Великий тлумачний словник сучасної мови

ошалілий

ошалі́лий

-а, -е, розм.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до ошаліти.

2》 у знач. прикм. Який утратив здатність контролювати свої дії, вчинки.

|| Який виражає такий стан.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. ошалілий — ошалі́лий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
  2. ошалілий — див. сердитий  Словник синонімів Вусика
  3. ошалілий — ОШАЛІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. до ошалі́ти. Ошалілий з перестраху і з болю, Кабан .. кинувся тікати (І. Франко); Сидорчук, ошалілий від страху і спокусливого сподівання на порятунок, пірнув у чорний вир (Ю. Бедзик). 2. у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
  4. ошалілий — НЕСАМОВИ́ТИЙ (який перебуває в стані сильного душевного потрясіння, збудження, не здатний контролювати свої вчинки, дії); ШАЛЕ́НИЙ, ОШАЛІ́ЛИЙ розм., ОШАЛЕНІ́ЛИЙ розм. рідше (від збудження, роздратування, гніву тощо); СКАЖЕ́НИЙ розм., ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ розм.  Словник синонімів української мови
  5. ошалілий — ОШАЛІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до ошалі́ти. Ошалілий з перестраху і з болю, Кабан.. кинувся тікати (Фр., IV, 1950, 90); Сидорчук, ошалілий від страху і спокусливого сподівання на порятунок, пірнув у чорний вир (Ю. Бедзик, Полки..  Словник української мови в 11 томах