отець-ненька
ОТЕ́ЦЬ-НЕ́НЬКА, отця́— ~ки, рідко вітця́— ~ки, діал., нар.-поет. Батьки.
[Дружки, рід і поїзд:] Приступи, Марусе, близенько, Уклонися отцю-неньці низенько! (Н.-Лев., II, 1956, 432);
А хто перекаже отцю-неньці про смерть їхнього сина, хто потішить бідну жінку, діточок дрібних? (Коцюб., І, 1955, 182).
Словник української мови (СУМ-11)