ошалілий

НЕСАМОВИ́ТИЙ (який перебуває в стані сильного душевного потрясіння, збудження, не здатний контролювати свої вчинки, дії); ШАЛЕ́НИЙ, ОШАЛІ́ЛИЙ розм., ОШАЛЕНІ́ЛИЙ розм. рідше (від збудження, роздратування, гніву тощо); СКАЖЕ́НИЙ розм., ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ розм., ОСАТАНІ́ЛИЙ розм. (від роздратування, гніву і т. ін.). Шевченко, несамовитий від страшного потрясіння, не зважав на вітер (О. Ільченко); Вам чути, як здаля лунає Той рев шалених вояків — Іде, іде проклята зграя, Щоб ваших нищити синів (М. Вороний); Кинувся тікати (Марко), але його з усіх боків обступила розлючена, скажена юрба (І. Микитенко); Коли оскаженілий міщанин йде проти нас, тим самим він засуджує себе на нещадну кару (В. Еллан). — Пор. 1. безтя́мний, 1. лю́тий, очмані́лий.

НЕСАМОВИ́ТИЙ (який виражає стан сильного душевного потрясіння або нагадує такий стан), ДИ́КИЙ розм.; ШАЛЕ́НИЙ, ОШАЛІ́ЛИЙ розм., ОШАЛЕНІ́ЛИЙ розм. рідше (від збудження, роздратування, гніву тощо); НАВІЖЕ́НИЙ, НАВІСНИ́Й, СКАЖЕ́НИЙ підсил. розм., ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ підсил. розм., ОСАТАНІ́ЛИЙ підсил. розм. (від роздратування, гніву і т. ін.); НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, НЕСВІ́ТСЬКИЙ розм., ПЕРЕРАЖА́ЮЧИЙ діал., ПЕРЕРА́ЗЛИВИЙ діал. (про крик болю, відчаю тощо). Сього панич не сподівався, несамовитий вид Софіїн злякав його, і він миттю зник (Леся Українка); Сперанський дивився кудись убік диким, безтямним поглядом і ледве чутно стогнав (О. Гончар); Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу (М. Коцюбинський); Багрич відчуває, як недобра, навіжена лють насувається на нього (Л. Дмитерко); Панщина пропала й сліду не покинула. ..То був послідок навісного лютування Потоцького, Лаша, Вишневецького та інших польських панів і українських панів-перевертнів (І. Нечуй-Левицький); — Віват! віват шляхті!.. — загаласу-вала шляхта якимись скаженими голосами (І. Нечуй-Левицький); Зеленуваті очі Гната зробилися оскаженілими (Григорій Тютюнник); Дівчина скрикнула страшним нелюдським криком та й упала, як мертва, додолу біля мертвої матері (Б. Грінченко); Знадвору вривається несвітський галас (Леся Українка). — Пор. 2. безтя́мний.

Значення в інших словниках

1. ошалілий — ошалі́лий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. ошалілий — див. сердитий  Словник синонімів Вусика
3. ошалілий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до ошаліти. 2》 у знач. прикм. Який утратив здатність контролювати свої дії, вчинки. || Який виражає такий стан.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ошалілий — ОШАЛІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. до ошалі́ти. Ошалілий з перестраху і з болю, Кабан .. кинувся тікати (І. Франко); Сидорчук, ошалілий від страху і спокусливого сподівання на порятунок, пірнув у чорний вир (Ю. Бедзик). 2. у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
5. ошалілий — ОШАЛІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до ошалі́ти. Ошалілий з перестраху і з болю, Кабан.. кинувся тікати (Фр., IV, 1950, 90); Сидорчук, ошалілий від страху і спокусливого сподівання на порятунок, пірнув у чорний вир (Ю. Бедзик, Полки..  Словник української мови в 11 томах