ко́ра, ч. Високе листяне дерево родини вербових з добре розвиненою кроною; чорна тополя.
Скинула [Гаїнка] черевики й побрела через неглибоку, чисту, як сльоза, течійку, що бігла попід вербами рясними та осокорами високими (Гр., II, 1963, 376);
Коли Степан Васильович добіг до долини, він під чорними осокорами побачив, як, борюкаючись, гнулись додолу дві постаті (Стельмах, І, 1962, 583).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- осокір — осокі́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- осокір — [осоук’ір] осокора, м. (на) осокор'і, мн. осокорие, осокор'іў Орфоепічний словник української мови
- осокір — -кора, ч. Високе листяне дерево родини вербових із добре розвиненою кроною; чорна тополя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- осокір — ОСОКІ́Р, ко́ра, ч. Високе листяне дерево родини вербових з добре розвиненою кроною; чорна тополя. Скинула [Гаїнка] черевики й побрела через неглибоку, чисту, як сльоза, течійку, що бігла попід вербами рясними та осокорами високими (Б. Словник української мови у 20 томах
- осокір — ОСОКІ́Р (високе листяне дерево родини вербових), ЧО́РНА ТОПО́ЛЯ, СО́КІР розм., ОСОКОРИ́НА розм., СОКОРИ́НА розм., ЯСОКІ́Р діал. Невдовзі автобусик уже зупинився на комишанській пристані, під осокорами (О. Словник синонімів української мови
- осокір — О́сокі́р, о́соко́ра; о́соко́ри, -ко́рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- осокір — Осокір, -ко́ру м. Осокорь, родъ тополя, Populut alba. ЗЮЗО. І. 132. Словник української мови Грінченка