паломник

пало́мник

[паломни^ек]

-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -ки^е, -к'іў

Значення в інших словниках

1. паломник — пало́мник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. паломник — Те саме, що прочанин  Словник церковно-обрядової термінології
3. паломник — див. подорожній  Словник синонімів Вусика
4. паломник — -а, ч. Той, хто відвідує святі місця або мандрівний богомолець узагалі; прочанин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. паломник — Прочанин, (вона) прочанка  Словник чужослів Павло Штепа
6. паломник — ПАЛО́МНИК, а, ч. 1. Той, хто відвідує так звані святі місця або мандрівний богомолець взагалі; прочанин. Батьківське почування по таких довгих роках самотнього й у тісних рамцях замкненого життя було для нього тим...  Словник української мови у 20 томах
7. паломник — БОГОМО́ЛЕЦЬ (той, хто ходить на богомілля), ПРОЧА́НИН, ПАЛО́МНИК, ПІЛІГРИ́М книжн., заст., КАЛІ́КА заст. (той, хто ходить по святих місцях, або мандрівний богомолець узагалі).  Словник синонімів української мови
8. паломник — ПАЛО́МНИК, а, ч. Той, хто відвідує так звані святі місця або мандрівний богомолець взагалі; прочанин. Батьківське почування по таких довгих роках самотнього й у тісних рамцях замкненого життя було для нього тим...  Словник української мови в 11 томах