остатній

ОСТА́ННІЙ (єдиний, що зберігся, залишився; який, вичерпуючись, підходить до кінця), ОСТА́ТНІЙ заст., ПОСЛІ́ДНІЙ діал. По зруділих стернях, затканих бабиним літом, ми збирали останні квітки (М. Коцюбинський); Утрачено останні сподівання, нарешті — вільний, вільний, вільний ти (В. Стус); Отак вона научала, Болящих лічила. А з убогим остатньою Крихтою ділилась (Т. Шевченко); Продали у неборяги Посліднюю шкапу (В. Забіла).

Значення в інших словниках

1. остатній — оста́тній прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. остатній — -я, -є, заст. Останній.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. остатній — ОСТА́ТНІЙ, я, є, заст. Останній. Заворушилася пустиня. Мов із тісної домовини На той остатній страшний суд Мертвці за правдою встають (Т. Шевченко); Колос у ячмені ще не налився, то соловей виспівував остатні пісні свої – прощавсь із весною (П.  Словник української мови у 20 томах
4. остатній — Оста́тній, -ня, -нє (рідко), звичайно оста́нній  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. остатній — ОСТА́ТНІЙ, я, є, заст. Останній. Заворушилася пустиня. Мов із тісної домовини На той остатній страшний суд Мертвці за правдою встають (Шевч., І, 1963, 241); Колос у ячмені ще не налився, то соловей виспівував остатні пісні свої — прощавсь із весною (П.  Словник української мови в 11 томах
6. остатній — Остатній, -я, -є = останній. Остатню корову жидам продам. Шевч.  Словник української мови Грінченка