переїзд

I пер`еїзд-у, ч.

Місце, в якому переїздять з одного боку чого-небудь на інший.

|| Місце, в якому залізниця перетинається шосейною або ґрунтовою дорогою.

II пере`їзд-у, ч.

1》 Дія за знач. переїжджати, переїздити, переїхати 1-3), 5).

2》 у знач. присл. переїздом, розм. По дорозі звідкись куди-небудь; зупинившись під час подорожі; проїздом.

3》 розм. Відрізок між двома пунктами шляху, що його проїжджають без зупинки, а також час, потрібний для подолання цього відрізка.

Залізничний переїзд — перехрещення на одному рівні дороги з залізничними коліями.

Значення в інших словниках

1. переїзд — пере́їзд іменник чоловічого роду місце переправи переї́зд іменник чоловічого роду переїжджання  Орфографічний словник української мови
2. переїзд — Переї́зд, -ду; -ї́зди, -дів (дія) і пере́їзд, -ду; -їзди, -дів (місце, де переїздять)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. переїзд — ПЕРЕЇ́ЗД, у, ч. 1. Дія за знач. переїжджа́ти, переїзди́ти, переї́хати 1–3, 5. Я через тиф та через переїзди запустила переписку, розминулася з листами і от нічого не знаю, що діється в світі (Леся Українка); При переїзді через якесь село...  Словник української мови у 20 томах
4. переїзд — ПЕРЕСЕ́ЛЕННЯ (зміна місця проживання); ПЕРЕЇ́ЗД (за допомогою засобів пересування, з майном); ВИ́ЇЗД, ЕМІГРА́ЦІЯ (в чужу країну); В'ЇЗД (УЇЗД), ІММІГРА́ЦІЯ (з іншої країни на постійне проживання); ВИ́ВІД іст. (селян на інші землі).  Словник синонімів української мови
5. переїзд — ПЕРЕ́ЇЗД, у, ч. Місце, в якому переїздять з одного боку чого-небудь на інший. Низом попід скалою переїзд був вільний (Фр., II, 1950, 35); Вода промивала греблі й зносила переїзди (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах