паломник
ПАЛО́МНИК, а, ч.
1. Той, хто відвідує так звані святі місця або мандрівний богомолець взагалі; прочанин.
Батьківське почування по таких довгих роках самотнього й у тісних рамцях замкненого життя було для нього тим, чим є джерело свіжої води для паломника у вигорілій пустині (І. Франко);
У храмах Аджанти й Еллори завжди людно. Багато туристів з Європи і Америки, а ще більше паломників (В. Минко);
Паломників називали по-різному: “прочани”, “богомольці”, “подорожани”, “пілігріми”, “поклонники”, “каліки перехожі” та ін. (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Учасник паломництва (у 2 знач.).
Паломники відправились автобусним маршрутом до Почаївської лаври (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)