1. Словник української мови в 11 томах

отець-ненька

ОТЕ́ЦЬ-НЕ́НЬКА, отця́— ~ки, рідко вітця́— ~ки, діал., нар.-поет. Батьки.

[Дружки, рід і поїзд:] Приступи, Марусе, близенько, Уклонися отцю-неньці низенько! (Н.-Лев., II, 1956, 432);

А хто перекаже отцю-неньці про смерть їхнього сина, хто потішить бідну жінку, діточок дрібних? (Коцюб., І, 1955, 182).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отець-ненька — оте́ць-не́нька іменник середнього роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. отець-ненька — ОТЕ́ЦЬ-НЕ́НЬКА, отця́-~ки, рідко вітця́-~ки, діал., нар.-поет. Батьки. [Дружки, рід і поїзд:] Приступи, Марусе, близенько, Уклонися отцю-неньці низенько! (І. Нечуй-Левицький); А хто перекаже отцю-неньці про смерть їхнього сина, хто потішить бідну жінку, діточок дрібних? (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  3. отець-ненька — БАТЬКИ́ мн. (батько й мати) БА́ТЬКО-МА́ТИ розм., ОТЕ́ЦЬ-МА́ТИ фольк., ОТЕ́ЦЬ-НЕ́НЬКА фольк.; СТАРІ́ мн., розм. (про старших віком батьків). — Аж перед Різдвом знову ж таки на ярмарку здибалися мої старі з батьками Тетяни (М. Стельмах); — Іване!... Словник синонімів української мови