отець-ненька

БАТЬКИ́ мн. (батько й мати) БА́ТЬКО-МА́ТИ розм., ОТЕ́ЦЬ-МА́ТИ фольк., ОТЕ́ЦЬ-НЕ́НЬКА фольк.; СТАРІ́ мн., розм. (про старших віком батьків). — Аж перед Різдвом знову ж таки на ярмарку здибалися мої старі з батьками Тетяни (М. Стельмах); — Іване! Це ти, наш Іваночку! — бігли до нього батько-мати, дід, баба, сестри (О. Довженко); "Ой, час-пора, отець-мати, Поблагословить, Ой, час-пора молоденькій Та гіллячко звить!" (Леся Українка); А хто перекаже отцю-неньці про смерть їхнього сина, хто потішить бідну жінку, діточок дрібних? (М. Коцюбинський)

Значення в інших словниках

1. отець-ненька — оте́ць-не́нька іменник середнього роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. отець-ненька — ОТЕ́ЦЬ-НЕ́НЬКА, отця́-~ки, рідко вітця́-~ки, діал., нар.-поет. Батьки. [Дружки, рід і поїзд:] Приступи, Марусе, близенько, Уклонися отцю-неньці низенько! (І. Нечуй-Левицький); А хто перекаже отцю-неньці про смерть їхнього сина, хто потішить бідну жінку, діточок дрібних? (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах
3. отець-ненька — ОТЕ́ЦЬ-НЕ́НЬКА, отця́— ~ки, рідко вітця́— ~ки, діал., нар.-поет. Батьки. [Дружки, рід і поїзд:] Приступи, Марусе, близенько, Уклонися отцю-неньці низенько! (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах