переїзд

ПЕРЕСЕ́ЛЕННЯ (зміна місця проживання); ПЕРЕЇ́ЗД (за допомогою засобів пересування, з майном); ВИ́ЇЗД, ЕМІГРА́ЦІЯ (в чужу країну); В'ЇЗД (УЇЗД), ІММІГРА́ЦІЯ (з іншої країни на постійне проживання); ВИ́ВІД іст. (селян на інші землі). Панько добився перед правлінням ухвали про переселення моєї матусі в село (Ю. Збанацький); Талант квітникарки відкрився в Ліни несподівано після переїзду сюди з суворих північних країв (О. Гончар); Я надіялась, що йому з виїздом до Львова покращає (Леся Українка); Одно зостається — або в сіті до павука, або еміграція до Бразилії (М. Коцюбинський); Дозвіл на в'їзд; Уряд переселяв у Степ казенних селян, ремісників.. і сприяв імміграції з-за кордону (з журналу); — Що ж тепер діяти? — Піти зараз же по людях, щоб ніхто не дав згоди на вивід! (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. переїзд — пере́їзд іменник чоловічого роду місце переправи переї́зд іменник чоловічого роду переїжджання  Орфографічний словник української мови
2. переїзд — I пер`еїзд-у, ч. Місце, в якому переїздять з одного боку чого-небудь на інший. || Місце, в якому залізниця перетинається шосейною або ґрунтовою дорогою. II пере`їзд-у, ч. 1》 Дія за знач. переїжджати, переїздити, переїхати 1-3), 5). 2》 у знач. присл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. переїзд — Переї́зд, -ду; -ї́зди, -дів (дія) і пере́їзд, -ду; -їзди, -дів (місце, де переїздять)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. переїзд — ПЕРЕЇ́ЗД, у, ч. 1. Дія за знач. переїжджа́ти, переїзди́ти, переї́хати 1–3, 5. Я через тиф та через переїзди запустила переписку, розминулася з листами і от нічого не знаю, що діється в світі (Леся Українка); При переїзді через якесь село...  Словник української мови у 20 томах
5. переїзд — ПЕРЕ́ЇЗД, у, ч. Місце, в якому переїздять з одного боку чого-небудь на інший. Низом попід скалою переїзд був вільний (Фр., II, 1950, 35); Вода промивала греблі й зносила переїзди (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах