парасоля

ПАРАСО́ЛЬКА, ПАРАСО́ЛЬ, ПАРАСО́ЛЯ, ЗО́НТИК розм., ЗОНТ розм. Коли хочеш, файний любку, аби-м була біла, Купи мені парасольку, аби-м не згоріла (коломийка); Під'їздить панна під парасолем (С. Васильченко); В лівій руці тримав (Озерний) парасолю, в правій — велику спортивну сумку (Є. Гуцало); Надіну плащ — візьму зонтик — і в поле (М. Коцюбинський); Немов зонти на довгих ніжках, вони тепер стоять усі, — такі червоні, в білих бризках, блищать у ранішній росі (Н. Забіла).

Значення в інших словниках

1. парасоля — парасо́ля іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. парасоля — укр. холодок; парасолька, парасолик.  Словник синонімів Караванського
3. парасоля — Дощарка, див. зонтик, омбрель  Словник чужослів Павло Штепа
4. парасоля — ПАРАСО́ЛЯ, і, ж., розм. Те саме, що парасо́лька. Раптом Андрій Григорович .. витяг з шабатурки парасоля і рішуче вийшов із хати (В. Винниченко); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
5. парасоля — парасоля парасоля (м, ср, ст)||парасоль ◊ загну́тися як ру́чка від парасолі осоромитися, зганьбитися (ст)||загнутися як жидівський прецель ◊ я́сне як ді́рка в пара́солі жарт. про очевидне, цілком зрозуміле (ст)||ясне як шварц  Лексикон львівський: поважно і на жарт