пахілля

ПА́ХОЩІ мн. (приємний запах), АРОМА́Т, ПО́ВІВ поет., ПА́ХОЩ рідше, ПА́ХІЛЛЯ діал.; ТРУ́НОК (сильний, п'янкий запах). На Ватю ніби звідкілясь пахнуло теплом, ароматом саду, пахощами пишного квітника (І. Нечуй-Левицький); В кімнатці вчителя пахне фарбою і нещодавно розмерзлою землею — це повів скромних лісових невісток, що білою піною вкривають гаї (М. Стельмах); Виноград цвіте-буяє, Любу пахощ розливає (А. Кримський); Стружки.. шелестіли під пальцями і все дратували француза своїм пахіллям, таким знайомим Раймондові ще з далеких років дитинства (П. Загребельний); Над ланами гуляє вітерець, напахчений весняними трунками (Я. Гримайло). — Пор. за́пах.

Значення в інших словниках

1. пахілля — па́хілля іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. пахілля — -я, с., діал. Пахощі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пахілля — ПА́ХІЛЛЯ, я, с., діал. Пахощі. І тополя, і потемніла од вологи на відсонні стріха, і прісний ніздрюватий сніг – все тонко дихає першим весняним пахіллям (М. Стельмах); Стружки ..  Словник української мови у 20 томах
4. пахілля — ПА́ХІЛЛЯ, я, с., діал. Пахощі. І тополя, і потемніла од вологи на відсонні стріха, і прісний ніздрюватий сніг — все тонко дихає першим весняним пахіллям (Стельмах, І, 1962, 221); Стружки..  Словник української мови в 11 томах