отцей

ЦЕЙ займ. вказ., ОЦЕ́Й підсил. розм., СЕЙ розм., ОСЕ́Й підсил. діал., ОТЦЕ́Й (ОТСЕ́Й) підсил. заст., ДА́НИЙ розм. Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього зітхання її не зможу прочитать (В. Сосюра); — Намалюйте мені оцю ніч, — каже до Берестецького Марися Павлівна. — Настрій оцей, і нічну музику неба (О. Гончар); Сей ліс густий був несказанно (І. Котляревський); Мені здається, що віньєта може бути зв'язана не тільки з даною книжкою (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. отцей — отце́й займенник рідко  Орфографічний словник української мови
2. отцей — -я, -е, займ. вказ., заст. Оцей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. отцей — ОТЦЕ́Й, я́, е́, займ., заст. Оцей. На ставі пишно лебідь плив .. – Хіба отцей біляк вас з глузду звів? (Є. Гребінка); Проти отцього почесного місця світив як сонце красен коровай (К. Гриневичева).  Словник української мови у 20 томах
4. отцей — ОТЦЕ́Й, я́, е́, займ., заст. Оцей.  Словник української мови в 11 томах
5. отцей — Отце́й, отця́, отце́ мѣст. = отсей. Ном.  Словник української мови Грінченка