паломник

БОГОМО́ЛЕЦЬ (той, хто ходить на богомілля), ПРОЧА́НИН, ПАЛО́МНИК, ПІЛІГРИ́М книжн., заст., КАЛІ́КА заст. (той, хто ходить по святих місцях, або мандрівний богомолець узагалі). У городі в тім часі майже все спало, тільки якусь громадку богомольців стріли по дорозі, що йшли на відпуст (С. Ковалів); Прочани добиралися до Києва пішки, бувало, і за тисячі кілометрів (Ю. Збанацький); У храмах Аджанти й Еллори завжди людно. Багато туристів з Європи і Америки, а ще більше паломників (В. Минко); Входять Микита і Джема. Він в рудуватому одязі пілігрима (І. Кочерга).

Значення в інших словниках

1. паломник — пало́мник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. паломник — Те саме, що прочанин  Словник церковно-обрядової термінології
3. паломник — див. подорожній  Словник синонімів Вусика
4. паломник — [паломниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
5. паломник — -а, ч. Той, хто відвідує святі місця або мандрівний богомолець узагалі; прочанин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. паломник — Прочанин, (вона) прочанка  Словник чужослів Павло Штепа
7. паломник — ПАЛО́МНИК, а, ч. 1. Той, хто відвідує так звані святі місця або мандрівний богомолець взагалі; прочанин. Батьківське почування по таких довгих роках самотнього й у тісних рамцях замкненого життя було для нього тим...  Словник української мови у 20 томах
8. паломник — ПАЛО́МНИК, а, ч. Той, хто відвідує так звані святі місця або мандрівний богомолець взагалі; прочанин. Батьківське почування по таких довгих роках самотнього й у тісних рамцях замкненого життя було для нього тим...  Словник української мови в 11 томах